785 років із часу заснування міста Кременця

(1227)

«Маленькою Волинською Швейцарією», «Волинськими Афінами» на-зивають з любов’ю туристи, які приїжджають помилуватися старовинним, красивим містом Кременцем та його мальовничими околицями. Розкинувшись в долині між горами з історичними назвами Замкова, Черча, Дівочі скелі, Хрестова, Осовиця, Воловиця, Куличівка, місто своїми вулицями розбігається по схилах та узгір’ях і виплескується на широке лугове привілля над Іквою.
Площа Кременця понад дві тисячі гектарів, половина якої зайнято сада-ми та лісопарками.
Назва міста, найвірогідніше, походить від мінералу кремінь, якого до-сить багато на Кременеччині й донині.
Перша писемна згадка про Кременець зафіксована у Галицько-Волинському літописі Іпатіївського зведення 1227 р. Та археологічні розкоп-ки свідчать, що поселення тут були ще в епоху пізнього палеоліту (біля 30 тис. років тому). В історії Кременця і краю важливу роль протягом кількох століть відігравало Магдебурзьке право, за яким місто отримало право на самоврядування з 1438 р.
Ремісникам дозволялося об’єднуватися в цехи, торговцям — будувати крамниці й вільно торгувати ремісничими виробами та продуктами харчу-вання, мельникам — споруджувати млини на річці Ікві.
Проте розвиток міста гальмувався частими нападами татарських орд. Особливо великих спустошень вони завдавали в 1497 і 1500 роках. Татари пограбували та зруйнували місто, багато людей забрали в полон. Про трагічні події тих часів нагадує назва гірського пасма Дівочі скелі, звідки, як розповідає легенда, зв’язавшись косами, кинулась вниз група дівчат, обравши смерть, а не ганебний полон і наругу.
Протягом XV ст. — першої половини XVII ст. Кременець став важливим ремісничо-торговельним центром Волині. Двічі на рік тут влаштовувалися міжнародні ярмарки на св. Варфоломія та Євангеліста Луки. Сюди приїж-джали купці з Персії, Голландії, Німеччини, Росії, Криму. У XVII—XVIII ст. Кременець став одним з найбільших осередків виробництва сукна, славився своїми гончарними та ювелірними виробами. У місті розміщувався найбіль-ший на Волині склад білої солі, яку завозили із соляних копалень Галичини.
Візитна картка міста — Замкова гора (або гора Бона, 397 м над рівнем моря) із залишками високих мурів колись могутньої фортеці, яку не скорили полчища Батия і лише в 1648 р., після чотирьохтижневої облоги, штурмом взяли козаки на чолі з Максимом Кривоносом. Так і стоять ті стіни й досі, як свідки нашої історії ось уже 350 літ.
З минулих епох збереглось чимало цінних пам’яток історії, культури, архітектури. Будівлі-пам’ятки в основному сконцентровані у центральній частині міста.
Серед найдавніших і цінних споруд Кременця — колишній братський Богоявленський монастир, де нині розташована ЗОШ № 1, на вул. Ліцейній, 1. Приваблює погляд найкрасивіший з пам’яток архітектури XVIII ст. комплекс будівель колишнього Кременецького ліцею — сьогодні це педагогічний коледж ім. Т. Г. Шевченка.
Виділяється серед пам’яток ансамбль колишнього францисканського монастиря з костьолом і дзвіницею (тепер Свято-Миколаївський собор). На вулиці Медовій, одній з найдавніших, знаходиться унікальна споруда XVII ст. — кременецькі будинки-близнюки, зведені в стилі бароко.
Серед небагатьох пам’яток архітектури та історії середньовічного Кре-менця, що збереглися до наших днів, ансамбль колишнього монастиря Рефо-рматорів (нині Свято-Богоявленський жіночий монастир, середина XVIII ст.). Сьогодні, після довгих років мовчання, дзвони монастирські знову кличуть на прощу прочан з різних куточків України. У місті діє 9 культових споруд. Майже всі є пам’ятками архітектури.
На жаль, місто з роками втрачає свою самобутність, і тільки фотографії допомагають нам відтворити Кременець тих часів з його чудовою, своєрід-ною і неповторною забудовою.
Хоча місто невелике, проте має шість давніх цвинтарів: Туницький, за-кладений під кінець XVIII ст.; Католицький, званий Польським (1891 р.); військовий Калантир (друга половина XIX ст.); Єврейський цвинтар з XVI ст., що належить до найдавніших пам’яток в Україні. На особливу увагу заслуговує П’ятницький цвинтар (П’ятинка) або Козацький (XVII—XVIII ст.).
Із Кременцем пов’язані життя і діяльність багатьох відомих людей. На початку XIX ст. в Уланському полку служила перша в Росії жінка-офіцер, кавалерист і письменниця Надія Дурова. Її життя стало легендою. В Полоць-кому полку на початку 1860 р. в чині прапорщика ніс службу великий росій-ський та український мандрівник і дослідник Микола Пржевальський.
На початку ХХ ст. у місті діяло комерційне училище, в якому навчалися уродженець Кременця, відомий український композитор Михайло Вериківсь-кий, російський письменник Лев Нікулін, де викладачами працювали україн-ські художники Андроник Лазарчук, Тимофій Сафонов. У Кременці народи-лися польський поет-романтик Юліуш Словацький, поетеса Галина Гордасе-вич, письменник-перекладач Юрій Покальчук, навчалися Ігор Юхновський, Степан Генсірук, Іван Вихованець, Борис Харчук, Олексій Панасюк, Юрій Рамський, Леонід Шанський, Оксана Лятуринська, Улас Самчук, Кирило Куцюк-Кочинський.
Кременець відвідали: в 1702 р. церковний діяч і письменник Феофан Прокопович, у 1750-х роках філософ і поет Григорій Сковорода, 1831 р. — етнограф і письменник Володимир Даль, 1898 р. — письменник Василь Ян, 1909 р. — польська письменниця Марія Конопніцька. У місті давав свої кон-церти відомий угорський піаніст і композитор Ференц Ліст. Побували також і Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Оноре де Бальзак, Михайло Драгома-нов, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Maксим Рильсь-кий і майже всі сучасні поети та письменники. А Роман Федорів писав: «Ви ніколи не бували у цьому загадковому місті, де на кожному кроці здибаєшся з буянням нового життя, де повно свідків історії, де народився Юліуш Сло-вацький, де… та ні, про це місто двома, трьома словами не можна говорити, його треба бачити самому...»
Народногосподарський комплекс району нараховує 19 підприємств. Працюють заводи: цукровий, ВАТ «Кремзвент», порошкової металургії, крейдяний, хлібозавод; фабрики: меблева, ватин; комбінат хлібопродуктів; держлісгосп; ВАТ «Молоко», ЗАТ «Папірус» та ін.
У місті працює гімназія, ліцей, 6 загальноосвітніх шкіл, педагогічний коледж ім. Т. Г. Шевченка, медичне училище ім. А. Річинського, Кременець-кий лісотехнікум, що розташувався у мальовничій місцевості села Білокри-ниця. Працює професійно-технічне училище № 6, школа мистецтв ім. М. Вериківського, центр дитячої творчості тощо.
У житті Кременця важливу роль відіграє охорона його зелених наса-джень, а також реконструкція та реорганізація Кременецького ботанічного саду, який був закладений ще в 1806 р. Підтримка в належному стані міського стадіону, баз гірськолижного спорту (гори Осовиця та Хрестова), трампліна із стрибків на лижах та єдиної в Україні санної траси (урочище Гниле озеро).
У відродженні й становленні духовності народу важливу роль відігра-ють місцеві бібліотеки. Одна з кращих та єдина у світі міська бібліотека ім. Ю. Словацького, яку відкрито в 1946 р.
Справжнім охоронцем історії отчого краю впродовж десятиліть є Кре-менецький краєзнавчий музей, заснований в 1937 р. Ф. Мончаком та З. Опольським. Значний вклад у розвиток літературного та історичного крає-знавства, за останнє десятиліття, вніс провідний науковець Г. Чернихівський.
Кременеччина — одна з перлин України. Багата її природа, цінні пам’ятки археології, історії, культури.
Л. Оверченко


Література

Кременець : путівник. — [Т.?] : [б. в.], [200?]. — 15 с.
Кременець, Почаїв та околиці : путівник. — [Т.?] : [б. в.], [200?]. — 23 с. : фотоколаж. — (Туристичні перлини України).
Студії і матеріали з історії Волині. 2009 / ред. вип. В. Собчук ; Кремен.-Почаїв. держ. іст.-архітектур. заповідник. — Кременець ; Т. : Астон, 2009. — 394 с. : іл.
Про історію м. Кременця: С. 25—173.

***

Гімн Кременця / муз. О. Пєтух ; сл. О. Мисько // Діалог. — 2008. — 17 трав. — С. 4 : ноти.

***

Вікторов, В. У Кременці відкрили пам’ятник Володимиру Великому… на обійсті [мецената] Володимира Чуби / В. Вікторов // Діалог. — 2008. — 1 серп. — С. 1 : фотогр.
Гармаш, С. Кременець — тернопільська Швейцарія : Екскурс в легенду : [про унікальні місця міста] / С. Гармаш // Нова ера. — 2007. — 1—7 серп. — С. 9 : фотогр.
Мороз, В. Кременецький Миколай : [про храм Святого Миколая в м. Кременці] / В. Мороз // 20 хвилин. — 2008. — 19 груд. — С. 16 : фотогр. — (Історії).
Петлєванов, Г. Кременець — знахідка для туристів : [історія; пам’ятки історії, природи, культури] / Г. Петлєванов // Номер один. — 2008. — 23 лип. — С. 16 : фотогр.
Собчук, В. Із цих вікон світиться історія : [про історію споруд Волинсь-кої гімназії] / В. Собчук // Замок. — 2009. — 30 листоп. — С. 7, 8 : фотогр.
Чернихівський, Г. Магдебурзьке право в історії Крем’янця / Г. Чернихівський // Діалог. — 2008. — 23 трав. — С. 1 : фотогр. — (З історії міського самоврядування).

***

Кічатий, Л. Про рідний Кременець подбаймо усією громадою! : [бесіда з міським головою м. Кременця Леонідом Кічатим] / провів В. Хмілецький // Діалог. — 2009. — 22 трав. — С. 3 : фотогр.
Стельмащук, В. Зачарував гостей із Кореї стародавній Кременець / В. Стельмащук // Діалог. — 2008. — 26 верес. — С. 4 : фотогр. — (Міжнаро-дні зустрічі).

***

Дмитрук, Г. У Кременці побував Патріарх : [освячення Патріархом Фі-ларетом престолу у Свято-Преображенській церкві] / Г. Дмитрук // Вільне життя. — 2009. — 29 трав. — С. 2. — (Духовне).

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2007 рік. Вип. 17 : бібліогр. покажч. / Упр. у справах сім’ї, молоді та спорту Терноп. облдержадмін., Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Друневич. — Т. : Підручники і посібники, 2006. — 160 с.
Про м. Кременець: С. 136—139.