7 листопада

100 років від дня народження Михайла Олексійовича Качалуби

(7.11.1908–7.04.1993) — українського поета, лікаря, громадського діяча

         Народився 7 листопада 1908 р. у Романовому Селі Збаразького повіту в убогій селянській родині. До початкової школи він майже не ходив, хоч потяг до науки в нього був великий. Батько і мати, побачивши в сина неабиякі здібності, найняли для нього приватного вчителя, який протягом року підготував майже неграмотного хлопчика до гімназії і то так добре, що приймальна комісія Тернопільської української гімназії запропонували його не в перший, а в другий клас.
         Уже в гімназії він виявив великий потяг до медицини. У 1929 р. з відзнакою склав іспити на атестат зрілості, подав заяви буквально в усі медичні факультети Польщі, однак скрізь йому відмовили — українців у той час польські вузи не приймали.
         Він поступив у Женевський університет, хоч не знав ні слова по-французьки. За пару місяців за допомогою французько-російського словника вивчив мову й успішно навчався.
         У 1935 р. він одружився зі своєю співкурсницею швейцаркою Луїзою Гайм, що стала вірною супутницею його життя, подарувавши трьох дочок і сина.
         У 1937 році М. Качалуба закінчив Женевський університет зі званням доктора медицини. Тема його дисертації: «Практична вартість біологічної реакції при вагітності». Ще раніше його було прийнято на посаду асистента в університетській клініці, де він протягом трьох років набув неабияку практику і досвід. Після здобуття докторату перед М. Качалубою відкривалася успішна кар’єра лікаря в одній з найвизначніших клінік Європи. Але напередодні війни уряд Швейцарії видав постанову, згідно з якою всі чужинці повинні були покинути країну. М. Качалуба зі своєю сім’єю переїжджає в місто Хуст на Закарпаття, потім — у Словаччину в Дольний Кубін. Був ув’язнений. Після звільнення не міг знайти роботу, хоч у нього були лікарські дипломи двох університетів: Женевського та Братиславського, і немала медична практика.
         Влітку 1963 року він із сином Михайлом здійснив першу після 33 років подорож на рідну Тернопільщину.
         Живучи в Кошицях, М. Качалуба зав’язав тісні стосунки з культурним центром українців Східної Словаччини, зокрема із членами української філії Спілки словацьких письменників. Директор українського видавництва Іван Мацинський заохотив його до підготовки збірника дитячих віршів, а в 1966 р. видав цей збірник під назвою «Польові дзвіночки». Був це перший збірник української дитячої поезії на Пряшівщині.
         У 1968 році йому вдалося з родиною повернутися до Швейцарії. Займався приватною лікарською практикою. Писав статті на медично-популярні теми, публікував їх у словацьких та українських часописах.
         Був талановитим поетом. У 1971 р. у Парижі вийшла друга збірка віршів М. Качалуби під назвою «Бульварами серця», а наступного року третя — «Вільним крилом». У Парижі видано наступні три його поетичні збірки: «Наш талант» (1975), «Трипотіння крилят» (1978), «Відлуння моєї душі» та інші збірки. На окрему увагу заслуговують чотири книжки спогадів М. Качалуби, виданих у Буенос-Айресі, під назвою «З моєї Одіссеї». Це епопея життя галицького емігранта на чужині, яка має не лише художню, але й документальну вартість. У них описано тернистий шлях поета з Тернопільщини, який і в найскладніших життєвих перипетіях не перестав бути патріотом своєї батьківщини — України.

Література

Качалуба М. Вільним крилом: Укр. молоді. — Париж, 1972. — 54 с.
Качалуба М. Між двома стенокардіями: Поезії. — Шерне; Т., 1994. — 130 с.

***

Качалуба М. «Були перли, тай ся стерли»: [Спогади] // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. 1898–1998: До сторіччя заснування / За ред. С. Яреми. — Т.; Л., 1998. — С. 197–198.
Качалуба М. Збаражчині на славу; Збараж; Людина; При вертепі: [Вірші] // Літературна Збаражчина. — Збараж, 1996. — С. 77–81.

***

Качалуба М. Референдум: [Вірш] // Свобода. — 1991. — 26 листоп.
Качалуба М. У рідному селі: Проф. Михайлові Губчакові: [Вірш] // Тернопіль: Укр. гімназія в Тернополі. 1898–1944. — 1992. — Дод. № 3. — С. 36.
Качалуба М. Тополя; Церква Христова; Пам’ятник Т. Шевченкові в Прудентополісі; Гряде Великдень: [Вірші] // Ваше здоров’я. — 1997. — 2 квіт.

***

Дем’янюк М. Михайло Качалуба (1908–1993) // Літературна Збаражчина. — Збараж, 1996. — С. 73–76.
Качалуба Михайло — поет, лікар, громадський діяч // «Журавлина» книга: Тернопільська українська західна діаспора: Словник імен. — Т., 2001. — Ч. 2. К–Л. — С. 25–27.
Качалуба Михайло, лікар-поет // Пундій П. Українські лікарі: Біобібліогр. довідник. — Кн. 1. — Л.; Чикаґо, 1994. — С. 94.
Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. 1898–1998: До сторіччя заснування / За ред. С. Яреми. — Т.; Л., 1998. — С. 572, 584: Про М. Качалубу.
Машлянка Б. Вшанували українського швейцарця Михайла Качалубу: [Укр. поета діаспори] // Місто. — 2004. — 8 груд. — С. 3; фотогр.

***

Мушинка М. З відлунь душі Михайла Качалуби // Ваше здоров’я. — 1997. — 2 квіт.
Мушинка М. Михайло Качалуба: З приводу смерті українською поета // Тернопіль. — 1994. — № 5–6. — С. 45–48.
Тадейчук Є. Повернення поета // Вільне життя. — 1994. — 9 груд.

***

Мельничук Б., о. Сливка Р., Качалуба Мхайло Олексійович (07.11.1908, с Романове Село, нині Збараз. р-ну–07.04.1993, м. Лозанна, Швейцарія) — поет, лікар, громадський діяч // ТЕС. — Т., 2005. — Т. 2. К–О. — С. 54; фотогр.