450 РОКІВ З ЧАСУ ЗАСНУВАННЯ

ПЕРШОЇ КОЗАЦЬКОЇ СІЧІ НАШИМ ЗЕМЛЯКОМ ДМИТРОМ ІВАНОВИЧЕМ ВИШНЕВЕЦЬКИМ (БАЙДОЮ) (1553)

Українське козацтво зародилося давно. Перші письмові згадки про козацтво датуються 80-90 роками ХV століття. Саме слово козак – ввійшло у свідомість нашого народу в значенні вільна людина, народний месник, борець за свободу і незалежність України.

Козаки освоювали незаселені українські степи за Дніпровськими порогами. На ці простори не поширювалася влада ні польсько-литовських, ні татаро-турецьких загарбників. На цих землях, а згодом на всій території України утворився новий стан вільних людей – запорозьке козацтво.

Нижче Дніпровських порогів, де ріка ділиться та утворює острови, козаки ставили собі фортеці – “острожки”. Далі на місці дрібних побудували одну головну, яку назвали Запорозька Січ.

Запорозька Січ – це феномен світової цивілізації навіть з висоти нинішнього дня, не кажучи уже про час її існування. Своїм суспільним укладом, структурою, військовою організацією, писаними і не писаними законами, побутом і звичаями Січ не мала аналогів. Січ була рятівницею і рідною домівкою для козака і гречкосія, і всіх, кому потрібний був її захист. Січ була зразком поєднання демократизму зі строгістю порядків і самодисципліни. Січ була колискою української державності, контролюючи значні території, утримуючи багатотисячну армію, адміністративний апарат. Січовики мали символіку: прапори, гімн, герб. Столицею Запорозької Січі була могутня фортеця, оточена частоколом, в заборолах якого виставлено гармати. На центральній площі стояли церква, скарбниця, військовий арсенал, майстерні. Навколо них – курені-казарми, в яких жили запорожці. Козаки вибирали свою старшину – гетьмана, кошового отамана, курінних отаманів – вільним, демократичним голосуванням. Збройні сили складалися з таких родів військ: піхоти, кінноти, артилерії та морського флоту.

На Запорозькій Січі існувала постійна школа лицарського, військового мистецтва. При січовій церкві діяла загальноосвітня школа. Командний склад низового війська, як правило, був високоосвічений. Полковники, сотники, чимало рядових козаків закінчували Києво-Могилянську академію або інші вищі чи середні навчальні заклади.

На Запорожжі існувало суворе законодавство, що не допускало будь-яких аморальних вчинків. Нещадно викорінювалося злодійство, розбій, конокрадство. Не було місця в цьому товаристві зраді, боягузтву, підлості, шахрайству.

Виникнення січі пов’язане з іменем Дмитра Вишневецького (Байди) з містечка Вишнівець. Д.Вишневецький належав до неспольщених українських магнатів, був канівським старостою. Своє свідоме життя присвятив боротьбі з Кримським ханством і турецькими загарбниками. Усю надію покладав на українське козацтво, з яким не раз громив татар і турків. У Молдавії Байда потрапив у полон, і турки замордували його. Народ у піснях і думах увіковічив відважного отамана.

ЛІТЕРАТУРА

Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. – К.: Заповіт, 1995. – 173 с.

Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К.: Вища школа, 1994. – 542 с.

Сергієнко Г.Я. Біля витоків українського козацтва і Запорозької Січі //Укр. іст. журнал. – 1992. - №12. – С.129.

Сергійчук В.І. Іменем війська Запорозького: Укр. козацтво в міжнародних відносинах ХVІ середина ХVІІ ст. – К.: Вид-во “Україна”, 1991. – 253 с.

С.12-35: Про Д.Вишневецького.

Чайковський А. Запорізька Січ. – Тернопіль: МП “Чумацький шлях”, 1991. – 36 с.

Щербак В.О. Запорозька Січ як фактор консолідації українського козацтва до кінця ХVІІ ст. //Укр. іст. журнал. – 1995. - №5. – С.68. 124-126.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. – К., 1990. – Т. 1. – С.102-107; Т. 2. – С.19.

***

Багнюк А. Де Байда мед-горілку пив: У руслі старого Дніпра, на острові Мала Хортиця, знайдено замок князя Д.Вишневецького //Україна молода. – 1998. – 27 жовт.

Борисов С. Апогей Дмитра Вишневецького //Наука і суспільство. – 1996. - №11-12. – С.40-42.

Гурбик А. “Українська Атлантида”: До історії виникнення першої Запорізької Січі //Пам’ять століть. – 1999. - №5. – С.68.

Лавренюк В. Дмитро (Байда) Вишневецький і Запорізька Січ //Джерело. – 1994. - №1. – С.56-62.

Те ж: Селянська доля. – 1992. – 21 лип. – (Українознавство).