27 СІЧНЯ

100 років від дня народження Якова Гніздовського

(27.01.1915—8.11.1985) — українського графіка, живописця,
кераміста, мистецтвознавця

Народився 27 січня 1915 року в с. Пилипчому, нині Борщівського району. Навчався в початковій школі в рідному селі, в українській приватній гімназії м. Чорткова та Промислово-мистецькій школі м. Львова. Деякі малюнки юного маляра вміщували видання «Світ дитини», «Дзвіночок», «Наш приятель» та гумористичний журнал «Комар». У 1936 році Якову було надано стипендію від митрополита Андрія Шептицького на мистецькі студії в Німеччині, але польський уряд не видав йому для поїздки закордонного паспорта. Тому 1938 року він вступив до Варшавської Академії мистецтв.

Із початком Другої світової війни Я. Гніздовський виїхав до м. Бухареста, потім до м. Рима і, нарешті, до м. Загреба, де його прийняли до Академії мистецтв. Закінчивши в 1942 році студії малярства та графіки, додатково вивчав скульптуру І. Мештровича. По закінченні війни жив у м. Мюнхені, де ілюстрував видання Мистецького українського руху, ілюстрував і дописував до щомісячного журналу «Арка». Ряд полотен присвятив життю й побуту українських скитальців у таборах повоєнної Німеччини. У 1949 році емігрував до США та поселився в м. Сент-Полі, штат Міннесота, а в 1950 році переїхав до Нью-Йорка.

Мистецькі праці Я. Гніздовського отримали перше визнання в Міннеапольському інституті мистецтв (друга премія за олійний натюрморт та дереворити, виконані ще в студентські роки). У 1952 році він створив декоративні лінорити «На човні», «Бібліотека», «Біля дзеркала». До першої декоративної групи його олійних полотен належать «Чотири натюрморти» (1953), «Вівці відпочивають» (1954), а до другої символічної — «Тайна вечеря», «Добрий пастир» (1954) та «Розп’яття» (1955). У м. Нью-Йорку перед Я. Гніздовським гостро постала проблема збереження національної ідентичності, і він віднайшов у давньоруських формах те, що найповніше відповідало духові часу, мало загальнолюдський характер. Після чотирьох років наполегливої праці він влаштував у Вард Егглестон Галереї першу персональну виставку олійних картин, кераміки та малої скульптури. Філадельфійська газета «Америка» писала: «Зберігаючи звання «модерного» скульптора, він рівночасно додержує українськості, так би мовити, істоти українського традиційного духу. В його теракоті знаходимо спорідненість із трипільською мальованою керамікою, на якій митець будує свою творчість. Я. Гніздовський майстерно інтерпретує староукраїнське мистецтво неолітичної доби, надаючи йому нових абстрактних форм. Мусимо висловити жаль, що на виставці не було графіки, бо Гніздовський є насамперед митець-графік, якого можна сміливо поставити побіч неперевершеного Нарбута».

1956 року Гніздовський поїхав до м. Парижа, де перебував майже два роки. Тут створив ряд урбаністичних малюнків, картини «Міст Олександра Третього», «Авеню Гюго», серію композицій, присвячених паризькому метро. Мав три персональні виставки. Там одружився зі Стефанією Кузан, українкою, народженою у Франції, дочкою емігрантів із Галичини. Повернувшись 1958 року до м. Нью-Йорка, Я. Гніздовський знову зайнявся дереворізами. Основною їх темою була переважно флора й фауна, рідше — краєвиди, іноді — людина. Домашні та дикі тварини, вазони й польові трави, соняшники й качани капусти, кошики з помідорами, яблуками, яйцями, стрункі тополі та міцні дуби, верби, окраєць житнього хліба й довга французька булка — ці та багато інших предметів стають основними сюжетами для художника. Я. Гніздовський виконав кілька дереворізів-портретів діячів української культури: М. Березовського, О. Довженка, Д. Бортнянського. Вражає філігранною технікою виконання його робота «Вівця» (1961). Йому чудово вдавалися ажурні плетива безлистих дерев: «Алея» (1960), «Тополя» (1964), «Капуста» (1964), «Безлисте дерево» (1965). Однією з вершин його творчості вважається дереворіз «Соняшник» (1962), що часто використовувався як емблема виставок майстра. Він також виконав розпис іконостасу в церкві Святої Трійці в м. Кергенксоні (штат Нью-Йорк).

Я. Гніздовський виявив себе і як вдумливий автор есе про суть образотворчого мистецтва взагалі та українського зокрема. Його спостереження й роздуми вийшли в м. Нью-Йорку окремою книжкою «Гніздовський: малюнки, графіка, кераміка, статті» (1967). Усе життя митець цікавився книжковим знаком, зробив багато екслібрисів, був членом журналістського Товариства екслібрисів Великобританії та членом Американського товариства любителів і творців книжкового знака. Збірка створених ним екслібрисів вийшла друком 1986 року. У 1975 році вийшов англійською мовою класифікаційний альбом-каталог графічних праць (219 репродукцій) під назвою «Дереворізи Жака Гніздовського: 1944—1975». Виправлене видання, яке включає всі естампи митця, з’явилося друком 1987 року.

