Голова Тернопільської облдержадміністрації Юрій Чижмарь — один із наймолодших українських «губернаторів» і однозначно належить до керівників вже нової генерації. Багато хто з місцевих політичних «зубрів» сподівався побачити в ньому такого собі «хлопчика», яким можна буде легко маніпулювати, однак дуже швидко з”ясувалось, що закарпатець з тих, кому палець до рота краще не класти…. «Стойко був добрий, а цей гланди вирве без наркозу і не спитає…» — так висловився про Юрія Чижмаря у приватній розмові один з його підлеглих. Не меншою несподіванкою стало для багатьох і те, що «ставленик Балоги» (передусім саме так, і небезпідставно, сприймають в регіоні нового голову) розпочав боротьбу із… політикою у виконавській владі.

«Чимало болючих проблем реально вирішити на рівні місцевої влади»

— Юрію Васильовичу, за ці кілька місяців «губернаторства» ви об”їздили область вздовж і впоперек і досить серйозно займалися аналізом ситуації у всіх основних галузях. Які проблеми регіону вважаєте найболючішими, як бачите їх вирішення і що вже робиться?

— Оскільки область аграрна, то найбільше, зрозуміло, турбують сільськогосподарські проблеми і, передусім — земельні. Багато ділянок орендуються за неприпустимо низькою ціною (замість обов”язкових трьох процентів від вартості є і півтора, і один, і пів). У результаті селяни мають надзвичайно низький дохід, тож ми відпрацьовуємо схему врегулювання орендної плати. Зокрема розробили типовий договір оренди, зважаючи на те, що багато хто з власників землі взагалі не має цього документа або має договір, укладений на кабальних умовах. В області складено реєстр усіх сільгоспвиробників з точним зазначенням, яку площу, на який строк і на яких умовах вони орендують. Відтак доведемо до всіх необхідний оптимальний стандарт і вживатимемо заходів для розірвання договорів з тими, хто не готовий його дотримуватись. Це цілком реально вирішити на рівні місцевої влади.

Друга гостра проблема теж пов”язана з використанням землі. Близько половини з більш як сотні усіх місцевих кар”єрів використовуються незаконно. Дуже слабо веде облік маркшейдерська служба, дуже низький рівень сплати податків. Власники підприємств, які використовують ці кар”єри, абсолютно не забезпечують рекреацію землі, тож якщо ми раптом припинимо їхню діяльність — всі видатки на виправлення становища необхідно буде компенсувати з бюджету. Ще один головний біль — це вантажівки, які постійно курсують до кар”єрів дорогами, пристосованими в основному для руху легкових автомобілів. У результаті дороги руйнуються так, що перевізники потім відмовляються ними їздити. Тоді виникають проблеми вже з транспортним забезпеченням населених пунктів. Звичайно, незаконні кар”єри можна закрити. Але хто забезпечить роботою людей, які там працюють? До того ж на частину цих кар”єрів відсутні документи для законної роботи лише тому, що Мінекономіки затримує проведення відповідного конкурсу. Тож шукаємо наразі оптимальний вихід.

— Чи вдалося виправити ситуацію зі значними заборгованостями на цукрових заводах?

— Слава Богу, так. Перед Новим роком борги з виплати за буряк сягали 2-х мільйонів гривень. Завдяки головам райдержадміністрацій та правоохоронців нині ми вийшли фактично на стовідсоткову проплату. Однак наступний сезон може бути загрозливим — є сумніви щодо запуску кількох заводів. Найближчим часом зустрінуся з власниками таких підприємств, щоб обговорити їхні бізнесові плани. Щось їм диктувати я, звичайно, не можу, бо всі ці заводи приватні. Але ми зобов”язані створити умови, щоб і селянам було вигідно вирощувати, і переробнику переробляти. Тим більше, що кожний з цих заводів залишається в своєму районі базовим підприємством, де працює велика кількість людей.

— Не можу не задати запитання про спиртозаводи. Важко зрозуміти, чому при тій кількості спирту, яку виробляє область, ми маємо єдиний діючий горілчаний завод. Чи не вигідніше робити горілку тут і продавати вже готову продукцію? Тим паче, що ще надцять років тому тернопільська горілка славилася своєю якістю на всю Україну. Особливо — виробництва чортківського заводу, який зараз взагалі «мертвий». Тим часом магазини регіону заповнені горілкою значно гіршої якості, виробленої з нашого ж спирту в інших областях.

— Сорок (!) відсотків високоякісних харчових українських спиртів виробляється на Тернопільщині. Тож сам Бог велів мати тут і свої горілчані заводи. Економічна вигода полягає вже навіть у суттєвому зменшенні транспортних витрат. До того ж переробка — це додаткова можливість забезпечити людей роботою. Тому керівництво спиртового об”єднання я орієнтую зараз саме на неї. Є надія (питання з інвестиціями вже вирішено), що найближчим часом запустимо, наприклад, лікеро-горілчаний завод в Монастириському районі. Думаємо і про подальшу долю згаданого вами потужного колись підприємства у Чорткові. Водночас доводиться констатувати, що увійти зараз в горілчаний ринок з його конкуренцією надзвичайно важко, бо свого часу у цій важливій для області галузі не було зроблено необхідного. От і виготовляють нині горілку з тернопільського спирту заводи Донецької, Луганської та інших областей…

«Думаю, в Україні — це перший випадок, коли загальнодоступними є абсолютно всі рішення голови адміністрації»

— Юрію Васильовичу, з вашим приходом інформація про діяльність виконавчої влади області стала набагато прозорішою і доступнішою для громадян.

