25 (26) ТРАВНЯ

170 років від дня народження Володислава Федоровича

(25(26).05.1845—22.12.1917) — публіциста, культурно-просвітницького, громадсько-політичного діяча, мецената

Народився 25 травня 1845 року в с. Білинівці, тепер Гусятинського району. Дитинство пройшло в родинному маєтку батька, що знаходився неподалік у с. Вікні. Навчався в Тернопільській гімназії під опікою директора Василя Ільницького, учасника «Собору руських учених», що відбувся у м. Відні 1848 року. Учнями цієї гімназії були в той час Іван Пулюй, Осип та Олександр Барвінські. Таке оточення позитивно впливало на світогляд молодого українського шляхтича та його ставлення до рідного народу.

У 1864 році Володислав закінчив Тернопільську гімназію та разом зі своїм наставником В. Ільницьким відбув у подорож європейськими столицями. У 1866 році вступив до Віденського університету, а через два роки продовжив навчання в Сорбонні та французькій Колегії, ознайомився з культурою й побутом Англії, Франції, Італії, Швейцарії, Німеччини, Росії. У 1871 pоці, після смерті батька, став спадкоємцем значної земельної власності, до якої пізніше прикупив маєтки в сусідній місцевості. Як член Крайової комісії з розвитку ремесел у Східній Галичині, він організував у с. Вікні ткацьку майстерню, де, крім килимів, виробляли також верети, пояси, крайки. До праці в майстерні заохотив найкращих ткачів. Старшим у його робітні був селянин Іван Івахів із віддаленого села Кобилля, що на Збаражчині, який виткав понад 640 килимів, що продавались по всій Австро-Угорщині. У 1873 році репрезентовані В. Федоровичем килими роботи Івана Івахіва та Андрія Турика дістали найвищі призи Віденської виставки.

У с. Товстому поруч із ткацькою майстернею В. Федорович заснував бондарсько-ковальсько-гончарську школу. Тут виготовлялась полив’яна кераміка з різноманітним мистецьким орнаментом. У своєму палаці меценат створив музей, у якому налічувалось близько 200 зразків килимів із різних місцевостей Західного Поділля, а також предметів старовини, знайдених під час розкопок, що проводилися в околиці с. Вікна, та інші цінності нашої історії. Великим скарбом була бібліотека В. Федоровича з великою кількістю старовинних книг та архівних матеріалів. У 1883—1884 pоках їх опрацьовував І. Франко. На основі вивчених документів він написав дослідження «Гримайлівський ключ», «Панщина та її скасування в 1848 році», «Фінансове положення Галичини», «Лук’ян Кобилиця», а також свою найбільшу історико-публіцистичну працю «Життя Івана Федоровича і його часи».

Володислав Іванович походив зі старовинного боярського роду та був чи не єдиним українським аристократом, який не цурався своєї національності. Спочатку він дещо тяжів до польської спільноти й навіть при підтримці поляків був обраний до австрійського парламенту та належав до так званого «польського кола». Проте, бачачи довкола себе вороже ставлення до українців та великі зрушення в українському національному житті, він був обраний головою товариства «Просвіта» у м. Львові, брав активну участь в обговоренні її діяльності в сеймі. Так, коли в 1876 році польський посол (депутат) від Сокальщини виступив проти субсидування українського театру й «Просвіти» через те, що вони «ширять схизму», сейм лише незначною більшістю голосів ухвалив рішення надати допомогу «Просвіті». Володислав Федорович на загальних зборах товариства виступив зі знаменитою промовою, у якій, зокрема, сказав: «Що вільно писати полякам і німцям, те писати не може бути заборонене русинам... Я дарую «Просвіті» 12 тисяч золотих і сподіваюся, що товариство допомоги від сейму при таких обставинах не прийме». Після цієї промови управа «Просвіти» звернулася до сейму з листом, підписаним В. Федоровичем та В. Ганкевичем, у якому відмовилась від ухваленої сеймом дотації. Почин В. Федоровича підтримало багато інших діячів, і з того часу аж до 1884 року «Просвіта» не одержувала будь-якої допомоги з крайових фондів. Лише в 1884 році без прохання «Просвіти» сейм виділив на її утримання 2000 крон допомоги, яку пізніше декілька разів збільшував.