Коріння тем і мотивів творчості Я. Гніздовського знаходилося в Україні. Він розробив проект і створив за ним нову українську абетку, бо вважав, що «гражданский шрифт», запроваджений Петром І, спотворював давньоруську кириличну азбуку. Зробив цикл ілюстрацій до ювілею видання «Слова о полку Ігоревім», що вийшло з друку у Філадельфії 1950 року за редакцією Святослава Гординського. Митець оформив збірник «Львів», титульні сторінки журналів «Сучасність», «Авангард», книг «Історія русів», «Козаки в Московії», поетичних збірок Е. Андієвської, В. Симоненка та багатьох інших.

Помер Я. Гніздовський 8 листопада 1985 року в м. Нью-Йорку. Прах був похований у Колумбарії собору Святого Івана Богослова, а пізніше перевезений до с. Пилипчого.

Митець залишив помітний слід у гравюрі по металу, малій скульптурі, кераміці, рисунках тканин.

Картини Я. Гніздовського зберігаються в музеях Бостона, Філадельфії, Клівленда, Делавера, Вашингтона (Білий дім, університет), ПАР, Іспанії та інших країнах. По всьому світу відбувалися й персональні виставки творів митця, але в Україні до недавнього часу вони були невідомими. Тільки 1990 року виставка з 50 дереворізів Я. Гніздовського експонувалася в Державному музеї українського образотворчого мистецтва в м. Києві, а згодом у Львівському, Тернопільському, Чернівецькому й Івано-Франківському музеях. Дружина та донька митця подарували ці дереворізи в постійний фонд музеїв. У травні 1990 року п. Стефанія Гніздовська відвідала Борщівський краєзнавчий музей і для постійної експозиції передала особисті речі митця. У жовтні 1992 року в с. Пилипчому відкрито музей Якова Гніздовського.

На 10-річчя смерті митця Інформаційне агентство США в м. Києві організувало в Україні пересувну виставку його творів. Виставки також були влаштовані до 80-річчя від дня народження та на 10-ту річницю смерті Я. Гніздовського в Українському інституті модерного мистецтва в м. Чикаго та Українському музеї в м. Нью-Йорку.

М. Хохляк, Є. Фалендиш

Література

Гніздовський, Я. ХІХ Міжнародний конгрес екслібриса / Я. Гніздовський // Мистецтво української діаспори : збірник / редкол.: О. Федорук [та ін.]. — К., 1998. — Вип. 1. — С. 359—364 : портр. — Фоторепрод.: с. 360—361.

***

Степовик, Д. Яків Гніздовський : Життя і творчість = Yakiv Hnizdovsky : Life and work / Д. Степовик. — К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2003. — 220 с. : іл. — (Дослідна Фундація ім. О. Ольжича в США).

***

Гродецька, В. Художник Гніздовський? Націоналіст! : Сенсаційну знахідку, датовану 1933 роком, днями виявлено в Терноп. обл. архіві / В. Гродецька // Експрес. — 2008. — 3—10 лип. — С. 4. — (Тернопільські новини).

Джумай, Д. Мистецтво як заперечення хаосу / Д. Джумай // Літературна Україна. — 2012. — 27 верес. — С. 16. — (У колі муз).

Карпович, В. «Аристократ української графіки» : [вист. під такою назвою, присвяч. 95-річчю від дня народж. Я. Гніздовського, експонувалася в Держ. архіві Терноп. обл.] / В. Карпович // Русалка Дністрова. — 2010. — № 1. — С. 4 : мал. — (Скарби архіву).

Курій, Н. «Соняшниками» і «Зимовим садом» милувався Кеннеді. А чи багато знають про їх автора Якова Гніздовського в Україні? : [про музей Я. Гніздовського, який діє в школі с. Пилипчого Борщів. р-ну] / Н. Курій // Вільне життя плюс. — 2011. — 30 груд. — С. 6 : фотогр. — (Світ мистецтва).

Лешко, Я. Яків Гніздовський: маляр, графік / Я. Лешко // Артанія. — 2010. — № 1. — С. 130—137 : фоторепрод., фотогр.

Мадзій, І. Галицький майстер, який вразив світ / І. Мадзій // Вільне життя плюс. — 2011. — 18 берез. — С. 8 : фотогр. — (Музей його імені).

Мадзій, І. На Батьківщині Якова Гніздовського : Блаженнійший Любомир Гузар: «У житті для мене всього троє людей слугувало прикладом для наслідування. Одним із них був Яків Гніздовський» : [про візит високого гостя на Тернопілля] / І. Мадзій // Вільне життя плюс. — 2012. — 28 берез. — С. 6 : фотогр. кольор. — (Зустрічі).

Мельничук, Б. Його «Соняшник» цвіте у Білому домі / Б. Мельничук, В. Уніят // Тернопіль вечірній. — 2011. — 26 жовт. — С. 8 : фотогр. — (Остання сторінка).

Петрашик, В. Яків Гніздовський / В. Петрашик // Образотворче мистецтво. — 2008. — № 4. — С. 46—47 : іл. кольор.

Хоменко, О. Чорно-біла симетрія Якова Гніздовського / О. Хоменко // Позняк, Н. Український вісник / Н. Позняк, О. Хоменко. — Т., 2008. — С. 202—205 : фотогр.

Шевчук, С. «Пробудження царівни» Якова Гніздовського / С. Шевчук // Пектораль. — 2008. — № 3/4. — С. 141—143. — (Постаті). — Іл.: с. 62, 143, 156, 158.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2010 рік : бібліогр. покажч. Вип. 20 / уклад. М. Друневич. — Т. : Підручники і посібники, 2009. — 112 с.

Про Я. Гніздовського: С. 38—40.