1 квітня

70 років від дня народження Єфрема Олександровича Гасая

(1.04.1938) — історика, краєзнавця, публіциста

         Народився 1 квітня 1938 року в селі Токи, нині Підволочиського району Тернопільської області. У 1978 році закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту. Сімнадцять років працював старшим науковим працівником Тернопільського краєзнавчого музею, з 1989 року — старший науковий редактор Тернопільської обласної редакції Книги Пам’яті та книги «Реабілітовані історією».
         Він — автор книжок «Село Токи та його околиці: Історико-краєзнавчий нарис» (Т., 1992), «Не втомлюся шукати» (Т., 1998), доповнення (розділу) «Галичани на Соловках» до книги Семена Підгайного «Українська інтелігенція на Соловках: Спогади 1933–1941 рр.» (перевидана у тернопільському видавництві «Джура» 1999 р. із видання канадського видавництва «Прометей», 1947 р.), співавтор (разом з Б. Мельничуком і Р. Матейком) краєзнавчої книги про Підволочиський район «І гомін віків, і природи краса» (Т., 1991), публіцистичного есе «Вогненний гарт», вміщеного у книзі «Художник Яків Струхманчук — жертва сталінського терору» (К.: Дніпро, 1997).
         Єфрем Гасай — учасник передачі «Суботні зустрічі» з Еммою Бабчук (Київ, 3 червня 2000 р.) Національної радіокомпанії України та двох передач «Без табу» з Ольгою Герасим’юк (Київ, 29 трав. та 5 черв. 2002 р.) республіканської телевізійної компанії «1+1», автор численних публікацій на краєзнавчу й історичну тематику у збірниках і часописах.
         Він не зупиняється в пошуку. Адже пошук нових і призабутих імен, виправлення перекривлених історичних фактів, допомога людям у здійсненні їхніх прагнень, надій і сподівань — головний алгоритм зусиль Єфрема Гасая. Він ніколи не хапався за легкодоступні теми, розробку яких заохочував і щедро оплачував радянський режим. І в часи заборон, і коли впали при хрущовській відлизі численні загати, і тепер, коли архіви та спецсхови стали доступними для дослідження, Єфрем Олександрович постійно розширює коло пошуків.
Відчуваючи інтуїцією краєзнавця-дослідника, що за нього ніхто цього не зробить, він поринув в архіви, по крупинці визбируючи відомості про тих, кого переслідувала та замордувала комуністична влада. Так народжуються його сповіді за тих, хто вже нічого не може сказати про себе, — замордованих сталінським і брежнєвським режимами українських письменників, художників, композиторів, акторів, військових, урядовців...
         Можна з упевненістю сказати, що Єфрем Гасай сьогодні на Тернопільщині залишається першою скрипкою святих і благородних пошуків Істини. Гідний учень незабутнього археолога, науковця, поета Ігоря Ґерети, він невтомно шукає загублені долі, розстріляні світанки невинно убієнних режимом синів та дочок України. І в цьому його Божий дар та людська сила.
Б. Хаварівський — краєзнавець, директор Державного архіву Тернопільської області

Література

Гасай Є. І гомін віків, і природи краса: Дорогами Підволочиського району: Путівник / Є. Гасай, Р. Матейко., Б. Мельничук. — Т.: Ред.-видав. відділ управління по пресі, 1991. — 72 с.
Гасай Є. Не втомлюся шукати. — Т.: Принтерінформ, 1998. — 218 с.
Гасай Є. Повернуті імена. — Т.: Прінтер-інформ, 2002. — 234 с.
Гасай Є. О. Село Токи та його околиці: Історико-краєзн. нарис — Т.: Тернопіль, 1992. — 103 с.

***

Гасай Є. Безпідставне звинувачення: [М. Островський — січ. стрілець, учасник боїв на Лисоні] // Подільське слово. — 2002. — 15 листоп., фотогр. — (Імена).
Гасай Є. Відтоді минуло десятиліття: [УПА під час Великої вітчизняної війни] // Вільне життя. — 2001. — 13 листоп.
Гасай Є. «Ворог народу» лише тому, що родом з Галичини: [Про долю родини Волянюків із села Пальчинці Збараз. р-ну] // Свобода. — 2005. — 18 черв. — С. 4. — (Книга пам’яті).
Гасай Є. Врятувало грузинське прізвище: [Про долю воїна-грузина Кукурія Мжванадзе] // Гомін волі. — 2004. — 19 листоп. — С. 3. — (Бувальщина).
Гасай Є. Засуджений тричі. Двічі — до розстрілу: [Про долю Т. Лози з Петриків, репресованого та розстріляного в 1937 р.] // Подільське слово. — 2005. — 1 квіт. — С. 8.
Гасай Є. Їхня доля поєднана з нашим краєм: [Про долю родини Кіцерів, репресованих сталінським режимом] // Вільне життя. — 2005. — 18 черв. — С. 9; фотогр. — (Повернуті імена).
Гасай Є. Місце народження утаємничив: [Про долю активного учасника ОУН, вояка дивізії «Галичина», учасника Нац. зборів 30 черв. 1941 р., уродж. села Токи І. Вітушинського] // Гомін волі. — 2005. — 2 лип.
Гасай Є. Один місяць і одинадцять днів: [Про сім’ю Шалаутів з Борщева] // Вільне життя. — 2005. — 20 серп. — (Рядок з біографії краю).
Гасай Є. Омріяною дорогою батька прибули діти: [Воїн УГА, репресований у 1937 р., уродж. села Івачів Долішній Терноп. р-ну О. Дзядик] // Подільське слово. — 2003. — 17 жовт., фотогр. — (Забуті імена).
Гасай Є. Слово про повстанського лікаря: [Матвія Лотовича] // Тернопілля’98–99: Регіон. річник. — Т., 2003. — С. 180–181; фотогр.
Гасай Є. Тернопільщина в літописі звільнення України // Вільне життя. — 2005. — 14 трав. — С. 9. — (Пам’ять).
Гасай Є. Тернопільщина у літописі Перемоги // Тернопіль вечірній. — 2000. — 5 трав.
Гасай Є. Хто він, генерал Мишковський: [Генерал-хорунжий армії УНР Є. В. Мишковський похоронений на Микулинец. цвинтарі м. Тернополя] // Свобода. — 2005. — 24 верес.; 1 жовт. — (Твій військовий цвіт, Україно).

***

Бубній П. Археолог забутих імен // Сільські вісті. — 1998. — 26 черв.
Головин Б. Невтомний пошуківець і краєзнавець // Вільне життя. — 2003. — 1 квіт., фотогр.
Гродецька В. Відкривач «білих плям»: Майже 50 років терноп. слідопит самотужки розшукує сліди зниклих людей і з’єднує долі родичів // Ria плюс. — 2004. — 8 верес. — С. 17; фотогр.
Гродецька В. У пошуках втрачених імен: Майже п’ять десятиліть тернопільський слідопит самотужки розшукує могили воїнів та встановлює імена полеглих // Експрес. — 2004. — 10–11 серп. — С. 8.
Гуцал П. Дослідник людських доль // Гомін волі. — 2000. — 1 січ.
Левицька Л. Жінки ридали на його плечі, а чоловіки міцно стискали в обіймах // Голос України. — 2003. — 9 верес.
Мичко С. Пам’ятай ім’я своє: Унікальний слідопит повертає людям їхніх рідних та близьких: [Слідопит-краєзнавець Є. Гасай] // Україна молода. — 2005. — 4 черв. — С. 8; портр.
Мичко С. Унікальний слідопит змінює людські життя // Місто. — 2005. — 31 серп. — С. 8; фотогр.
Попович Ж. «Без табу» для Гасая — не табу: Під час зйомок у студії несподіванка чекала самого невтомного пошуківця // Тернопіль вечірній. — 2002. — 12 черв., фотогр.
«Українська інтелігенція на Соловках»: [На презентації книги С. Підгайного бережанці відкрили для себе надзвичайну людину, пошуківця, краєзнавця Є. Гасая] // Жайвір. — 2000. — Трав. — С. 11; фотогр.

***

Бескид О. Через роки, через відстані: [Про кн. Є. Гасая «Не втомлюся шукати»] // Свобода. — 1999. — 24 лип.
Попович Ж. Життя вмістило сотні доль: [Про кн. Є. Гасая «Не втомлюся шукати»] // Тернопіль вечірній. — 1999. — 24 серп.
Попович Ж. Тіням забутих предків повертають імена: [Про зб. докум. нарисів Є. Гасая «Повернуті імена»] // Тернопіль вечірній. — 2003. — 31 лип.

***

Головин Б. Гасай Єфрем Олександрович (01.04.1938, с. Токи, нині Підволочис. р-ну) — історик, краєзнавець, публіцист // ТЕС. — Т., 2004. — Т. 1. А–Й. — С. 339; фотогр.