18 квітня

120 років від дня народження Івана Федоровича Хворостецького

(18.04.1888–19.11.1958) — українського живописця

         Народився 18 квітня 1888 року в селі Юридики біля Почаєва. Батько художника був слюсарем, якому не чужа була духовність. Хотів бачити сина іконописцем, тому віддав до лаврської іконописної школи, де хлопець навчався в прекрасного майстра А. Лазарчука. Іван працював натхненно. Шкода, що наше атеїстичне минуле знищило написані ним ікони. Брав участь у розписах церкви в с. Пустовітах Кременецького повіту. Згодом керівник цих робіт К. Крушевський взяв юнака до Києва, а потім — до Білої Церкви, де вони розписували разом собор. Довгі сім років навчання в Київському художньому училищі зробили Хворостецького художником-професіоналом. Знання іконопису дуже допомогло йому в роботі. Проте хотів учитися далі. Не дозволила війна та революція: довелося покинути Петербурзьку художню академію.
         Аж через 10 років уже в поважному віці вступив до Київського художнього інституту, який закінчив у 1928 р.
         Перед війною віддавав перевагу жанровим композиціям.
         Великого успіху зажив І. Хворостецький у 1928 р. на міжнародній виставці у Венеції. Його картина «Пралі» була відзначена як краща робота.
         Багато уваги приділяв краєвидам, насамперед київським. А як упав західний кордон, приїхав додому й малював невтомно рідні околиці.
На превеликий жаль, усі його довоєнні твори згоріли. З того періоду збереглися лише чотири роботи в Державному музеї українського мистецтва в Києві.
         Довгий час художник не міг майже нічого малювати, хоч і повернувся додому, до рідної хати. Згодом, вже після війни, малює по кілька пейзажів на рік, а десь від 1952 року, набравшись мужності, працює багато й натхненно. Поспішає, бо вік вже солідний: дуже хочеться зробити якнайбільше, хоч трохи надолужити втрачене.
         Працює талановито, але, на жаль, поспіх відбився на всій його творчості етюдністю, хоч ціла низка його робіт, без сумніву, збагатила наше малярство, наприклад, «Останній сніг» (1945), «Пасіка» (1949), «Зима» (1952), «Мальви» (1954), «Копиці» (1958).
         Іван Хворостецький брав участь у багатьох виставках — республіканських, всесоюзних, міжнародних. Його персональні виставки пройшли з успіхом у Києві, Тернополі, Почаєві, Кременці, Херсоні, Москві. У 1968 р., до 80-річчя від дня народження художника, на його хаті в селі Юридики було відкрито меморіальну дошку, а згодом — музей у Почаєві.
         Помер 19 листопада 1958 року в Почаєві.

Література

Павлов В. П. Іван Федорович Хворостецький: Життя та творчість: Спогади сучасників. — К.: Мистецтво, 1981. — 79 с.

***

Баліцька Т. Не втратьмо нам залишених скарбів // Свобода. — 2000. — 9 верес.
Броннікова Л. З любов’ю до тебе, рідний краю: [115 років від дня народж. укр. худож. І. Ф. Хворостецького] // Діалог. — 2003. — 19 квіт. — (Родом із мистецтва).
Броннікова Л. Лірик з душею поета // Діалог. — 1993. — 24 квіт.
Він любив свій Почаїв // Лавренюк В. Храм у дзеркалі ріки: Нотатки музейника. — Т., 2000. — С. 266–271.
Герета І. Іван Хворостецький (18.04.1888–19.11.1958) // Тернопіль: Художники Тернопільщини. — 1994. — № 2–3. — С. 8–9; фотогр.
Демків Б. Дорога до людських сердець: [Спогади митців України про І. Ф. Хворостецького] // Вільне життя. — 1990. — 16, 21 жовт.
Лавренюк В. Він любив свій Почаїв // Вільне життя. — 1990. — 15 трав.
Попович Ж. Митець, який зупинив вітер // Тернопіль вечірній. — 2003. — 3 лип. — С. 2.
Собуцька В. Той не живе, хто думає лише про себе // Свобода. — 2003. — 19 лип., фотогр. — (Данина пам’яті).

***

Хворостецький Іван Федорович (18.04.1888, с. Юридики, тепер у складі м. Почаєва — 19.11.1958, м. Почаїв) — укр. рад. живописець // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1985. — Т. 12. — С. 121.
Хворостецький Іван Федорович (18.ІV.1888, с. Юридики, тепер у складі м. Почаєва — 19.ХІ.1958, м. Почаїв) — укр. живописець // Митці України: Енциклопед. довідник. — К., 1992. — С. 612.