11 липня

130 років від дня народження Олександра Онуфрійовича Лушпинського

(11.07.1878–1944) — архітектора, скульптора, декоратора, художника, історика мистецтва

         О. Лушпинський належить до тих діячів українського мистецтва, творча спадщина яких ще чекає свого вивчення. Він був передусім архітектором, однак плідно творив, виробивши власну художню манеру, в галузі декоративно-прикладного мистецтва, скульптури, малярства, побутової кераміки, меблярства. Митець був чільним представником українського модерну першої половини XX ст.
         Народився 11 липня 1878 року в селі Буцнів, нині Тернопільського району, в сім’ї робітника панського маєтку. Дитинство провів у селі Озеряни, нині Борщівського району на Тернопільщині, де його батьки переїхали працювати. Навчався в нижчих класах гімназії в Бучачі і старших класах гімназії в Бережанах. У 1898–1904 рр. здобував фах архітектора у Львівській політехніці. Завершивши навчання, жив у Львові.
О. Лушпинський був учнем відомого галицького архітектора І. Левинського (1851–1919) і від нього захопився модерними тенденціями в мистецтві. До початку Першої світової війни працював у фірмі свого вчителя, колективно проектуючи і будуючи сакральні та цивільні будівлі в Галичині. Під керівництвом І. Левинського разом з іншими його учнями він вклав свої натхнення і працю у зведення багатьох споруд у Львові: ансамблю будівель товариства «Дністер», будинків Червоного Хреста, бурси Українського педагогічного товариства, бурси Народного дому, Музичного товариства ім. М. Лисенка, будівель у монастирі сестер-василіянок та ін. О. Лушпинський є співавтором будинків Народного дому в Станіславі (нині Івано-Франківськ) і Дрогобичі, сільськогосподарської школи в Миловані, церков у Львові, Станіславі, Тисмениці й інших містах і селах Галичини. Митець також самостійно спроектував будинок Народного дому в Копичинцях, кільканадцять сакральних споруд, серед них — церкви Перенесення мощів святого Миколая Чудотворця в рідному селі, Успіння Пресвятої Богородиці у селах Серединки і Чернелів-Руський (нині в Тернопільському районі).
         У спроектованих за участю О. Лушпинського та ним самим будівлях виразно простежуються впливи українського народного мистецтва. В оформленні стін використані керамічні орнаментальні вставки. О. Лушпинський, спираючись на мистецьку спадщину попередніх часів, створив власну модерну манеру декорування цивільних і культових споруд, розробив оригінальні композиції та орнаменти.
         Він є автором пам’ятників Т. Шевченку у Винниках біля Львова (1913, 1925) і с. Бурдяківцях на Борщівщині (1913), монументальної споруди на честь М. Шашкевича та інших скульптурних творів.
         Наприкінці 1917 р., невдовзі після звільнення Галичини від російських військ, О. Лушпинський видав альбом «Відбудова села». У ньому були подані проекти сільських житлових споруд, що було актуально в зв’язку з відбудовними роботами і будівництвом в краї після закінчення воєнних дій. У 1920 р. вийшов його новий альбом «Дерев’яні церкви Галичини XVI–XVIII ст.». Він став підсумком майже дворічної праці автора, коли той об’їздив край і занотував на папері все найцінніше, що збереглося з дерев’яних сакральних споруд після воєнного лихоліття.
         В 1920–1930-і рр. митець творив переважно в галузі прикладного мистецтва, лише почасти проектував церковні споруди. Займатися архітектурою, як раніше, він не мав можливості.
         О. Лушпинський був обраний членом Українського технічного товариства, дійсним членом НТШ і почесним членом «Просвіти». Входив до Гуртка діячів українського мистецтва, що постав у 1922 р.
         Помер у Львові під час німецько-фашистської окупації.
П. Гуцал

Література

Новосядлий Б. Буцнів: Екскурс у минуле на хвилях любові: Іст.-краєзн. нарис. — 2-е вид., переробл. і доп. — Т.: Джура, 2006. — 296 с.
С. 58, 61, 62, 235, 243, 244: Про О. Лушпинського; С. 61: фотогр.
Новосядлий Б. Буцнів — село над Серетом: Іст.-краєзн. нарис. — Т.: Оперативний друк, 1998. — 216 с.
С. 37, 38, 39, 174, 176, 182: Про О. Лушпинського.
Українське мистецтво та архітектура кінця ХІХ — початку ХХ ст. — К.: Наук. думка, 2000. — 240 с.
С. 168, 170, 173, 174, 175, 177, 193: Про О. Лушпинського.

***

Лушпинський Олександр (1878–1944) — укр. архітектор // УРЕ. —2-е вид. — К., 1981. — Т. 6. — С. 246.
Лушпинський Олександр (1878–1944) — укр. архітектор // Мистецтво України: Біогр. довідник / За ред. А. В. Кудрицького — К., 1997. — С. 379.
Лушпинський Олександр (1878–1944) — укр. архітектор // Митці України: Енциклопед. довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992. — С. 373.
Лушпинський Олександр (1878, с. Буцнів, нині Терноп. р-ну — 1944, м. Львів) — архітектор / І. Дуда, Б. Новосядлий, Б. Пиндус // ТЕС. — Т., 2005. — Т. 2. К–О. — С. 411.
Лушпинський Олександр (1878–1943), інж. архітектор // Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича — Л., 1994. — Т. 4. — С. 1390.