4 жовтня

140 років від дня народження Кирила Йосиповича Студинського

(4.10.1868–1941) — літературознавця, мовознавця, фольклориста, академіка АН України

         Народився 4 жовтня 1868 р. в селі Кип’ячка, тепер Тернопільського району, в сім’ї священика. Навчався у Львівському та Віденському університетах, був учнем відомого славіста В. Ягича. Після закінчення Віденського університету у 1894 р. деякий час під керівництвом А. Брукнера стажувався в Берлінському університеті. Впродовж 1897–1899 рр. працював доцентом Ягеллонського університету, де викладав українську мову й літературу, а з 1900 по 1918 рр. — доцентом, потім професором Львівського університету. Був одним із провідних членів християнсько-суспільної партії та співредактором її органу «Руслан». У 1899 р. став дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, тривалий час очолював його філологічну секцію, а в 1923–1932 рр. був головою НТШ. У 1939–1941 рр. працював на посаді декана філологічного факультету і проректора Львівського університету. 1939 р. був головою Народних зборів Західної України, що ухвалили приєднання її до УРСР. А заяву повноважних Народних зборів про приєднання до УРСР виголосив Петро Франко, син великого письменника. Обидва вони стали депутатами Верховної Ради УРСР. На цій посаді К. Студинський намагався рятувати співвітчизників від репресій.
         Наукова літературознавча спадщина К. Студинського, який є автором понад 500 праць в галузі філології, надзвичайно багата. У його науковій роботі простежуються кілька основних напрямків і дослідження давнього й нового українського письменства; праці, присвячені громадському єднанню видатних діячів Західної й Наддніпрянської України; праці з компаративістики, а саме дослідження українсько-польських та українсько-чеських літературних зв’язків.
         Найважливіші праці К. Студинського про давню українську літературу такі: «Пересторога, руський пам'ятник початку XVII віку» (1895), де аналіз подано на широкому тлі суспільно-історичних умов того часу із загальною характеристикою всієї полемічної літератури; «Пам’ятки полемічного письменства кінця XVI і початку XVII ст.» (1906), де висвітлено творчість Степана Зизанія-Тустановського, Клірика Острозького, Іпатія Потія, Мелетія Смотрицького; «Антиграфи» (1925) про полемічний твір М. Смотрицького з 1608 р.
         В історії українського красного письменства XIX ст. К. Студинський залишив також праці: «Генеза поетичних творів М. Шашкевича» (1896); «Козацтво й гайдамаччина в «Енеїді» Котляревського» (1901), де розкривається специфіка трактування образу гайдамаки у творах А. Метлинського, П. Куліша, О. Стороженка, Марка Вовчка, а також історичне значення лірики Т. Шевченка та ін.
         Особливе місце у його творчості займають шевченкознавчі студії, в яких показано вплив поезії Т. Шевченка на культурно-освітнє життя західноукраїнських земель («Хустина» Тараса Шевченка: Причинок до генези поезій Тарасових» (1897); «Коли вперше появився вплив «Кобзаря» Т. Шевченка, виданого р. 1840, на руське письменство в Галичині?: Критичні замітки» (1897); «Перебендя» Т. Шевченка і «Бандурист» Маркевича» (1896); «В п’ятдесятиліття смерті Т. Шевченка» (1911).
         Більшість статей, присвячених літературно-громадському єднанню Західної і Наддніпрянської України, було надруковано в «Україні» — науковому двомісячникові українознавства, органові історичної секції Всеукраїнської Академії наук, що виходив у 1924–1929 рр. під загальною редакцією М. Грушевського. Серед них: «Перша зустріч М. Драгоманова з галицькими студентами» (1926); «До історії зв’язків Куліша з галичанами в р. 1869–70» (1927); «До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860–73» (1928). Окремим виданням вийшла праця «Галичина й Україна в листуванні 1862–84 рр.» (1931).
         К. Студинський писав також поезії та оповідання, які друкував у пресі під різними псевдонімами. Його перу, зокрема, належать «Дві зорі: Драматичні картини з поч. XVII ст.» (Львів, 1937).
         З 1929 р. К. Студинський — академік АН УРСР (1934 р. — виключено «за контрреволюційну діяльність», 1939 р. поновлено у членстві). Подвижницька праця видатного діяча нашої культури заслуговує на велике пошанування, вивчення і наслідування.
У ході Другої світової війни при відступові радянських збройних сил і партійних установ перед наступом німецьких військ був насильно вивезений НКВС зі Львова і знищений.
З кн. «Визначні постаті Тернопілля»

Література

Студинський К. Автобіографічні нотатки. Ч. 1. Життя в рідному краї (Друк. вперше з фонду К. Студинського з ЦІА у Львові) / Подав до друку П. Медведик // Русалка Дністрова. — 1993. — № 18.
Студинський К. Два світи: [Спогади] // Ювілейна книга української гімназії в Тернополі. 1898–1998: До сторіччя заснування / За ред. С. Яреми. — Т.; Л., 1998. — С. 23.
Студинський К. З поетичного блокнота // Русалка Дністрова. — 1993. — № 18.
Студинський К. Із днів моєї юності: [Спогади] // Ювілейна книга української гімназії в Тернополі. 1898–1998: До сторіччя заснування / За ред. С. Яреми. — Т.; Л., 1998. — С. 189.

***

У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891–1941). — К.: Наук. думка, 1993. — 765 с.

***

Головин Б. Моя зустріч з академіком Студинським // Русалка Дністрова. — 1998. — № 18 (жовт.).
Дорош Є., Слюзар В. Кирило Студинський // Свобода. — 2006. — 4, 11, 18 лют.; 4, 18 берез. — С. 5; фотогр.
Кирило Студинський (1868–1941) — літературознавець, фольклорист, мовознавець, письменник, громадський діяч // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. збірник / Уклад.: О. Бенч, В. Троян. — К., 2003. — С. 196–197.
Кліщ А. Формування К. Студинського як особистості, науковця та громадського діяча // Наукові записки ТДПУ. Сер. Історія. — Т., 2004. — Вип. 2. — С. 36–43. — Бібліогр.: с. 43.
Черемшинська Р. Академік з Кип’ячки: 135-річчя народження Кирила Студинського // Не здамось. — 2003. — 5–12 листоп.
Черемшинський О. Дружба академіків-земляків: [В. Гнатюка і К. Студинського] // Русалка Дністрова. — 1998. — №21–22 (лип.).
Чопик Р. Заходами Кирила Студинського // Наукові записки / Терноп. обл. краєзн. музей; Голов. ред. В. Лавренюк. — Т., 1997. — Кн. 2, ч. 2. — С. 201.

***

Буденний Г. Маємо що пам’ятати!: Відкриття пам’ятника К. Студинському у Кип’ячці // Селянська доля. — 1993. — 9 жовт.
Відкриття пам’ятника: [У Кип’ячці Терноп. р-ну] // Вільне життя. — 1993. — 19 жовт.

***

Студинський Кирило Йосипович // УРЕ. — 2-е. вид. — К., 1963. — Т. 14. — С. 138.
Студинський Кирило Йосипович (1868–1941): Коротка біогр. довідка // Історія Академії Наук Української РСР. — К., 1982. — С. 721.
Студинський Кирило Йосипович (4.Х.1868–1941) — укр. історик літератури, славіст, мовознавець, літературознавець // Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Польсько-укр. культ. взаємини. — Т., 1996. — С. 42.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2003 рік: Бібліогр. список / Уклад. М. В. Друневич. — Т.: Підручники і посібники, 2003. — С. 70–73: Про К. Студинського.