Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку

 

 

1 січня 1947 р. у с. Острівець, нині Теребовлянського району, народилася педагог, учений у галузі історії Ольга Павлівна Іваницька. Доктор історичних наук (1997), професор (2000).

Закінчила історичний факультет Чернівецького державного університету (1973, нині — національний ім. Ю. Федьковича), викладач цього ВНЗ.

Упродовж 1982—2002 рр. — старший викладач, професор кафедри всесвітньої історії Вінницького державного педагогічного інституту (нині — університет ім. М. Коцюбинського). У 2002—2008 рр. — доцент, професор, завідувач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського міжнародного університету. Від 2014 р. — професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету ім. В. Стуса, від 2019 р. — професор кафедри політології та державного управління цього ж університету.

Авторка наукових праць, навчальних посібників і методичних видань.

2 січня 1887 р. у м. Бережани народився вчений у галузі математики, педагог, громадський діяч Микола Андрійович Чайковський. Доктор філософії (1911), професор (1962). Дійсний член НТШ (1913), Одеської філії Українського НДІ математики (1930).

Автор понад 60 монографій, наукових праць і публіцистичних статей, підручників; видань «Систематичний словник української математичної термінології» (1924), «Російсько-український математичний словник» (1960, співавтор) та інших.

Проживаючи в Бережанах, зустрічався з І. Зілинським, С. Крушельницькою, Б. Лепким, І. Франком та іншими культурними й громадсько-політичними діячами, з якими мав дружні взаємини його батько. Як учитель Тернопільської гімназії, організував приїзд І. Франка до Тернополя в 1911 р. На запрошення І. Ґерети виступив у 1967 р. в с. Нове Село Підволочиського району на відкритті памʼятника І. Франку. Листувався з М. Ониськівим. Матеріали про життєвий шлях і наукову діяльність М. Чайковського зберігаються в ДАТО.

Помер 7 жовтня 1970 р. у м. Бережани. Похований у м. Львів.

2 січня 1947 р. у с. Кобиловолоки Теребовлянського району народився вчений у галузі хімії, винахідник, педагог Олег Володимирович Суберляк. Доктор хімічних наук (1992), професор (1993), академік Української технологічної академії (1995). Почесний професор Ченстоховської політехніки (Польща). Заслужений діяч науки і техніки України (2014).

Автор понад 350 наукових праць, 4 навчальних посібників. Має 35 свідоцтв і патентів на винаходи.

Помер 30 квітня 2021 р.

2 січня 1957 р. у с. Нагірянка Чортківського району народився поет, педагог Роман Степанович Вархол. Член НСПУ (1994). Літературні премії ім. М. Шашкевича та «Світлослов» (2001), міжнародна літературно-мистецька премія ім. П. Куліша.

Автор 40 поетичних збірок, зокрема: «Мозаїка» (1989), «Тихий Дунай» (1994), «Ружа-лелія» (1996), «Кирилиця Карпат» (1999), «Квітка Хорса» (2002), «Писаний терем», «Марсове поле» (обидві — 2003), «Співочий птах на мисленому древі» (2010), «Писар Хорса Великого» (2011), «Час із чаш», «Слуга фіалок» (обидві — 2014), «Діти кирилиці» (2015), «В чугані Бескидів» (2016), «Підкова Пегасова, або Кобзарь по-лемківскы» (2017).

2 січня 1962 р. у с. Криве Підволочиського району народився співак, концертмейстер Василь Петрович Хлистун. Лауреат Всеукраїнського пісенного фестивалю «Байда» (2006). Заслужений артист України (2016).

Гастролював у Бельгії, Люксембурзі, Німеччині, Польщі, Франції.

Автор 8 пісень на власні мелодії. У репертуарі —  понад 70 пісень українських поетів, серед яких М. Баліцька, А. Бінцаровська, О. Герман, А. Горчинський, Є. Зозуляк, В. Мацюк, А. Стадницький.

Випустив 3 компакт-диски: «Хлопці, будемо жити» (2006), «Вся любов земная» (2008), «Подаруй мені любов» (2010).

3 січня 1962 р. у м. Заліщики народився педагог, майстер писанкарства та паперопластики Ігор Романович Боднар. Народний майстер писанкарства і паперопластики (2008). Переможець Всеукраїнських конкурсів «Моя земля — земля моїх батьків» (1994), «Живи, писанко» (2005), «Художня аплікація соломкою» (2006).

Персональні виставки в містах Київ та Ужгород (2008). Автор понад 100 писанок, 50 картин і виробів у техніці паперопластики (оригамі, квілінг, паперокручення). Роботи зберігаються в приватних колекціях в Австрії, Італії, Канаді, Польщі, Німеччині та музеї «Писанка» (м. Коломия Івано-Франківської області).

6 січня 1962 р. у с. Вовківці Шумського району народився історик, краєзнавець, педагог, громадський діяч Леонід Васильович Кравчук. Ордени святого Миколая Чудотворця (2005), святого рівноапостольного князя Володимира Великого (2007). Відмінник освіти України (1998). Доктор історичних наук (2020). Депутат Кременецької районної ради двох скликань. Засновник громадської організації «Кременецьке районне козацтво» (2007).

Автор праць «Культура і освіта за часів гетьмана Павла Скоропадського» (1988), «Кременець і Словацький» (1999), пʼяти монографій; автор і співавтор понад 30 навчально-методичних і наукових публікацій.

Референт народних депутатів М. Ратушного (1998—2002), О. Гуменюка (2002—2004).

Від січня 2011 р. — викладач у ТНМУ.

7 січня 1897 р. у с. Звиняч, нині Чортківського району, народився релігійний, військовий та громадський діяч Степан Фіґоль.

Воював в УГА (підстаршина), учасник Чортківської офензиви. Після закінчення богословських студій рукопокладений у сан священника УГКЦ (1928). Від 1947 р. — у Канаді, де працював у Торонтській єпархії. В останні роки життя — у церкві Святого Юрія в м. Ошава в провінції Онтаріо.

Автор теологічних праць.

Помер 19 листопада 1969 р. у Канаді.

13 січня 1912 р. у с. Великі Чорнокінці, нині Чортківського району, народилася вишивальниця Стефанія Василівна Кульчицька. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1987). Член СХУ (1979).

До 1939 р. працювала в кравецьких майстернях і салонах. Від 1950 р. викладала кравецтво й художню вишивку в середніх школах м. Львів. Вишивала рушники, серветки, доріжки, скатертини, подушки, оздоблювала орнаментами верхній одяг. Від 1962 р. — учасниця виставок декоративно-ужиткового мистецтва в містах Львів, Івано-Франківськ, Київ, Чернівці, Луганськ, Канів (Черкаська область), Полтава, Тернопіль, Ленінград (нині — Санкт-Петербург), Москва (обидва нині — РФ), Кишинів (Молдова), Загреб (Хорватія), Едмонтон, Торонто, Вінніпег, Ванкувер (усі — Канада) та інших.

Померла 3 листопада 1989 р. у м. Львів.

16 січня 1947 р. у с. Москалівка Лановецького району народився вчений Микола Володимирович Приймак. Доктор технічних наук (2001), професор (2004).

Сфера наукових досліджень — теорія періодичних випадкових процесів і шумів, математична статистика, імітаційне моделювання; розробив методи, що дали змогу достовірніше розраховувати споживання електроенергії.

Автор понад 100 наукових праць. Член редколегій журналів «Вісник ТДТУ», «Компʼютинг».

19 січня 1922 р. у с. Кобиловолоки, нині Теребовлянського району, народився вчений у галузі фізіології тварин, громадський діяч Степан Васильович Стояновський. Доктор біологічних наук (1965), професор (1966). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Ордени «Знак пошани» (1971), Трудового Червоного Прапора, «За заслуги» ІІІ ступеня (1997).

Автор понад 500 наукових праць, зокрема монографій, підручників, навчально-методичних посібників, статей; 3 авторських свідоцтв про наукові відкриття. Член Українського (член Центральної ради) та Міжнародного фізіологічних товариств, Української та Міжнародної Рад Миру, упродовж 25 р. — голова Львівського обласного відділення цієї організації. Редактор і член редакційних колегій багатьох наукових видань. Виконував екологічну та природоохоронну роботу, зібрав матеріали про діячів науки, культури й мистецтва — вихідців із Теребовлянщини, колекцію картин українських і зарубіжних художників.

Помер 30 квітня 2000 р. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

19 січня 1952 р. у с. Ласківці Теребовлянського району народився священник, літератор, краєзнавець Іван Степанович Сивак. Патріарша грамота (2004). Митрофорний протоієрей (1997). Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка (1998); член ВУСК (1996).

Автор книжки «Церква св. Миколая в Теребовлі» (1995), буклетів «Декан УГКЦ о. Степан Мохнацький», «Від Зарваниці до Люрду» (обидва — 1996), статей, віршів; співавтор книжки «Дороги ведуть до Зарваниці» (1997) та інших.

Помер 17 жовтня 2020 р.

24 січня 1922 р. у м. Теребовля народилася художниця, діячка культури Анна Дідух. Педагогічну освіту здобула в 1941 р. Малярство студіювала в мистецькій школі в штаті Нью-Джерсі (США). Член ОМУА (філії в Нью-Йорку). Постійна учасниця виставок ОМУА та Союзу українок Америки. Картини здебільшого в техніці олії; авторка краєвидів, натюрмортів, портретів.

25 січня 1902 р. у с. Оліїв, нині Зборівського району, народився громадський діяч, господарник Йосип Миколайович Здоровега. Депутат Народних зборів Західної України (1939).

Помер 22 квітня 1988 р. Похований у рідному селі.

