В Про нас пишуть, Про нас пишуть 2016

Оленич, Л. Літопис Наукового товариства імені Шевченка [Текст] / Л. Оленич // Вільне життя плюс. — 2016. — 2 груд. — С. 6. — (Варто прочитати).

Огляд 1 та 2 томів енциклопедії «Наукове товариство імені Шевченка» — першого багатотомного видання про найдавніше наукове громадське об’єднання в Україні, ознайомитися з якими можна в Тернопільській ОУНБ.

Історію української науки сьогодні неможливо уявити без Наукового товариства імені Шевченка, оскільки майже всі процеси в науці, культурі, суспільному житті другої половини XIX ст. — перших десятиліть XX ст. відбувалися за його активної участі. Це була перша в українській історії суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, взяла собі ім’я Великого Кобзаря.

Передумовами для створення товариства саме у столиці Галичини — Львові — було ліберальне ставлення до українства в Австро-Угорській імперії у 60—70-х роках XIX ст., що сприяло розвитку української культури на західноукраїнських землях і згуртуванню саме в цьому регіоні не тільки галицьких, а й придніпрянських науковців і літературознавців (через переслідування їх російським урядом, зокрема після Валуєвського циркуляру 1863 року). 11 грудня 1873 року Галицьке цісарсько-королівське намісництво затвердило статут Товариства імені Шевченка, 4 червня 1874 року відбулися його перші загальні збори. 1892 року товариство було реорганізовано в Наукове товариство імені Шевченка. У статуті, затвердженому 16 листопада 1892 р. тим же намісництвом, було записано: «Цілею Товариства єсть плекати та розвивати науку і штуку (мистецтво. — Л. О.) в українсько-руській мові, зберігати та збирати всякі пам’ятки, старанності і предмети наукової України-Руси». У ситуації, яка випала на долю України, поділеної на Східну й Західну, принципово важливим було показати історичну єдність українського народу, мови, побуту й культури.

Довгі роки це була єдина справді українська інституція, члени якої ставили своїм завданням заявити перед світом про свій народ, всебічно сприяти розвиткові української науки в найширшому значенні цього слова, будувати власну концепцію історії України, популяризувати українську мову, проводити широкомасштабну видавничу діяльність. Товариство згуртувало навколо себе корифеїв українства та найвідоміших науковців України того часу — О. Кониського, В. Антоновича, К. Сушкевича, С. Громницького, М. Грушевського, А. Кримського, Б. Грінченка, І. Франка та інших. У становленні й подальшому розвитку НТШ як наукової установи визначне місце належить нашим землякам, зокрема Олександрові Барвінському, Степанові Томашівському, Володимирові Гнатюку, Василеві Сімовичу, Кирилові Студинському, Василеві Щурату, Володимирові Левицькому.

Зважаючи на роль і значення Наукового товариства імені Шевченка та його внесок у розвиток національної науки, львівські вчені за підтримки крайових товариств НТШ як в Україні, так і поза її межами зініціювали підготовку й видання енциклопедії «Наукове товариство імені Шевченка», у 2012 році вийшов перший том, присвячений 140-річ-чю його заснування, у 2014-му — другий. Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка» — перше багатотомне видання про найдавніше наукове громадське об’єднання в Україні. Його мета — показати роль товариства в історії, розкрити основну Наукову проблематику, над якою працювало й працює НТШ в Україні (а з 1947 по 1989 р. у різних країнах Європи, Америки, Австралії), наголосити на досягненнях і відкриттях товариства в різних ділянках науки. Це «книга знань», яка репрезентує цілісний і багатовимірний образ інституції: мету й завдання, структуру, і основні видання, персоналії та установи, що працювали при НТШ упродовж 1873—2012 pp.

Енциклопедія містить кілька умовно-структурованих типів статей, розміщених за алфавітом: статті-біограми; тематичні статті (про події, окремі факти, явища); статті про найважливіші серійні видання НТШ; статті про українські періодичні видання НТШ, а також ті закордонні, з якими співпрацювали члени товариства, про закордонні часописи, які отримувало НТШ і т. д.

Кожна стаття містить заголовок, основну частину, довідковий апарат, який включає переліки використаних рукописних джерел і авторських праць, використаної друкованої літератури та періодики.

У першому томі подано 248 гасел і 1181 ілюстрацію та картосхему, в другому — 293 статті і 1476 ілюстрацій.

Відповідальний редактор енциклопедії Олег Купчинський у передмові зазначає: «Сподіваємося, що Е[нциклопедія] НТШ як відомче видання про найдавнішу українську наукову громадську інституцію є першим поважним кроком у дослідженні історії та ролі Товариства для української дійсности і буде належно оцінена науковою громадськістю. Водночас вихід у світ першого тому — це запрошення науковцям взяти участь у подальших дослідженнях проблематики НТШ і заклик до творчих дій».

Ознайомитися з цим видання можна в обласній універсальній науковій бібліотеці. Тож запрошуємо читачів до книгозбірні, щоби переглянути перші томи енциклопедії, поринути й осягнути світ української науки.

Recent Posts