18 ГРУДНЯ

100 років від дня народження Миколи Маліборського

(18.12.1915—2.02.2011) — композитора, музикознавця,
педагога, хорового диригента

Народився 18 грудня 1915 року у волинському селі Вишгородку, нині Лановецького району, у селянській родині. З малих літ мав великий потяг до навчання, музики. Тож завжди приходив у сільську хату-читальню «Просвіти». У тій же будівлі збирався на репетиції й церковний хор. З десяти років малий Миколка тут заспівував. Просвітяни мали й драматичний гурток, де, зокрема, ставили «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Хлопець знав цю оперу напам’ять.

Творчі здібності Миколи Маліборського, велике прагнення до пізнання наук зауважили не лише односельці, а й освітяни. Тож пропонували батькові повезти хлопця до м. Кременця, у місцеву гімназію. Тато ж відповів суто по-селянськи: «А хто буде сіяти-садити, жати?» Микола скорився батьковій волі й водночас дуже заздрив тим одноліткам, які навчалися. Через рік у газеті прочитав, що в тому ж таки місті Кременці відчинили двері дворічної школи хорових диригентів. Шансу вже упустити не хотів, вдалося переконати батька. У шістнадцять літ із торбиною, де лежала лише хлібина, Микола Васильович поїхав здобувати диригентські премудрості й водночас пішов у власний самостійний світ.

Після закінчення диригентської школи юнаку довелося працювати в різних селах, що нині входять до Рівненської, Волинської й Тернопільської областей. Ці «переведення» були викликані радше його любов’ю до України, адже старався, приїхавши на нове місце роботи, не лише опікуватися церковним хором, а й створювати драматичні чи хорові колективи, проводити Шевченківські вечори. За це, безперечно, викликали до поліції й звинувачували в тому, що «підбурює народ».

У 1939 році, коли в Західну Україну вступили радянські війська, Миколу Васильовича навіть спершу висунули делегатом на Народні збори до м. Львова, але згодом знайшли «кращу кандидатуру». Проте у місто Лева М. В. Маліборський усе-таки приїхав — вступати до тутешнього вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Тут йому сказали, що вступні іспити саме завершили, але є ще професор Станіслав Людкевич, який може його послухати. Славетний композитор поставився до хлопця прихильно. Так і отримав Микола Маліборський студентський квиток. Провчився рік і став жертвою сталінського режиму. Одного разу до юнака в гуртожиток завітав його знайомий із Рівненщини й попросив дозволу на кілька днів залишити якийсь пакунок. Цей прихід Миколі Васильовичу дорого коштував — вісім років ув’язнення та стільки ж років заслання. Здавалося, що воркутинська шахта стане його останнім пристановищем. Але знайшлися добрі люди, які поцінували його музичні здібності. Згодом «контра» Маліборський очолив ансамбль пісні й танцю виробничого об’єднання «Воркутавугілля».

Після вічної мерзлоти Миколу Васильовича чекало заслання в казахських степах. У 1956 році його реабілітували. Подався до Кемеровської області, куди переселили його сестру Марію. Але марив «рідною стороною». Згодом приїхав до Вишгородка. Та в сільраді не були раді «скитальцю». Прихисток знайшов у м. Ужгороді, у брата.

Україну Микола Маліборський так і не залишив. У 1963 році з відзнакою закінчив Львівську консерваторію. Згодом захистив кандидатську дисертацію. 38 років викладав на музично-педагогічних факультетах інститутів Рівного, Вінниці та Сум. Він автор понад тридцяти хорових творів, зокрема на слова Тараса Шевченка, Лесі Українки та власні тексти.

Помер 2 лютого 2011 року. Похований у с. Дружбі Теребовлянського району.

За статтею М. Шота

Література

Маліборський, М. До рідних берегів : поезія / М. Маліборський. — Т. : Воля, 2010. — 76 с.

Маліборський, М. В. Епізоди з автобіографії : спогади / М. В. Маліборський. — Т. : Навч. книга — Богдан, 2012. — 160 с.

Маліборський, М. Хорові твори / М. Маліборський. — Т. : Горлиця, 2000. — 72 с.

***

Маліборський, М. Не робіть рідну землю товаром : поезія / М. Маліборський // Вільне життя плюс. — 2011. — 1 лип. — С. 5. — (Написано для нас).

***

Коропецька, У. Із висоти прожитих літ : [про поет. зб. «До рідних берегів» М. Маліборського] / У. Коропецька // Літературний Тернопіль. — 2010. — № 3. — С. 98. — (Слово до небайдужих).

Хома, О. «У мене був великий шанс перепливти через Ла-Манш» : [про творч. шлях комп., диригента М. Маліборського; аналіз зб. віршів «До рідних берегів»] / О. Хома // Свобода. — 2010. — 4 черв. — С. 8. — (Варто прочитати).

Шот, М. Хто почує думу сільського музики? : [жит. і творч. шлях відомого комп., диригента М. Маліборського] / М. Шот // Вільне життя. — 2008. — 5 груд. — С. 8 : фотогр. — (Гість сторінки).

***

Дем’янова, І. Маліборський Микола Васильович (18.12.1915, с. Вишгородок, нині Лановец. р-ну) — композитор, музикознавець, педагог, хоровий диригент / І. Дем’янова, Г. Моліцька // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 448.