25 січня 1942 р. у м. Скалат Підволочиського району народився живописець, скульптор Василь Володимирович Купецький. Член НСХУ (1995).

Основні напрями творчості: станковий, монументальний, сакральний живопис. Учасник обласних, зональних, всеукраїнських, зарубіжних виставок (міста Тернопіль, Львів, Київ, Москва (РФ)); персональних у м. Париж (Франція, 1991, 2003). Виконав стінопис церков у селах Товстолуг і Чернелів-Руський Тернопільського, Кудобинці Зборівського (1989—1990), Кошляки й Скорики Підволочиського (1998—2001), Забойки Тернопільського та Гвардійське Теребовлянського (2004) районів, іконостас у церкві с. Цебрів Зборівського району (2003 —2004). Роботи зберігаються в ТОКМ, Тернопільській картинній галереї, приватних колекціях в Австралії, Ізраїлі, Канаді, Німеччині, Польщі, США, Україні, Франції.

Помер 15 травня 2009 р. у м. Тернопіль. Похований на Микулинецькому цвинтарі.

25 січня 1952 р. у с. Августівка Козівського району народився актор, артист розмовного жанру Богдан Кирилович Кирилюк.

Працював у Тернопільській обласній філармонії: ведучим концертних програм вокально-інструментального ансамблю «Медобори», конферансьє ансамблю народної музики «Візерунок». Виконавець творів Остапа Вишні, О. Довженка, Є. Дударя, С. Олійника, Т. Шевченка та інших. Учасник концертних програм Тернопільщини в Києві. Гастролював у Болгарії, Канаді, Монголії, Польщі. Автор сатиричних творів і реприз.

Помер 18 січня 1996 р. у м. Тернопіль.

29 січня 1942 р. у с. Верещаки Лановецького району народився журналіст, публіцист Василь Григорович Ковальчук (псевд. — В. Верещак). Член НСЖУ (1971).

Працював кореспондентом, відповідальним секретарем, редактором (від 1970) газети «Ровесник», кореспондентом, відповідальним секретарем газет «Вільне життя» (1976—1990), «Тернопіль вечірній» (1990), «Відродження» (1990—1994), «Селянська доля» (1994—1995), кореспондентом газети «Свобода» (від 1995).

Автор численних публіцистичний статей, нарисів, фейлетонів у пресі та колективних збірниках.

Помер 21 серпня 2002 р. у м. Тернопіль.

4 лютого 1922 р. у с. Нове Село, нині Підволочиського району, народився лікар, громадський діяч Тадей-Андрій Северинович Плюгавка. Почесний член УЛТ. Член ОУН (1942).

Від 1944 р. готував медичних сестер на Сколівщині (нині — Львівська область) для українських повстанців, організатор УЧХ у підпіллі. У 1945 р. заарештований і засуджений до 20 р. каторжних робіт. Звільнений у 1956 р. Реабілітований у 1993 р.

Діяльний у Львівській обласній організації Спілки політвʼязнів України: голова її Франківського осередку (1991—1993), член Політради цієї організації (від 1994). Член Всеукраїнського братства ОУН—УПА. У 1995—2000 рр. — голова ревізійної комісії УЛТ.

Автор спогадів та інших публікацій.

Помер 26 липня 2014 р. в м. Збараж. Похований у с. Терпилівка Підволочиського району.

5 лютого 1942 р. у с. Васильківці Гусятинського району народився лікар, краєзнавець Василь Петрович Горбоватий. Член НСЖУ (2002). Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка (1996).

Автор краєзнавчого нарису про Гусятин «У містечку над Збручем» (2005) тощо.

6 лютого 1942 р. у с. Ласківці Теребовлянського району народився диригент, педагог, музикознавець, композитор Богдан Петрович Деревʼянко. Заслужений артист України (1974). Почесні грамоти: Президії ВР Білоруської РСР (1976), КМ України (1999), Міністерства культури і мистецтв України (2002). Із капелою «Мрія»: перша премія Всеукраїнського хорового конкурсу ім. М. Леонтовича (1993, 1997); лауреат міжнародних конкурсів у містах Мендзиздроє (1998, Польща) та Невшатель (2003, Швейцарія).

Автор хорових, камерно-інструментальних творів, романсів, обробок для хору українських народних пісень, музики вокально-хореографічних композицій, зокрема «Гуцульський рік у гуцульських обрядах», «Зелений мій краю!» та інших.

Кембриджський (Велика Британія) міжнародний біографічний центр визнав Б. Деревʼянка «Людиною року» (1993). Гуцульський ансамбль пісні і танцю під його керівництвом виступав із самобутніми фольклористичними програмами в Києві, Львові, Одесі, Москві (РФ), Мінську (Білорусь), Ризі (Латвія) та інших містах.

Капела «Мрія» — учасник літургії та святкового концерту у Ватикані з нагоди 400-річчя Берестейської унії (1996), літургії під час приїзду Папи Іоанна Павла ІІ в Україну; репрезентував хорове мистецтво України на міжнародних хорових фестивалях у Голландії, Іспанії, Німеччині, Польщі, Франції, Хорватії, Чехії, Швейцарії.

Помер 31 серпня 2020 р.

7 лютого 1932 р. у с. Звиняч, нині Чортківського району, народився вчений у галузі біології, педагог Степан Степанович Костишин. Доктор біологічних наук (1985), професор (1986). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Дійсний член Інженерної (1992) та Екологічної (1993) академій України. Почесний доктор права Саскачеванського університету (1997, Канада).

Автор понад 130 наукових і навчально-методичних праць, зокрема монографій; голова авторського колективу книжки «Буковина» (1998).

7 лютого 1947 р. у с. Передмірка Лановецького району народився архітектор Микола Павлович Кошло. Член НСАУ (1986).

14 лютого 1902 р. у м. Скалат, нині Підволочиського району, народився священник, військовик, громадський діяч Володимир Пилипець. Хрест УГА, Лицарський хрест Симона Петлюри, Хрест із мечами Союзу українських ветеранів; бойовий значок 6-ї Стрілецької січової дивізії.

Від листопада 1918 р. — стрілець 1-го піхотного куреня, від грудня цього ж року — у команді Української державної жандармерії в м. Теребовля. Від червня 1919 р. — підхорунжий, звʼязківець 1-го летунського полку УГА, після переходу Армії за р. Збруч — у школі пілотів у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької області), згодом — в Армії УНР.

Душпастирював у селах Свірж, нині Перемишлянського, і Стрілків, нині Стрийського районів Львівської області, Білі Ослави, нині Надвірнянського району Івано-Франківської області, де створював кооперативи, молочарні; організатор вакаційного дозвілля для дітей колишніх старшин УГА.

Помер 6 травня 1968 р. у м. Вашингтон, США.

15 лютого 1937 р. у с. Вербівці, нині Теребовлянського району, народився інженер, учений, педагог Євген Володимирович Гащин. Заслужений винахідник України (1998). Кандидат економічних наук (1981). Дійсний член Української академії економічної кібернетики (1998). Лауреат Всесоюзного конкурсу науково-технічної творчості молоді (1970, 1978).

Автор понад 100 наукових публікацій, зокрема 3 монографій; 36 винаходів та 69 раціональних пропозицій.

18 лютого 1932 р. у с. Новосілка, нині Підволочиського району, народився художник прикладного мистецтва, народний майстер Євген Антонович Куцярський. Срібна медаль Республіканського фестивалю народної творчості (1967).

Займався різьбою по дереву та керамікою. Від 1954 р. — учасник виставок народного та самодіяльного мистецтва в містах Тернопіль, Київ, Бендери (Молдова), Москва, Пенза (обидва — РФ) тощо. У 1984 р. — персональна виставка в Тернополі (54 твори).

Помер 13 липня 1987 р. у с. Кут Гусятинського району.

19 лютого 1897 р. у с. Чорнокінці Великі, нині Великі Чорнокінці Чортківського району, народився лікар, громадський діяч Степан Іванович Кучер.

Воював в УГА. Допомагав воякам УПА. У 1944 р. виїхав до Німеччини; лікар у таборах для переміщених осіб. У 1948 р. емігрував до Канади; хірург у шпиталі в Едмонтоні. Діяльний в українських громадських організаціях.

Помер 28 березня 1955 р. у м. Едмонтон, Канада.

20 лютого 1982 р. у м. Тернопіль народився військовик, миротворець Ігор Богданович Кіналь. Старший лейтенант. Орден «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудний знак «Хрест Слави» (обидва — 2008), відзнака ООН «Медаль Дага Хаммаршельда. На службі миру» (2009, усі — посмертно).

Від 2000 р. — в органах внутрішніх справ: комісар 2-го навчального батальйону Головного управління внутрішніх справ МВС України в м. Золочів Львівської області, заступник командира оперативного взводу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косові.

Загинув 17 березня 2008 р. в м. Митровиця, Сербія, під час виконання службового oбов’язку. Похований у Тернополі.

На приміщенні Тернопільської ЗОШ № 3, у якій навчався І. Кіналь, встановлено меморіальну дошку (2008); на могилі — памʼятник (2009).

24 лютого 1847 р. у с. Криве, нині Підволочиського району, народився фольклорист, етнограф, громадсько-освітній діяч Мелітон Осипович Бучинський. Член НТШ (1873).

Збирав фольклорні, етнографічні й діалектологічні матеріали на Покутті та Гуцульщині. Записи М. Бучинського друкувала західноукраїнська періодика (газети «Правда», «Діло»); частина пісень увійшла до книжки В. Антоновича й М. Драгоманова «Исторические песни малорусского народа» (1874—1875, т. 1—2) та опублікована в інших фольклористичних виданнях; казки надруковані в збірнику І. Рудченка. Перекладав сербські народні пісні українською мовою, а українські — німецькою. Наукову цінність має листування М. Драгоманова з М. Бучинським, яке видав М. Павлик (Львів, 1910). Лексикографічні матеріали використав Є. Желехівський для «Малорусько-німецького словаря» (Львів, Чернівці, 1886, т. 1—2). Фольклорні записи М. Бучинського зберігаються в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, ЛННБ.

