775 років із часу заснування
Почаївської Свято-Успенської лаври

(1240)

Серед видатних благодатних місць Святої Православної Церкви широко відома Почаївська Свято-Успенська лавра — духовна святиня православного люду. У глибині віків заховалася дата її заснування на цій Святій горі. 1240 рік. Хан Батий у Києві. Монголо-татарське іго оскверняє охрещену князем Володимиром землю, руйнує все святе. Києво-Печерські іноки ідуть на Волинь, шукаючи порятунку та знаходять його на скелястій, покритій густим лісом горі, де й засновують монастир. Сюди приносять вони суворий аскетичний дух преподобних Антонія і Феодосія Печерських, а місце свого усамітнення називають у пам’ять про річку Почайну, на березі якої колись стояв їхній монастир. Тоді ж, як оповідає древній переказ, іноки-пустельники удостоїлись благословення Матері Божої. Вона явилася їм на скелі подібно неопалимій купині з короною на голові та скіпетром у руці, залишивши на камені слід своєї правої стопи, який з того часу наповнений цілющою водою.

Явлення це й було благословенням і заступництвом Богоматері для побожних насельників нещодавно заснованої ними обителі.

Чутки про них та чудесне явлення Божої Матері приводили сюди все більше християн для молитви. Багато з них залишилися на горі для подвигу. Це й спонукало іноків збудувати дерев’яну церкву на узбіччі гори, де всі прочани могли б слухати службу Божу.

Час минав, слава Святої гори зростала та поширювалася. Замість дерев’яної церкви ченці потім збудували нову кам’яну Свято-Успенську церкву, яка й започаткувала в Почаєві храмове свято Успення Божої Матері.

У 1597 році монастир отримує в дар від місцевої поміщиці Анни Гойської значні земельні наділи, маєтки й найдорожчий скарб — Чудотворний образ Божої Матері.

Розпочинається нова доба в його історії. Ігуменом обителі стає Іов Елізо. Великий аскет, шанувальник життя чернечого, спокою і усамітнення, він ревниво приступає до Богом посланої йому справи.

Завдяки подвигам і невтомному піклуванню преподобного Іова в обителі було засновано друкарню та школу. У 1649 році збудована на самій вершині гори церква на честь Святої Трійці зі стопою Богородиці всередині храму — до того слід стопи 400 років залишався під відкритим небом. Сюди помістили Чудотворну ікону Божої Матері. Тоді ж обитель було обнесено оборонним муром із вежами, збудовано інші храми, житло для монахів, різні господарські споруди.

Донині на вулицях міста Почаєва шумлять трьохсотрічні липи, посаджені преподобним Іовом, а дзеркальна вода, викопаної ним на вершині гори криниці та ставка в підніжжі, й тепер свідчить про велику його працю для розвитку монастиря.

Уже в 1771 році на місці древніх церков, що тулилися одна до одної, розпочинається за проектом архітектора Готфріда Гофмана будівництво в стилі пізнього бароко величавого трьохпрестольного собору на честь Успення Пресвятої Богородиці.

Розписував собор уже на початку XIX ст. львівський художник Лука Волинський, а згодом у 1874 році (після пожежі) обновляли розпис лаврські художники разом з академіком Васільєвим. У живописі собору — євангельські, а також події, пов’язані з історією монастиря та прославленням його Святинь. Оздоблювальні роботи виконував скульптор М. Полієвський.

Крім Успенського собору, у цей період збудовано братський корпус, у якому й донині живе братія, а також Печерну церкву преподобного Іова.

Вона, немов обнявши гору, назавжди з’єдналася з величною спорудою Свято-Успенського собору — шедевром мистецтва й відображенням багатства небесного та людського розуму.

Приєднання західних областей до східної частини України в 1939 році, лихоліття Великої Вітчизняної війни також позначилися на долі монастиря.

Так званий новий корпус, де розміщувалися друкарня, іконописні майстерні, лікарня з церквою, а також монастирський млин, архієрейський дім, свічна фабрика, було забрано в монастиря разом із полями, лісами, садами й господарським інвентарем.

Та монастир жив. Поверталися з війни монахи. У храмах возносилися молитви, що єднали землю з небом; паломники звідусіль спішили поклонитися Почаївським святиням.

Над Троїцьким собором у 1958 році вся в чорному, з чорним омофором у руках Пресвята Богородиця знову являє своє заступництво. Вона допомагає пережити антирелігійний розгул у монастирі.

60-ті роки — час нових випробувань.

З початком перебудови в суспільстві та державі змінилося ставлення до Церкви. Відроджуються храми й монастирі, православний люд урочисто відзначив 1000-ліття Хрещення Русі. А монастир через свої уставні богослужіння та проповіді розкриває християнам красу й істинність віри Христової, виконуючи свою споконвічну місію — бути світильником православ’я на західних землях України.

Література

Анонім. Гора Почаївська. Почаїв, 1778 р. : (уривки) / Анонім // «Скарбниця потребна й пожиточна» : укр. монастир. літописи, житія, повчання ченцям, чуда та інше : збірка / упоряд. В. Шевчук. — К. : Либідь, 2012. — С. 413—429.

Дмитрук, Г. Біжать у Почаїв стежки і доріжки : [свято Чудотворної Почаїв. ікони Божої Матері] / Г. Дмитрук // Вільне життя плюс. — 2012. — 10 серп. — С. 1 : іл. кольор. — (Наші святині).

Ковалишина, Л. Почаївська чудотворна / Л. Ковалишина // Вільне життя плюс. — 2014. — 23 трав. — С. 5 : іл. — (Українські святині).

Лещишин, А. Почаївська лавра: нерелігійний погляд на історію / А. Лещишин // Місто. — 2010. — 4 серп. — С. 15 : фотогр. ; 18 серп. — С. 15 : фотогр. ; 25 серп. — С. 17 : фотогр. — (Маловідоме Тернопілля).

Осадчук, Л. В Почаеве будут чествовать Чудотворную икону Божьей Матери / Л. Осадчук // День. — 2011. — 4 авг. — С. 2 : фот.

Почаївська ікона Божої Матері: із Києва — до Канади // Нова Тернопільська газета. — 2009. — 16—22 верес. — С. 4 : фотогр.

Юринець, Н. Така віра є спільна і проста : [ушанування Чудотвор. ікони Божої Матері Почаївської] / Н. Юринець // Свобода. — 2011. — 10 серп. — С. 3 : фотогр. кольор. — (Під покровом Пресвятої Богородиці).

***

Гулак, М. Культурно-освітня праця Почаївського монастиря / М. Гулак // Духовна освіта на Волині в ХІ—ХХ ст. : зб. матеріалів богословської Міжнар. наук.-практ. конф. з нагоди 20-ліття відновлення Волин. духовної семінарії в м. Луцьку / голов. ред. Д. Головенко. — Луцьк, 2010. — С. 141—142.

Тивонюк, Б. О. Іконописна та позолотна майстерні Почаївської Свято-Успенської лаври у 20-их — 30-их роках ХХ століття / Б. О. Тивонюк // Наукові записки. Серія: Мистецтвознавство / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — Т., 2011. — № 1. — С. 219—223. — Бібліогр. в кінці ст. (7 назв).

***

Левицька, Л. У новому соборі в Почаєві відслужили першу літургію / Л. Левицька // Голос України. — 2013. — 15 трав. — С. 16 : фотогр. кольор.

Хоптяк, І. У Преображенському соборі — перша Літургія / І. Хоптяк // Свобода. — 2013. — 15 трав. — С. 2 : фотогр.

***

Гудима, А. Почаївська Свято-Успенська лавра — чоловічий монастир на Тернопільщині (нині належ. УПЦ МП). Засн. 1240 / А. Гудима // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 129—130 : фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2005 рік : бібліогр. список / уклад. М. В. Друневич. — Т. : Підручники і посібники, 2004. — 128 с.

Про Почаївську лавру: С. 97—98.