1 листопада

90 років із часу утворення Західноукраїнської Народної Республіки

(1.11.1918)

         Розвал Російської імперії дав початок на Наддніпрянщині українській революції, яка завершилася створенням Української Народної Республіки (УНР). А розвал Австро-Угорської монархії дав змогу українцям, які були під австрійською владою, почати на її руїнах будівництво власної держави. 1 листопада 1918 року українці перебрали владу у столиці Галичини Львові і проголосили Західноукраїнську Народну Республіку на всіх українських землях колишньої Австро-Угорської імперії.
         Законодавчим органом ЗУНР стала Українська народна національна рада на чолі з президентом Євгеном Петрушевичем, а виконавчий орган — секретаріат — очолив прем'єр-міністр Кость Левицький. Справами освіти займався Олександр Барвінський.
         Законом від 10 лютого 1919 року українську мову було проголошено державною. Національним меншинам надали можливість навчатися у школах рідною мовою, тобто, крім українських, діяли польські та єврейські школи. У неукраїнських школах українську мову запровадили як обов'язковий предмет навчання. Після проголошення ЗУНР розпочалася польсько-українська війна і частина української території зі Львовом опинилася під польською окупацією. Проте й тоді українська влада встигла відкрити 2000 народних, 30 середніх україномовних шкіл, у тому числі 20 гімназій, 7 учительських семінарій.
         Широкі політичні, національні, релігійні свободи свідчили про демократичний характер нової влади, її прагнення створити не просто суверенну національну республіку, а й громадянське суспільство. Важливо підкреслити, що демократичні принципи ЗУНР проголошувала не в мирній, спокійній обстановці, а в час воєнного лихоліття. Адже вже з перших днів молода республіка змушена була вести важку, кровопролитну боротьбу з польськими окупантами. Навіть у таких складних обставинах ЗУНР за короткий час свого існування була справді народною, демократичною державою, політичний устрій якої являв собою добру модель тогочасної європейської правової держави. ЗУНР стала прикладом можливого українського державного правопорядку, що ґрунтувався на розумному гуманізмі і поступовому утвердженні демократичних засад у суспільстві. Громадянській толерантності і шляху до згоди сприяло те, що восени 1918 року всі основні політичні сили, передовсім націонал-демократи і радикали, зуміли об'єднатися в уряд національної коаліції. Незважаючи на війну, західноукраїнському урядові вдалося налагодити адміністрацію краю, уникнути загрози поширення голоду й епідемій, забезпечити функціонування шкіл, пошти, телеграфу й залізниці. Доказом зрілості української влади був той факт, що за весь період польсько-української війни на території ЗУНР не було жодного випадку виступів проти цивільного польського населення та антиєврейських погромів. Галичани, на відміну від наддніпрянців, не займалися в процесі державотворення соціалістичними експериментами, а зуміли забезпечити на своїй території стабільність і порядок. Надзвичайно швидке й ефективне створення адміністративного апарату, боєздатної армії було досягненням, що його могли повторити рідко які з нових східноєвропейських держав, не кажучи про уряди УНР.

Література

Гуцал П., Півторак Р. Уряд ЗУНР у Тернополі // Тернопілля’98–99: Регіон. річник. — Т., 2002. — С. 117–119.
Кульчицька В. Винекнення і падіння Західно-Української Народної Республіки // Галичина. — 2001. — № 5–6. — С. 190–193.
Матейко Р. Тернопільщина за часів ЗУНР: Листопадовому зриву — 80 // Тернопілля’98–99: Регіон. річник. — Т., 2002. — С. 112–115.
Матейко Р. Шлях до волі: Листопадова національна революція в Східній Галичині 1918 року // Освітянин. —2005. — № 6. — С. 25–26.
Тищик Б. Законотворча діяльність та державний устрій Західноукраїнської Народної республіки // Галичина. — 2001. — № 5–6. — С. 195–201.

***

Вітко Д. Вісім з половиною місяців державності: 85-річчя листопадового зриву // Свобода. — 2003. — 1 листоп.
Грещук Г. Підвалини державного єднання закладалися в Тернополі: 85-річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР: [Про перебування Уряду ЗУНР з листоп. 1918 по січ. 1919 р. у Тернополі] // Свобода. — 2004. — 17 січ. — С. 4.
Грещук Г. Свічки народної пам’яті: [Заходи, приурочені ЗУНР, які відбулися в Тернополі] // Свобода. — 2004. — 6 листоп. — (86-та річниця ЗУНР).
Дудка А. Тернопільщина святкує 88-му річницю створення ЗУНР // Нова ера. — 2006. —1 листоп. — С. 4.
Ліберний О. ЗУНР — наша слава і гордість: [Відзначення в Тернополі 87-ї річниці ЗУНР] // Свобода. — 2005. — 5 листоп., фотогр. — (Урочини).
Матейко Р. Великий листопадовий чин: [До 87-ої річниці ЗУНР] // Академія. — 2005. — 1 листоп. — С. 7; 1 груд. — С. 5.
Матейко Р. Великий листопадовий чин: (До 84-ої річниці ЗУНР): [Події листоп. 1918 р. у Тернополі] // Тернопіль вечірній. — 2002. — 30 жовт., фотогр. ланцюга злуки 1990 р.
Матейко Р. Провісниця волі: [Тернопільщина в період ЗУНР] // Вільне життя. — 2005. — 5 листоп. — С. 9. — (Говори, історіє).
Полянський О. ЗУНР у контексті української національної революції 1917–1921 рр. // Вільне життя. — 2003. — 8 листоп. — (Гортаючи календар).
Шот М. «Голосимо тобі вість про твоє визволення»: [Відзначення річниці ЗУНР в Тернополі] // Урядовий кур’єр. — 2005. — 28 жовт. — С. 13. — (Сторінки історії).

***

Гуцал П. Комісари уряду ЗУНР в Збаразькому повіті: [Про повітових комісарів, уродж. Збаражчини, — М. Вітошинського і Д. Сеника] // Рада. — 2006. — № 7. — С. 33–36. — (Історія краю в постатях і символах).
Гуцал П. Сидір Голубович — голова уряду ЗУНР: [Уродж. села Товстеньке Чортків. р-ну] // Тернопілля’98-99: Регіон. річник. — Т., 2002. — С. 114–116.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2003 рік: Бібліогр. список / Уклад. М. В. Друневич. — Т.: Підручники і посібники, 2003. — С. 77–79: Про ЗУНР.