Перелік дат, які не увійшли до основного списку

3 січня 1928 р. в с. Голгоча, нині Підгаєцького району, народився хореограф, танцівник, діяч культури Дмитро Васильович Парадюк.

Нагороджений Почесною грамотою кардинала М. І. Любачівського.

Від 1948 р. — у Великій Британії (від 1951 р. — в Манчестері). Учасник танцювального ансамблю СУБ «Орлик», від 1955 р. — заступник його керівника, у 1971 р. — співкерівник і хореограф. 1960 р. — засновник, до 1972 р. — керівник дитячого танцювального ансамблю «Сокіл» у м. Стокпорт. Створив близько 50 танців і танцювальних композицій, з ансамблем виступав у багатьох містах Великої Британії, країнах Європи, США, Канаді.

1991 р. «Орлик» — лауреат численних міжнародних фестивалів — гастролював в Україні, зокрема 26 серпня виступав у ПК «Березіль» ім. Леся Курбаса (м. Тернопіль).

Помер Д. Парадюк 1997 р. у м. Манчестер (Велика Британія).

10 січня 1943 р. у с. Староміщина, нині Підволочиського району, народився скульптор Ярослав Миколайович Мотика.

Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1966, нині — національна академія мистецтв). Працює у галузі станкової, декоративної і монументальної скульптури, пластики малих форм, художньої кераміки. Від 1964 р. — учасник виставок у містах Львів, Київ, Москва. Персональні виставки — у м. Львів (1984) та ін.

Серед творів: декоративні тарелі «Бандурист», «Троїсті музики»; станкові композиції «Юність», «Материнство», «Емігранти», «Поема на камені»; монументи «Мати-Батьківщина» (с. Староміщина), Бойової Слави (м. Львів; співавтор), Незалежності (м. Буськ); пам’ятник Є. Коновальцю (м. Жовква, обидва — Львівська область), скульптурна композиція на могилі І. Ґерети (смт Велика Березовиця Тернопільського району).

Окрім монументальних робіт, створив портрети відомих українців: Романа Сельського, Івана Марчука, Володимира Патика, Романа Турина, Леопольда Левицького, Героя України Бориса Возницького та ін.

Член Національної спілки художників України (1966). Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1972).

14 січня 1938 р. у с. Велеснів Монастириського району народився композитор, виконавець, хоровий диригент, педагог Василь Миколайович Ільків.

Заслужений працівник культури України (2008). Дипломант обласних і всеукраїнських музичних конкурсів, лауреат фестивалів-конкурсів козацької пісні «Байда» (2007, 2008).

Автор музики на вірші В. Вихруща, Б. Демківа, Г. Ткачук та інших літераторів краю.

22 січняДень Соборності України. Директорія Української Народної Республіки проголосила на Софіївській площі в Києві злуку всіх українських земель (західних і східних) в єдину Соборну Українську Державу.

22 січня 1958 р. у с. Потік Козівського району народився вчений-літературознавець, фольклорист Василь Михайлович Івашків.

Середню школу закінчив у с. Куропатники Бережанського району. Здобувши у Львівському державному (нині — національний) університеті ім. І. Франка філологічну освіту, працював на початку 1980-х рр. у Тернополі в педагогічному інституті (нині — національний університет ім. В. Гнатюка), відтак — науковим співробітником інституту літератури ім. Т. Шевченка в Києві. Від 1990 р. — у Львові.

Доктор філологічних наук, завідувач кафедри фольклористики Львівського національного університету ім. І. Франка.

Автор понад 100 наукових праць, численних статей в українських та зарубіжних виданнях.

24 січня 1928 р. в с. Голгоча, нині Підгаєцького району, народився учасник національно-визвольних змагань, співак (баритон) Ярослав Щур.

Воював у Першій Українській дивізії Української національної армії. Від 1949 р. (за іншими даними — від 1952 р.) — у Канаді. Соліст в українських хорах Вінніпега, учитель музики у середніх школах. Виступав із Вінніпезьким симфонічним оркестром в українських і англомовних операх «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка», «Цирульник», «Мадам Баттерфляй» та ін. Співав із хорами «Бурлака» і «Сурма». Організатор (1978) і керівник «Хору Ярослава» у Вінніпезі; гастролював у Німеччині, США, Канаді. Видав три платівки і касети.

5 лютого 1888 р. у с. Коцюбинці, нині Гусятинського району, народився письменник, перекладач, фольклорист, краєзнавець, педагог Мирослав Дмитрович Капій.

Автор циклу поезій «На цім подалі смутку» (1906), соціально-побутових нарисів та оповідань «З його думок» (1907), «Незабутнім тіням Тарасовим» (1914), науково-фантастичної повісті «В країні блакитних орхідей» (1932), повісті «Із-під срібного Сяну» (1937), «Фантастичних оповідань» (1939).

Помер 24 березня 1949 р. в м. Косів, тепер Івано-Франківської області.

20 лютого 1948 р. у с. Бичківці, нині Чортківського району, народився актор Адам Миколайович Цибульський.

1968 р. закінчив Теребовлянське культурно-освітнє училище (нині — вище училище культури). Працював актором у Тернопільському обласному музично-драматичному (нині — академічний український драматичний) театрі ім. Т. Г. Шевченка, Київському музично-драматичному театрі ім. П. Саксаганського. Від 1976 р. — актор Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича (м. Дрогобич).

Зіграв ролі Микити («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Гетьмана («Запорозька січ» О. Коломійця), гетьмана Мазепи («Мазепа»), Сотника («Сотниківна»; обидві п’єси — Б. Мельничука за Б. Лепким), Корнія («Марія» У. Самчука), Броуді («Замок Броуді» Б. Мельничука за А. Кроніним), Батька («Перерваний політ» Л. Костишин і Б. Мельничука) та ін. Знімався у кіно і телефільмах.

Народний артист України (2011).

29 лютого 1888 р. в м. Бережани народився юрист, громадсько-освітній діяч, редактор, книгознавець Богдан Андрійович Чайковський.

Загинув від тортур у львівській тюрмі (так званих «Бригідках») 31 червня 1941 р. 2 липня похований на Личаківському цвинтарі.

3 березня 1928 р. у с. Вербовець, нині Лановецького району, народилася педагог, громадська діячка Євгенія Іванівна Новосад.

Закінчила Кременецьке педагогічне училище, Тернопільський педагогічний інститут (нині — національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка), Рівненський педагогічний інститут (нині — університет). Працювала вчителем української мови та літератури у Вербовецькій школі.

Співорганізатор товариства «Просвіта» в родинному селі (1990).

Авторка книжки «Вербовець» (2005), краєзнавчих публікацій у пресі.

3 березня 1928 р. у с. Хмелиська, нині Підволочиського району, народився бандурист, культурно-просвітницький діяч Михайло Миколайович Баран.

Від 1945 р. брав уроки живопису в Р. Хробака та Р. Чистоганова. Згодом почав малювати портрети Т. Шевченка, М. Шашкевича, І. Франка, Б. Хмельницького. Робив вдалі копії з картин відомих митців, писав і власні етюди. 1960 р. реставрував церкву Покрови Пресвятої Богородиці у с. Підгайчики Золочівського району Львівської області. Відновив 90 ікон і 32 візерунки.

Великою є і літературна спадщина М. Барана. Це поезії, пісні, прозові твори, есе. Він — автор книжки «Щедрінь», в якій зафіксовано його хист — поета, піснетворця та композитора.

Від 1958 р. захопився бандурою. Гри на ній і теорії музики навчався у композитора-пісняра В. Листопада. У Львівському культурно-освітньому училищі здобув кваліфікацію керівника оркестру народних інструментів (1969). 1979 р. закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут (нині — університет) ім. І. Франка.

Працював у Львові. Створив мистецькі колективи «Троянда», «Зірниця», дитячі «Тополинка», «Вишиванка», «Калина», чоловічий хор науковців «Жайвір», чоловічий квартет «Ясени».

Заслужений працівник культури України (1988).

У репертуарі М. Барана були народні думи, понад 200 пісень різних жанрів та 30 пісень на слова Т. Шевченка. Він намалював понад 20 портретів Кобзаря, створив більш як 20 скульптурних портретів.

Помер 15 січня 2004 р. у Львові.

3 березня 1958 р. у с. Михайлівка Лановецького району народився актор, поет-гуморист, заслужений артист України Анатолій Васильович Демчук.

Закінчив Теребовлянське культурно-освітнє училище (нині — вище училище культури), Київське училище естрадного мистецтва (клас А. Сови).

Працював в «Укрконцерті», Київській та Запорізькій (1982—1990) філармоніях, від 1996 р. — в агенції «Усмішка».

Лауреат премій ім. М. Андросова та ім. С. Олійника. Дипломант міжнародних фестивалів і всеукраїнських конкурсів сатири й гумору.

28 березня 1938 р. у с. Чернихівці, нині Збаразького району, народився вчений-кібернетик, логік Ігор Володимирович Вітенько.

Автор 18 наукових праць і посібників, зокрема «Схеми, алгоритми, многовиди» (1970), «Математична логіка» (1971), «Конструктивні операції» (1972).

Загинув І. Вітенько 21 вересня 1974 р. за нез’ясованих обставин. Його знайшли мертвим у Винниківському лісі поблизу Львова.

2 квітня 1928 р. у с. Шили, нині Збаразького району, народилася оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог Володимира Павлівна Чайка.

Закінчила Тернопільську українську гімназію, Львівський державний (нині — національний) університет ім. І. Франка, Львівську державну консерваторію ім. М. В. Лисенка (нині — національна музична академія; клас П. Кармалюка).

Упродовж 19631985 рр. — солістка Львівського театру опери та балету. Виконала партії Оксани («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Віолетти, Джильди («Травіата», «Ріголетто» Дж. Верді), Констанци («Викрадення із сералю» В.-А. Моцарта), Лейли («Шукачі перлин» Ж. Бізе) та ін.

У репертуарі В. Чайки були українські народні пісні, твори вітчизняних і зарубіжних композиторів.

Від 1981 р. викладала сольний спів у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка.

Заслужена артистка УРСР (1977). Нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і туризму України.

Померла В. Чайка 21 листопада 2015 р. у Львові.

5 квітня 1943 р. у с. Передмірка, нині Лановецького району, народився робітник, громадський діяч Анатолій Автономович Кутрань.

Депутат Верховної Ради УРСР трьох скликань (1971, 1975, 1980).

За сприяння А. Кутраня переобладнано окремі цехи Лановецького цукрового заводу, збудовано в Лановецькому районі низку промислових та соціально-культурних обєктів.

1974 р. нагороджений орденом «Знак пошани».

26 квітняДень Чорнобильської трагедії.

28 квітня 1958 р. у с. Кошляки Підволочиського району народилася художниця-вітражист, живописець Ольга Василівна Чорна.

Від 1960 р. проживала у м. Збараж. Навчалась у Тернопільському музичному училищі ім. С. Крушельницької, закінчила у Львові училище декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша (1981, нині — коледж декоративного і ужиткового мистецтва) та інститут прикладного і декоративного мистецтва (1989, нині — національна академія мистецтв). Працювала у цьому місті художником на ювелірній фабриці, займалася промисловою графікою в науково-дослідному інституті. Від 1989 р. — художник-монументаліст у Тернопільському відділі Художнього фонду Національної спілки художників України.

Займається паяним класичним вітражем із холодним розписом вітражними фарбами. Учасниця обласних, зональних, всеукраїнських виставок виробів із гутного скла. Серед основних робіт — вітражі «Історичний мотив» (Збаразький замок), «Христос-Спаситель» (церква у с. Білоскірка Тернопільського району), «Павич» (м. Тернопіль), вітражі-портрети Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого (церква Архістратига Михаїла у м. Тернопіль).

9 травня 1943 р. німецько-нацистські війська спалили с. Стіжок Шумського району і вбили 53 мешканців.

15 травня 1938 р. у с. Печірна, нині Лановецького району, народився науковець, археолог, кандидат історичних наук Василь Климентович Воляник.

Закінчив історичний факультет Львівського державного (нині — національний) університету ім. І. Франка. У 1966—1967 рр. — науковий співробітник, 1967—1970 рр. — директор Кременецького краєзнавчого музею. Упродовж 1973—1979 рр. — молодший науковий співробітник відділу археології ранніх слов’ян Інституту археології АН України, 1979—1981 рр. — співробітник-консультант науково-організаційного відділу Президії АН України. Протягом 1981—1983 рр. — старший науковий співробітник сектору наукової інформації, від 1996 р. — головний бібліограф Національної парламентської бібліотеки України (м. Київ, нині — Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого).

Учасник 9 археологічних експедицій, зокрема у с. Бережанка Лановецького району (1972).

Опублікував понад 40 наукових статей із ранньої історії східних слов’ян.

17 травня 1938 р. у с. Білозірка, нині Лановецького району, народився інженер, педагог, науковець, кандидат технічних наук Ростислав Михайлович Білосевич.

Закінчив у Львові технікум легкої промисловості та державний (нині — національний) університет ім. І. Франка. Від 1965 р. працював у Львівському політехнічному інституті (нині — Національний університет «Львівська політехніка»).

Автор наукових праць, методичних рекомендацій та ін.

19 травня — Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва і День української писемності та мови.

28 травня 1908 р. на хуторі Сміх (нині не існує) поблизу м. Почаїв, нині Кременецького району, народився живописець і графік Олекса Якович Шатківський.

Протягом 1931—1939 рр. навчався в Академії красних мистецтв у м. Варшава (Польща) у художників В. Скочиляса та Л. Вичулковського. Від 1948 р. викладав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині — національна академія мистецтв), від 1950 р. — у Львівському поліграфічному інституті ім. І. Федорова (нині — Українська академія друкарства).

Автор картин «Кременецькі мотиви» (1935), «Пасіка» (1951), «Шевченко в Почаївській лаврі» (1964) та ін.

Помер О. Шатківський 28 червня 1979 р. у Львові.

29 травня 1948 р. в м. Бережани народився поет, педагог Геннадій Аркадійович Мороз.

Член Національної спілки письменників України (1984). Почесний громадянин м. Бережани (1998). Лауреат літературної премії ім. В. Сосюри (1997).

Проживає в м. Маріуполь.

7 червня 1888 р. в м. Тернопіль народилася краєзнавець, педагог, літератор Стефанія Стефанівна Садовська.

Авторка «Щоденника-хроніки» (1914—1939), історії Тернополя (збереглися фрагменти), статей із краєзнавства.

Померла 20 січня 1968 р. в с. Краснопуща Бережанського району.

10 червня 1938 р. в с. Стриганці, нині Бережанського району, народилася бібліотекар, поетеса Софія Степанівна Сорока. Заслужений працівник культури України (2007).

12 червня 1878 р. у с. Нижчі Луб’янки, нині Збаразького району, народився письменник, публіцист, педагог, журналіст Артим Хомик.

Помер 10 березня 1921 р. в м. Відень (Австрія).

19 червня 1968 р. в м. Івано-Франківськ народився громадсько-культурний діяч Любомир Євгенович Півсеток. Його родовід по батьковій лінії походить із с. Денисів Козівського району. Від 1978 р. проживає в смт Козова.

Ініціатор відкриття меморіальних таблиць В’ячеславові Чорноволу та Володимиру Ґереті в Козовій. За сприяння Л. Півсетка виготовлено десятки нагрудних значків, клубних поштових конвертів, листівок та марок до ювілеїв видатних земляків і пам’ятних подій.

Нагороджений медалями, приуроченими до 100-річчя від народження Р. Шухевича, С. Бандери.

22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

27 червня 1898 р. у с. Товсте, нині Гусятинського району, народився літератор, вояк легіону УСС, учасник національно-визвольних змагань і Другої світової війни Володимир Миколайович Швак.

Помер 29 вересня 1972 р. в с. Кут Гусятинського району.

28 червня — День Конституції України.

1 липня 1843 р. у с. Ромашівка, нині Чортківського району, народився священик, популяризатор бджільництва, громадський діяч Микола Михалевич.

З ініціативи отця М. Михалевича у Тернополі створено крайове Товариство українських пасічників. Заснував первинний осередок товариства «Просвіта» у с. Чернелів-Руський (нині — Тернопільського району) і був його головою.

Автор численних статей у журналі «Українське бджільництво», «Український пасічник», «Господарський часопис». 1877 р. у Львові вийшла книжка «Пасіка», яку перевидавали п’ять разів.

Помер М. Михалевич 27 листопада 1922 р. в с. Буцнів, нині Тернопільського району. Похований у с. Чернелів-Руський.

1 липня 1948 р. у с. Юлинці (нині належить до с. Грибова Лановецького району) народився поет, прозаїк, публіцист, дослідник історії України періоду Голодомору, лікар Петро Лаврентійович Ящук.

Закінчив Чернівецький медичний інститут (1973, нині — Буковинський медичний університет).

Автор книжок «Лірник» (1996), «Костьол», «З портрета темряви», «До істини» (усі — 1997), «Хода», «Час прозірника» (2000), «Захід сонця вручну» (2014). Зібрав унікальні матеріали про винищення українського народу голодоморами та в концтаборах і тюрмах, видав їх у двох томах під назвою «Портрет темряви» (1990).

Член Національної спілки письменників України (2004). Лауреат премії ім. І. Огієнка (2005) та польсько-української літературної премії.

6 липня 1938 р. у с. Нападівка, нині Лановецького району, народився педагог, вчений-історик, кандидат історичних наук, доцент, громадський діяч Петро Анастасійович Михальчук.

Закінчив Чортківське педагогічне училище (1957), історичний факультет Чернівецького державного (нині — національний ім. Ю. Федьковича) університету (1966).

Упродовж 1958—1961 р. вчителював у селах Іванківці та Коржківці Лановецького району, згодом — на громадській роботі. Від 1988 р. працює у Тернопільському державному педагогічному інституті (нині — національний університет ім. В. Гнатюка); від 1994 р. — доцент кафедри історії України.

Автор понад 80 наукових праць з історії, політології та методики викладання суспільних дисциплін, підручників і посібників, зокрема «Історія України» (2002, 2003), «Хронологічний і термінологічний довідник з історії України» (2004).

11 липня 1943 р. у с. Мартишківці, нині Лановецького району, народився польський письменник Мечислав Махніцький.

Закінчив університет у м. Варшава (Польща). Дебютував на сторінках «Tygodnika kulturalnego».

Автор збірок поезій «Чорний парашут» (1971), «Підземний захід сонця» (1980), збірника оповідань «Чиста мораль» (1982).

16 липня 1990 р. Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

18 липня 1958 р. у с. Качанівка Підволочиського району народився художник, дизайнер Юрій Степанович Цуприк.

Закінчив у Львові училище прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша (1977, нині — коледж декоративного та ужиткового мистецтва) та інститут декоративно-прикладного мистецтва (1985, нині — національна академія мистецтв). Протягом 1985—1989 рр. працював у Тернопільському філіалі об’єднання «Львівторгреклама», від 1989 р. — в Тернопільському художньо-виробничому комбінаті.

Займається станковою, прикладною графікою, художнім оформленням інтер’єрів.

Учасник обласних, зональних, всеукраїнських, міжнародних виставок. Твори зберігаються у музеях Тернополя, Львова, Кракова (Польща) та інших міст.

Член Національної спілки художників України (1993).

Голова правління Тернопільського обласного осередку Львівського регіонального відділення Спілки дизайнерів України.

2016 р. Ю. Цуприку присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».

25 липня 1958 р. у с. Молотків Лановецького району народився журналіст, публіцист, редактор, продюсер, член Національної спілки журналістів України (1983) Ярослав Іванович Мельничук.

Закінчив Львівський державний (нині — національний) університет ім. І. Франка (1982).

Автор сотень публікацій у пресі, збірниках. Співавтор (із Б. Мельничуком) драми «Мазепа» (моновистава народного артиста України В. Смотрителя у м. Хмельницький, 2009), автор інших п’єс, редагував кілька газет у м. Хмельницький. Організатор концертів естрадних виконавців і театральних вистав; співпрацює з акторами Б. Бенюком, Н. Сумською, А. Хостікоєвим та ін.

28 липня 988 р. князь Володимир Великий запровадив християнство як державну релігію Київської Русі.

1 серпня 1948 р. в с. Жизномир Бучацького району народився мистецтвознавець, педагог Михайло Євстахійович Станкевич.

Закінчив Косівське училище прикладного мистецтва (1968, нині — державний інститут прикладного і декоративного мистецтва) та факультет історії і теорії мистецтва Київського державного художнього інституту (1978, нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Був редактором річника «Мистецтво». Автор близько 150 наукових і науково-популярних праць, зокрема монографії «Українські витинанки», посібників «Декоративно-прикладне мистецтво», «Українське художнє дерево» та ін.

Член Національної спілки художників України (1988). Доктор мистецтвознавства (1995), професор (2000). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2002). Лауреат обласної премії ім. С. Гординського (2005, м. Львів), Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких (2011).

Помер М. Станкевич 16 березня 2017 р.

5 серпня 1948 р. у с. Нападівка Лановецького району народився журналіст, літератор, член Національної спілки журналістів України Михайло Опанасович Куза.

Закінчив Львівський поліграфічний технікум (нині — поліграфічний технікум Української академії друкарства), Вищу партійну школу в м. Одеса (1978).

Автор збірки поезій «Гранітний дзвін» (у рукописі), публікацій у республіканських виданнях.

Помер 25 лютого 1998 р. в м. Кременець.

10 серпня 1928 р. у м. Чортків народився польський письменник, сценарист, журналіст Єжи Яніцький.

У дитячі роки проживав у Львові. Закінчив Львівську гімназію, Вроцлавський університет. Від 1949 р. мешкав у Варшаві (Польща). Працював у редакції часопису «Nowa kultura», на радіо.

Єжи Яніцький — співавтор радіоповістей «Матисяков», «В Озерянах». Автор книжок драм «Частина його пам’яті», «Враховуючи ваші гріхи», «Кланяйтесь деревам», «Татко», спогадів «Біографія у валізці», «Гасло», «Вирок смерті для коня Фараона», «Нелюдський доктор» та ін. Також написав художньо-документальну книжку про Львів, сценарії до 18 художніх фільмів.

Помер 15 квітня 2007 р. у м. Варшава.

12 серпня 1948 р. у с. Суворовське Тульчинського району Вінницької області народився журналіст, літератор Василь Григорович Гриб.

Закінчив Львівський державний (нині — національний) університет ім. І. Франка. Від 1975 р. працював у Збаражі: в редакції районної газети, згодом — директором друкарні.

Член Національної спілки журналістів України.

Автор прозових збірок «Звістка» (1993), «Звабний плід мандрагори» (1996), п’єси «Трин-трава». Упорядник і головний редактор збірника «Літературна Збаражчина» (1996).

Помер В. Гриб 26 січня 2000 р. Похований у м. Збараж.

19 серпня 1928 р. у с. Синякове (нині належить до м. Чортків) народився актор Борис Михайлович Мірус.

Закінчив театральну студію при Львівському драматичному (нині — Національний академічний) театрі ім. М. Заньковецької.

1949 р. звинувачений у націоналізмі і засуджений на 10 років виправно-трудових таборів. Після звільнення повернувся у Львівський драматичний театр ім. М. Заньковецької. Зіграв понад 150 ролей, серед яких: Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Остап («Тарас Бульба» за М. Гоголем), Овлур («Сон князя Святослава» І. Франка), Сорін («Чайка» А. Чехова) та ін.

Знявся в кіно, зокрема виконав ролі Кардаша («Чудова посада на землі»), отамана Волоха («Сім’я Коцюбинських»), Бояришнікова («Десятий крок») та ін.

2000 р. в тернопільському видавництві «Економічна думка» вийшла книжка «Борис Мірус: Спогади артиста. Друзі про нього» (укладач — Б. Мельничук).

23 серпня — День Державного Прапора України.

24 серпня — День Незалежності України.

24 серпня 1943 р. у м. Хоростків, нині Гусятинського району, народився письменник, редактор, громадський діяч Роман Миколайович Качурівський.

Член Національної спілки письменників України (1974). Лауреат літературної премії ім. М. Шашкевича (2001).

Помер 28 серпня 2009 р. у с. Новий Витків Радехівського району Львівської області.

28 серпня 1958 р. у с. Теляче (нині — с. Мирне Підгаєцького району) народився скульптор, різьбяр, керамік, педагог Богдан Васильович Карий.

Навчався на відділенні декоративно-прикладного мистецтва Народного університету мистецтв у м. Москва (1987—1990, нині — РФ).

1994 р. організував школу народних ремесел у м. Підгайці.

У творчому доробку Б. Карого — пам’ятники Т. Шевченку, Володимирові Великому, «Хресна дорога» і барельєф на меморіальній таблиці І. Франкові, горельєф святих Петра і Павла для церкви в с. Білокриниця Підгаєцького району, близько 100 різноманітних дерев’яних фігурок.

Учасник всеукраїнських виставок народної творчості в м. Київ. 1993 р. відбулася персональна виставка у м. Підгайці.

13 вересня 1873 р. у с. Городниця, нині Гусятинського району, народився письменник, літературознавець, педагог, публіцист, видавець Денис Якович Лукіянович.

Учителював у школах Галичини та Буковини, викладав у Львівському університеті, працював у редакціях журналів «Народ», «Літературно-науковий вісник», «Дзвінок», газети «Нова Буковина».

Автор збірок оповідань «Ескізи і оповідання», «Новели», повістей «Від кривди», «За Кадильну», «Я — з більшістю», літературно-критичних праць про творчість Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, Н. Кобринської.

Помер 28 січня 1965 р. у Львові.

17 вересня 1958 р. народився краєзнавець Олег Євгенович Мандрик.

Працював екскурсоводом Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Член Національної спілки краєзнавців України.

Автор низки публікацій у пресі, зокрема часописах «Вісник історії краю», «Рушник», виданні «Наукові записки» Національного заповідника «Замки Тернопілля» (2010). Співавтор книжки «Збараж: погляд крізь віки».

Помер О. Мандрик 21 січня 2014 р.

26 вересня 1918 р. у с. Вільховець, нині Бережанського району, народився журналіст, видавець, редактор Петро Осипович Пігічин.

Автор п’єси «Гамалія» за поемою Т. Шевченка, гуморесок, статей.

Помер 9 вересня 1995 р. в м. Сішелт (пров. Британська Колумбія), Канада.

30 вересняВсеукраїнський день бібліотек.

14 жовтняДень створення Української повстанської армії (УПА).

14 жовтня 1928 р. у с. Печірна, нині Лановецького району, народився педагог, публіцист, краєзнавець, громадський діяч Роман Кузьмович Критюк.

Закінчив Кременецьке педагогічне училище (1951, нині — обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Т. Шевченка), Чернівецький державний (нині — національний ім. Ю. Федьковича) університет (1961).

Працював позаштатним кореспондентом газети «Голос народу» (1992).

Автор книжки «Любов сильніша смерті» (2008), літературознавчих, краєзнавчих, суспільно-політичних публікацій, повістей, надрукованих у літературному альманасі Чортківщини «Сонячне гроно».

Помер 28 березня 2017 р. у Києві. Похований у родинному селі.

24 жовтня 1943 р. у с. Молотків, нині Лановецького району, народився дипломат, господарник, громадський діяч Василь Іванович Остапчук.

24 жовтня 1943 р. у с. Шельпаки, нині Підволочиського району, народився художник Андрій Володимирович Гульовський.

Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1972; викладачі — В. Манастирський, В. Островський).

Працює в галузі станкового, монументального, сакрального живопису. Автор портретів, пейзажів, монументальних композицій, ікон, натюрмортів.

Від 1972 р. — учасник обласних, всеукраїнських і зарубіжних мистецьких виставок. Персональна виставка відбулася в Тернополі 2002 р.

Роботи зберігаються у музеях Тернополя і краю, приватних колекціях в Україні, Австралії, Канаді, Польщі.

Твори: «Портрет лікаря» (1984), «Портрет архітектора І. Осадчука» (1992), «Гладіолуси» (1994), «Пробудження» (1998) та ін.

Член Національної спілки художників України (2005).

25 жовтня 1848 р. у м. Чортків народився австрійський і німецький письменник, перекладач, літературознавець, журналіст Карл-Еміль Францоз.

Автор книжок дорожніх нотаток, оповідань і замальовок «З напів-Азії», «Від Дону до Дунаю», літературних розвідок «Народна пісня малоросів», «Українські газети», «Українці та їх співець», «Література Українців», «Українські поети», оповідань «Букет у селі Воловець», «Староста села Біала», романів «Боротьба за правду», «Мошко з Парми», «Шукачі правди» та ін.

Помер 26 (за іншими даними — 28) січня 1904 р. в м. Берлін (Німеччина).

2017 р. у Чорткові відкрито пам’ятник К.-Е. Францозу.

27 жовтня 1948 р. у с. Богданівка Підволочиського району народився співак, педагог Михайло Олександрович Жилюк.

Закінчив Мінську (1971; клас М. Зюванова) та Московську (1974; клас Г. Тіца) консерваторії. Від 1976 р. — соліст Білоруського театру опери та балету (м. Мінськ). Водночас від 1984 р. — викладач Білоруської академії музики.

Володіє красивим голосом великого діапазону з м’якими обертонами. У концертному репертуарі — твори М. Лисенка, К. Данькевича, А. Кос-Анатольського, М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського, С. Рахманінова, Дж. Верді, українські народні пісні. 1992 р. концертував у Львові (разом з бандуристом Михайлом Бараном), 1993 р. — у Києві.

Заслужений артист України, Білорусі (1991). Лауреат X Всесоюзного конкурсу вокалістів ім. М. Глінки (Мінськ, 1981; ІV премія), Міжнародних конкурсів вокалістів ім. С. Крушельницької (Львів, 1992; ІІ премія) і «Пхеньянська весна» (1999; золотий кубок і І місце), Міжнародного фестивалю моновистав (м. Волгоград, РФ, 2008; ґран-прі та «Золота Ніка» за монооперу «Одинокий птах» О. Зальотного).

28 жовтняДень визволення України від німецько-нацистських загарбників.

30 жовтня 1928 р. у с. Лапшин, нині Бережанського району, народився діяч культури, літератор Іван Степанович Кузів.

Працював у бібліотеці Торонтського університету. Автор низки статей на літературні теми. Член НТШ.

3 листопада 1958 р. у смт Підволочиськ народився актор Ігор Павлович Сачко.

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1980, нині — національний університет театру, кіно і телебачення). Від 1980 р. — актор Тернопільського музично-драматичного (нині — академічний обласний український драматичний) театру ім. Т. Г. Шевченка.

Серед ролей: Писар («Тарас Бульба» за М. Гоголем), Степан («Жидівка-вихристка» І. Тогобочного), Гупаленко («Суєта» І. Карпенка-Карого), Цезар Рупор («Ромул Великий» Ф. Дюрренматта), Онисим («Коханий нелюб» Я. Стельмаха), Художник («Блез» К. Маньє), Макухович («Євангеліє від Івана» А. Крима), Едик («Танго» С. Мрожека), Король («Легенда про Тіля Уленшпігеля» Г. Горіна), Голова суду («Патетична соната» М. Куліша). На малій сцені театру поставив виставу «Серце Луїджі» І. Буковчана.

Заслужений артист України (1999). Голова обласної організації Національної спілки театральних діячів України (від 1996).

4 листопада 1918 р. у с. Печірна, нині Лановецького району, народився публіцист, економіст, громадсько-політичний діяч Юрій Михайлович Пундик (псевдоніми — Юрій Миколин, Юрій Селецький).

Закінчив Кременецьку православну духовну семінарію (1938). Навчався у Львівському університеті (1939—1940), Українському вільному університеті (1948—1949, Німеччина). Здобув ступінь магістра економіки в Міннесотському університеті (1955, США). Протягом 1941—1944 рр. — повітовий, обласний провідник ОУН, очолював ідеологічну ділянку на Кременеччині, згодом — усієї Волині з осідком у м. Рівне.

1944 р. емігрував до Австрії (м. Зальцбург). Від 1949 р. — в США (м. Міннеаполіс).

Автор книжок «Український націоналізм» (1966), «У полумї дружнього слова» (1983), статей.

Дійсний член Асоціації економістів Америки.

Помер 28 жовтня 1973 р. у м. Міннеаполіс. Похований у м. Баунд-Брук (США).

1988 р. на будівлі Кременецького краєзнавчого музею встановлено меморіальну таблицю ЮПундику (художник — В. Крутевич).

5 листопада 1938 р. в с. Іване-Золоте, нині Заліщицького району, народилася художниця декоративно-ужиткового мистецтва, правозахисниця Стефанія Михайлівна Шабатура.

Закінчила Львівське художнє училище (нині — коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша), відтак — відділ художнього текстилю Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині — національна академія мистецтв).

Разом з Іриною Калинець була зачинателем «дисидентського руху» у Львові. 1972 р. художницю звинуватили в «антирадянському буржуазному націоналізмі».

1979 р., після заслання, С. Шабатура повернулась до Львова. Від кінця 1980-х рр. — активістка обласних організацій товариства «Меморіал», Народного руху України. Від 1991 р. — голова відновленого Марійського товариства «Милосердя».

Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (1999) та орденом «За мужність» І ступеня (2006).

Померла С. Шабатура 17 грудня 2014 р. Похована у Львові.

18 листопада 1918 р. в м. Бережани народилася письменниця, актриса, радіожурналістка Ірина-Ольга Антонівна Лаврівська.

Член Асоціації українських акторів Америки.

Авторка збірки оповідань для молоді «Перший козак в Америці», яка здобула престижну нагороду Пятого літературного конкурсу Українського літературного фонду ім. І. Франка (Чикаго, 1970). Збірка перевидана у Львові 1995 р.

Померла І.-О. Лаврівська 22 грудня 2002 р. у США.

20 листопада 1948 р. у м. Кременець народився художник, майстер сакрального мистецтва Михайло Семенович Терновий.

Працював і навчався в Тернопільському обласному художньому фонді.

Від 1972 р. жив у Кременці. Творив у галузях станкового і монументального живопису та іконопису; техніки: олія, акварель, темпера, графіка. Малював пейзажі рідного міста та його околиць, портрети, натюрморти, жанрові картини. Розписав храми на Кременеччині, Волині, Донеччині, Запоріжжі, Львівщині, Рівненщині, Хмельниччині.

Учасник всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Персональна виставка відбулась у Кременці 2003 р. Роботи зберігаються у Польській національній художній галереї (м. Краків), музеях і приватних колекціях в Україні, Білорусії, Великобританії, Казахстані, Канаді та інших країнах.

Помер М. Терновий 16 січня 2005 р. у м. Кременець.

23 листопадаДень пам’яті жертв голодоморів.

24 листопада 1918 р. у м. Бучач народився художник Володимир Михайлович Воронюк.

Малярству навчався у Львові в художньому училищі в А. Манастирського, мистецькій академічній школі, на вищих образотворчих студіях (малюнка і живопису), згодом — в Братиславі (Словаччина), Інсбруку та Відні (Австрія).

Від 1949 р. жив у м. Торонто (Канада).

Автор проекту «Академії МЕЗО — МУЗ — Канадська Україна у просторі богів мистецтва». Написав понад 300 картин. Основна тематика — молитовні медитації, Шевченкові образи, біль Чорнобиля, ландшафтні мотиви.

2000 р. повернувся в Україну, мешкав у м. Івано-Франківськ.

Помер В. Воронюк 31 липня 2008 р. Похований на міському цвинтарі в Бучачі.

7 грудня 1888 р. у с. Поручин, нині Бережанського району, народився публіцист, редактор, поет, прозаїк, видавець, художник, композитор, громадсько-просвітницький діяч, автор багатьох стрілецьких пісень Левко Сильвестрович Лепкий.

Помер 28 жовтня 1971 р. в м. Трентон. Поховай у м. Баунд-Брук (шт. Нью-Джерсі), США.

16 грудня 1918 р. у с. Кинахівці, нині Збаразького району, народилася майстриня народних ремесел Уляна Петрівна Дробоцька.

Працювала у колгоспі в родинному селі. Серед виробів: взуття, декоративні речі, кашкети, сумочки, килимки, кошики.

Учасниця виставок. Роботи зберігаються у музеї Національного заповідника «Замки Тернопілля» (м. Збараж), за кордоном.

Померла 20 квітня 2002 р. Похована в Кинахівцях.

1758 р. у м. Трієст, нині Італія, народився польський та український художник (за походженням — німець) Юзеф-Францішек-Ян Пігман.

Художню освіту здобув у Віденській академії мистецтв.

1806 р. переїхав до Кременця. Був професором малювання у Вищій Волинській гімназії (від 1819 р. — Кременецький ліцей). Створив школу кременецьких художників.

Автор картин у академічному стилі: «Адам і Єва в раю», «Спляча німфа і сатир», «Ахіллес із Фетідою», близько 500 портретів, зокрема Евзебіуша та Саломеї Словацьких — батьків Ю. Словацького, Т. Чацького, польського короля Станіслава-Августа, автопортрета.

Помер 1 вересня 1834 р. у Кременці.

1888 р. народився іконописець, пейзажист, портретист Федір Семенюк.

Працював в іконописній майстерні Почаївського монастиря.

Помер 1950 р. у Почаєві.

1898 р. у мЗбараж народилася піаністка, діячка культури Ірина Заячківська-Гаврилюк.

Закінчила музичну школу в Тернополі (1911; клас фортепіано), вчительську гімназію (1912). Студіювала гру на скрипці й теорію співу у філії Львівської консерваторії. Акомпанувала в тернопільському хорі «Боян», організувала смичковий оркестр у Збаражі.

Під час Другої світової війни емігрувала до Польщі, згодом — Німеччини, відтак — до США. Виступала на концертах, навчала гри на фортепіано. Заснувала музичні студії при Спілці українських митців у Америці. Виступала з хором ім. Т. Шевченка, була концертмейстером опери «Запорожець за Дунаєм» у постановці театральної групи ім. Лесі Українки у Вотерліті. У США також жила і працювала в Детройті, Клівленді.

Рік смерті невідомий.

1918 р. у с. Борсуки, нині Лановецького району, народився діяч національно-визвольного руху Тимофій Андрійович Басюк (псевдонім — Володимир Яворенко).

Загинув за нез’ясованих обставин у лютому 1944 р. у с. Синівці Лановецького району.

У м. Ланівці на честь Т. Басюка встановлено памятну таблицю.

470 років від часу, коли король Зигмунт Август ІІ підписав документ про надання Тернополю Магдебурзького права.

430 років від часу виходу книжки Василя Суразького (справжнє прізвище — Малюшицький) «Книжиці о єдиній православній істинній вірі», що більше відома як «Про істинну православну віру».

420 років від часу виходу полемічної книжки Василя Суразького «Правило Істинного живота християнського».

400 років від часу виходу в Почаєві книжки Кирила Транквіліона Ставровецького «Зерцало Богословії».

380 років від часу видання «Граматики или письменницы языка словенскаго тщателем вкратце издана в Кремянци року 1638» — навчального посібника з церковнослов’янської мови для учнів братської школи.

185 років від часу заснування у Львівській семінарії гуртка західноукраїнської демократичної молоді «Руська трійця» (засновники — М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич, життя та діяльність яких пов’язані з Тернопільщиною). Його метою було відродження української літератури в Галичині. 1837 р. «Руська трійця» видала в Будапешті (Угорщина) альманах «Русалка Дністровая», що започаткувало становлення нової української літератури в Галичині. Вперше в Україні цей збірник перевидано у Тернополі 1910 р.

100 років від часу створення у Тернополі Українського театру. Його співорганізаторами були уродженці Тернопільщини Микола Бенцаль і Теофіл Демчук. У репертуарі театру переважала українська класика.

75 років від часу Молотківської трагедії. 29 квітня 1943 р. німецько-нацистські окупанти спалили с. Молотків на Лановеччині та знищили 617 його жителів, зокрема 92 дітей і священика Я. Юхновського.

На місці трагедії 1985 р. споруджено меморіальний комплекс жертвам нацизму та односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, відкрито музей «Молотківська трагедія». Також у память про загиблих посаджено 617 беріз обабіч дороги до села.

50 років (1968) від часу виходу мільйонним тиражем на платівці Всесоюзної фірми «Мелодія» пісні тернополян Бориса Демківа і Владислава Толмачова «Квіти ромена».