«Провісник українського відродження»

(до 200-річчя від дня народження Михайла Михайловича Вербицького (1815—1870) — українського композитора, хорового диригента, священика, громадського діяча, та 150-річчя першого публічного виконання національного гімну)

 

У березні Україна відзначатиме 200-ту річницю від дня народження Михайла Вербицького — одного з найяскравіших і найпривабливіших постатей в історії вітчизняної музики, талановитого представника національної композиторської школи, основоположника української професійної музичної культури в Галичині. Іван Франко назвав його «найзначнішим талантом серед галицьких композиторів», а Станіслав Людкевич — «не тільки музикантом, а й символом нашого національного відродження».

Майбутній композитор народився на Перемишлянщині, що нині входить до складу Польщі, у родині греко-католицького священика. У десять років залишився сиротою, виховувався в сім’ї родича, відомого українського культурно-релігійного діяча Івана Снігурського. З дитинства співав у хорі Перемишлянського дяко-вчительського інституту. Згодом здобув музичну освіту, беручи уроки в чеських композиторів А. Нанке (теорія музики та композиції) й Ф. Лоренца, які мешкали в Перемишлі. Дотримуючись родинних традицій, став священиком. У 1850 році екстерном закінчив Львівську духовну семінарію.

У житті й творчості Михайла Вербицького поєдналися, здавалося б, непоєднувані речі, і позначене воно було суцільним контрастом. Ізольоване від мистецького світу скромне, навіть убоге існування сільського священика і, водночас, велика напруга та висока результативність творчого процесу: понад 20 музично-сценічних творів, серед яких оперета «Підгоряни» (лібрето І. Гуталевича), яка стала етапною у розвитку не тільки музики, а й театру, з яким пов’язане створення оркестрових симфоній-увертюр композитора.

Його інструментальні твори вважаються першими зразками української симфонічної музики, мають яскраве національне забарвлення. Їхня специфіка полягає в наповненні класичних схем побудови тематизму народнопісенними, зокрема коломийковими мотивами.

У творчому доробку композитора — 12 оркестрових рапсодій на українські теми, хорових композицій на вірші відомих українських поетів, а також понад 30 літургійних хорових творів.

Михайло Михайлович ніколи не висловлювався про свій патріотизм. Але він відчувався і в його творчості, і праці на духовній ниві. У період ополячення та онімечення, що торкнулося значної частини української інтелігенції західноукраїнських земель, композитор із гордістю зазначав про свою приналежність до українського народу, самовіддано трудився на утвердження його величі та самобутності. М. Вербицький — один із перших композиторів Галичини, який мав виразне національно-українське спрямування і культивував у своїх творах українську мову.

Звичайно ж, квінтесенцією його творчості стала пісня «Ще не вмерла Україна», яка ще за життя композитора отримала широке визнання, а в 1917 році її вперше офіційно визнали гімном.

На жаль, ненадовго. Невдовзі його заборонили як буржуазно-націоналістичний. Так за радянських часів називали і його творців — Павла Чубинського та композитора Михайла Вербицького, імена яких для багатьох залишалися невідомими.

За життя поет і композитор жодного разу так і не зустрілися, творили у двох різних імперіях — Російській та Австро-Угорській, але написали гімн, який сьогодні стоячи виконують представники єдиної України, власне тієї України, про яку обидва гаряче мріяли.

 

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л.КУЧМА

N 602-IV

6 березня 2003 року

УКАЗ

Президії Верховної Ради України

«Про Державний Гімн України»

Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Затвердити музичну редакцію Державного Гімну України, автором якої є М. М. Вербицький.

2. Запровадити повсюдне виконання Державного Гімну України, затвердженого цим Указом, з 16 січня 1992 року.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 березня 1978 року "Про Державний гімн Української РСР" (Відомості Верховної Ради України, 1978 р., № 14, ст. 214).

Голова Верховної Ради України І. Плющ

15 січня 1992 року

№ 2042/ХII


Державний гімн України
[Ноти] : для мішаного хору в супроводі фортепіано : клавір / муз. М. Вербицького ; сл. П. Чубинського. — К. : Муз. Україна, 2003. — 7 с.



Трембіцький, В. Національний гимн «Ще не вмерла Україна…» та інші українські гимнові пісні
[Текст] / В. Трембіцький ; Наук. т-во ім. Шевченка. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — Л. : [б. в.], 2003. — 170 с.

Історія українського національного гімну та його духовна спрямованість яскраво відображають прагнення українського народу до власного незалежного життя в багатовіковій боротьбі з ордами завойовників, імперськими зазіханнями західних та східних сусідів, що впродовж століть намагалися перетворити Україну в підневільну Малопольщу чи Малоросію.

У книзі накреслено історичну ґенезу української пісенності, яка видозмінювалася за складних обставин розвитку та багатовікового поневолення України й наступного національного відродження у XIX і XX ст.

Особливу увагу звернено на обставини виникнення та історію становлення сучасного державного гімну «Ще не вмерла Україна» великого, освяченого кров’ю численних поколінь українців, пісенного символу боротьби й торжества ідеалів української незалежності та державності.


Чубинський, П. Ще не вмерла Україна [Текст] / П. Чубинський. — К. : Обереги, 1991. — 16 с.


Віршові поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» судилася велична і трагічна доля. В ньому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.

Видання містить варіанти вірша: з публікацій у журналі «Мета» N 4, 1863, Львів та в альманасі «Українська Муза», 1908.

Державний гімн України [Текст] : популярний іст. нарис. — К. : Муз. Україна, 2006. — 55 с.


Видання містить документи й матеріали, які висвітлюють історичні події з найдавніших часів і до сьогодні. Особливу увагу звернено на обставини виникнення та історію становлення сучасного національного й державного гімну України «Ще не вмерла України», де поетичний текст і музика являють собою органічну художню цілісність, бездоганно точно й чітко відтворюють національну ментальність, здатні піднімати на подвиги, боротьбу за свободу та людські права. Як правило, подібних висот сягають у своїй творчості митці, чиї помисли і спрямування таланту резонують із сподіваннями народу, його волелюбними прагненнями. Саме такими були й автори гімну — Павло Чубинський і композитор Михайло Вербицький.


Чередниченко, Д. Павло Чубинський [Текст] / Д. Чередниченко. — К. : Альтернативи, 2005. — 376 с. : іл.


У книзі йдеться про яскраву драматичну постать нашої історії — Павла Чубинського. Великий вчений зі світовим іменем, громадський діяч і педагог, поет і перекладач, актор і режисер, що був гнаний за всіх режимів, тепер своєю піснею об’єднав ук¬раїнців на творення нової держави. Його славень став державним гімном України.

Роками автор книги працював у пошуках фактографічного матеріалу, пропагував і відстоював священне ім’я. Нарешті йому вдалося створити життєвий і творчий портрет цього, за словами Софії Русової, велетня української культури. Книга розрахована на широке коло читачів.


Вербицький, М. Симфонія [Текст] : ля мінор / М. Вербицький ; перекладення для оркестру нар. інструментів А. Онуфрієнка. — Партитура. — К. : Муз. Україна, 1972. — 63 с.


«Ще не вмерла…» …наша пісня [Електронний ресурс]. — Аудіодиск. — К. : Атлантік, 2003. — 1 електрон. опт. диск(CD-ROM).


На початок

Підготувала Світлана Осуховська, завідувач відділу літератури з мистецтв

© Тернопільська обласна універсальна бібліотека, 2015

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку