14 ТРАВНЯ

90 років від дня народження Слави Стецько

(14.05.1920–12.03.2003) — громадсько-політичної діячки, педагога, публіциста, редактора

Народилася 14 травня 1920 р. у с. Романівці Теребовлянського району. Закінчила Теребовлянську гімназію й гуманітарний ліцей. Деякий час працювала директором школи в с. Юшківцях. З осені 1941 р. навчалася у Львівській політехніці, згодом — на правничому відділі Мюнхенського університету. Магістр політичних наук. На початку 1940-х р. очолювала жіночу мережу юнацтва ОУН — самостійників-державників. У 1942–1944 рр. разом з К. Зарицькою розбудовувала мережу Червоного Хреста в Україні. Навесні 1943 р. була заарештована гітлерівцями й деякий час перебувала в ув’язненні. У повоєнні роки жила в еміграції. Поряд з активною політичною діяльністю Слава продовжила навчальні студії. У Мюнхені вона закінчила Вільний український університет, здобувши фах конференц-перекладача. Шляхом самовдосконалення вивчила соціологію, політологію, вісім мов: англійську, німецьку, французьку, іспанську, італійську, польську, словацьку, білоруську. Слава Стецько в емігрантському оточенні Заходу завжди була в центрі подій. Її енциклопедичні знання, висока ерудиція та хист політичного аналітика дозволяли успішно справлятися з обов’язками керівника прес-бюро АБН, редактора чужомовних журналів «АБН-кореспондентес», «Юкрейніе Ревю». Була організатором Європейської ради за свободу. У 1948–1953 рр. — член Центральної управи СУМ. З 1968 р. — член Проводу ОУН, керівник сектора зовнішньої політики. Разом із чоловіком Ярославом Стецьком із дипломатичною місією об’їздили весь вільний світ. Зустрічалися з молоддю, найвищими урядовцями країн Європи, Америки, Азії (зокрема, зустрічі з Чан Кай Ші, президентами США Д. Картером, Р. Рейганом, президентом Філіппін Маркосом та ін.). Ці поїздки сприяли розвитку політичної думки в діаспорі, зустрічах із лідерами ряду держав світу, пропагуванню й відстоюванню ідей української незалежності. Після смерті чоловіка Слава Стецько очолила Антибільшовицький Блок Народів (1986), а з 1991 р. — Провід ОУН-Р. У 1992 р. повернулася з еміграції в Україну, де відновила діяльність ОУН-Р. Тоді виникла потреба розширити й поглибити ідеї націоналізму по всій Україні — духовну основу українців. З цією метою створюється політична партія — Конгрес українських націоналістів (КУН). Славу Стецько обрали головою КУНу. Авторитет Слави Стецько та любов народу до неї була високо поцінована — її було обрано депутатом Верховної Ради України в 1997, 1998 та 2002 рр. Як старший за віком депутат, вона зачитувала текст присяги народного депутата в день відкриття перших сесій Верховної Ради України. Слава Стецько вважала, що піднесення свідомості мусить іти в парі з боротьбою за владу. У цій діяльності пані Слава високо поціновувала значимість науковців, освітян. Вона прагнула зустрічатися й спілкуватися з українськими діячами науки, відвідувала на¬укові конференції, з’їзди, побувала у багатьох науково-дослідних установах, вищих навчальних закладах. З великою зацікавленістю вона підтримувала зв’язок із професором П. Кононенком, Ф. Погребенником, А. Погрібним, А. Алексюком, Ю. Маньком, Я. Ульгурським, І. Головацьким та іншими діячами науки й освіти. Слава Стецько була шанованим гостем студентства й викладачів, учнів шкіл у містах і селах. Пріоритетною вважала співпрацю зі Спілкою української молоді. З її керівництвом вирішувала багато питань стосовно проведення вишколу, молодіжних конференцій, організації молодіжних таборів. Депутат Верховної Ради Ярослава Стецько твердо відстоювала справедливе пошанування на державному рівні легендарних борців за волю України — вояків ОУН — УПА. Вона сприяла створенню депутатського об’єднання «Нація і держава». Брала участь у створенні виборчого блоку «Національний фронт». Померла 12 березня 2003 р. у м. Мюнхені (Німеччина), похована в м. Києві. Л. Олійник


Література

Стецько, С. Слава Стецько: «Якби ще раз народилась, то хотіла б мати таке життя, яке мала» : одне з останніх інтерв’ю С. Стецько / розмовляв П. Маліш // Високий замок. — 2003. — 15 берез., фотогр.

***

Бондаренко, В. Весняна слава : [подвижницька діяльність Я. Стецько] / В. Бондаренко // Дзеркало тижня. — 2006. — 11 берез. — С. 13 : фотогр.
Ванат, І. Наша слава — наша гордість : [ житт. та політ. шлях С. Стецько] / І. Ванат // Вільне життя. — 2004. — 6 берез. — С. 5. — (Незабутні).
Вічна революціонерка : [про Я. Стецько — голову Проводу ОУН, уродженку с. Романівки Теребовл. р-ну] // Вільне слово. — 2007. — 13 жовт. — С. 2 : фотогр.
Галух, А. Ярослава Стецько: «Я стеснялась, что в немецкой тюрме отсидела всего восемь месяцев...» : [факты из жизни Я. Стецько] / А. Галух // Факты. — 2003. — 21 марта. — С. 4 : фотогр.
Каменюк, О. Прокладала дорогу до волі / О. Каменюк // Вільне жит-тя. — 2006. — 11 берез. — С. 6 : портр. — (Незабутні).
Коханець, Л. Ніколи українські націоналісти не були проти російського народу : з останніх інтерв’ю Ярослави Стецько / Л. Коханець // Голос України. — 2003. — 14 берез.
Садовська, Г. Нема пророка у своїм краю? : [про С. Стецько, її рідних, с. Романівку Теребовл. р-ну] / Г. Садовська // Вільне життя. — 2005. — 16 берез. — С. 4 : фотогр. — (Незабутні).
Силин, О. Рік без Слави : спогад про людину видатної самопо-жертви / О. Силин // Україна молода. — 2004. — 12 берез. — С. 3. — (Пам’ять).
Солонець, О. Її звали Слава / О. Солонець // Слово Просвіти. — 2004. — 18–24 берез. — С. 4. — (Символи нації).

***

Босович, В. Документальний відеофільм про Славу Стецько : [розпочато роботу над фільмом про політ. лідера України] / В. Босович, І. Губка, М. Босович // Шлях перемоги. — 2004. — 4 серп. — С. 11.
Ванат, І. Слава України : до річниці від дня смерті Слави Стецько / І. Ванат // Шлях перемоги. — 2004. — 10 берез., фотогр. — (Подвижники).
Нагірняк, О. Вечір пам’яті Слави Стецько : [ушанування пам’яті нац. героїні в Київ. міськ. будинку вчителя] / О. Нагірняк // Шлях перемоги. — 2004. — 17 берез. — С. 3.
Олійник, Л. Пам’яті великої доньки українського народу : до рі-чниці від дня смерті Слави Стецько / Л. Олійник // Подільське слово. — 2004. — 19 берез. — (Видатні постаті).
Пам’яті Слави Стецько // Розбудова держави. — 2003. — № 58. — С. 24–25.
Степанчук, І. Славі — від патріотів : на Байковому цвинтарі в Києві встановлено пам’ятник Ярославі Стецько / І. Степанчук // Україна молода. — 2007. — 23 жовт. — С. 3 : фотогр. пам’ятника.

***

Кушнерик, Г. Стецько Слава Йосипівна (з дому — Музика Ганна-Євгенія; псевда «Тирса», «Муха»; 14.05.1920, с. Романівка, нині Теребовлян. р-ну — 12.03.2003, м. Мюнхен, Німеччина, похов. у м. Київ) — громадсько-політична діячка, педагог, публіцист, редактор / Г. Кушнерик, Б. Мельничук, А. Субчак // ТЕС. — Т., 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 350–351 : фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2000 рік : бібліогр. список / уклад.: М. Друневич, Н. Іванко. — Т. : Операт. друк, 1999. — 104 с. С. 45–46: про С. Стецько.