5 листопада

70 років від дня народження Стефанії Михайлівни Шабатури (Кульчицької)

(5.11.1938) — художниці

         Народилася 5 листопада 1938 р. у селі Іване-Золоте, нині Заліщицького району Тернопільської області.
         Художниця. Член Національної спілки художників України.
         Закінчила у Львові в 1961 р. художнє училище, а в 1967 р. — художній інститут. За фахом — художник-прикладник. ЇЇ гобелени не раз експонувалися на різних виставках і були високо оцінені пресою та громадськістю.
         Брала участь у роботі клубу творчої молоді «Пролісок», розповсюджувала самвидав. У 1970 р. разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист історика В. Мороза.
         Заарештована 12 січня 1972 р. під час погрому української інтелігенції. Звинувачена у проведенні антирадянської агітації й пропаганди. Їй інкримінували, зокрема, розповсюдження машинописних збірок В. Стуса «Веселий цвинтар» і М. Холодного «Крик з могили», статті В. Мороза «Серед снігів».
         13 липня 1972 р. Львівським обласним судом засуджена за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на 5 років ув’язнення в таборах суворого режиму і 3 роки заслання. Каралася в жіночому таборі ЖХ-385/3 в селищі Барашево Теньгушовського району Мордовської АРСР в Росії. Брала активну участь в акціях протесту, голодівках, домагалася статусу політв’язня, амністії для всіх в’язнів сумління, за що С. М. Шабатуру карали ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). Усього на її рахунку 115 діб карцерів і півтора року ПКТ.
         Художниці забороняли малювати, у зв’язку з чим жінки-політв’язні оголошували голодівки протесту. Лише в 1974 р. представник Львівського КДБ привіз їй етюдник, фарби, олівці, пензлі та папір, тому адміністрація табору не відбирала їх. У кінці 1975 р. С. М. Шабатуру возили до Львова на «перевиховання». 10 грудня, уДень прав людини, вона, як і в попередні роки, оголосила голодівку протесту проти порушень прав людини в СРСР.
         Зразу ж після повернення до табору, просто на вахті, С. М. Шабатурі оголосили акт про спалення 150 її малюнків, відібраних перед від’їздом, — як «абстрактних», і де зображено табір. На знак протесту в лютому 1976 р. відмовилася від роботи. Її спочатку посадили в карцер, а в квітні — на півроку у ПКТ. Знову оголосила голодівку, яка тривала 12 діб.
         На Різдво 1977 р. відправлена з одиночної камери в Явасі на етап. Заслання відбувала в селі Макушино Курганської області. Працювала в художній майстерні при Будинку культури (оформлення наочної агітації). У лютому 1979 р. група політв’язнів і засланців, серед них і С. М. Шабатура, підтримала Українську Гельсінську групу, оголосивши себе її членами.
         2 грудня 1979 р. прибула додому у Львів. Однак міліція відмовилася її прописати у власній кооперативній квартирі, де жила хвора мати художниці — вдова учасника війни. С. М. Шабатура категорично відмовилася будь-куди виїздити. Перебувала під адміністративним наглядом.
         У кінці 1980-х років активно включилася в національно-політичне відродження. Була активісткою Львівських організацій «Меморіалу» і Народного руху України, брала участь у боротьбі за відродження Української греко-католицької церкви. Від 1991 р. — голова Марійського товариства милосердя. У 1990–1995 рр. була депутатом Львівської міськради.
         Працювала художницею в текстильній промисловості. У 1994 р., як реабілітована, на пільгових умовах одержала приміщення під творчу майстерню.
П. Гуцал

Література

Шабатура С. Заява Шабатури Стефанії Михайлівни 641610, Курганська область, Макушино, Головна пошта, до запитання // Українська Гельсінська група, 1978–1982: Документи і матеріяли. — Торонто; Балтимор, 1983. — С. 941–943.

***

Бутник-Сіверський Б. С. Народне мистецтво // Історія українського мистецтва. В 6 т. Т. 6. Радянське мистецтво 1941–1967 років. — К., 1968. — С. 322: Про С. Шабатуру.
Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960–80-х років. — К.: Либідь, 1995. — С. 10, 23, 86,122, 127, 129, 170, 203: Про С. Шабатуру.
Русаченко А. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х — початок 1960-х років. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1998. — С. 102, 143, 190: Про С. Шабатуру.
Стефанія Михайлівна Шабатура // Українська Гельсінська група, 1978–1982: Документи і матеріяли. — Торонто; Балтимор, 1983. — С. 939–940: Про С. Шабатуру.