Помер 25 квітня 1903 р. у м. Станіслав, нині Івано-Франківськ.

25 лютого 1947 р. у с. Більче-Золоте Борщівського району народився правник, літератор, підприємець Петро Якович Дараманчук. Дипломант Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2009; роман «Мрійні небокраї»).

29 лютого 1952 р. у с. Волиця, нині Лановецького району, народився господарник, громадський діяч Володимир Григорович Сиротюк. Нагороди України та галузеві.

Автор наукових праць, науково-практичних публікацій, винаходів.

9 березня 1932 р. у с. Староміщина, нині Підволочиського району, народився вчений, педагог, літератор, громадський діяч Тимофій-Теофан Іванович Рибак. Доктор фізико-математичних наук (1986), професор (1990), академік АІН України (2002). Заслужений працівник освіти України (2003). Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2007).

Автор 11 монографій, понад 220 наукових праць, 16 винаходів, книжок спогадів «Хмурі дні неволі» (2002), «У мої сімдесят пʼять» (2007).

Помер 15 січня 2019 р. у м. Тернопіль. Похований у рідному селі.

16 (за іншими даними — 18) березня 1912 р. у с. Шибалин, нині Бережанського району, народилася діячка ОУН Галина Томівна Дидик. Бронзовий (1945) і Срібний (1947) хрести заслуги УГВР.

У 1939 р. заарештована органами НКВС, увʼязнена в Бережанську тюрму. У 1943—1945 рр. — організаторка й обласний керівник УЧХ на Тернопільщині, звʼязкова Проводу ОУН (1945—1947).

5 березня 1950 р. Г. Дидик заарештувала група МДБ у с. Білогорща біля Львова, де була остання криївка командувача УПА Р. Шухевича. У грудні 1952 р. засуджена до 25 р. ВТТ. Перебувала у Владимирській тюрмі (19 р.) і таборі суворого режиму в Мордовії (нині — РФ). Звільнена в березні 1971 р., залишилася на поселенні в м. Караганда (Казахстан). Повернутися в західні області України радянська влада їй заборонила. Поселилася в с. Христинівка на Черкащині.

Померла 23 грудня 1979 р. від інфаркту. Похована в м. Бережани.

19 березня 1912 р. у с. Великі Бірки, нині смт Тернопільського району, народився священник УГКЦ Євген Йосипович Кравчук. Доктор філософії (1943).

У 1948 р. заарештований і засуджений до розстрілу; вирок замінено на 25-річне ув’язнення. У 1956 р. виправданий, у 1957 р. вдруге заарештований і засуджений до 10 р. тюремного увʼязнення.

У 1967 р., через відмову прописки в Тернополі, виїхав до м. Золочів Львівської області, де в 1968 р. таємно висвячений на священника катакомбної УГКЦ. У 1991 р. повернувся до Тернополя.

Помер 5 серпня 1992 р. в м. Тернопіль.

19 березня 1922 р. у м. Теребовля народилася діячка ОУН і УПА Іванна Кирилось-Самець (псевдо — «Мрія»).

У листопаді 1939 р. заарештована органами НКВС і засуджена до 10 р. таборів у Середній Азії. Під час німецько-радянської війни дісталася до Тернополя. Від грудня 1945 р. — звʼязкова провідника ОУН «Аркаса», за якого вийшла заміж. Надавала медичну допомогу повстанцям. Від 1946 р. — у відділі СБ на Теребовлянщині. Під час облави підірвалася гранатою.

Померла 7 травня 1949 р. у с. Острівець, нині Теребовлянського району.

23 березня 1927 р. у с. Котів, нині Бережанського району, народився історик, громадський, науковий і церковний діяч, бібліотекар Мирослав Олексійович Лабунька. Професор. Орден святого Григорія Великого (1998).

Голова осередку НТШ у м. Філадельфія й заступник директора філософсько-історичної секції НТШ (від 1993). У 1956—1965 рр. працював у бібліотеці Колумбійського університету, у 1965—1993 рр. — викладач історії (доцент, професор) в Університеті Ла Саль у Філадельфії. У 1993—1995 рр. — декан філософського факультету УВУ (м. Мюнхен), згодом — його ректор.

Автор наукових праць, редактор численних книжок.

Помер 2 грудня 2003 р. у м. Філадельфія, США.

30 березня 1942 р. у с. Шушківці Лановецького району народився музикант, диригент, режисер, громадський діяч Олексій Федорович Табачук. Заслужений працівник культури УРСР (1988). Почесна відзнака Міністерства культури і мистецтв України (2004). Член Національної всеукраїнської музичної спілки (1976).

Організатор, координатор, консультант і режисер-постановник низки культурно-масових заходів у місті й області. Автор науково-практичних розвідок, сценаріїв, статей у збірниках та періодичних виданнях.

30 березня 1967 р. у с. Полівці Чортківського району народився літератор, громадський діяч Володимир Антонович Погорецький. Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2009). Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. С. Сапеляка (2017).

У 1985—1987 рр. служив у РА в Афганістані. Згодом навчався в Івано-Франківському медичному інституті (нині — національний медичний університет) і теологічному інституті.

Автор збірок поезій «Спалах   сльози» (1994), «Великодні дзвони» (2003), «Під крилом вечірньої зорі» (2006), «На призьбі літа» (2007), «Обпалені війною» (2009), «Шураві» (2010), повісті «Афганський синдром», книжок «До стіп Зарваницької Матері Божої» (обидві — 2003), «На крилах молитви до Погонської Матері Божої», «Кредитна спілка «Самопоміч» у Чорткові» (обидві — 2004); автор-упорядник мартиролога «Книга памʼяті. Афганістан (1979—1989)» (2001, 2004), історико-краєзнавчого путівника «Чортківщина», редактор-упорядник літературного альманаху Чортківщини «Сонячне гроно» (обидва — 2007). Редактор часопису «Золота пектораль».

Живе й працює в м. Чортків.

1 квітня 1912 р. у с. Ласківці, нині Теребовлянського району, народився релігійний діяч, священник ЧСВВ, протоігумен Іван Васильович Кушнір (монаше ім’я — Йосиф). Доктор богослов’я.

Навчався в гімназії при монастирі отців василіян у м. Бучач, духовній семінарії в м. Станіслав (нині Івано-Франківськ); теологічні студії закінчив у закордонних католицьких університетах. Після Львівського собору (1946) зазнав гонінь прокомуністичної влади. Заарештований (1948), засуджений; перебував у сталінських концтаборах. Від 1958 р. — у с. Великі Гаї Тернопільського району.

Помер 24 серпня 1988 р. Похований у рідному селі.

1 квітня 1947 р. відкрито Більче-Золотецьку дільничну сільську лікарню. Її очолила лікар-терапевт Н. Булдакова.

У 1975 р. заклад перепрофільовано на міжрайонну лікарню реабілітації. У серпні 1967 р. керівником призначено заслуженого лікаря України В. Вершигору.

У 2000 р. лікарня набула статусу обласної установи, перейшовши з районного бюджету на обласний рівень фінансування. Від серпня 2011 р. колектив очолює заслужений лікар України Л. Синоверський.

Нині Більче-Золотецька обласна комунальна фізіотерапевтична лікарня реабілітації обслуговує понад 300 хворих, загальна кількість лікувальних процедур — 36.

4 квітня 1957 р. у с. Лапшин Бережанського району народився редактор, публіцист, педагог, літератор Ярослав Богданович Шургот. Член НСЖУ (1990).

Учителював у школах Бережанського району. Від 1987 р. — у м. Бережани: кореспондент, відповідальний секретар, заступник редактора районної газети «Нове життя» (1987—1991), редактор альманаху «Жайвір» (1992—1996), заступник редактора районної газети «Бережанське віче» (1994—1997).

Від 1994 р. — у редакційно-видавничій сфері. Редактор та упорядник збірок поезій місцевих авторів. У 2006 р. записав магнітоальбом «Розкажи мені у снах» (пісні на власну музику й слова та вірші інших поетів).

5 квітня 1962 р. у с. Ванжулів Лановецького району народився педагог, літератор, громадський діяч Іван Маркович Лобунь.

Співзасновник літературно-мистецького альманаху «Лан: Ланівеччина творча» (Ланівці, 2000—2003).

Автор збірок поезій «Пташина планета людей» (2002), «Глеки дерев» (2006); редактор-упорядник читанки для дітей «Бедрик: Книга для читання у 1—4 кл.» (2005).

11 квітня 1972 р. у м. Тернопіль народилися сестри-близнюки, філологи-літературознавці, фольклористи, перекладачі Зоряна Богданівна та Мар’яна Богданівна Лановики. Доктори філологічних наук (2007), професори (2010) кафедри теорії і методики української та світової літератур ТНПУ.

Автори праць із літературознавства, серед яких посібники «Українська народна словесність» (Львів, 2000), «Антична література» (Тернопіль, 2007), підручник «Українська усна народна творчість» (Київ, 2001, 2003, 2005, 2006); понад ста публікацій із проблем історії й теорії літератури; співавтори посібників «Історія української еміґрації» (Київ, 1997), «Внесок української еміґрації в розвиток національної та світової культури» (2000) та інших.

12 квітня 1882 р. у с. Звиняч, нині Чортківського району, народився педагог, громадсько-освітній діяч Іван Миколайович Галущинський.

У листопаді 1918 р. організував у Тернополі Студентську сотню УГА, до осені 1919 р. воював у лавах Армії.

Під час пацифікації восени 1930 р. І. Галущинського заарештували та позбавили права викладати в навчальних закладах. Працював у тернопільській філії товариства «Просвіта». У 1932—1933 рр. очолював у Тернополі Комітет допомоги голодуючим в Україні.

Автор статей на педагогічні та громадсько-політичні теми в періодиці.

Помер 18 січня 1944 р. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

22 квітня 1892 р. у с. Гадинківці, нині Гусятинського району, народився філолог, педагог, літератор, громадський діяч Михайло-Ярослав Климентійович Соневицький.

Автор «Історії грецької класичної літератури» у 2 т. (1970, 1977), філологічних праць про мову Цицерона та Новіціана, наукової статті «Франкові переклади з античних літератур» («Записки НТШ», т. 161), оповідань для молоді на давньогрецькі теми «Пригоди Одіссея» (1918), «Мирмідонський лицар» (1936), збірки «Гомін давньоминулих днів» (1938), перекладів, статей із педагогіки тощо.

Помер 30 листопада 1975 р. у м. Нью-Йорк, США.

25 квітня 1922 р. у м. Чортків народився вчений у галузі історії, педагог, громадський діяч Леонід Михайлович Соневицький. Доктор філософії (1948). Член-кореспондент УВАН (1956). Член НТШ у США, Американської історичної асоціації.

Автор праць «Український єпископат Перемиської і Холмської єпархій в ХV—ХVІ ст.» (Рим, 1955), «Історія України: Синхроністично-хронологічна таблиця» (Мюнхен, 1960), «УВАН у США й українська історична наука» (Нью-Йорк, 1961) та інших. Більша частина досліджень ученого залишилася в рукописах.

Помер 6 серпня 1966 р. у м. Нью-Йорк, США.

25 квітня 1947 р. у с. Ласківці Теребовлянського району народилася народна майстриня-вишивальниця, писанкарка Стефанія Антонівна Семців-Бабій. Член НСМНМУ (1992).

Вишиває рушники, доріжки, серветки, скатертини, подушки, килимки, одяг (сукні, блузки); розписує писанки. Учасниця Всеукраїнського конкурсу на найкращий рушник (1997, 2005, м. Київ); виставки в містах Тернопіль (1995, 2000), Київ (2001), Бжозув (2003, Польща), с. Зарваниця Теребовлянського району та інших; дипломи, премії. Твори зберігаються в музеях України, у приватних колекціях В. Ющенка, в Австрії, Великій Британії, Італії, Канаді, РФ, США, Японії.

29 квітня 1872 р. у с. Лучка, нині Тернопільського району, народився лікар, громадський діяч Григорій Васильович Гарматій.

Працював лікарем у с. Космач Івано-Франківської області, згодом — у м. Теребовля (1898—1928). Співзасновник УЛТ у Львові (1910), член низки українських товариств у Теребовлі. Під час Першої світової війни — військовий лікар в австрійській армії.

Помер 29 грудня 1930 р. у м. Теребовля.

1 травня 1972 р. у с. Ласківці Теребовлянського району народився громадсько-політичний діяч, господарник Роман Йосипович Заставний.

3 травня 1897 р. у с. Озерна, нині Зборівського району, народився актор, режисер Януарій Демʼянович Бортник. Чоловік Г. Бабіївни.

Творчу діяльність розпочав у 1915 р. у театрі «Тернопільські театральні вечори»; на афішах Я. Бортника називали псевдонімом Н. Загребельний. Від листопада 1918 р. — актор Українського театру в Тернополі (у березні 1919 реорганізований у Новий Львівський театр). Згодом — у театрі ім. І. Франка (м. Вінниця, 1920).

Заарештований 28 вересня 1937 р. в Харкові. 16 січня 1938 р. розстріляний у Києві. Реабілітований у 1956 р.

У родинному селі Я. Бортника встановлено меморіальну таблицю (1997).

3 травня 1912 р. у с. Гнильче, нині Підгаєцького району, народилася педагог, громадська діячка Марія Іванівна Перестюк. Депутат Народних зборів Західної України (1939).

Від листопада 1939 р. — інспектор Підгаєцького районного відділу народної освіти. Під час німецько-радянської війни врятувала 216 заручників-односельців від розстрілу за вбивство німецького солдата.

Від 1945 р. — директор семирічної школи в с. Скоморохи, нині Старі Скоморохи Галицького району Івано-Франківської області, де трагічно загинула 26 жовтня 1946 р.

У 1989 р. на приміщенні школи в рідному селі М. Перестюк встановлено меморіальну таблицю.

4 травня 1922 р. у с. Могильниця, нині Стара Могильниця Теребовлянського району, народився педагог, краєзнавець, бібліограф, колекціонер Іван Йосипович Снітовський.

Один із перших дослідників історії та природи Теребовлянщини; автор статей у районній та обласній пресі, краєзнавчих збірниках. Співзасновник Теребовлянського краєзнавчого музею та музею Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас, організатор першого в Теребовлянському районі Клубу юних туристів-краєзнавців, археологічних експедицій.

Відомий в Україні філателіст, нумізмат, колекціонер листівок та поштових конвертів, сірникових етикеток, значків, зразків образотворчого мистецтва. Зібрав одну з найбільших у Тернопільській області бібліотек.

Помер 13 листопада 1980 р. у м. Теребовля.

6 травня 1872 р. у м. Кременець народився літературознавець, критик, фольклорист, етнограф Микола Іванович Коробка.

Працював інспектором народних училищ у Волинській губернії, викладав у Санкт-Петербурзькому вчительському інституті. Співзасновник та співавтор статуту Товариства дослідників Волині в Житомирі (1900). Статті й розвідки публікував у російських часописах. Зібрав і видав фольклористичні праці «Пісні Кам’янецького повіту Подільської губернії» (1895), «Весняна гра-пісня «Воротар» і пісня про князя Романа» (1899), «До вивчення малоруських колядок», «Колядки та щедрівки, записані в Волинському Поліссі» (обидві — 1902) тощо. Автор досліджень з історії російської літератури, зокрема «Нарисів літературних настроїв» (1903), «Спроби огляду історії російської літератури» (ч. 1, 1909; ч. 2, 1914), про творчість М. Гоголя, Максима Горького, М. Лермонтова, О. Пушкіна та інших.

Помер улітку 1920 р. у м. Новий Афон, Абхазія.

9 травня 1952 р. у с. Шельпаки, нині Підволочиського району, народилася письменниця, журналістка Надія Мирославівна Мориквас. Член НСЖУ (1983), НСПУ (1995).

Авторка збірок поезій «Біле місто» (1991), «Танці на льоду» (1996), «Істина срібноти» (1998), книжки прози «Спокуса вічністю» (1997, 1998, 1999), повісті-есею «За нас — у Львові: Міти і міфи» (2001), книжок «Рід: Українські хроніки» (2002, 2003), «Меланхолія Степана Чарнецького» (2005), «Час без любови» (2007), «Де мій брат?» (2010), «Корнелія» (2015), «Винова гора» (2017), «Люди свого часу» (2019), нарисів про героїв національно-визвольного руху. Твори опубліковані в місцевих та всеукраїнських газетах, журналі «Дзвін».

10 травня 1952 р. у с. Чабарівка Гусятинського району народився лікар, громадський діяч Ярослав Володимирович Стиранка. Депутат Тернопільської обласної ради (2002—2006).

Закінчив Чортківське медичне училище (1972, нині — фаховий коледж), Чернівецький державний медичний інститут (1981, нині — Буковинський державний медичний університет).

Працював у медичних закладах Гусятинського району, Теребовлянській ЦРЛ: лікар-статист (1981—1983), заступник головного лікаря (1983—1987), від 1987 р. — головний лікар.

Автор праці «Розвиток охорони здоров’я на Теребовлянщині» (1997), науково-популярних статей.

19 травня 1952 р. у с. Білозірка Лановецького району народився журналіст, редактор, громадський діяч В’ячеслав Антонович Подунайчук. Член НСЖУ (1985); почесний знак цієї Спілки (2007).

Від 1977 р. — у редакції Лановецької районної газети «Будівник комунізму» (від 1991 р. — «Голос Лановеччини»): завідувач відділу сільського господарства, редактор (від 1984).

Автор публікацій в українських і закордонних виданнях. Делегат трьох з’їздів НСЖУ. Упродовж 25 р. — голова районної федерації футболу.

20 травня 1957 р. у с. Біла Чортківського району народилася журналістка, публіцистка Ганна-Надія Миколаївна Моховик (з дому — Маланчук). Член НСЖУ (1981).

Працювала в редакції обласної газети «Ровесник» (1979—1990). Від 1998 р. — завідувач відділу зв’язків із громадськістю та ЗМІ Тернопільської обласної ради профспілок. У 2000—2006 рр. — за сумісництвом керівник і редактор інформаційного бюлетеня «Охорона праці», ініціатор створення та редактор бюлетеня Тернопільської міської організації профспілки працівників освіти і науки «Освітянська профспілка».

Авторка брошур, буклетів, публікацій у всеукраїнських і обласних ЗМІ; співавторка пʼяти книжок.

26 травня 1907 р. у с. Стара Ягільниця, нині Чортківського району, народився історик, краєзнавець, публіцист, редактор, монах-василіянин (1940) Теофіл Петрович Коструба (чернече ім’я — Теодосій).

Автор історичних досліджень «Откуда єсть пошла Русская земля» (1931), «Гетьман Іван Скоропадський, 1708—1722» (1932), «Заснування Станіславова» (1935), «Нариси з церковної історії України 10—13 століття», «Самборське єпископство в часах князя Лева» (обидва — 1939) та інших. Опублікував у часописах низку науково-популярних і краєзнавчих статей зі світової й української історії, серед них — «Матеріали до історії м. Чорткова» та «Неіснуючий монастир оо. Василіян у Чорткові». Видав літературні портрети українських письменників у «Літературно-критичній бібліотеці». Переклав українською мовою «Галицько-Волинський літопис» (1936) і «Скіфію» Геродота. У діаспорі вийшли книжки Т. Коструби «Віра наших предків: Церковно-релігійна ідеологія у княжій Україні 10—14 ст.» (1946), «Нариси історії України», «Як Москва нищила українську церкву» (обидві — 1961), «Белз і Белзька земля» (1989).

Помер 6 березня 1943 р. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

12 червня 1927 р. у с. Жеребки, нині Підволочиського району, народився літературознавець, педагог Володимир Михайлович Гладкий. Доктор філологічних наук (1988), професор (1989).

Досліджував німецько-українські звʼязки, проблеми перекладу сучасної української літератури та порівняльного літературознавства.

Автор понад 60 наукових праць, серед яких «Епістолярна спадщина і новели В. Стефаника» (1967) тощо.

Помер 17 жовтня 1991 р. у м. Тернопіль. Похований у м. Скалат Підволочиського району.

19 червня 1937 р. у с. Косів, нині Чортківського району, народився підприємець, поет Іван Ількович Ваврик. Заслужений працівник сфери послуг України (1997). Лауреат конкурсу «Людина року — 2014» (м. Тернопіль).

Учасник ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Працював директором товариства «Побутрембуд» у Тернополі.

Автор збірок поезій «Горикраї» (2002), «Аркан» (2007), «Спрагла земля» (2010), «Жорна» (2016). Упорядкував унікальну кантичку «Українська різдвяна містерія» (2004),

23 червня 1882 р. у с. Поручин, нині Бережанського району, народився фольклорист, етнограф, бібліограф, мовознавець, лексикограф, історик, публіцист, редактор, видавець, громадсько-культурний діяч Зенон Францискович Кузеля (крипт.: К., З. К., КуЗ. З., К-я, К-я З., К. і М. Ч. (спільно з М. Чайковським), Ки. та ін.). Дійсний член НТШ у Львові (1909), Історично-філологічного товариства в Празі (Чехія), УВАН (очолював українську секцію).

Автор численних наукових та популярних праць, статей, нарисів, рецензій, оглядів. Підготував бібліографію до книжки В. Гнатюка «Похоронні звичаї та обряди» (1912). Укладач «Словаря чужих слів: 12000 слів чужого походження в українській мові» (1910), книжки «Золота Липа: Ювілейна збірка творів Богдана Лепкого з його життєписом, бібліографією творів і присвятами» (1924) та інших.

Один із творців західноукраїнської бібліографічної школи. У 1962 р. вийшов за редакцією В. Яніва «Збірник на пошану Зенона Кузелі» (Париж, Нью-Йорк, Мюнхен, Торонто, Сідней).

Помер 24 травня 1952 р. у м. Париж, Франція.

27 червня 1932 р. у с. Романівка, нині Теребовлянського району, народився художник, педагог Мар’ян Петрович Субчак. Майстер народної творчості України (1999). Лауреат Всесоюзного фестивалю народного мистецтва в м. Москва (1987, нині — РФ), обласної мистецької премії ім. Я. Музики (2006). Відмінник освіти України (2001).

У 1947 р. заарештований за зображення української символіки. Засуджений до 10 р. позбавлення волі. Покарання відбував на шахтах Заполяр’я (нині — РФ). Реабілітований у 1954 р. Повернувся в родинне село.

Учасник понад 30 колективних виставок у містах Дрогобич Львівської області, Київ, Москва, Тернопіль; персональні — у містах Бережани, Теребовля, Тернопіль, Краків (2004, Польща), родинному селі.

Серед творів: пейзажі «Зимовий день» (1968), «Хата МБойчука» (1992), «Теребовлянська фортеця» (1997), серія «Канада очима українця» (1999; 27 картин). Роботи зберігаються в краєзнавчих музеях міст Бережани, Теребовля, Тернопіль, Палермо (Канада), приватних колекціях в Австралії, Італії, Німеччині, США.

Помер 2 червня 2008 р. у м. Теребовля.

27 червня 1952 р. у с. Заздрість Теребовлянського району народився культурно-освітній та громадський діяч, педагог, викладач-методист Микола Іванович Виннічик. Заслужений працівник культури України (2006). Відмінник освіти України (2002). Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (2009), орден святої Покрови (2014).

У 1974—1997 рр. — викладач, у 1999—2020 рр. — директор Теребовлянського культурно-освітнього училища (нині — фаховий коледж культури і мистецтв). У 1997 р. — завідувач відділу культури РДА, від 1998 р. — заступник голови РДА з гуманітарних, політично-правових питань. Співзасновник та організатор щорічного регіонального фестивалю-конкурсу «Надія».

Автор статей, методичних розробок та інших публікацій.

4 липня 1897 р. у с. Кривеньке, нині Чортківського району, народився військовик, громадський діяч Іван Байдак.

Навчався в Тернопільській гімназії. У 1918 р. вступив у Києві до полку Січових стрільців під командуванням Є. Коновальця, з яким навесні 1919 р. воював на Кременеччині. Від 1929 р. — у Канаді. Секретар, голова Інституту товариства «Просвіта» у Вінніпезі. Голова Союзу колишніх українських вояків, Комітету політичних вʼязнів і кредитної спілки Північного Вінніпега.

Помер 6 червня 1971 р. у м. Вінніпег, Канада.

6 липня 1912 р. у с. Теляче, нині Мирне Підгаєцького району, народився правник, журналіст, громадський діяч, меценат Осип Іванович Бойко.

До вересня 1939 р. — помічник адвоката в м. Підгайці. У 1939 р. виїхав до Австрії (м. Відень), де очолив Український допомоговий комітет. У 1948 р. емігрував до Канади (м. Торонто).

Як дорадник І. Борецького, допомагав йому в організації греко-католицьких парафій; співзасновник і видавець часопису «Наша мета».

Помер у 1982 р. в м. Торонто, Канада.

6 липня 1942 р. у с. Верещаки Лановецького району народилася педагог, громадсько-політична діячка, літераторка Ганна Марківна Фарштей-Кичук.

Авторка книжок «Відлітають журавлі», «Розстріляна юність», співавторка книжки «Через терни до зір».

12 липня 1942 р. у с. Плиска Лановецького району народився театрознавець Петро Іванович Кравчук. Кандидат мистецтвознавства (1980), професор (2004). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2017).

Автор близько 40 наукових праць та рецензій, книжки «В. С. Василько — режисер».

16 липня 1912 р. у с. Мухавка, нині Чортківського району, народився релігійний і громадський діяч Володимир Якович Тарнавський.

У 1937 р. рукопокладений у сан священника. У 1938—1944 рр. служив на парафіях у Галичині, у 1945—1950 рр. — таборах для переміщених осіб у Німеччині. У 1950 р. емігрував до Канади. 8 грудня 1967 р. Йосиф Сліпий номінував В. Тарнавського митрополичим радником, 15 лютого 1972 р. — почесним крилошанином, 16 липня 1997 р. М.-І. Любачівський — митрофорним протопресвітером.

Організатор і керівник хорів в Україні (1938—1944) і Канаді (1950—1956). Редактор бюлетеня «Католицька акція» (1955—1958, м. Едмонтон); автор статей у збірниках та періодиці.

Помер 24 травня 2002 р. у м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада.

20 липня 1952 р. у с. Огризківці Лановецького району народився економіст, господарник, громадський діяч Василь Андрійович Петринюк. Заслужений працівник сільського господарства України (1997). Герой України (1999). Грамота УПЦ і медаль на честь 2000-річчя Різдва Христового (1999), Почесна грамота КМ України, «Знак пошани» Міністерства агрополітики України, грамота Митрополита Київського і всієї України та орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня УПЦ (усі — 2002).

20 липня 1972 р. у м. Зборів народився журналіст Володимир Дмитрович Кузик.  

Від 1972 р. — у м. Тернопіль. Від 2000 р. працював у ЗМІ: редактором кримінальної хроніки газети «Ria плюс» (2000—2002), журналістом відділу новин, ведучим авторської програми «Скажіть відверто», координатором програм «Тема тижня», «Жіночі клопоти», «Формула здоров’я» на «TV-4» (2002—2003), всеукраїнського проєкту «Вибори онлайн» (2004), журналістом газети «Місто» (2003—2005), заступником головного редактора, головним редактором газети «Номер один» (2005—2008), редактором газети «Тернопільська газета» (від 2008); водночас власний кореспондент інформаційної агенції «Українські новини» у Тернопільській області (2004—2005). Співзасновник громадської організації «Тернопільський пресклуб».

У 2008 р. — переможець конкурсу на найкраще журналістське розслідування й авторську публікацію з протидії корупції в ЗМІ Тернопільської області за проєктом «Гідна Україна».

Помер 26 січня 2014 р. у м. Тернопіль.

24 липня 1897 р. у с. Великі Чорнокінці, нині Чортківського району, народилася оперна та концертно-камерна співачка (сопрано) Іванна Олексіївна Синенька-Іваницька.

Виступала як камерна співачка в хорі О. Кошиця. Закінчила консерваторію в м. Прага (1927, Чехія); як стипендіатка Андрея Шептицького, удосконалювала мистецтво співу в м. Мілан (1930—1931, Італія). Співала в концертах у містах Львів (1921) і Прага (1926). У 1930 р. — учасниця Шевченківських і Шашкевичівських вечорів у Бучачі, Підгайцях та інших містах краю.

Після Другої світової війни емігрувала до Німеччини, де учасниця ювілейних концертів, присвячених М. Лисенку, І. Франкові, Т. Шевченку. Співала в операх, оперетах.

У концертному репертуарі — твори В. Барвінського, С. Людкевича, Д. Січинського й інших, українські народні пісні. Записала на 2 платівки 23 пісні та романси. Життю й творчості співачки присвячено книжку С. Білоконя «Іванна Синенька-Іваницька» (Київ, 1997).

Померла 28 серпня 1988 р. у м. Мюнхен, Німеччина.

28 липня 1932 р. у с. Янів, нині Долина Теребовлянського району, народився педагог, громадсько-політичний діяч Володимир Михайлович Крушельницький.

Закінчив Львівський державний (нині — національний) університет ім. І. Франка (1954), де створив й очолив підпільну національно-патріотичну організацію «Молода Україна» (1954—1955). Учителював у с. Буданів Теребовлянського району.

У 1955 р. В. Крушельницького заарештували органи КДБ. Засудили до 10 р. тюремного ув’язнення, 5 р. висилки та 10 р. позбавлення прав. Покарання відбував у мордовських таборах. Звільнений у 1961 р. Реабілітований у 1992 р. Проживає в с. Варваринці Теребовлянського району.

30 липня 1882 р. у с. Білобожниця, нині Чортківського району, народився громадський і культурно-освітній діяч Лев Петрович Ясінчук.

Під час Першої світової війни — поручник австрійської армії. Від 1918 р. — в УГА. У 1944 р. емігрував до Австрії, у 1948 р. — до США. Вів педагогічну й суспільну діяльність.

Автор праць «50 літ Рідної Школи, 1881—1931» (1931), «Рідна Школа в ідеї й житті» (1934), нарису «За океаном» (1930), розвідки «Старокраєвим оком на українську еміґрацію в Америці» (1936), книжки «Українське шкільництво у Львові» (1953) та інших; спогадів; статей у газетах і педагогічних журналах України, США, Канади, Аргентини.

Помер 12 жовтня 1963 р. у м. Бруклін, штат Нью-Йорк, США.

3 серпня 1952 р. у смт Підволочиськ народився спортсмен (футбол), тренер, діяч спорту Едуард Станіславович Яблонський.

5 серпня 1962 р. у с. Нападівка Лановецького району народилася директор комунальної установи «Центральна районна бібліотека для дорослих централізованої бібліотечної системи Лановецького району Тернопільської області» Світлана Филимонівна Пчола.

10 серпня 1912 р. у с. Палашівка, нині Чортківського району, народилася вишивальниця Анна Михайлівна Баран.

Працювала в родинному селі. Від 1974 р. — у Тернополі. Вишивала хрестиком, стебнівкою, гладдю та низинкою рушники, доріжки, серветки, подушки, накидки, краватки, жіночі сукні та блузки, чоловічі сорочки, дитячий одяг.

Учасниця виставок у Тернополі (від 1978), Києві (1980—1982, 1984, 1987), Москві (1982, 1987), Пензі (1979). Індивідуальна виставка — у Тернополі (1983).

Померла у 2008 р. в Тернополі.

13 серпня 1922 р. у м. Чортків народився географ, картограф Роман Йосипович Дражньовський. Дійсний член НТШ (1991).

Емігрував до США. Автор праць «Сучасні публікації в галузі географії» (1964), «Фізична карта України» (1972), «Бібліотека карт» (1975) та інших. Брав участь у написанні книжок «Тенденції у бібліотечній справі», «Картографія», «Спеціалізовані бібліотеки» тощо. Член Американської географічної асоціації, Асоціації бібліотек США (1973—1976 — голова Нью-Йоркської ради директорів бібліотек), Української бібліотечної асоціації в Америці (від 1974 — її віцепрезидент), Товариства ветеранів Української національної армії.

Помер 8 липня 2006 р. у м. Мілвокі, США.

24 серпня 1922 р. у с. Божиків, нині Бережанського району, народився діяч ОУН Ярослав Григорович Скасків (псевдо: «Моряк», «Крук»). Срібний хрест заслуги УГВР (1945, посмертно).

Від червня 1944 р. — обласний провідник ОУН Львівщини, член Крайового проводу ОУН. Автор публікацій у підпільному виданні.

Загинув 19 липня 1944 р. у бою з нацистами в с. Старі Стрілища, нині Жидачівського району. Похований у с. Прибинь Перемишлянського району (обидва — Львівської області).

24 серпня 1947 р. у с. Вербівці, нині Теребовлянського району, народився живописець Ярослав Степанович Новак. Член НСХУ (1992). Медаль ВДНГ УРСР (1980). Обласна мистецька премія ім. М. Бойчука (1990). Відзнаки «Галицький лицар», «Людина року» (2003). Член гурту мистців «Хоругва».

Працює в галузі станкового та монументального малярства. Учасник збірних виставок у містах Запоріжжя, Івано-Франківськ, Канів (Черкаська область), Київ, Львів, Тернопіль, Москва (РФ), Братислава (Словаччина) та інших. Серед творів: «Мої шляхи» (автопортрет, 1989), «Ковчег», «Покаяння» (обидва — 1990), «Відродження», «Благовіщення» (обидва — 1996), «Мазепа» (2000), «Хай буде воля твоя» (2003), настінні розписи «Народження весни» (1990) у гуртожитку ТДМУ (нині — ТНМУ), «Тайна вечеря» (2002—2005, у співавторстві з М. Лисаком) у Катедральному соборі УГКЦ у Тернополі.

26 серпня 1962 р. у смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області народився музикант Мирослав Михайлович Бабчук. Народний артист України (2019). Заслужений артист України (2002). Перша премія Всеукраїнського конкурсу артистів естради (1990, м. Ужгород).

Закінчив Рівненський державний інститут культури (нині — гуманітарний університет). Від 1988 р. — керівник ансамблю народної музики «Візерунок» (фолькгурт «Веселі галичани») Тернопільської обласної філармонії. Разом із ансамблем — учасник міжнародних конкурсів і фестивалів у Канаді, США, Франції, Німеччині, Великій Британії, Польщі та інших країнах.

7 вересня 1922 р. у с. Гаї Великі, нині Великі Гаї Тернопільського району, народився громадсько-політичний діяч Юрій Володимирович Чубатий.

Навчався в гімназіях у містах Тернопіль (від 1936) і Чортків. Від 1943 р. — доброволець дивізії «Галичина». Від 1947 р. — у Великій Британії (міста Лондон і Лестер).

Член теренового проводу ОУН у Великій Британії. Діяльний у церковних громадах. Меценат коштів на Український католицький університет у м. Рим (Італія), собор УГКЦ у м. Київ, церкви в м. Тернопіль, селах Великі Гаї, Баворів Тернопільського району.

У 1992, 1995, 1996 рр. відвідував Україну.

Помер 24 вересня 2000 р. у м. Лестер, Велика Британія.

15 вересня 1877 р. у м. Бережани народилася художниця, педагог Олена Львівна Кульчицька. Народний художник УРСР (1956). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1967). Член-кореспондент Академії архітектури УРСР. Професор (1948).

Працювала в галузі станкової графіки, книжкової ілюстрації, живопису та декоративно-ужиткового мистецтва (килими, емалі). Авторка понад 4000 художніх творів. Від 1909 р. — учасниця виставок. Роботи зберігаються в багатьох музеях України, зокрема в Тернополі.

Померла 8 березня 1967 р. у м. Львів. Похована на Личаківському цвинтарі.

У Львові діє Художньо-меморіальний музей художниці (1971). У Тернополі її іменем названо вулицю. У Бережанах на вул. О. Кульчицької встановлено меморіальну таблицю (1977, скульптор Е. Мисько).

15 вересня 1892 р. у с. Могильниця, нині Теребовлянського району, народився громадський діяч Іван Павлович Бойчук.

Помер 28 вересня 1976 р. у м. Торонто, Канада.

16 вересня 1890 р. у с. Голошинці, нині Підволочиського району, народився художник Михайло Іванович Осінчук. Професор (1939). Дійсний член НТШ, почесний голова ОМУА.

У 1918 р. служив у картографічному відділі Секретаріату внутрішніх справ ЗУНР у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), згодом воював в УГА (четар, від 1919 —  поручник).

Від 1922 р. проживав у м. Львів, працював як вільний художник. Співзасновник (1931) Асоціації незалежних українських мистців, співредактор її друкованого органу — журналу «Мистецтво». У 1939—1944 рр. — заступник ректора, ректор Львівського художнього інституту. У 1944 р. виїхав до Німеччини, звідти — до США (м. Нью-Йорк). Співзасновник ОМУА, постійний учасник його виставок. У 1964 р. — персональна виставка в м. Філадельфія (США).

Автор церковних розписів у Галичині, зокрема в храмах Тернопільщини: у містечку, нині смт Гримайлів, м. Копичинці (нині обидва — Гусятинського району), с. Озерна (нині Зборівського району); портретів митрополита Андрея Шептицького, кардинала Йосифа Сліпого, князя Ярослава Осмомисла; дереворитів, екслібрисів, ілюстрацій до книжок. Серед картин: «Різдво Христове» (1930), «Св. Миколай» (1943), «Богоявлення» (1961), «Бабуся пряде» (1964).

Помер 13 лютого 1969 р. у м. Нью-Йорк, США.

28 вересня 1947 р. у с. Салівка, нині Ягільниця Чортківського району, народився історик, краєзнавець, педагог, громадський діяч Степан Іванович Бубернак. Член ВУСК (2002). Заслужений працівник культури України (2003). Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011), орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2016).

Закінчив Одеський державний університет (1979). Працював у закладах культури, учителем Ягільницької середньої школи. Створив музей історії родинного села (1979).

Автор книжок «Легенди про Ягільницю», «Доля моя з Україною злита» (обидві — 1997), «Кабінет історії в школі», «Нетрадиційні типи уроків», «На калині мене мати колихала», «Моя стежина» (усі — 1999), «Читальня «Просвіти» в Ягільниці», «Степан Батюк: учитель, митець, людина» (обидві — 2001), статей і нарисів у часописах.

30 вересня 1937 р. у с. Німстів, нині Любачівського повіту, Польща, народився педагог, літератор, громадський діяч Михайло Миколайович Кіт.

У 1946 р. оселився в с. Скородинці Чортківського району.

Автор збірок віршів «На життєвих перехрестях» (2004), «В ногу з часом» (2007), слів до більш як 50 пісень, публікацій у ЗМІ.

У вересні 1872 р. у м. Бережани народився письменник, правник, громадський діяч Василь Маковський.

Автор споминів «Талерґоф», «Ґмінд», збірок оповідань «Вістун з того світу», «Андрій на засланні», «Чорна коршма», «Суд над Іваном Гнатовим», «Тестамент Степана Кудрини» та інших (видані до 1940).

Помер після 1944 р. Дата й місце смерті невідомі.

2 жовтня 1942 р. у м. Теребовля народилася художниця Ярина Ляхович (з дому — Цюпак).

Від 1943 р. — у Німеччині, від 1949 р. — в Австралії. Член Обʼєднання мистців Вікторії та Спілки українських образотворчих митців Австралії. Діяльна в Пласті.

Створює полотна в абстрактно-експресивній манері. Нагороджена за участь у багатьох виставках, зокрема дворічних Королівської заокеанської ліги. У 1992 р. відбулися дві персональні виставки в м. Мельбурн, усього до 2000 р. — пʼяти індивідуальних виставок. Картини зберігаються в колекціях в Австралії, Канаді та США.

7 жовтня 1862 р. у с. Звиняч, нині Чортківського району, народився священник, етнограф, культурно-освітній діяч Олекса Миколайович Волянський. Дійсний член НТШ (1905).

Закінчив Львівську духовну семінарію. Священник у містечку Товсте (нині — смт Заліщицького району), у 1893—1923 рр. — у с. Криворівня (нині — Верховинського району Івано-Франківської області).

У домі О. Волянського бували І. Франко, Леся Українка, В. Гнатюк, Г. Хоткевич, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, І. Крипʼякевич та інші діячі.

Залишив спогади про І. Франка, М. Коцюбинського тощо. Листи О. Волянського до В. Гнатюка зберігаються в ЛННБ.

Помер 2 березня 1947 р. у с. Соколівка, нині Косівського району Івано-Франківської області.

10 жовтня 1942 р. у с. Шили Збаразького району народився хормейстер, диригент Зеновій Євгенович Кравчук. Заслужений працівник культури України (1985).

Закінчив Теребовлянське культурно-освітнє училище (1961, нині — фаховий коледж культури і мистецтв). Від 1986 р. — керівник народної чоловічої капели «Гомін» Заліщицького районного будинку народної творчості, народного хору «Надія» с. Касперівці Заліщицького району.

Помер 10 жовтня 2002 р.  в м. Заліщики, де й похований.

15 жовтня 1897 р. у с. Струсів, нині Теребовлянського району, народився громадський діяч Володимир Йосипович Гірняк.

Доброволець Легіону УСС, воював в УГА (1914—1919). Студіював філософію в Українському таємному університеті у Львові. У 1929 р. закінчив математично-природничий факультет Львівського університету (нині — національний ім. І. Франка). Від 1935 р. — адміністратор видавництва І. Тиктора «Українська преса» (м. Львів). Від 1949 р. — у США (м. Нью-Йорк). Працював у канцелярії Українського конгресового комітету Америки.

Помер 26 червня 1964 р. у м. Порт-Джервіс. Похований у м. Філадельфія, США.

18 жовтня 1912 р. у м. Чортків народився актор театру та кіно Євген-Ярослав Львович Курило.

Працював у театрах ім. І. Тобілевича в м. Станиславів (1928 —1935, нині Івано-Франківськ), «Заграва» (1935—1938), державних театрах ім. І. Франка в м. Станіслав (1939—1940) та ім. Лесі Українки в м. Львів (1940—1941), Львівському оперному театрі (1941—1944), у Німеччині — в Ансамблі українських акторів під керівництвом В. Блавацького.

Знявся у фільмах «Довбуш», «Вітер зі Сходу» Київської кіностудії (1940—1941).

Помер 16 жовтня 1984 р. у м. Бінґемтон, США.

28 жовтня 1862 р. у с. Куропатники, нині Бережанського району, народився актор, режисер, співак (тенор) Степан Пилипович Янович (справжнє — Курбас).

У 1884—1898 рр. — актор, після стажування в М. Кропивницького — режисер (від 1891), від 1893 р. — головний режисер театру товариства «Руська бесіда», працював під керівництвом І. Біберовича та І. Гриневецького. У 1898 р. із К. Підвисоцьким керував трупою (І. Рубчак, К. Рубчакова, М. Слободівна-Крушельницька, В. Юрчак та інші). У 1898—1899 рр. — у Літературному театрі в м. Камʼянець-Подільський (нині — Хмельницька область). Гастролював на Тернопільщині.

У 1900 р. через хворобу змушений залишити сцену. Від 1902 р. — у Старому Скалаті.

Помер 10 вересня 1908 р. у с. Старий Скалат, нині Підволочиського району.

На будинку Меморіального музею-садиби Леся Курбаса встановлено меморіальну таблицю С. Яновичу (скульптор ІКозлик).

28 жовтня 1942 р. у м. Підгайці народився вчений у галузі матеріалознавства Юрій Володимирович Дзядикевич. Доктор технічних наук (1992), професор (1993). Дійсний член Нью-Йоркської АН (1996, США).

Автор понад 140 наукових праць і 35 винаходів, має авторські свідоцтва СРСР, патенти України та Росії.

29 жовтня 1947 р. у м. Теребовля народився диригент, педагог, музикант Богдан Ярославович Дунець.

Працював викладачем і диригентом естрадно-симфонічного оркестру Чернігівського музичного училища (1978—1984).

Від 1984 р. — у м. Тернопіль: інспектор обласного відділу культури, у 1987—1989 рр. — викладач музичного училища. При Тернопільській обласній філармонії створив камерний оркестр (1987).

Постановник і головний диригент опер «Прапороносці» О. Білаша за романом О. Гончара (1986) та «Шлюбний вексель» Дж. Россіні (1987).

Загинув в автомобільній катастрофі 30 серпня 1989 р. в м. Тернопіль.

2 листопада 1897 р. у с. Добромірка, нині Збаразького району, народилася актриса театру й кіно Ганна Іллівна Бабіївна. Дружина Я. Бортника.

У 1918 р. дебютувала в Тернопільському українському драматичному театрі. Працювала в Кийдрамте (1920—1921), «Березолі» (1922—1934), Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1935—1960).

Після увʼязнення та розстрілу чоловіка в 1938 р. була безпідставно заарештована й 5 р. відбувала покарання.

Ролі в театрі: Марія Іванівна («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Баронова-Козино («Мина Мазайло» М. Куліша), Любов Ярова (однойменна пʼєса К. Треньова), Шкандибиха («Лимерівна» Панаса Мирного), фрау Міллер («Підступність і кохання» Ф. Шіллера); у кіно: Баба («Вендетта», 1924, Одеса), Василина («Над Черемошем», 1955, Київ).

Померла 2 серпня 1979 р. у м. Харків.

2 листопада 1947 р. у с. Носів, нині Підгаєцького району, народився громадський діяч, літератор, правозахисник, меценат Володимир Юліанович Рокецький.

Розповсюджував правозахисну літературу, писав вірші, статті на політичні теми. У 1972 р. заарештований органами КДБ, засуджений до 5 р. ВТТ суворого режиму.

Учасник Всесвітнього конгресу політвʼязнів (1991). Фінансово допомагав дитячим садкам, школам, лікарням. Ініціатор, фундатор та спонсор будівництва меморіального комплексу УСС на горі Лисоні.

Помер 14 січня 1999 р. у м. Бережани.

Памʼяті В. Рокецького Дан Боривітер (справжнє — Б. Рокетський) присвятив роман «Межею болю і ненависти, або Нові гладіатори» (2002).

5 листопада 1882 р. у м. Чернівці народилася співачка (мецо-сопрано) Людмила-Ванда Миколаївна Петровичева (з дому — Кравчук).

Співу навчалася в музично-драматичній студії при театрі товариства «Руська бесіда» у Львові в професорів В. Висоцького та М. Коссака. Солістка хору в м. Чернівці (1897—1899), оперної трупи театру товариства «Руська бесіда» (1899—1914), трупи В. Коссака (1920—1921). Виступала на сценах у містах Тернопіль, Бережани, Збараж, Чортків та інших населених пунктах краю. Згодом — режисер драматичного гуртка, народного театру в Борщеві.

Вокальні партії: Наталка, Кулина («Наталка Полтавка», «Чорноморці» М. Лисенка), Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ганна («Катерина» М. Аркаса), Кармен (однойменна опера Ж. Бізе). Провадила концертну діяльність.

Померла 27 грудня 1971 р. у м. Борщів.

7 листопада 1897 р. у с. Джурин, нині Чортківського району, народився вчений у галузі сільського господарства Іван Миколайович Боднар. Член президії Сільськогосподарської академії УСРР.

