Будівництво — одна з найважливіших і складних галузей економіки. Керувати нею успішно можуть лише справжні професіонали. Одним з таких є недавній начальник управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації Юрій Олійник, який протягом двох років очолював це відомство. Термін невеликий, та за цей час Юрію Володимировичу вдалося чимало зробити для Тернополя й області. Однак 29 липня він звільнився із займаної посади. Про те, що стало причиною звільнення, і які плани надалі, — ми запитали в самого пана Юрія.

— Перш ніж відповісти на ваше запитання, хотів би зробити невеличкий екскурс у недалеке минуле, — сказав Юрій Олійник. — До того, як очолити управління капітального будівництва Тернопільської облдержадміністрації, я працював в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва у Києві на посаді головного спеціаліста з питань підготовки до Євро’2012. Робота була дуже цікава і пізнавальна. Та й сама столиця відкриває перед людиною великі перспективи, багато нового. Проте, вважаю, це більше пасує молодшим романтикам. Мені ж уже є трішки років, у мене сім’я, діти, тому постійно тягнуло до рідного Тернополя. А тут ще й тодішній голова ТОДА Юрій Чижмарь запропонував мені перейти на посаду начальника управління капітального будівництва. Погодився не відразу, добре зважив всі «за» і «проти», але «тернопільський магнетизм» переважив, і я прийняв пропозицію. 15 жовтня 2008 року за переводом я був призначений на дану посаду.

— Яким було враження від нової роботи?

— Мені було цікаво працювати. Звичайно, не все вдавалося легко, адже в управлінні працювали переважно люди з 25-30-річним, стажем, у них чималий досвід, своє бачення. Мені це подобалось, однак хотілося дещо модернізувати, прив’язати до сучасності. Відповідно я почав вносити корективи: так, наприклад, я прагнув, аби кожен працівник управління виконував тільки свої посадові обов’язки, був забезпечений комп’ютером, міг самостійно на ньому працювати. Здавалося б, елементарне і обов’язкове. Але не всі люди однаково сприймають нововведення: одні ставляться з розумінням, інші починають чинити спротив. Проте дуже швидко нам вдалося дійти порозуміння, і робота закипіла.

— Що конкретно вам вдалося зробити за цей час, коли очолювали управління капітального будівництва?

— З 15 жовтня 2008 року почався дуже відповідальний для мене період. На той час залишився великий відсоток коштів, які потрібно було освоїти, тобто добудувати дуже багато об’єктів. Про результати судіть самі: за такий короткий період часу ми добудували і здали в експлуатацію відділення кардіології Тернопільської обласної лікарні; відділення нової сучасної водолікарні, аналогів якій немає в Західній Україні, в обласній психоневрологічній лікарні; завершили будівництво та здали в експлуатацію Тернопільську районну лікарню, яка будувалася ще з 1981 року; збудували автономну котельню в обласному онкодиспансері, яка за один опалювальний сезон зекономила для бюджету 57 тис. грн.; збудували школи: в с. Кривче Борщівського району, с. Бірки Шумського району, с. Возилів Бучацького району, сучасний спортивний зал — у школі с. Самолусківці Гусятинського району; забезпечили водопостачання мікрорайону Черчі в місті Кременець; збудували каналізаційно-насосну станцію у м. Кременець; провели підвідні газопроводи для сіл Гончарівка, Криниця, Лазарівка Монастириського району, с. Кушлин Кременецького району і багато інших об’єктів. А найголовнішим своїм досягненням вважаю те, що в 2009 році мені все-таки вдалося довести до логічного завершення корегування проектно-кошторисної документації Тернопільської обласної бібліотеки, яка будується ще з 1981 року. Ця документація на сьогоднішній день проходить державну експертизу, і я вірю, що нинішній голова ОДА Михайло Цимбалюк докладе максимум зусиль, аби сучасна бібліотека в Тернополі таки була.

Підсумовуючи сказане, хочу підкреслити, що у нашій державі можна навести порядок у всіх галузях економіки і в будівництві в тому числі. Воно нарешті стане плановим, а не хаотичним, і протягом кількох найближчих років буде завершено усі довгобуди, які є в нашій області: це і бібліотека, і архів, і лікарні в Зборові та Кременці, Гусятині та Монастириську, а також 3-тя міська лікарня у м. Тернополі…

— Якщо вам все так добре вдавалося, то чому тоді пішли з посади?

— Моє звільнення пов’язане в першу чергу з тим, що мені хотілося зробити значно більше для людей, ніж мені дозволяли обов’язки. А такі можливості відкриває політика. Нині потрібно змінити підходи в державному управлінні до тих проблем, які на сьогоднішній день стоять перед територіальною громадою міста Тернополя. А це — наповнення міського бюджету, реформування ЖКГ, щоб люди не викидали власні кошти на вітер, і т.д. Саме тому я й вирішив професійно зайнятися громадсько-політичною діяльністю і не поєднувати її з державною службою чи проводити за державний кошт.

