20 лютого

120 років від дня народження Василя Олександровича Барвінського

(20.02.1888–9.06.1963) — українського композитора, піаніста, педагога

         Народився 20 лютого 1888 року в Тернополі. Навчався у Львівській гуманітарній гімназії, далі — в університеті і Вищому музичному інституті.
         Закінчив Празьку консерваторію. У 1908 р. заявив про себе як композитор. Працював у Празі, де організовував концерти української пісні.
         З 1914 р. — у Львові. У 1915–1939 рр. — професор і директор Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. У 1939 р. — депутат Народних зборів Західної України. У 1941–1944 рр. — директор Державної музичної школи, а з 1944 по 1948 рр. — професор і директор Львівської консерваторії. У 1948 р. — репресований і, як «шпигун», разом з дружиною Наталею — дочкою знаменитого фізика Івана Пулюя — був висланий на 10 років у концентраційні табори Мордовії. Там йому заборонили не тільки грати на фортепіано, а і взагалі писати. Композиторська спадщина до кінця не вивчена, але досить велика. Доречно назвати музичну картину «Українське весілля» для мішаного хору, кантати «Заповіт» на слова Шевченка, «Наша туга, наша пісня» на слова С. Черкасенка. Крім того, він створив «Фортепіанний концерт», «Віолончельну сонату».
         З вокальної музики відомі його романси та пісні «Ой, люлі» на слова Т. Шевченка, «Місяцю-князю», «Благословенна будь» — І. Франка, «О, краю мій» — Т. Одудька, обробки народних пісень для голосу і хору.
         Вагоме місце у творчій біографії В. Барвінського займала музично-критична праця. З-під його пера вийшло понад 120 статей, нарисів і рецензій. Найцінніша частина спадщини — камерно-інструментальні твори, у яких відобразилися нові музично-стильові мотиви початку ХХ ст., солоспіви та камерні ансамблі.
         Помер Василь Барвінський 9 червня 1963 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Література

Барвінський В. З музично-письменницької спадщини: Дослідження, публіцистика, листи / Упоряд. В. Грабовський. — Дрогобич: Коло, 2004. — 256 с.: іл. — Імен. покажчик: с. 248–255.
Барвінський В. Колядки і щедрівки: Для фортепіано зі словесним текстом. — Т.: Збруч, 1997. — 23 с.
Барвінський В. Огляд історії української музики // Історія української культури / Під заг. ред. І. Крип’якевича. — К., 1993. — ХV зшиток. — С. 691–718.

***

Барвінський Василь Олександрович: Укр. композитор, піаніст, музикознавець, педагог // Провідники духовності в Україні. — К., 2003. — С. 613–614.
Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: Статті та матеріали / Благодійний фонд «Соломія» в Тернополі; ТДПУ ім. В. Гнатюка. — Т.: Астон, 2003. — 190 с.
Горбач О. Концертно-виконавська діяльність Василя Барвінського // Наукові записки. Сер. Мистецтвознавство. — Т.; К., 2004. — № 1. — С. 83–87.
Жук Г. Віолончельна музика Василя Барвінського в контексті розвитку жанру в українській музиці на початку ХХ століття // Наукові записки. Сер. Мистецтвознавство. — Т.; К., 2004. — № 1. — С. 50–56.
Кияновська Л. Василь Барвінський (1888–1963) — композитор, педагог, піаніст, музикознавець // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. збірник / Уклад.: О. Бенч, В. Троян. — К., 2003. — С. 14–15.
Муха А. Композитори України та української діаспори: Довідник. — К.: Муз. Україна, 2004. — С. 22: Про В. О. Барвінського.
Салдан С. Фортепіанна творчість Василя Барвінського — національне відродження // Наукові записки. Сер. Мистецтвознавство. — Т.; К., 2003. — Вип. 1. — С. 18–22. — Бібліогр.: с. 22.
Співоче поле України / Упоряд. Б. А. Артищук. — К.: Молодь, 2004. — С. 347: Про В.О. Барвінського.

***

Волощук Ю. Початок світлої доби: [Скрипкова музика В. Барвінського] // Українська культура. — 1999. — № 10. — С. 34.
Дужинський В. І вирвалась музика з-за грат: Спогад про композитора Василя Барвінського // За вільну Україну. — 2003. — 15 квіт. — С. 5.
Іваськів Р. Присвячено Василю Барвінському: [Всеукр. наук. конф. у ТДПУ ім. В. Гнатюка] // Вільне життя. — 2003. — 15 берез.
Німилович О. Лемківська пісня у творчості Василя Барвінського // Народна творчість та етнографія. — 2003. — № 5–6. — С. 51–59; ноти, портр.
Німилович О. Неопубліковані мініатюри Василя Барвінського // Мистецтво та освіта. — 2003. — № 2. — С. 52–54.
Попович Ж. «Я — композитор без нот» // Дзеркало тижня. — 2003. — 16 серп. — С. 24.
Те ж: Тернопіль вечірній. — 2003. — 17 квіт. — С. 13.
Ровенчак С. «Не забудьте покласти у фортепіано мелений чорний перець…»: Колишня учениця В. Барвінського і тепер пам’ятає уроки видатного українця // Високий замок. — 2002. — 1 серп., фотогр.
Смоляк О. Ім’я Василя Барвінського повертається // Вільне життя. — 2003. — 18 лют. — (Незабутні).
Філоненко Л. Перший Всеукраїнський конкурс юних піаністів імені Василя Барвінського: [Проходив у Дрогобичі] // Культура і життя. — 2005. — 13 лип. — С. 6.
Філоненко Л. «Українські народні пісні для фортепіано» Василя Барвінського // Мистецтво та освіта. — 2003. — № 2. — С. 51–52.

***

Павлишин С. С. Барвінський Василь Олександрович (крипт. — В. Б.; 20.02.1888, Тернопіль — 9.06.1963, Львів) — композитор, піаніст, музикознавець, педагог, громадський діяч // ЕСУ. — К., 2003. — Т. 2. Б–Біо. — С. 243–244; фотогр.
Пиндус Б. Барвінський Василь Олександрович (20.02.1888, м. Тернопіль  — 09.06.1963, м. Львів) — композитор, піаніст, музикознавець, педагог, громадсько-культурний діяч // ТЕС. — Т., 2004. — Т. 1. А–Й. — С. 81–82; фотогр.