1 липня

115 років від дня народження Стефана Волинця

(1.07.1894—27.04.1938) — оперного співака

С. Ф. Волинець належить до плеяди видатних українських майстрів оперної сцени першої половини минулого століття. Він володів надзвичайно красивим тенором широкого діапазону, рівним в усіх регістрах, і блискуче виконав на сцені чимало партій. Судилась йому трагічна доля: співак був безжально знищений комуністичним режимом у час «великого терору» 1930-х років.
Народився в містечку Підволочиську в родині торгівця. Дитячі та юнацькі роки провів у Перемишлі (нині — Пшемисль у Польщі). Власне із цієї причини в багатьох виданнях це місто помилково вказується як місце народження С. Ф. Волинця. Навчався в Пере¬миській українській гімназії, а випускні іспити склав у 1916 р. у гімназії Львова. У серпні 1914 р., будучи учнем 7-го гімназійного класу, зголосився в Легіон УСС, однак його не взяли в цей військовий підрозділ.
У період ЗУНР служив хорунжим, потім — чотарем в Українській галицькій армії, командував чотою. Разом з армією воював від липня 1919 р. на Великій Україні. Навесні наступного року опинився в ЧУГА. У серпні-вересні 1920 р. перебував у рідній Галичині, коли тут тимчасово була встановлена радянська влада, деякий час працював інструктором у повітовому ревкомі в Заліщиках.
Надалі жив у радянській Україні. Вокальну освіту здобув у музичному технікумі (нині — консерваторія) у Харкові — тодішній столиці УРСР. Від 1928 р. С. Ф. Волинець був солістом Харківського театру опери і балету. Через два роки його запросили на одну з кращих оперних сцен республіки — в Одесу. У 1933 р. став артистом Дніпропетровського театру опери і балету, а в 1937 р. переведений до Вінницького. Усюди, де довелося працювати, співак виконував провідні оперні партії, як тоді мовили, «був прем’єром». Критика та публіка не лише захоплювалися його голосом, а й відзначали яскравий драматичний талант співака.
В одному зі споминів про С. Ф. Волинця мовиться: «Це була дуже задушевна людина, хороший, добрий товариш... Голос у нього був мецо-характерного плану, ним він володів блискуче. Поведінка його на сцені завжди була переконливою та виправданою. У всьому, що б він не робив на сцені, завжди була правда й щирість. Маючи хорошу зовнішність і красивий голос, він завжди доносив до слухача характер образу. Інтонація в нього була виразною, музикальною... З українських опер запам’яталася «Купало» А. Вахнянина, яка тоді пройшла по всіх українських театрах, де він талановито виконував провідну партію Степана».
Загалом С. Ф. Волинець зіграв на сцені такі партії: Князь («Русалка» О. Даргомиржського), Степан («Купало» А. Вахнянина), Онєгін, Герман («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Григорій («Тихий Дон» І. Дзержинського), Каварадоссі, Пінкертон («Тоска», «Чіо-Чіо-сан» Дж. Пуччіні), Радамес («Аїда» Дж. Верді), Хозе («Кармен» Ж. Бізе) та ін.
Однак творчий поступ митця був перерваний радянськими каральними органами. 29 січня 1938 р. його заарештували й без будь-яких доказів звинуватили в приналежності до «контрреволюційної антирадянської організації» та шпигунській діяльності на користь Польщі. Після тривалих допитів і катувань 10 квітня 1938 р. «судова трійка» при управлінні НКВС по Вінницькій області постановила розстріляти С. Ф. Волинця. Вирок виконано через сімнадцять днів. Де його могила, ніхто не знає.
Реабілітований С. Ф. Волинець 16 липня 1958 р.

П. Гуцал


Література

Бойкиня, Н. На сцені Дніпропетровської опери / Н. Бойкиня // Українські співаки у спогадах сучасників / авт.-упоряд. І. Лисенко. — К., 2003. — С. 574—575.
Гуцал, П. Талант, обірваний кулею / П. Гуцал // Вільне життя. — 2008. — 10 черв.

***

Лисенко, І. Волинець Стефан Федорович (1.07.1894—27.04.1938) — спі¬вак (драматичний тенор) / І. Лисенко // ЕСУ. — К., 2006. — Т. 5. Вод—Гн. — С. 60.