225 років із часу видання
в Почаєві «Богогласника»

(1790)

«Богогласник» — збірник релігійних пісень, які виконувалися поза церковним обрядом. У піснях прославлялися Ісус Христос і Пресвята Богородиця, святі й преподобні, місцеві чудотворні ікони. «Богогласник» виник на основі рукописних співаників ХVІІ—ХVІІІ ст. і під такою назвою з’явився у ХVІІІ ст. Перше друковане видання побачило світ у 1790 році в м. Почаєві, часто перевидавалося (там само, у Львові та інших містах) до початку ХХ ст. Авторами та носіями релігійних пісень були мандрівні студенти Київської академії, колегій, дяки-вчителі й учні шкіл, відомі діячі церкви та культури, поети й музиканти. Нерідко вони залишали свої імена у формі акровіршів. Релігійні пісні складали, зокрема, святитель Димитрій Ростовський, Г. Сковорода, Д. Левковський, І. Вольський, І. Пашковський, І. Мастиборський та ін. Тексти записувалися церковнослов’янською й народнорозмовною мовами, рідше вживалися польська мова й латина; нотні тексти писалися київською нотацією. Пісні укладалися силабічними віршами різних розмірів і строфічної будови. Серед найпопулярніших були пісні різдвяного циклу, чимало з яких до сьогодні збереглися в побуті й церковному богослужінні («Не плач, Рахіле», «Ангел пастерем вістил», «Христос рождається», «Бог предвічний», «Дивная новина», «Нова радість стала»). Богородичні пісні пройняті особливим теплом, лірикою, а то й позначені патріотичними мотивами («Пречиста Діво, Мати Руського краю», «Богородице Царице», «Ой зійшла зоря» — про Почаївську ікону Богородиці). Покаянні псалми царя Давида згодом перейшли в народне лірницьке середовище, тема спокути була визначальною. Користувалися популярністю богогласникові псалми «О горе мні, грішнику», «Ісусе мій прелюбезний». Пісні з «Богогласника» опрацьовували композитори М. Лисенко, М. Леонтович, С. Людкевич, В. Барвінський, О. Кошиць, Й. Кишакевич.

Ю. Ясіновський

Література

Рожко, В. Українське православне книгописання і книгодрукування на Волині (ХІ—ХХ ст.) : іст.-краєзн. нарис / В. Рожко. — Луцьк : Медіа, 2005. — 256 с.

Про «Богогласник»: С. 155—156.

Чернихівський, Г. Кременеччина від давнини до сучасності / Г. Чернихівський. — Кременець : Папірус, 1999. — 320 с. + 32 с. іл.

Про «Богогласник»: С. 80.

Чернихівський, Г. І. Крем’янеччина: історичне та літературне краєзнавство : матеріали на допомогу педагогам і студентам педколеджу, учням середніх спец. навч. закладів та загальноосвіт. шкіл / Г. І. Чернихівський. — Крем’янець, 1992. — 104 с.

Про «Богогласник»: С. 26.

***

Весна, Х. Від літописів до енциклопедичного словника : [є відомості про «Богогласник»] / Х. Весна, В. Уніят // Вільне життя. — 2004. — 20 листоп. — С. 5. — (Так починалося книговидання в краї).

Пащук, І. Г. Вплив бібліотек і книг Дерманського монастиря і Почаївської лаври на національне та культурно-освітнє відродження Волині / І. Г. Пащук // Роль бібліотек, монастирів, соборів та інших установ у розвитку культури України : тези наук. конф. — К., 1993. — С. 56—58.

Рудакевич, О. Ідейні передумови національних засад «Богогласника» / О. Рудакевич // Історія релігій в Україні : праці Х-ї Міжнар. наук. конф., Львів, 16—19 трав. 2000 р. — Л., 2000. — Кн. 1. — С. 330—333.

Федак, С. До історії українськомовного книгодрукування на Волині у ХVІІІ ст. / С. Федак // Мандрівець. — 2003. — № 6. — С. 20—27.

Про «Богогласник»: С. 25—26.

Федак, С. Почаїв — осередок україномовного книгодрукування / С. Федак // Тернопіль вечірній. — 2003. — 20 лют. — С. 10. — (21 лютого — Міжнародний день рідної мови).

***

Чернихівський, Г. «Богогласник» — антологія духовних пісень із нотами та віршів морально-етичного змісту / Г. Чернихівський // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 150.

Ясіновський, Ю. П. «Богогласник» — зб. реліг. пісень, які виконувалися поза церк. обрядом / Ю. П. Ясіновський // Енциклопедія історії України. — К., 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 314.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2000 рік : бібліогр. список / уклад.: М. В. Друневич, Н. К. Іванко. — Т. : Опер. друк, 1999. — 104 с.

Про «Богогласник»: С. 94—95.