16 ВЕРЕСНЯ

125 років від дня народження Михайла Осінчука

(16.09.1890—13.02.1969) — українського живописця та графіка

Народився 16 вересня 1890 року в с. Голошинцях, нині Підволочиського району, у селянській родині Івана та Юлії (з дому Довгань) Осінчуків.

Перші відомості про науку Христа та ікони хлопчик Михайло отримав від свого тата, який читав «Апостола» і «Вірую» у церкві.

Середню освіту М. Осінчук здобув у державній гімназії з українською мовою навчання в м. Тернополі, яку закінчив у 1910 році. Того ж року вступив на навчання до Краківської Академії мистецтв, у якій свого часу навчалося чимало відомих українських художників, зокрема І. Труш, М. Сосенко, О. Новаківський, Й. Курилас, М. Бойчук, М. Жук та ін. Навчався Михайло Іванович у класі відомого польського художника, професора Юзефа Панкевича.

Хлопця неодноразово за рішенням ради Академії мистецтв відзначали медалями за творчі успіхи з рисунку, малярства та графіки.

Під час навчання в м. Кракові багато працював над собою. Вивчав музейні колекції, архітектуру старовинного міста, його історію, відвідував театри, виставки. Захоплювався різьбою В. Ствоша та монументальним оздобленням королівського Вавелю. Педагогіку, історію й філософію мистецтва, історію літератури та культури, архітектуру (особливо церковну) студіював на філософському факультеті Ягеллонського університету в м. Кракові паралельно з навчанням в Академії.

Краківську Академію Осінчук закінчив у 1914 році вже майже сформованим художником, здобувши тут не тільки солідну професійну підготовку, але й основні ідейно-естетичні орієнтири свого мистецтва.

У листопаді 1918 року Михайла покликано до військової служби в картографічний відділ Міністерства внутрішніх справ ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) у м. Станіславові (тепер Івано-Франківськ), а пізніше він перебував у рядах Української Галицької армії. Згодом, у 1919 році, як поручик, — в армії УНР. У серпні 1920 року повернувся додому. Зразу ж почав працювати викладачем в українській гімназії в м. Дрогобичі, потім — у м. Рогатині. У 1921 році польська окупаційна влада звільнила М. Осінчука з посади викладача й він був змушений заробляти на хліб щоденний як художник. Займався ікономалярством та виконанням монументальних розписів для інтер’єрів християнських храмів у традиційному іконному стилі, враховуючи найновіші досягнення сучасного йому мистецтва.

Першою вагомою працею митця-неовізантиста була ікона Серця Христового (1923) для Преображенської церкви в м. Львові.

У 1927 році М. Осінчук виконав поліхромічні (багатокольорові) стінописи в церкві в містечку Гримайлові. Від того часу він розписував церкви в Копичинцях, Озерній, Останівцях, Долині, Калуші, Сяноку (Лемківщина), каплицю духовної семінарії в м. Перемишлі (Польща) та одну стіну в Кафедральному соборі Святого Юра в м. Львові. Деякі розписи Михайло Осінчук виконував сам, а деякі в співпраці з відомим українським митцем Павлом Ковтуном.

У 1922 році в м. Львові почав діяти Гурток діячів українського мистецтва, згодом — Асоціація незалежних українських митців (АНУМ), рушійною силою якої були П. Ковтун і М. Осінчук. Завдяки діяльності АНУМ і публікаціям її членів у журналі «Мистецтво» Львів став центром, де організовувалися виставки творів митців із різних країн.

Наприкінці війни в мистецькому середовищі м. Львова відбулися вражаючі зміни. Побоюючись повернення радянської влади, значна частина митців емігрувала в Західну Європу, а згодом за океан.

У Німеччину, а пізніше в США виїхав М. Осінчук та його земляк, відомий художник і мистецький критик А. Малюца (уродженець с. Нового Села) і багато інших. Україна надовго втратила когорту яскравих, творчих особистостей і їх майбутній творчий доробок.

М. Осінчук став помітною постаттю в церковному мистецтві української діаспори. В Америці був одним із засновників та найактивнішим із членів Об’єднання мистців-українців в Америці, яке очолював Сергій Литвиненко.

М. Осінчук малював ікони та розписи для українських церков в Асторії, Нью-Йорку, брав участь у виставках, був членом мистецької комісії зі спорудження пам’ятника Шевченку в м. Вашингтоні.

Помер Михайло Осінчук 13 лютого 1969 року в м. Нью-Йорку та похований на кладовищі в м. Савт-Бавнд-Бруку (український пантеон) у Нью-Джерсі.

За статтею М. Авдиковича

Література

Авдикович, М. Слово про художника / М. Авдикович // Гомін волі. — 2005. — 17 груд. — С. 3 : фотогр. ; 27 груд. — С. 3 : фотогр. — (Славетні наші земляки).

Гординський, С. АНУМ : (спогади про Асоціяцію незалежних українських мистців у Львові) / С. Гординський // Сучасність. — 1985. — Чис. 3. — С. 36—50.

Про М. Осінчука: С. 37, 42.

Гординський, С. АНУМ : (спогади про Асоціяцію незалежних українських мистців у Львові) / С. Гординський // Сучасність. — 1985. — Чис. 4. — С. 47—65.

Про М. Осінчука: С. 47, 56, 58—59.

Жила, В. Мистецькі надбання збаражчан / В. Жила // Збаражчина : зб. статей, матеріялів і споминів. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1980. — С. 307—332.

Про М. Осінчука: С. 308—321.

Осінчук, Г. Продовжувач української традиції : (до 110-річчя українського митця Михайла Осінчука) / Г. Осінчук // Гомін волі. — 2000. — 16 верес. — С. 2.

***

Дуда, І. Осінчук Михайло Іванович (16.09.1890, с. Голошинці, нині Підволочис. р-ну — 13.02.1969, м. Нью-Йорк, США) — художник / І. Дуда, Б. Мельничук, Б. Пиндус // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 690 : фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2000 рік : бібліогр. список / уклад.: М. В. Друневич, Н. К. Іванко. — Т. : ІВП, 1999. — 104 с.

Про М. Осінчука: С. 62.