— Сьогодні дуже важливо повернути довіру населення, і, в першу чергу — саме через прозорість діяльності влади. Тому вже з перших днів, запозичивши відповідний досвід Секретаріату Президента, я запровадив публікацію на сайті облдержадміністрації абсолютно всіх моїх рішень, навіть кадрових, і думаю, що в Україні це перший такий випадок. Ми — державна установа, яка фінансується з бюджету, то які в нас можуть бути секрети перед громадою? Це ж саме я пропоную робити й органам місцевого самоврядування. Але, на жаль, вони не готові працювати в такому режимі. І хоч багато говориться — особливо представниками партій — про демократію, реально дотримуватись стандартів цієї демократії вони не можуть чи не хочуть. З самого початку свого головування я, наприклад, звернувся до депутатів усіх рівнів з елементарним проханням — за десять днів до сесій публікувати в пресі чи хоча б вивішувати у фойє ради список питань, які розглядатимуться, щоб кожний міг ознайомитись, звернутись із зауваженнями чи пропозиціями. Це ж не якісь закриті засідання! Так-от, розуміння не зустрів, хоч продовжую докладати зусиль до цього. І коли, приміром, ми в адміністрації готувались до наради з детінізації економіки, то я доручив, щоб всі відповідні матеріали були розміщені на сайті адміністрації ще за 20 днів до проведення. Аби кожний підприємець міг подивитись і висловити свої думки, щоб був зворотний зв”язок. Мені, зокрема, дуже не подобається теперішня практика Кабміну, коли прийняття якихось різких кардинальних рішень абсолютно не узгоджується з думкою підприємців та виробничників. Як приклад — рішення про заборону оренди держмайна. В результаті припинилась відправка продукції зі спиртозаводів області, які для транспортування використовують цистерни «Укрзалізниці». А 20 процентів бюджету області формують саме ці підприємства. Подібних грубих неузгоджень я б не хотів бачити на місцевому рівні.

«Конфлікти на місцях породжує вже сама виборча система»

— Чи вдалось вам взагалі налагодити нормальне співробітництво адміністрації та облради? Вашому попереднику цього так і не вдалося зробити, причому протистояння багато в чому зумовлювалось різною партійною приналежністю керівників.

— Державні адміністрації і ради повинні співпрацювати. Це аксіома успішного розвитку будь-якого регіону. Тому з першого дня перебування на посаді налагоджую ділові стосунки з керівництвом облради. Сьогодні ж через недієздатність ради не вирішується низка важливих для області проблем. Це і програми в галузі соціального захисту населення, на які неможливо відкрити фінансування через відсутність рішення ради. Є у нас також хороша ідея щодо добудови найстаршого довгобуду в області — приміщення нової бібліотеки в Тернополі, але й тут неможливо справу зрушити без рішення сесії. Я вже не кажу про програму соціально-економічного розвитку області на 2008 рік, яка чекає свого розгляду депутатами більше місяця… Вважаю, що підвалини цих неузгодженостей закладено вже самою виборчою системою. Бо на місцевому рівні повинні керувати не політичні лідери, а громадські, яким довіряє суспільство і які, в першу чергу, вболівають за інтереси людей. У нас же громада нерідко стає заручниками між-партійної боротьби. Сподіваюся, що законодавство буде змінено, відтак на місцевому рівні введуть мажоритарну виборчу систему, і люди будуть обирати безпосередньо ту особу, якій вони довіряють. Нині ж у радах усіх рівнів таке твориться… Кумівство та сватівство при формуванні списків — масове явище. Я вже мовчу, що депутатами стають люди з кримінальним минулим… Знаєте, я готовий поступатися в своїх діях, але поступатися виключно в інтересах громади. А політичні компроміси — це не для мене!

— Самі ви належите до якоїсь партії?

— Так, я член «Пори». Однак я не допускаю таких речей, як, наприклад, протягування на посади своїх однопартійців. В області немає жодного керівника районної адміністрації, який би був членом цієї партії. І жодного «пориста» нема у мене в заступниках, бо керуюсь в кадрових питаннях зовсім іншими критеріями. Тож коли до мене приходять і кажуть про квоту посад для партії, бо вона, мовляв, стільки-то голосів на виборах завоювала, то я відповідаю, що квота є у радах, а для політиків існують політичні трибуни. У виконавчій же владі повинні працювати професіонали. І якщо у партійців є гідні кандидатури, то я готовий їх розглядати.

— А що можете сказати з того приводу, що вас тут називають «людиною Балоги»? Зокрема, і у контексті останніх політичних подій. Якщо лінія Балоги, приміром, розійдеться з лінією Президента — ви підтримуватимете яку?

— Як і Віктор Балога, я є членом команди Президента України Віктора Ющенка. Саме він доручив мені реалізовувати в Тернопільській області частинку довіреної йому народом влади. Якщо ж у мене з”являться відмінні політичні погляди, то, перш ніж їх виявляти в конкретних діях, я мав би написати заяву і піти з цієї посади. Маю чітке переконання: голови державних адміністрацій не повинні гратися в політику, вони повинні якісно робити свою справу.

— І, нарешті, про особисте. Читачам цікаво було б дізнатися щось і про вашу сім”ю, і про захоплення.

— Сім”я моя проживає в Києві. Забирати їх сюди я наразі не бачу сенсу, бо ж і до столиці вони переїхали не так давно, дитина тільки звикла до нової школи. Дружина Катя — державний службовець, працює в системі юстиції. Синові одинадцять років, так що, мабуть, пора вже думати ще про когось (усміхається). Захоплення, звичайно, є. Люблю кіно, по можливості ходжу в театр, люблю грати у футбол, інші ігрові види спорту. Сам я дзюдоїст, ну але з ким буду боротися. Є можливість — ходжу на лижах чи просто виїжджаю кудись на природу, але останнім часом про це доводиться в основному мріяти. Я навіть у відпустці вже п”ять років не був…

Start typing and press Enter to search