2 ЖОВТНЯ

150 років від дня народження Дениса Січинського

(2.10.1865—26.05.1909) — українського композитора,
диригента й музичного діяча

Народився 2 жовтня 1865 року в с. Клювинцях Гусятинського повіту в родині вчителя. Навчався в м. Станіславі, потім — м. Тернополі (1879—1887), де співав у гімназійному хорі. Початкову музичну освіту здобув у Л. Левицького (основи музичної грамоти та гри на фортепіано) та В. Вшелячинського. У 1886—1887 pоках з’явилися перші його твори — декілька хорів, хорові обробки народних пісень, пісні для голосу з інструментальним супроводом та фортепіанні мініатюри.

Після закінчення гімназії працював урядовцем у м. Львові, невдовзі переїхав до м. Коломиї. Тут організував вокальний чоловічий квартет, з яким гастролював по містах Галичини. До цього періоду належать хори «У гаю, гаю» і «Один у другого питаєм» на тексти Т. Шевченка та «Коби я був пташкою» на слова І. Грабовського.

Восени 1888 року Денис вступив до Львівського університету на юридичний і теологічний факультети, але згодом залишив навчання й вступив до консерваторії, яку закінчив 1892 року. Навчався в класі послідовника та учня Ф. Шопена — К. Мікулі (1890—1892), заробляючи на життя приватними уроками. Із цього часу збереглися пісня «Кілько дум тут переснилось» на слова У. Кравченко та «Дума про Нечая».

Д. Січинський активно долучався до громадського життя, брав участь й організовував різні концерти та імпрези. Він був одним з організаторів товариства «Боян» у м. Львові й увійшов до його першого правління. Львівському «Бояну» композитор присвятив два твори — в’язанку народних пісень «Було не рубати зеленого дуба» і кантату «Дніпро реве», за яку 1892 року отримав першу премію конкурсу на кращий твір західноукраїнських композиторів.

Після закінчення навчання в К. Мікулі (1892) Денис Січинський переїхав до м. Коломиї, де організував місцеве співоче товариство «Боян», був його диригентом. Це дало поштовх розвиткові академічного музичного мистецтва регіону. Під час епідемії холери в місті (1893), не маючи жодних засобів для існування, був вимушений влаштуватися санітаром. Матеріальна скрута після звільнення із цієї роботи була причиною повернення до м. Львова. Тут він давав приватні лекції та переписував нотні тексти або аранжував популярні твори. На той час припадає його знайомство з І. Франком, унаслідок чого Д. Січинський (разом з О. Нижанківським, Ф. Колессою, І. Франком, М. Павликом, О. Роздольським та ін.) увійшов до складу комітету зі збирання та публікації народних пісень, діяльність якого створила основи для розвитку української фольклористичної школи в Галичині. У м. Львові 1895 року опублікував свої перші критичні статті — рецензії на «Хустину» Г. Топольницького, «Вечорниці» П. Ніщинського, виступи С. Крушельницької, О. Мишуги, М. Левицького тощо.

Того ж року композитор переїхав до м. Перемишля й став диригентом у місцевому товаристві «Боян». Водночас сприяв організації селянських хорів, їх гастрольним «мандрівкам», що значно активізувало музично-громадське життя краю. 1896 року запрошений на посаду капельмейстера установи для сиріт, що була неподалік м. Стрия, де працював два роки. З композиторського доробку того часу збереглися марш «Сагайдачний» та «Чеська полька».

З 1899 року Д. Січинський працював у м. Станіславі головним диригентом «Бояна» та учителем музики в Інституті для дівчат. Товариство стало одним із кращих у Галичині та відіграло важливу роль в активізації громадського й культурно-мистецького життя. З ініціативи Дениса Січинського 1902 року створено музичне видавництво, у якому побачили світ 22 випуски «Музичної бібліотеки» (твори М. Лисенка та багатьох західноукраїнських композиторів). Тоді ж він заснував першу в краї українську музичну школу, яка згодом отримала статус філії Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка (а в 1939 p. — музичного училища). Як і в м. Перемишлі, митець сприяв створенню хорових осередків у довколишніх селах, організовував щорічні концерти пам’яті Т. Шевченка та різноманітні святкові імпрези. Брав участь у з’їзді західноукраїнських композиторів у м. Перемишлі (1902). Був одним з ініціаторів та активних діячів руху за утворення Союзу співацьких і музичних товариств (1903).

В останнє десятиріччя Д. Січинський, незважаючи на важку хворобу, написав найкращі твори: кантату «Лічу в неволі», хори «Минули літа», солоспів «І золотої, і дорогої» на тексти Т. Шевченка, хори «Пісне моя», «Непереглядною юрбою» і «Даремно, пісне» на слова І. Франка, солоспіви «Як почуєш вночі», «Не співайте мені сеї пісні», «У мене був коханий, рідний край», «Із сліз моїх», фортепіанні п’єси. Протягом 1903—1905 pоків композитор уклав збірки «152 українські народні і патріотичні пісні» і «Популярні пісні для дитячих голосів», закінчив у клавірі оперу «Роксоляна». Свій творчий доробок він передав у власність «Українському музичному видавництву».

