200 років від дня народження Івана Борисикевича

(1815—30.01.1892) — громадсько-політичного діяча, адвоката

Народився в 1815 році в с. Увислі Гусятинського району в сім’ї греко-католицького священика. Закінчив правничий факультет Львівського університету. Деякий час працював у адвокатській конторі в м. Львові та згодом повернувся в рідне село, де прожив з невеликими перервами майже півстоліття. Трудився у власному маєтку, допомагав селянам у боротьбі з поміщицькою сваволею.

У зв’язку з революційними подіями навесні 1848 року («Весною народів») виїхав до м. Львова та вступив у боротьбу за національні права українців. Тут було створено Головну Руську (Українську) Раду (ГРР) як представницький орган, який взявся відстоювати інтереси українського народу в Австрійській державі. Увислівчанин І. Борисикевич був обраний заступником голови Ради (єпископа Є. Якимовича). Він — автор статуту ГРР. Також брав участь у створенні рад в Галичині, зокрема й у Чорткові (липень 1848 p.). Приклався й до написання програмного документа ГРР — «Відозви до галицько-руського народу» (травень 1848 p.).

Надзбручанець також відіграв важливу роль у підготовці та проведенні з’їзду української інтелігенції Галичини (м. Львів, жовтень 1848 p.), який сприяв згуртуванню української інтелігенції краю в роботі на суспільній ниві, ухвалив розвиток літератури на основі рідної мови, запропонував ввести фонетичний правопис.

Іван Борисикевич був меценатом будівництва в м. Львові Народного дому, що став відомим культурно-освітнім закладом Галичини.

З весни 1849 року перебував у рідній Увислі у зв’язку з політичними подіями в Австрії. Відкрив тут школу, працював адвокатом. Потім подорожував Європою, побував і за океаном.

У 1860-х роках його двічі було обрано від Гусятинського повіту до Галицького сейму, де він захищав інтереси знедоленого галицького селянства. Майже безвиїзно жив у с. Увислі, мав проблему з хворобою очей. Допомагав у роботі «Просвіти», відкривав хати-читальні, розповсюджував літературу, за що був обраний почесним членом тернопільської «Просвіти» (1891 p.).

Цікаво, що, крім сіл Вікно та Яблунів, Іван Франко також побував (восени 1884 р.) у с. Увислі в маєтку І. Борисикевича. Через вісім років Каменяр про це написав у своїх спогадах про нашого земляка.

У 1890 році адвокат Борисикевич продав свій маєток у селі та переїхав до м. Відня (Австрія), щоб лікувати хворі очі. Тут він знову зустрівся з І. Франком, якому сказав, що пише мемуари. Правда, їх досі не знайдено.

Помер Іван Борисикевич 30 січня 1892 року в м. Відні.

І. Бандурка

Література

Гуцал, П. Борисикевич Іван Іванович (1815—30.01.1892) / П. Гуцал // Гуцал, П. Українські правники Тернопільського краю : біогр. довід. / П. Гуцал. — Т., 2008. — С. 22.

Гуцал, П. Іван Борисикевич : син «Весни народів» / П. Гуцал // Тернопілля’96 : регіон. річник. — Т., 1996. — С. 90—94.

Левицький, К. Іван Борисикевич / К. Левицький // Левицький, К. Українські політики Галичини / К. Левицький. — Т., 1996. — С. 23—24.

***

Бандурка, І. Адвокат, громадський діяч з Увисли / І. Бандурка // Вісник Надзбруччя. — 2014. — 24 січ. — С. 4.

***

Гуцал, П. Борисикевич Іван Іванович (1815, с. Увисла, нині Гусятин. р-ну — 30.01.1892, м. Відень, Австрія) — адвокат, громадський діяч / П. Гуцал // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 170 : фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2000 рік : бібліогр. список / уклад.: М. В. Друневич, Н. К. Іванко. — Т. : Опер. друк, 1999. — 104 с.

Про І. Борисикевича: С. 87—88.