— Який особисто ваш інтерес від цієї діяльності?

— А про які взагалі особисті інтереси тут, власне кажучи, може йти мова? Політик — це громадський діяч, людина, яка повинна брати на себе проблеми громади, організувати громаду і разом з громадою ці проблеми вирішувати. Ще працюючи в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України і в управлінні капітального будівництва ТОДА, я зрозумів, що всі проблеми наших краян виключно через те, що в державному управлінні є дуже мало людей, котрі б хотіли змінювати свої особисті інтереси на інтереси людей, адже від того, як той чи інший чиновник приймає рішення, залежить добробут кожного громадянина нашої України.

— А не страшно ось так, «без підготовки», йти в політику?

— Я не боюся цієї роботи, знаю її досконало і все робитиму для того, щоб досягти позитивних результатів. Бо усвідомлюю, що без політики сьогодні — нікуди. Іншими словами, якщо ти не займаєшся політикою, то політика займеться тобою (усміхається — авт.). Саме тому всі, кому не лінь, і лізуть туди. Але ж ви самі бачите, хто сьогодні нами керує: переважна більшість нинішніх народних обранців — це люди, які не мають жодного управлінського досвіду. Тим не менше стають депутатами від тих чи інших партій, приходять у міську чи обласну раду, займають посади і починають «управляти». Але, скажіть, будь ласка, як можуть керувати, якщо раніше ніколи ні з чим подібним не стикалися, не знають законодавства, не мають практичних навиків у тій чи іншій сфері, не керували людьми? А керувати ж непросто, бо скільки людей — стільки й характерів. При владі повинні бути професіонали своєї справи.

— Яким визначальним принципом керуєтеся в житті?

— На мою думку, люди повинні зрозуміти одну просту річ: згода будує, а незгода руйнує. Саме такого принципу я й дотримуюсь: завжди намагаюся досягти компромісу. Вважаю, що усі політики і політичні партії сьогоднішнього дня, такі, як християнські демократи, «Фронт змін», «Свобода», «Громадянська позиція», «Сильна Україна», ті ж «регіонали» тощо, повинні об’єднатися для того, щоб змінити обличчя влади у місті, адже наразі наші люди дуже розчаровані життям. Особисто я готовий із усіма сісти за стіл, аргументовано та фахово дискутувати, знаходити шляхи виходу з тих кризових моментів, у які нас загнали обставини, в тому числі і світові. Бо якщо ми не об’єднаємось, не навчимося поважати самі себе та один одного, — нічого доброго не буде. А допоки ми чубитимемось між собою, доводячи хто з нас кращий, до того часу в нас завжди будуть проблеми. Саме тому ми обов’язково повинні порозумітись і будувати Тернопіль разом, тому що Тернопіль — це місто, яке повинно бути європейським. У свій час воно було одним з найкращих в Україні. А що маємо сьогодні? У нас немає робочих місць, доріг, інвестори оминають наш край, бо про якого інвестора може йти мова, якщо в місті загроза водопостачанню, якщо місто потопає у смітті і практично стоїть на порозі техногенної й екологічної катастрофи?

Саме тому Тернополем мають керувати люди, які чесно і добросовісно ставляться до потреб його мешканців, і що головне, — знають, як вирішити дані проблеми.

— Судячи з ваших слів, ви ще вірите, що у Тернополі можна змінити щось на краще…

— Я в цьому переконаний. Але, повторюю, позитивних результатів можна досягти лише спільними зусиллями і тільки у згоді. Зрештою, якщо не вірити, то навіщо тоді взагалі жити?!

— Пане Юрію, ви досконало знаєте проблеми міста і шляхи їх вирішення. Звідси й запитання: чи не маєте наміру балотуватися на посаду міського голови?

— Зізнаюся, останнім часом до мене надходило чимало пропозицій від різних політичних партій, щоб я дав згоду балотуватися на посаду міського голови. Але, як я вже казав, — згода будує! Тому я закликаю всіх конструктивних місцевих політиків до діалогу з єдиною метою — обрати в Тернополі міського голову та депутатський корпус, так би мовити, нового стилю, влити «свіжу кров» у Тернопільську міську раду. Тільки за цієї умови щось зміниться в нашому місті і краї, бо ті люди, які перебувають по десять і більше років у статусі міських депутатів, вже довели свою нездатність щось змінити на краще для тернополян, вони корумповані і кожен з них переслідує лише свої особисті інтереси.

Тернополяни повинні усвідомити чітко: більше не можна довіряти «народним обранцям», які вже багато років розподіляють блага тернопільської громади на власну користь.

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку