23 серпня

75 років від дня народження Степана Франковича Будного

(23.08.1933–22.06.1958) — українського поета

         Народився 23 серпня 1933 року в селі Струсові Теребовлянського району, там пройшло його дитинство, юність, там почалося його становлення як поета, літератора, громадянина.
         Закінчивши середню школу, Степан єдиний вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету. В студентські роки брав активну участь у літературних вечорах, публікував свої поетичні та прозові твори в університетській багатотиражці, класній газеті «Радянська Буковина», займався перекладами.
         У своєму щоденнику Степан занотував: «Зайнятий випуском факультетської стінгазети. Оформляю всі замітки. Роботи багато. Підготував добірку віршів до альманаху «Радянська Буковина»... Одержав листа від удмуртського поета Германа Ходирєва. Дякує за переклад його вірша українською мовою... Просить написати про літературне життя на Буковині, неодмінно треба дати відповідь».
Роботи було багато, але часу доля відвела дуже мало. У 1957 році Степан Будний закінчив університет. Йому пропонували роботу в Чернівцях, але він відмовився. У щоденникових записах того часу читаємо: «Більшість товаришів їде на Волинь. Мене і А. Д. направили в розпорядження Чернівецького облвно: для зміцнення літоб’єднання Буковини. А мені треба би перебратись в Тернопільську область. Там мати. Вона чекає».
         Степан Будний повернувся до рідного Струсова. Спочатку вчителює у Кровинківській семирічці. А згодом переходить працювати у струсівську районну газету «Червоні зорі». Одночасно викладає українську мову й літературу у вечірній школі. Йому хочеться більше працювати, приносити радість людям своєю роботою. І як гімн цій праці звучать рядки:

Хочу так я прожить
Кожен день, кожну мить,
Щоб горіла в руках,
Щоб хрустіла піском на зубах,
Зігрівала до сьомого поту — робота.

         Та несподівано до нього підкралася жорстока недуга — і перекреслила всі мрії, надії, сподівання, творчі задуми. Степан потрапляє до лікарні. Але і тут, смертельно хворий, він не здається. Пише вірші, готує до друку збірку «Людина до сонця йде».
         «Нещодавно я читав свої вірші лікарю і медсестрі. І сльози цих жінок для мене — найвища нагорода», — записав Степан у щоденнику.
За два дні до смерті він ще прийшов, незважаючи на заборону лікарів, на обласне радіо і прочитав свої поезії востаннє.
         Помер Степан Будний 22 червня 1958 року. Похований у Струсові.
         У Тернополі його іменем названа обласна літературно-мистецька премія. Посмертно, у 1991 році, Степана Будного прийняли у члени Спілки письменників України. У Струсові, на батьківщині поета, в середній школі, яка носить його ім’я, відкрито музей.
         Творчий доробок Степана Будного ще чекає своїх дослідників.
В. Котляр — головний спеціаліст ДАТО

Література

Будний С. Людина до сонця йде: Поезії. — К.: Молодь, 1961. — 91 с.
Будний С. Неопубліковані поетичні і прозові твори. — Теребовля, 1993. — 64 с. — (Наші славетні земляки).
Будний С. Поезії. — К.: Молодь, 1972. — 167 с.
Будний С. Ф. Син землі: Поезії. Художня проза. Щоденникові записи. Листи. У вінок поетові. Слово поета у піснях / Упоряд.: Г. Й. Кушнерик, М. М. Ониськів; Вступ. стаття Г. Й. Кушнерика. — Л.: Каменяр, 1997. — 382 с., 8 арк. іл.

***

Будний С. Земля: Вірш // Позакласне читання: Зб. худож. творів. — Т., 1998. — С. 123.
Будний С. Тернопілля: Вірш // Тернопіль. — 1994. — № 5–6. — С. 92.
Будний С. Україні; Батьківщина; Земля; Тернопілля; «Мій старий білокамінний дім…»: [Вірші] // Теребовлянщина: Краєзн. і літ.-мистец. альманах-календар на 2001 рік. — Т., 2001. — С. 114; 301–302. — (900-річчю Теребовлі присвячується).
Добровольський М. Щастя бути молодим: До 70-річчя від дня народження поета Степана Будного // Вільне життя. — 2003. — 23 серп.
Капелусь Г. Молодість вічна: Світлій пам’яті Степана Будного // Гомін волі. — 2003. — 27 верес.
Котляр В. Обірвана дорога до сонця…: 23 серпня 2003 р. С. Будному виповнилося б сімдесят // Свобода. — 2003. — 19 серп., фотогр. — (Ювілеї).
Ліберний О. Судилось бути вічно молодим: 70-річчя Степана Будного // Свобода. — 2003. — 30 серп.
Цицюра Р. На 74-у році пішла із життя наречена Степана Будного Надія Бейгер // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 19–25 квіт. — С. 9; фотогр.

***

Бейгер Н. «Принеси мені пролісків білих…»: [Спогади про останні хвилини життя С. Будного. Зап. Н. Бойчук] // Воля. — 2003. — 20 черв., фотогр. — (Роки і долі).
Цицюра Р. «Степан Будний помер на моїх руках»: [Про поета і друга згадує Н. Є. Бейгер] // Нова Тернопільська газета. — 2005. — 28 жовт. — С. 9; фотогр.

***

Бугера О. Син землі: Літ.-муз. композиція, присвячена поетові Степану Будному // Дивослово. — 2003. — № 11. — С. 61–65.
Ліщинська Н. Життя як спалах: Літ. портрет Степана Будного (1933–1958) // Освітянин. — 2003. — № 5. — С. 22–23. — (На допомогу словеснику).
Павлюк О. Йому судилося бути завжди молодим: [Вшанування пам’яті поета С. Будного] // Колос. — 2003. — 11 жовт., фотогр.

***

Гевко Я., Кушнерик Г. Будний Степан Франкович (23.08.1933, м-ко Струсів, нині с. Теребовлян. р-ну — 22.06.1958, м. Тернопіль, похов. у с. Струсів — поет // ТЕС. — Т., 2004. — Т. 1. А–Й. — С. 195; фотогр.
Рева Л. Г. Будний Степан Франкович (23.08.1933, м-ко Струсів, нині село Теребовлян. р-ну Терноп. обл. — 22.06.1958, Тернопіль) — письменник // ЕСУ. — К., 2004. — Т. 3. Біо–Бя. — С. 540; фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2003 рік: Бібліогр. список / Уклад. М. Друневич. — Т., 2003. — С. 56–58: Про С. Будного.