Воював в УГА, з нею в 1919 р. перейшов у Велику Україну. У м. Харків — науковий співробітник. Під час так званої партійної чистки в липні 1933 р. звільнений із роботи. Заарештований 21 грудня 1933 р. 26 лютого 1934 р. засуджений до 3 р. позбавлення волі.

Загинув у ВТТ. Рік і місце смерті невідомі.

Реабілітований 1 жовтня 1960 р.

7 листопада 1912 р. у с. Гнилички, нині Підволочиського району, народився лікар, літератор, громадсько-політичний діяч Нестор Іванович Процик. Доктор медицини (1949). Член УВО, Центрального проводу ОУН, голова Теренового проводу.

Від 1946 р. за дорученням С. Бандери відповідав за організаційну мережу ОУН у Франції. У 1950 р. переїхав до США (міста Нью-Йорк, Говадні, від 1956 — Баффало). Діяльний в іноземних українських організаціях. Заступник президента Українського конгресового комітету Америки, засновник і довголітній голова дирекції кредитної спілки «Дніпро».

Автор статей в американських часописах. Поезії опубліковані в україномовних виданнях США.

Помер 30 червня 1973 р. у м. Баффало, США.

У 1998 р. у м. Збараж вийшла з друку художньо-документальна повість Г. Кичук «Відлітають журавлі», присвячена памʼяті Н. Процика.

10 листопада 1912 р. у с. Грибова, нині Лановецького району, народився політичний і громадський діяч, інженер-агроном Павло Шевчук. Член Ліги українських політв’язнів у Німеччині.

Працював у Референтурі зв’язку ОУН на лінії Київ — Львів — Варшава. На початку Другої світової війни мобілізований до польської армії. У 1940 р. заарештований органами НКВС.

Після війни — діяч ОУН. Працював у редакції часописів «Українська трибуна» та «Український самостійник». Співорганізатор й адміністратор часопису «Шлях перемоги».

Помер у грудні 1989 р. у м. Торонто, Канада.

18 листопада 1847 р. у с. Котузів, нині Теребовлянського району, народився економіст-статистик, літературознавець, публіцист, поет, фольклорист, громадський діяч Володимир Михайлович Навроцький (псевд.: Василь Н., Онисим, Сіроманець та ін.).

Працював фінансовим чиновником у Ряшеві, актором. Співорганізатор студентських громад у Галичині. Від 1867 р. — відповідальний секретар товариства «Просвіта», у 1871 р. очолював студентське товариство «Дружний лихвар» (обидва — м. Львів). Належав до лівого крила «народовців». Ініціатор створення та співробітник журналу «Правда» (м. Львів). Від 1873 р. провадив економічно-статистичні дослідження. Автор праць з історії соціально-економічного та культурного розвитку Галичини ХІХ ст.: «Реформи домового порядку» (1874), «Чого нас коштує пропінація?», «Руська народність в школах галицьких» (обидві — 1876), «Класові інтереси і інтереси народу» (1877) та інших; фольклорно-етнографічних та історико-літературних праць: «Руська родина» (1867), «Народні приказки», «Весілля в Котузові» (обидві — 1869), «До світогляду українського народу», «Дещо про козаків-запорожців і про їх ради військові» (обидві — 1870) тощо; рецензії на перший том збірника «Исторические песни малорусского народа» В. Антоновича та М. Драгоманова; ліричних поезій та художньо-публіцистичних нарисів.

Твори В. Навроцького видав І. Франко (його памʼяті присвятив вірш) заходом Етнографічно-статистичного кружка (1884); вони опубліковані в «Етнографічному збірнику» НТШ (т. 5, 1898; зокрема, кілька колискових пісень, записаних у с. Голгоча, нині Підгаєцького району); поезії — в альманасі «Струни» у Львові (1925), перевидані в 1992 р. в колективній збірці «Акорди».

Помер 16 березня 1882 р. у м. Ряшів, нині Польща.

18 листопада 1962 р. у с. Долина Теребовлянського району народилася педагог, літераторка, громадська діячка Лариса Володимирівна Крушельницька.

Авторка краєзнавчого нарису «Ескізи до історії с. Долина» (1997), збірок поезій «Принесу я зорю» (2002), «Листи до щастя» (2004), статей, віршів та інших публікацій в обласних і районних ЗМІ.

Керівник первинних організацій Союзу українок, товариства «Просвіта».

20 листопада 1812 р. у с. Новосілка, нині Підгаєцького району, народився релігійний і громадсько-політичний діяч, історик Михайло Іванович Малиновський. Посол Галицького сейму (1861—1866).

Навчався в гімназіях міст Бережани та Львів, студіював богослов’я у Віденському університеті (Австрія). У 1837 р. рукопокладений на священника. Від 1857 р. — адміністратор, референт, радник митрополичої консисторії, крилошанин, парох парафії святого Юра у Львові. У 1869 р. — адміністратор Львівської архієпархії. У 1873 р. — архідиякон Львівської капітули, генеральний вікарій. Поборник української мови, протистояв заміні у ній кириличного шрифту латинським.

Автор понад 60 праць із загальної та церковної історії, етнографії, мовознавства, освіти, культури, зокрема «Пояснення до Божественної літургії» (1845), «Про мову взагалі і про індоєвропейські зокрема» (1850), «Грамоти історії руської церкви» (1860), «Про церковні та державні установи» (1861), «Як ся запропащают старожитності наші» (1876).

Помер 25 лютого 1894 р. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

24 листопада 1932 р. у с. Вербівці, нині Теребовлянського району, народився оперний і концертний співак (тенор) Ярослав Володимирович Головчук. Заслужений артист УРСР (1968). Державна премія Грузії ім. З. Паліашвілі (1973).

Соліст Львівського ім. І. Франка (1961—1968, нині — ім. С. Крушельницької), Київського ім. Т. Шевченка (1969—1975) театрів опери та балету (нині — національні), Ансамблю пісні і танцю Радянської армії в Німеччині (1975—1977), Київської філармонії (1977—1990), Держтелерадіо України (від 1991). У вересні 1973 р. виступав у Тернопільському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка на концерті, приуроченому до 100-річчя від дня народження С. Крушельницької.

Основні партії: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Манріко, Радамес («Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Микита («Ярослав Мудрий» Г. Майбороди).

13 грудня 1937 р. у м. Тернопіль народилася фольклористка, літераторка, громадська діячка Богдана Йосипівна Городинська (з дому — Христенко).

У 1950 р. разом із родиною виселена до Сибіру. Записувала народні пісні, обряди, звичаї. Після проголошення незалежності України діяльна в громадському житті. Авторка поезій, зокрема для дітей, опублікованих у ЗМІ: газетах «Вільне життя», «Подільське слово».

Померла 16 грудня 2003 р. у с. Великі Гаї Тернопільського району.

У 2006 р. вийшла з друку збірка «Вірші Богдани Городинської».

22 грудня 1927 р. у с. Звиняч, нині Чортківського району, народився вчений-філолог, громадський діяч Іван Іванович Трилінський. Кандидат педагогічних наук (1971), професор (1990). Відмінник народної освіти УРСР (1965). Орден Вітчизняної війни ІІІ ступеня та інші нагороди.

Автор понад 100 наукових праць, 2 монографій, 16 науково-методичних посібників; художніх книжок: «Заґратована юність» (1994), «Весняний бурелом» (1996), «Жита половіли» (1998).

27 грудня 1922 р. у с. Венглювка, нині Кросненського повіту, Польща, народився хоровий диригент, композитор Микола Михайлович Вороняк. Заслужений працівник культури УРСР (1973). Орден «Знак Пошани».

Закінчив Львівську консерваторію ім. М. В. Лисенка (1952). У 1952—1962 рр. — художній керівник і головний диригент першої професійної хорової капели в Тернополі, від 1962 р. — художній керівник Тернопільської обласної філармонії. Від 1967 р. — голова Обʼєднання самодіяльних композиторів Тернопільщини.

Помер 26 червня 1974 р. у м. Тернопіль.

31 грудня 1919 р. у с. Воробіївка, нині Підволочиського району, народився мистецтвознавець, режисер, діяч культури Ярослав Демʼянович Вітошинський. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974), заслужений діяч польської культури (1978).

Закінчив диригентський курс при Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові (1939). Був на громадській роботі. У 1953—1974 рр. — начальник Львівського обласного управління культури, у 1974—1978 рр. — перший заступник міністра культури УРСР, у 1978—1979 рр. — директор Київського театру опери і балету ім. Т. Шевченка, у 1982—1992 рр. — директор Республіканського будинку актора в Києві, у 1992—1998 рр. — віцепрезидент Української асоціації творчої інтелігенції «Світ культури». Постановник урочистих концертів.

Помер 5 грудня 2001 р. у м. Київ.

У 1882 р. у м. Бережани народився польський юрист Раймонд Шольц.

Школу та гімназію закінчив у родинному місті, де учасник літературних і театральних гуртків. Вивчав право та філософію у Львівському університеті. Віцеконсул Австро-Угорської імперії в м. Чикаго (США). У 1920-х рр. — співзасновник польської морської правничої інституції. Суддя Вищого суду Польщі.

Першу збірку поезій видав у Бережанах (1903).

Загинув 1 вересня 1939 р. під час першого бомбардування м. Варшава, Польща.

У 1922 р. у с. Прошова, нині Тернопільського району, народився діяч ОУН Євген Сцібайло (псевдо — «Булка»).

У 1939 р. виїхав за кордон. Як член ОУН, виконував завдання Головного крайового проводу ОУН (м. Краків, Польща). Допомагав односельцям перебратися за кордон. Особистий секретар С. Бандери.

У м. Львів, найімовірніше в 1941—1942 рр., Є. Сцібайла заарештували органи НКВС. Подальша доля невідома.