…Ми зустрілися для інтерв’ю після завершення робочого дня минулої п’ятниці — у щільному графіку нового голови

ОДА іншого вільного часу просто не було, і яким же було наше здивування, коли, завітавши до «Білого дому»

близько 19-ої години передвихідного дня, ми побачили, що всі основні підрозділи виконавчої влади області ще

працюють. Такого темпу роботі задав новий голова. Ще більше здивувалися, залишаючи кабінет голови о 21.30 — у

приймальні була ще довга черга бажаючих потрапити на прийом. Робочий день голови ТОДА все ще тривав,

незважаючи на те, що він щойно з честю витримав наш кількагодинний «допит», під час якого ми зачепили

найголовніші проблеми життєдіяльності області.

— Михайле Михайловичу, на представленні ви сказали, що ваша мета на посаді голови ТОДА — зробити так, щоб на

Тернопіллі хотілося жити. Чи за короткий час після несподіваного призначення ви вже намітили конкретний план

дій, щоб ці слова наповнити змістом?

— Будь-яка серйозна справа починається з планування. Я дав доручення усім керівникам РДА, аби кожен район та

кожна галузь — медицина, культура, освіта і т.д. — визначили пріоритети розвитку на п’ять років та шляхи їх

фінансування, тобто, де ми залучаємо кошти з держбюджету, а де можемо профінансувати самі. На основі цих планів

складемо стратегічну програму розвитку краю. Обов’язково залучимо до процесу громадськість, обговоримо, і до

середини вересня спробуємо затвердити цю програму, а тоді вже чітко знатимемо, над чим працюємо.

Аналізуючи «спадщину» попередників, розумію, що ситуація непроста буквально в усіх галузях, а дехто ще й хоче

під шумок зміни влади нагріти руки. Тому я наважився на кілька різких кроків: ми призупинили будь-яке

виділення землі в області та створили комісію з інвентаризації усіх рішень держструктур, особливо останніх ухвал.

Наступний крок — вирішення проблем стратегічних об’єктів, які «зависали» роками. До кінця цього року ми

запланували збудувати об’їзну дорогу навколо Микулинців та Теребовлі. Вирішується також проблема виділення

землі під будівництво об’їзної навколо Бережан. Є розуміння і підтримка Президента щодо виділення 12 млн. грн. на

добудову обласного архіву, і до кінця року ми маємо здати його в експлуатацію. Та у нас у цьому плані є й проблема

— знайти підрядника, який зміг би виконати такий обсяг робіт. Мова не лише про архів, а й про будівництво двох

шкіл у Підволочиському та Монастириському районах — їх ми теж хочемо завершити до кінця року. Більше того:

коли я ставлю перед Кабміном питання про добудову обласної бібліотеки (до речі, як ми її перекрили і утеплили у

2004 р., так вона і стоїть, і ніхто більше за останніх шість років нею не займався), мені відповідають, що проблеми

нема і після уточнення бюджету нам можуть виділити 20 млн. грн. на добудову. Але чи вдасться їх освоїти до кінця

року? За ці об’єкти може без проблем взятися, наприклад, «Київміськбуд», але, по-перше, доведеться йти на

додаткові витрати (відрядження, столичний рівень зарплат та інші накрутки), а, по-друге, хочеться підтримати своїх

будівельників, аби залишити податки та зарплату в області. Тому невдовзі планую зустрітися з керівниками

місцевих будівельних фірм і з’ясувати, чи готові вони взятися за ці роботи.

Відзначу і ще кілька стратегічних напрямків. Передусім — це наші замки, справжнє надбання. Тернопільщини, їх

потрібно не тільки реконструювати, а включити у туристичну карту області, і тут ми, маючи Медобори та Гусятин.

повинні зайняти гідне місце у схемі курортів України. Для цього потрібно змінювати, а точніше, — створювати усю

інфраструктуру: від елементарних карт на узбіччі при в’їзді в область до мережі пунктів харчування на

найголовніших автошляхах. У нас же доходить до того, що нема куди сміття з машини викинути. Як же в таких

умовах може бути чистим узбіччя?

Реорганізації потребує освітня галузь. Не повинна одна вчителька, як це часто у нас є, займатися в одному

приміщенні відразу з п’ятим, шостим та сьомим класами, бо в них, умовно кажучи, по троє учнів. Це ненормально,

та й про який рівень освіти можна говорити? І тут нам допоможе програма «Шкільний автобус». У малих селах має

залишатися лише початкова школа, а далі — як у Європі: вчителька взяла дитинку зранку в автобус, завезла до

нормальної, повноцінної школи у вузловому селі, а після обіду привезла назад, у рідне село. А ми забезпечимо якісні

дороги та нормальну доставку. І це реально, адже так вже є у багатьох областях.

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку