16 березня

60 років від дня народження Михайла Васильовича Левицького

(16.03.1948) — поета, художника

         Народився 16 березня 1948 року в селі Пукеничах Стрийського району Львівської області. Там же закінчив початкову, а в сусідніх Лисятичах — середню школу. Позаяк відчував потяг до друкованого слова, то вступив на факультет журналістики Львівського держуніверситету. Однак після першого курсу змінив орієнтацію на Дрогобицький педінститут.
         Свого першого вірша надрукував чотирнадцятирічним школярем у газеті «Зірка», був премійований путівкою в табір «Молода гвардія» — як кращий юнкор і художник. У гості до юних талантів тоді завітали Олесь Бердник, Марія Познанська та Інна Кульська. Вони звернули увагу на кучерявого хлопчину з Прикарпаття, а остання навіть свою адресу дала, щоби написав Михась нові твори. Правда, цією протекцією він не скористався, а пробивався в літературу самотужки. Був учасником наради молодих поетів — авторів журналу «Дніпро» (1974 р.). Ще через чотири роки він — делегат республіканського зльоту творчої молоді України. У 1979-му брав участь у республіканській нараді молодих письменників. Того ж року у Львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга Михайла Левицького «Мамині перепілки». У січні 1981 р. став членом Спілки письменників України.
         Новий етап у творчості Михайла Левицького розпочався 1982 року з його переїздом до Тернополя, коли тут створювалася обласна організація СПУ. У місті над Серетом він працює як поет, перекладач, художник, журналіст. В тому ж «Каменярі» виходить його друга книга поезій і перекладів «Світ околиць» (1986 р.), віршовані добірки друкують «Дніпро», «Жовтень» та інші часописи. Тут він став лауреатом літературної премії імені Іванни Блажкевич.
         Тонкий лірик, Михайло Левицький, відповідно, будує і власну перекладацьку діяльність, інтерпретуючи рідною мовою твори Сергія Єсеніна та Миколи Рубцова.
         З плином літ не минуло, а, навпаки, ще більше загострилося його давнє захоплення малюванням. І нині, як признався поет, він віддає перевагу не перу, а пензлю. Встиг зробити п'ять персональних виставок, переважно у Тернополі. У 1996 році став членом Спілки художників України.
         Окремої розмови заслуговує його громадсько-політична діяльність. Саме Михайло Левицький разом з іншими письменниками Тернопілля був одним з ініціаторів створення першої в Україні крайової організації Народного руху, яку він очолив у тривожні, але радісні дні нашого національного відродження, був депутатом обласної ради першого демократичного скликання, багато зробив для становлення української державності в регіоні.
         І хоча Михайло Левицький пише мало, бо виважує кожне слово, він є автором десяти поетичних збірок та перекладів, останні з яких «Де ростем, там мусимо цвісти» та «З останньої пелюстки літа...».
         Поетичне, малярське цвітіння Михайла Левицького — самобутнє, неповторне, і квітне воно не з примусу, а з любові. Тому воно справжнє, тому й довговічне.
Є. Зозуляк — журналіст, письменник

Література

Левицький М. Вівторок: Поезії. — Т.: Збруч, 1994. — 32 с.
Левицький М. Де ростем, там мусимо цвісти: Вибрані поезії. — Т.: Збруч, 1998. — 94 с.
Левицький М. З останньої пелюстки літа...: Вибрані поезії / Передм. П. Сороки; Післямова Є. Зозуляка; Іл. автора. — Т.: Джура, 2004. — 204 с.: іл.
Левицький М. Мамині перепілки: Поезії. — Л.: Каменяр, 1979. — 64 с.
Левицький М. В. Світ околиць: Поезії. — Л.: Каменяр, 1986. — 46 с.
Левицький М. Я завжди був закоханий в дерева: 20 віршів про кохання. — Т., 1993. — 31 с.

***

Єсенін С. Відгомоніла золота діброва / Переклад М. Левицького. — Т., 1998. — 23 с.

***

Левицький М. «Проснеться біля серця вірш»: Поезія // Свобода. — 2003. — 13 берез., фотогр.
Левицький М. «Тут світять осені ікони з обличчям наших матерів»: [Поезії] // Свобода. — 2000. — 28 листоп., портр.

***

Демків Б. «Тоді прокричати, коли всі мовчать, тоді промовчати, коли всі кричать…»: [Бліц-інтерв’ю з поетом і худож. М. Левицьким] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 16 берез.
Михайло Левицький: «Життя поставило мені не випадково аж дві «п’ятки». Я цього заслужив у Бога і в людей» / Розм. з терноп. поетом вів М. Маслій // Нова Тернопільська газета. — 2003. — 12 берез. — С. 8; фотогр. — (16 березня 55 років М. Левицькому).

***

Вацик А., Добридень Б. Сучасна історія Тернополя починається з Михайла Левицького: [Творч. портрет поета і громад. діяча] // Тернопільська газета. — 1998. — 12 берез.
Ліберний О. Дійшов до завершального туру: [М. Левицький висунутий на здобуття Нац. премії ім. Т. Шевченка] // Свобода. — 2006. — 21 січ. — С. 4; фотогр.
Машлянка Б. Претендент на Національну премію: [М. Левицький] // Місто. — 2006. — 8 лют. — С. 3; фотогр.
Романчук Л. Перший із останньої пелюстки: [М. Левицький серед претендентів на здобуття Шевченківської премії] // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 18–24 січ. — С. 10; портр.
Сорока П. Сповідь перед світом і собою: [Про терноп. поета М. Левицького та його поезію] // Вільне життя. — 2006. — 18 лют. — С. 8. — (На здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка).
Сорока П. Яса тихого слова: [М. Левицький — лірик і громадянин] // Літ. Україна. — 2006. — 26 січ. — С. 7; портр. — (На здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка).

***

Зозуляк Є. «Де ростем, там мусимо цвісти»: [Творч. вечір терноп. поета і худож. М. Левицького] // Вільне життя. — 2004. — 2 жовт. — С. 5.
Іващук М. «Щасливі, що маємо такого митця»: [Творч. вечір поета, перекладача М. Левицького] // Свобода. — 2003. — 22 берез. — (Слово про ювіляра).
Коверко О. Перо і пензель — дві зорі творчості Михайла Левицького: [Творчий вечір письменника, художника, громад. діяча] // Нова Тернопільська газета. — 2004. — 29 верес. — С. 10; фотогр.
Ліберний О. Такі ніжні пелюстки літа. Не останні…: [Презентація книги терноп. поета і худож. М. Левицького «З останньої пелюстки літа...»] // Свобода. — 2004. — 12 жовт. — С. 4. — (Творчий вечір).
Машлянка Б. Михайла Левицького вшанували і піснями, і танцями, і фільмом: [Творч. вечір терноп. письменника, художника, громад. діяча] // Місто. — 2004. — 29 верес. — С. 6; фотогр.

***

Весна Х., Ханас В. Левицький Михайло Васильович (16.03.1948, с. Пукеничі, нині Стрий. р-ну Львів. обл.) — поет, художник, перекладач, громадсько-політичний діяч // ТЕС. — Т., 2005. — Т. 2. К–О. — С. 331–332; фотогр.