У 1877 році Володислав Іванович склав обов’язки голови «Просвіти», але працю в українських громадських організаціях не полишив. Його обрали головою комітету з влаштування етнографічної виставки, що організували з нагоди приїзду до м. Тернополя австрійського престолонаступника. Виставка мала на меті показати представникові монархічного двору, що українці — окрема, самостійна нація, зі своїм способом життя, звичаями та побутом. У міському парку було побудовано зразки типів селянських хат різних регіонів Галичини. Там демонструвалися різновиди українського національного одягу, особливості виконання обжинкових та хороводних пісень і танців. У відкритті виставки взяв участь зведений хор із 122 співаків з 11 навколишніх сіл. В. Федорович вітав гостей в одязі українського боярина й тим ще раз дав зрозуміти, що українці, як і поляки та інші народи монархії, крім звичаїв і традицій, мали в минулому свою державність зі своїми боярами й князями, а тому заслуговують на право в складі Австро-Угорщини власної автономії з рідномовним шкільництвом, власною культурою та власним самоврядуванням. Організована виставка увінчалася великим успіхом і в значній мірі спричинилася до більшого пробудження самосвідомості українського населення.

Крім участі в громадській праці, наприкінці XIX ст. В. Федорович пробував свої сили і в політичній діяльності, писав статті на теми історії, господарства, освіти, займався вихованням доньки, яка згодом стала українською письменницею й виступала під псевдонімом Дарія Віконська.

У 1917 році здеморалізовані російські солдати, що поверталися з фронту додому, вдершись у палац, повністю пограбували його та спалили. Володислав Іванович перебрався до м. Скалата, а згодом до м. Петербурга. Під час жовтневого перевороту він повернувся до м. Києва, тут занедужав і 22 грудня 1917 року помер.

(Із книги «Визначні постаті Тернопілля»)

Література

Барвінський, О. Спомини з мого життя. Ч. 1—2 / О. Барвінський ; упоряд.: А. Шацька, О. Федорук. — Нью-Йорк ; К. : Смолоскип, 2004. — 528 с.

Про В. Федоровича: С. 74, 259, 262, 266, 321, 371, 391.

Мельничук, Б. Іван Франко і Тернопільщина / Б. Мельничук, В. Уніят. — Т. : Терно-граф, 2010. — 280 с.

Про В. Федоровича: С. 12, 26—28.

***

Барвінський, О. Приїзд архікнязя Рудольфа до Галичини. Єго побит в Тернополі. Етноґрафічна виставка [організована В. Федоровичем] / О. Барвінський // Спомини мого життя / О. Барвінський. — Нью-Йорк ; К., 2004. — Ч. 1/2. — С. 387—389.

Кравченюк, О. Володислав Федорович (1845—1917) / О. Кравченюк // Шляхами Золотого Поділля : Тернопільщина і Скалатщина : регіон. іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1983. — Т. 3. — С. 632—634.

Купчинський, О. Володислав Федорович — громадський і культурний діяч Галичини другої половини ХІХ — початку ХХ століть / О. Купчинський // Відомі та маловідомі постаті національної науки і культури : вибрані статті та повідомлення / О. Купчинський. — Л., 2011. — Т. 3. — С. 245—255. — Бібліогр. в кінці ст.

Мельничук, Б. Федорович Володислав Іванович (25, за ін. даними 26.05.1845 р., с. Білинівка, нині Гусятинського району — 22.12.1917 р., м. Київ) — публіцист, земельний магнат, культурно-просвітницький і громадсько-політичний діяч / Б. Мельничук // Мельничук, Б. Іван Франко і Тернопільщина / Б. Мельничук, В. Уніят. — Т., 2010. — С. 267—268 : фотогр.

Володислав Федорович (1845—1917) — підприємець, меценат, культурно-просвітницький діяч // Визначні постаті Тернопілля : біогр. зб. / уклад.: О. Бенч, В. Троян. — К., 2003. — С. 202—204.

Середяк, А. Діячі «Просвіти» / А. Середяк // Нарис історії «Просвіти». — Л. ; Краків ; Париж, 1993. — С. 118—185.

Про В. Федоровича: С. 172—173.

***

Головин, Б. Володислав Федорович — патріот, просвітянин, меценат… / Б. Головин // Слово Просвіти. — 1999. — Чис. 3 (берез.). — С. 11.

Чемера, Г. Федорович — великий меценат просвітництва / Г. Чемера // Вісник Надзбруччя. — 2006. — 4 серп. — С. 3 : фотогр.

***

Федорович Володислав Іванович (25, за ін. даними 26.05.1845, с. Білинівка, нині Гусятин. р-ну — 22.12.1917, м. Київ) — публіцист, земельний магнат, культурно-просвітницький і громадсько-політичний діяч / Б. Волинський [та ін.] // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 511—512 : фотогр.

Федорович Володислав (26.5.1845, с. Білинівка, пов. Скалат — 22.12.1917, Київ), гал. гром. діяч, меценат // Енциклопедія українознавства / за ред. В. Кубійовича. — Л., 2000. — Т. 9. — С. 3489—3490.