12 червня

80 років від дня народження Володимира Михайловича Гладкого

(12.06.1927–17.10.1991) — педагога, літературознавця, доктора філологічних наук, професора

Народився 12 червня 1927 р. у с. Жеребках, нині Підволочиського району. Навчався в гімназії «Рідної школи» у Тернополі (1937–39), потім — в українській гімназії, що діяла під час німецької окупації (1941–44). Після війни закінчив Чортківське педагогічне училище, а в 1955 р. — Кременецький педагогічний інститут. Працював учителем української мови та літератури в школі рідного села, а відтак — у Скалаті. У 1955–58 рр. — директор середньої школи в місті.

З 1958 р. жив і працював у Тернополі. Був інспектором обласного відділу народної освіти, завучем середньої школи, викладачем Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту (нині — технічний університет ім. І. Пулюя). У 1967 р. захистив у Львівському університеті кандидатську дисертацію «Епістолярна спадщина і новели Василя Стефаника», після чого працював викладачем у Тернопільському фінансово-економічному інституті (нині — національний економічний університет). Невдовзі отримав вчене звання доцента й очолив кафедру іноземних мов.

З вересня 1984 р. працював на кафедрі української літератури Тернопільського педагогічного інституту (нині — національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка). Тут сповна розкрився його талант педагога і вченого-літературознавця. В. Гладкий був одним із провідних українських дослідників творчості В. Стефаника та німецько-українських літературних зв'язків, плідно працював у галузі теорії та історії перекладу сучасної української літератури, порівняльного літературознавства. Він особисто знав багатьох українських і німецьких письменників. Досконало володів чотирма іноземними мовами. Його широка ерудиція викликала повагу в колег по роботі, захоплення та пошану в студентів. Він був справжнім інтелігентом, прекрасним педагогом, висококваліфікованим фахівцем і людиною щирою та приязною, уважною й толерантною, особистістю високої духовності та багатої внутрішньої культури.

В. Гладкий написав понад 60 наукових робіт, серед них — монографію «Українська радянська література в НДР», що вийшла у Львові в 1981 р., — одну з небагатьох в українському літературознавстві на цю тематику. Він був учасником міжнародних з’їздів славістів у Дрездені (1977) та Києві (1983), кількох міжнародних наукових конференцій. У 1988 р. захистив в Інституті літературознавства ім. Т. Шевченка в Києві докторську дисертацію «Українсько-німецькі літературні зв'язки. Генезис. Еволюція. Перспективи». Наступного року став професором.

17 жовтня 1991 р. після нетривалої хвороби В. Гладкий помер у лікарні в Тернополі. Через два дні його поховали в Скалаті.

П. Гуцал.

Література

Вашків Л. Був оптимістом з натури: До 70-річчя від дня народження В. М. Гладкого // Вільне життя. — 1997. — 13 черв.

Гуцал П. Село Жеребки: його історія і люди: Наук.-краєзн. нарис. — Тернопіль, 2003. — С. 129–131.

Замість квітки на свіжу могилу: Володимира Гладкого // Тернопіль. — 1991. — № 4. — С. 79.

Сорока П. Тихе безсмертя Володимира Гладкого // Тернопілля’97: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997. — С. 224.

***

Гуцал П. Гладкий Володимир Михайлович (12.06.1927, с. Жеребки Королівські, нині с. Жеребки Підволочиськ. р-ну — 17.10.1991, м. Тернопіль, похов. у м. Скалат Підволочиськ. р-ну) — літературознавець, педагог // ТЕС. — Тернопіль, 2004. — Т. 1. А–Й. — С. 360; фотогр.