Денис Січинський був першим професійним композитором у Західній Україні. Він вирізнявся фанатичною відданістю музичній творчості, через яку постійно жив у матеріальній скруті або й злиднях. Митець-лірик, який із тих же причин не зміг отримати повну академічну музичну освіту, витворив специфічний, неповторний стилістичний почерк. У його композиціях, сповнених глибоких переживань, психологічної напруги й експресії, панують настрої туги й смутку, а споглядання чи мрійливість є винятковими випадками. Стильовий романтизм композитора ґрунтувався на традиціях галицької побутової музичної культури, австрійсько-німецької пісенності та вокальної лірики; значним був вплив народнопісенної творчості — потужного джерела мелодики його композицій, хоча й підпорядкованого романтично-суб’єктивній образності. Керуючись, насамперед, змістом поезій, він створював оригінальні композиції, де музика напрочуд чутливо відтворює нюанси тексту. Найбільш показовими для Д. Січинського є вокальні жанри — солоспів і хор. Він започаткував в українській вокальній музиці жанр драматичного монологу, хоча загалом залишався в межах існуючої жанрово-стилістичної сфери.

Помер Денис Січинський 26 травня 1909 року.

Н. Костюк

Література

Гулей, Є. Мій краю коханий… : [життєвий і творчий шлях першого композитора-професіонала Галичини Д. Січинського] / Є. Гулей // Вільне життя плюс. — 2010. — 5 листоп. — С. 6. — (Слово про Січинського).

Дудик, Р. Творча діяльність Дениса Січинського у станіславський період / Р. Дудик // Наукові записки. Серія: Мистецтвознавство / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, Нац. муз. акад. України ім. П. Чайковського. — Т. ; К., 2005. — Вип. 2. — С. 9—12. — Бібліогр. (5 назв).

Зайко, М. Вальс для фортепіано «На филях Дністра» Дениса Січинського : (до 140-річчя від дня народження першого галицького професійного композитора, хормейстера, організатора хорів по Галичині (1865—1909 рр.)) / М. Зайко // Соломія. — 2005. — № 3 (груд.). — С. 1.

Зайко, М. Вальс для фортепіано «На хвилях Дністра» : до 140-річчя від дня народження Д. Січинського — першого гал. проф. композитора / М. Зайко // За вільну Україну. — 2005. — 29 листоп. — С. 7 : фотогр.

Зайко, М. «На филях Дністра» : до 140-річчя від дня народження першого галицького проф. композитора й хормейстера Д. Січинського / М. Зайко // Слово Просвіти. — 2005. — 3—9 листоп. — С. 15 : портр. — (Кругла дата).

Зайко, М. Слава прийшла через сто років / М. Зайко // Вільне життя. — 2007. — 20 січ. — С. 8. — (Незабутні).

Мороз, В. Перша тернопільська гімназія, що дала світу геніїв : [один із учнів — перший професор музики в Галичині Д. Січинський] / В. Мороз // 20 хвилин. — 2011. — 8 квіт. — С. 18 : фотогр. — (Ретро).

Черепанин, М. Трагізм і лірика життя Дениса Січинського : У 90-ту річницю смерті композитора / М. Черепанин // Вітражі : «Храм книги — 2» : друге вид. з історії Музею книги. — Бережани, 1999. — С. 146—150.

***

Гулей, Є. Пісне моя… / Є. Гулей // Голос народу. — 2010. — 12 листоп. — С. 4. — (Урочини).

Майданюк-Боднар, М. Урочини в Клювинцях : [до 140-річчя від дня народж. Д. Січинського] / М. Майданюк-Боднар // Вільне життя. — 2005. — 15 жовт. — С. 1. — (Що? Де? Коли?).

Черемшинський, О. Маестро з Клювинців : [виставка, присвяч. 140-річчю від дня народж. укр. комп., диригента Д. Січинського в етногр.-мемор. музеї В. Гнатюка в с. Велесневі] / О. Черемшинський // Вільне життя. — 2005. — 22 жовт. — С. 1.

Шевчук, Л. Молитва й пісня в небо линули : [святкування в с. Клювинцях Гусят. р-ну 140-річчя від дня народж. комп. Д. Січинського] / Л. Шевчук // Свобода. — 2005. — 12 жовт. — С. 4 : фотогр.

***

Баб’як, П. Січинський Денис Володимирович (02.10.1865, с. Клювинці, нині Гусятин. р-ну — 26.05.1909, м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) — композитор, диригент, педагог, громадський діяч / П. Баб’як, Б. Головин, Б. Пиндус // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 266 : фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2005 рік : бібліогр. список / уклад. М. Друневич. — Т. : Підручники і посібники, 2004. — 128 с.

Про Д. Січинського: С. 74—75.