18 листопада

60 років від дня народження Люсі Степанівни Давидко

(18.11.1948) — драматичної акторки, народної артистки України

         Народилася 18 листопада 1948 року в Тернополі, у сім’ї робітника. Проживала в сусідстві із заслуженою артисткою України Сусанною Коваль, благородною і щедрою серцем людиною, яка часто брала дівчину за руку і вела на вистави до театру. Ще й досі Л. Давидко пригадує вистави Тернопільського театру за участю С. Коваль, Г. Голець, В. Онипко, В. Сохацького та ін. У школі виступала в драмгуртку, читала поезії на олімпіадах, мріяла стати артисткою. З нею працювала її добра наставниця С. Коваль, яка бачила в ній тільки артистку. Шістнадцятирічною дівчиною йде вчитися до театральної студії при Тернопільському музично-драматичному театрі. Тут слухала курс майстерності актора в Раїси Степаненко, на студійній сцені успішно зіграла роль Марусі («Дай серцю волю, заведе в неволю») і Анісії («Влада темряви»).
         Закінчила в 1965 році студію і була прийнята до акторського складу в час значного мистецького розквіту театру. Зростає майстерність артистки під умілою рукою талановитих режисерів Я. Геляса, Р. Степаненко, Б. Головатюка. На сцені цього театру зіграла понад 100 ролей. Серед них: Наташа («Шлях до сина» Корнієнка), Тетяна, Рахіра («У неділю рано зілля копала», «Земля» за О. Кобилянською), Інга («Чотири хрести на сонці» А. Делендика), Орися («Циганка Аза» Старицького), Софія («Безталанна» Карпенка-Карого), Наташа («Пам’ять серця» Корнійчука), Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки), Катря («Мати-наймичка» І. Тогобочного), Маруся («Дай серцю волю» Кропивницького), Стеха («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Вероніка («Роман Міжгір’я» за І. Ле), Валерія («Моя професія — синьйор з вищого світу» Дж. Скарначчі, Р. Тарабузі), Зубержат («В ніч місячного затемнення» М. Каріма), Роксолана («Роксолана» за П. Загребельним), Гертруда («Гамлет» В. Шекспіра), Кезонія («Калігула» А. Камю), Хелен («Гуцулка Ксеня» Я. Барнича), Жаннет Фішнр, Елейн Навазіо, Боббі Мітчел («Останній палко закоханий» за Н. Саймоном.)
         Ролі в оперетах: Пепіта («Вільний вітер» Дунаєвського), Наталка («Чорноморці» Лисенка).
         За плідну працю в 1980 році Люсі Давидко присвоєно звання заслуженої артистки.
         В останні роки Люся Степанівна постійно була зайнята в головних ролях нового репертуару і, звичайно, порадувала глядачів багатьма вдалими образами. Вона — улюбленка публіки й намагається виправдати це своєю працею. У січні 2001 року Л. С. Давидко було присвоєно звання народної артистки України.

Література

Давидко Л. Найдорожче для мене — сім’я та професія // Медична академія. — 2001. — № 4 (лют.).
Люся Давидко: «Найдорожче для мене — сім’я та професія» / Розм. з актрисою облдрамтеатру вів М. Шот // Урядовий кур’єр. — 2004. — 27 берез. — С. 8–9; портр.
Люся Давидко: «Після прем’єри...»: [Розм. з актрисою облдрамтеатру] // Нова Тернопільська газета. — 2003. — 19 листоп., фотогр.
Люся Давидко: «Я запалити хочу вогники в серцях» / Розм. з актрисою Терноп. облдрамтеатру вела В. Собуцька // Свобода. — 2003. — 22 листоп., фотогр. — (З ювілеєм).
Сценаріїв у своєму житті не допускаю / Розм. з актрисою облдрамтеатру Л. Давидко вела В. Гродецька // Rіа плюс. — 2004. — 28 квіт. — С. 18; фотогр.
Федорейко Є. Люся Давидко: «Я стрибала з воза і бігала по сцені, мов демон» // Місто. — 2004. — 24 листоп. — С. 10; фотогр.

***

Про присвоєння працівникам Тернопільського обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка почесних звань Української РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР 8 груд. 1980 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1980. — № 52. — С. 1017. Заслуженого артиста УРСР: Давидко Л. С. — артистці театру.
Україна. Президент (2005–; В. Ющенко) про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій: Указ від 25 січня 2001 року № 49/2001 [Електронний ресурс]: [Про присвоєння звання «Народний артист України» Люсі Степанівні Давидко — артистці Тернопільського обласного театру імені Т. Г. Шевченка] Офіційне інтернет–представництво Президента України. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/p_674.html, вільний. — Заголовок з екрана. — Мова укр.

***

Клос С. Люся Давидко // Тернопіль вечірній. — 2001. — 9 трав.
Переможці ІІ Всеукраїнського фестивалю українських театрів «Прем’єри сезону»: [Спец. приз журі за високу проф. майстерність присуджено Л. Давидко за роль няні у виставі «Ромео і Джульєтта» Терноп. академ. театру ім. Т. Шевченка] // Україна молода. — 2002. — 23 трав.
Попович Ж. Гриць Драпак вітав Люсю Давидко з Чикаго: [Бенефіс актриси облдрамтеатру] // Тернопіль вечірній. — 2003. — 27 листоп.
Попович Ж. «Прем’єри сезону» відзначили Люсю Давидко: [Всеукр. фестиваль укр. театрів] // Тернопіль вечірній. — 2002. — 5 черв., портр.
Садовська Г. «Для театру — артистка золота»: [Нар. арт. України Л. Давидко] // Вільне життя. — 2003. — 29 листоп., фотогр. — (Акторські силуети).
Юхно-Лучка М. Екзотичні захоплення у домі Давидків: [Про сім’ю терноп. акторів Давидків] // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 19–25 лип. — С. 10; фотогр.

***

Дем’янова І. Давидко Люся Степанівна (з дому — Жаховська; 18.11.1948, м. Тернопіль) — актриса // ТЕС. — Т., 2004. — Т. 1. А–Й. — С. 458; фотогр.

***

Театральна Тернопільщина: Бібліогр. покажчик / Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Т.: Підручники і посібники, 2001. — С. 129–131: Про Л. C. Давидко.