1 лютого

105 років від дня народження Оксани Михайлівни Лятуринської

(1.02.1902–13.06.1970) — української поетеси, малярки, скульпторки

Народилася письменниця 1 лютого 1902 р. на хуторі Ліс, нині с. Хоми Збаразького району, в сім’ї офіцера-прикордонника. Навчалася в Кременецькій приватній українській гімназії ім. Івана Стешенка.

З 1924 р. — в еміграції, спочатку в Німеччині, згодом у Празі, де закінчила гімназію. Навчалася на філософському факультеті Карлового університету та в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. Працювала як малярка й скульпторка. Серед її творів: пам’ятник полеглим (1923 р., у Пардубіцях), надгробок Є. Коновальцеві (1939 р., у Роттердамі), погруддя Т. Шевченку, С. Петлюрі. Брала участь у міжнародних художніх виставках у Лондоні, Парижі, Берліні.

У роки Другої світової війни доля закинула її в США, де вона активно включилася в громадське та культурне життя. Брала активну участь у діяльності українських письменників, куди входили Іван Багряний, Улас Самчук, Юрій Стефаник (син Василя Стефаника) та інші літератори. Була довголітнім кореспондентом літературного збірника «Слово», що виходить у Канаді.

О. Лятуринська — авторка збірок поезій «Гусла», «Княжа емаль» (1941), «Материнка» (1946), «Бедрик», «Зібрані твори» (1983).

Померла 13 червня 1970 р. у м. Міннеаполісі (США). Похована в Бавнд-Бруку.

Література

Чернихівський Г., Чернихівська В. Оксана Лятуринська: Життя і творчість. — Кременець; Тернопіль, 2002. — 289 с.: іл. 20 с.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2002 рік: Бібліогр. список / Уклад. М. В. Друневич. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. — С. 19–22.