29 червня

130 років від дня заснування філії «Просвіти» в Тернополі

(1876)

Товариство «Просвіта», створене 8 грудня 1868 р. у Львові, було одноступеневою організацією. Статут товариства 1873 року змінив структуру, первинні осередки підпорядковувалися новоутвореним філіям. З ініціативи Олександра Барвінського, викладача Тернопільської учительської семінарії за підтримки його однодумців: о. С. Навроцького, катехита семінарії, П. Левицького, професора польської гімназії, К. Горбаля, заступника учителя української мови цієї ж гімназії, В. Лучаківського, адвоката та Л. Шеховича, судового службовця,

Установчі збори 29 червня 1876 р. ухвалили створити філію в Тернополі (перша створена в с. Боротники неподалік м. Ходорова в 1875 р.). До складу, окрім Тернопільського, входили первинні осередки Збаразького, Теребовлянського, Скалатського, Гусятинського і Чортківського повітів. Головою обрано д-ра Володимира Лучаківського, а секретарем — Олександра Барвінського, який виконував основну роботу у філії. Мешканці сіл і міст Тернопілля масово вступали в члени «Просвіти», створювалися первинні осередки, утворювалися філії: у Підгайцях (1892), Бережанах (1895), Копичинцях (1897), Теребовлі (1903), Заліщиках і Зборові (1906), Бучачі (1907), Збаражі й Чорткові (1908), Скалаті (1909), Козові (1911), Новому Селі (1912), а після Першої світової війни — в Гримайлові (1924), Мельниці-Подільській (1925), Підволочиську (1927) і Монастириську (1928). Найбільше членів «Просвіти» тоді було у Тернопільському, Збаразькому і Скалатському повітах. Філії проводили жваву культурно-освітню діяльність серед мешканців, зокрема селянства.

Після Першої світової війни будувалися «Народні будинки» або читальні «Просвіти» в багатьох населених пунктах Тернопільщини. В кожному новозбудованому будинку була глядацька зала, приміщення для бібліотеки і занять хору й різних гуртків, кооперативної крамниці, а в окремих — і молочарня. Книжками бібліотеки користувалися не лише члени «Просвіти», а й усі мешканці населеного пункту.

Польська окупаційна влада вороже ставилася до діяльності «Просвіти». Під час «пацифікації» (1930) каральні експедиції поліцаїв і уланів по-варварськи громили будинки «Просвіти»: знищували україномовні книжки, портрети українських письменників, меблі, одяг і декорації для вистав, музичні інструменти, обладнання молочарень. «Шукаючи» заборонену літературу і періодичні видання, руйнували підлогу й дахи, виривали вікна й двері. Зруйновано пам’ятник Т. Шевченку в с. Шилах на Збаражчині, пам’ятний знак у Теребовлі. В кооперативних крамницях сипучі товари обливали оцтом або гасом. Активних просвітян і свідомих українських патріотів піддавали катуванню, окремі не витримували побоїв помирали, чимало залишилося інвалідами на все життя. Закрили багато первинних осередків і філій, кооперативних крамниць.

Напередодні Другої світової війни «Просвіта» на Тернопільщині мала 94135 членів. Серед школярів і молоді жваву роботу проводила «Молода «Просвіта» — підрозділ «Просвіти» дорослих.

Восени 1939 р., після вступу в західноукраїнські землі військ московсько-більшовицької імперії, «Просвіту» було ліквідовано і заборонено, як націоналістична організація, ворожу радянському державному і суспільному ладові, комуністичній ідеології.

У 1941 – 1944 рр. під час німецької окупації Тернопільщини, «Просвіта» відновила свою діяльність, але з другим приходом радянських військ весною-влітку 1944 р. була знову заборонена. Більшовики керівників філій і первинних осередків, активних членів товариства засуджували на довготривалі терміни ув’язнення в концтаборах або разом із сім’ями депортовано до Сибіру.

22 листопада 1988 р. у Тернополі створено Товариство української мови ім. Т. Шевченка (друге після Львова). Товариство української мови в жовтні 1991 року реорганізоване у Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Нині на Тернопільщині товариство «Просвіта» — найбільш масова громадська організація, охоплює майже 27 тис. членів. У 1991 р. в області відновлено вперше в Україні «Молоду Просвіту», яка має понад 13,5 тис. членів.

Б. Головин.

ЛІТЕРАТУРА

Мудеревич В. Культурно-просвітницька діяльність товариства «Просвіта» на Чортківщині (1918 – 1939 рр.) // Наукові записки ТДПУ. Сер.: Історія. — Тернопіль, 2003. — Вип. 4. — С. 19 – 23.

Осінчук Г. «Просвіта» на Підволочищині: Короткий іст. нарис. — Підволочиськ: Терно-граф, 2002. — 160 с.

«Просвіта»: Історія та сучасність (1868 – 1998): Зб. матеріалів та докум., присвячених 130-річчю ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка / Упорядкув., ред. В. Германа. — К.: Вид. центр «Просвіта»; Веселка, 1998. — 488 с.

***

Боклінка Н. «Просвіта» // Народне слово. — 2003. — 11 лип. — (Громадські організації Збаражчини поч. ХХ ст.).

Іванців О. Світлом знання проростає «Просвіта», мудрістю наших звитяг і горінь // Голос народу. — 2003. — 25 лип., фотогр.

Мудеревич В. До питання про виникнення філії товариства «Просвіта» в Чорткові // Голос народу. — 2003. — 11 лип. — (З історії).

Палуб’як Б. Незгасна іскра «Просвіти» // Вільне життя. — 2003. — 7 серп. — (Світ нашої духовності).

«Просвіта»: Минуле й сьогодення: Просвітянський рух у селах Гусятинщини // Просвіта. — 2003. — № 66 (груд.). — С. 2 – 3; фотогр.

Смалига М. Теребовлянські фестини // Воля. — 2003. — 13 черв., фотогр. — (100-річчю «Просвіти» присвячено).

Філик І. Не втратити б найголовніше: [З історії діяльності «Просвіти» Збаражчини в 1933 – 1934 рр.] // Народне слово. — 2005. — 25 берез. — С. 5. — (Скарби нетлінні).

Ципанюк Г. Подвійний ювілей міської «Просвіти» // Вільне життя. — 2003. — 28 жовт., фотогр.

Шевчук Л. Ясні горизонти в «Просвіти» // Свобода. — 2003. — 27 груд. — С. 4. — (Ювілеї).

Шимків П. Тернопільські фестини // Слово «Просвіти». — 2004. — 5 – 11 серп. — С. 6; фотогр.

Шимків П. Треті фестини: [Зібр. обл. об’єднання «Просвіти»] // Русалка Дністрова. — 2003. — № 1 – 3 (серп.). — С. 18; фотогр.

Юрса Г. Дух просвітницький — незламний // Подільське слово. — 2004. — 12 листоп. — С. 7.