Юрій Олійник ще у 2009 році, перебуваючи на посаді начальника управління капітального будівництва в області, подавав у Кабмін і Адміністрацію Президента пропозиції щодо фінансування добудови обласної бібліотеки, архіву, об’їзної дороги навколо Тернополя, альтернативної гілки газопроводу в місто як першочергові для області. Чому не добудували? Потрібно було в парламенті пролобіювати ці потреби, побігати по приймальнях міністерств, узгодити, домовитись… Потрібні були відповідні повноваження, яких на той час в Юрія Олійника не було. Нині він — кандидат у депутати до Верховної Ради — депутатський мандат дасть можливість йому активно лобіювати інтереси області в Києві.

— У мене характер наполегливий, — каже Юрій Олійник. — По-перше, я б у парламенті вперто добивався прийняття потрібних рішень, по-друге, не попустив би тим чиновникам, від яких залежить, чи виділять Тернополю гроші на ці об’єкти. Адже для чого у Верховній Раді потрібні депутати від областей? Звичайно, для того, щоб законотворчою роботою займатися, а окрім того, щоб відстоювати інтереси свого регіону, кожного його мешканця.

Для тернополян, зокрема, дуже важливою є добудова обласного архіву й бібліотеки. Скільки років про це говоримо! Ми — патріотичний край, з давніми духовними традиціями, а не можемо добудувати архів і повернути споруду церкві, якій по праву належать ці приміщення! Їх давно потрібно було віддати церковній громаді міста. Скажіть, де і в якому обласному центрі нашої держави про такі важливі для громади установи не дбають обранці народу?

Обласний архів дуже цікавий і важливий для збереження, популяризації історії краю. Тут є матеріали від 1557 року до нинішнього часу. У фондах зберігаються документи Духовного собору Свято-Успенської Почаївської лаври, серед яких унікальні, для прикладу, про перебування в лаврі Тараса Шевченка, матеріали Тернопільського магістрату ще від 1784 року, особові фонди відомих діячів науки та культури, чиє життя і творчість пов’язані з Тернопільщиною, — І. Блажкевич, С Будного, П. Загребельного, І. Марчука та багатьох інших. І це далеко не весь перелік тих цінних матеріалів, що є в архіві. Якщо не збережемо їх, то що отримають від нас в історичний спадок наші діти, внуки?

У 2009 році, коли я був на посаді начальника управління капітального будівництва, в держбюджеті було закладено два мільйони гривень на архів, які пізніше освоїли. Тоді ж я підготував проект постанови на засідання Кабінету Міністрів про виділення 16,870 мільйона гривень на архів. Якби отримали ці гроші, у 2010 році архів був би введений в експлуатацію. Але це відбулося б, якби наша обласна рада не чубилася, якби «патріоти» думали не про свої партійні інтереси, а про місто.

Сором також для наших депутатів, що не змогли віднайти за ЗО років трохи більше ЗО мільйонів на добудову бібліотеки. Книгозбірня діє у непристосованомудля неї будинку, де немає місця,пщоб встановити стелажі, а в новій бібліотеці можна буде зберігати-по-над 900 тисяч примірників к^иі; У генплані майдан Мистецтв —; дуже красиве місце, й прикрашати його мала б нова книгозбірня. Цей майдан міг би бути візртів-кою нашого міста! Так планувалося. Але, на жаль, недобудована бібліотека руйнується…

Загалом проблема архіву й бібліотеки — не з грошах, а в амбіціях політиків: або об’єкт зведуть під партійним прапором, або його ніколи недобудують. Такою виявилася ціна піару наших «патріотів» в області. У мене на той час не вистачало повноважень, щоб лобіювати інтереси краю в Києві. Я це налаштований робити в парламенті.

З трибун, на мітингах «великі патріоти», які тепер при владі, розповідають нам про глобальні речі, зазвичай, політичні, про те, як люблять Україну, як дбають про наш національний дух, історію. Але тільки гарно в запалі говорять. Де їх патріотичні справи? Тернопіллю за останні роки нічого не дало партійне поборювання в обласній раді. Що здобули Тернопіль і тернополяни від того, що одна партія поливала брудом іншу? Нам у парламенті потрібно мати не партійних представників, а людей, для яких партія — це ми з вами.
«Моя партія — Тернопіль, а однопартійці — тернополяни», — каже Юрій Олійник. Нам, терно-полянам, потрібно зрозуміти, що не той націоналіст, хто б’є себе в груди й кричить про це на мітингах. Справжній націоналіст і патріот той, хто своїми справами це доводить.

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку