90 років із часу створення Української галицької армії

(1918)

         ЗУНР із самого початку опинилася у надзвичайно важких військово-політичних міжнародних умовах. Для цього уряд ЗУНР приступив до організації регулярної Української галицької армії (УГА), основою якої стали Українські січові стрільці. Рядовий склад УГА, здебільшого, становили досвідчені солдати, які пройшли фронтовими дорогами Першої світової війни. Українських старшин бракувало, особливо на вищих штабних посадах. Тому до УГА приймали як офіцерів-австрійців, так і офіцерів-українців колишньої царської армії. Зброя була переважно з австрійських арсеналів, згодом — і російського виробництва. Згідно з приблизними оцінками, загальна чисельність УГА на 18 листопада 1918 р. становила близько 50 тисяч чоловік, у т. ч. до 25 тисяч багнетів та шабель при 40 гарматах. У січні 1919 р. армія ЗУНР нараховувала вже 70 тис. чоловік та 60 гармат, а влітку того ж року — до 100 тисяч чоловік, маючи на озброєнні 160 гармат, 550 кулеметів, 20 літаків.
         Однак визвольні змагання галицького українства в 1918–1919 роках закінчилися невдачею. Але ні результат війни, ні допущені в її ході помилки не применшують заслуг і значення УГА. Вона вистояла більш як півроку проти переважаючих сил поляків. Галицьке стрілецтво здобуло низку перемог, піднялося, зокрема, на такий величавий вчинок, як Чортківська офензива.
         Сам факт існування УГА мав велике значення. Воно полягало насамперед у тому, що на західноукраїнських землях було відновлено традицію визвольних змагань і передано її широким масам українства.

Література

Боротьба Української Галицької армії проти Польщі // Шандрук П. Сили доблесті. — К., 1999. — С. 62–68.
Відхід через річку Збруч біля Гусятина // Шандрук П. Сили доблесті. — К., 1999. — С. 65–67.
Матейко Р. Боротьба Української Галицької армії проти польської експансії (листоп. 1918 р. — лип. 1919): Ретроспективний погляд на деякі сторінки історії // Мандрівець. — 2004. — № 1. — С. 29–33. — Бібліогр.: с. 33.
Санчушко В. У складі УГА був і єврейський бойовий загін: [Наук. конф. «Єврейська присутність на Тернопільщині»] // Четверта влада. — 2006. — 15 листоп. — С. 7; фотогр.

***

Гасай Є. Омріяною дорогою батька прибули діти: [Воїн УГА, репресований у 1937 р., уродж с. Івачів Долішній Терноп. р-ну, О. Дзядик] // Подільське слово. — 2003. — 17 жовт., фотогр. — (Забуті імена).
Данилюк П. Повернення доброго імені: [Про М. Паладійчука, репресованого у 1937 році, учасника УГА] // Свобода. — 2001. — 6 листоп.
Литвин М. Генерал Антін Кравс: [Чортків. операція Галицької армії] // За вільну Україну. — 2001. — 6–7 квіт.
Мацелюх Р. Петро Бігус — визначний уродженець Великих Бірок: [Вояк УГА] // Подільське слово. — 2002. — 13 верес., фотогр.