20 СІЧНЯ

135 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

БУДЗИНОВСЬКОГО В’ЯЧЕСЛАВА ТИТОВИЧА

(30.01.1868-14.02.1935) – УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ІСТОРИКА І ПУБЛІЦИСТА

Народився В’ячеслав Будзиновський 20 січня 1868 року в Баворові Тернопільського району в сім’ї сільського учителя.

Навчався спочатку у Львівській польській, а потім – українській гімназіях.

1886 року Будзиновський починає редагувати часопис “Праця”, а через два роки започатковує молодіжний журнал “Товариш”. На посаду редактора був запрошений І.Франко. До редакції також входили О.Маковей, П.Павлик, М.Ганкевич, К.Трильовський, О.Терлецький. В журналі “Товариш” була надрукована перша стаття В.Будзиновського “Сільське робітниче питання” (рецензія на німецьку книжку).

У 1891 році вийшла перша його книжка “Культурна нужда австрійської Русі”, а в 1894 р. – “Аграрні відносини”, у 1895 р. – “Хлопська посілість”. У тому ж 1895 р. Будзиновський стає редактором новоствореного “Громадського голосу” – офіційного органу радикальної партії, а невдовзі і журналу “Радикал”.

Переїхавши у 1896 р. до Чернівців, починає видавати газету “Праця”, де вперше друкує новели В.Стефаника, разом з Д.Лукіяновичем видає “Універсальну бібліотеку” і продовжує роботу над вивченням селянського питання.

У 1907 р. В.Будзиновський був обраний послом до австрійського парламенту, де представляв інтереси українського народу аж до жовтня 1918 р., до проголошення Української держави. Почав писати історичні статті, а потім історичні оповідання і повісті: “Наші гетьмани”; “Хмельниччина” та інші.

Після війни був редактором прогресивної газети “Рада”. Видав публіцистичні твори “Йшли діди на муки”; історичні повісті “Осаул Підкови”, “Під одну булаву” (1920); “Кров за кров” (1922); “Історія України” (1924); “Пластун” (1926), “Пригоди запорозьких скитальців” (1927), “Перед бурею” (1930), “Гримить” (1934). Найбільш популярними були історичні (33 кн.) та економічно-політичні (29 кн.) твори.

Є автором талановитих гумористичних творів (9 кн.).

Помер В’ячеслав Будзиновський 14 лютого 1935 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

ЛІТЕРАТУРА

Будзиновський В. Волю бути козачкою: Оповідання. – Нью-Йорк: Говерла, 1962. – 85 с.

Будзиновський В. Йшли діди на муки: Введення в історію України. – Тернопіль: Вид-во “Тернопіль”, 1994. – 128 с. – (Із репресованих книг).

Будзиновський В. Наші гетьмани. – Тернопіль: Ред.-видав. відділ упр. по пресі, 1990. – 113 с.

Будзиновський В. Осаул Підкови: Уривок з повісті //Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. №4. – Тернопіль, 1992. – С.13-15.

Будзиновський В. Пригоди запорожців. – Нью-Йорк, 1957. – 220 с.

Будзиновський В. Пригоди запорозьких скитальців: Повість та оповідання. – К.: Дніпро, 1993. – 383 с.

Будзиновський В. Як Москва нищила Україну: На підставі старих народних пісень. – Тернопіль, 1991. – 34 с.

***

Весна Х. Співець козацької слави //Вільне життя. – 1991. – 11 квіт. – (Рядок з біографії краю).

Весна Х. “Шукав золото української душі…”: Штрихи до творчості В.Будзиновського //Вільне життя. – 1990. – 7 листоп.

В’ячеслав Будзиновський //Левицький К. Українські політики Галичини. – Тернопіль, 1996. – С.83-85.

В’ячеслав Будзиновський: між національним та інтернаціональним //Адрусів С. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. – Тернопіль, 2000. – С.156-162.

Гаврилишин В. Будзиновський повертається… //Тернопіль вечірній. – 1993. – 20 лют.

Голобуд Б. В’ячеслав Будзиновський – політик і громадський діяч України кінця ХІХ – поч. ХХ ст. //Армія України. – 1998. – 8 верес. – (Сторінки історії).

Жердинюк М. “Як Москва нищила Україну”: [Повернення творчих доробків В.Будзиновського читачам] //Відродження. – 1991. – 19 берез.

Погребенник Ф. Письменник, видавець, меценат //Слово і час. – 1993. - №2. – С.18.

Прокопів І. В’ячеслав Будзиновський (30.І.1868-14.ІІ.1935) – публіцист і письменник //Укр. календар. – 1968. – Варшава, 1968. – С.166-167.

Ханас В. Коли ж народився Будзиновський ? (20 січ. 1868) //Тернопіль вечірній. – 1993. – 6 січ.

Ханас В. Найрадикальніший серед руських радикалів //Селянська доля. – 1993. – 30 січ.

Ханас В. Перший голос за незалежність //Подільське слово. – 1993. – 30 січ., 13 берез.

Цюцюра Т. Боротьба українців у віденському парламенті за загальне виборче право і національну автономію (зокрема, в роках 1905-1907) //Укр. історик. – 1980. - №1-4. – С.38-42.

Чорнопиский М. Девіз його життя: Демократична державність України //Розбудова держави. – 1993. - №9. – С.45-52.

Чорнопиский М. “Сей чоловік на муки піде, а не зрадить…” //Західна Україна. – 1993. - №22. – 23-29 трав.

***

Будзиновський В’ячеслав – укр. письменник, публіцист //Українська журналістика в іменах /За ред. М.М.Романюка. – Львів, 1994. – Вип. 1. – С.28.

Будзиновський В.П. (1868-1935) – укр. письменник, історик і публіцист //УЛЕ. – К., 1998. – Т. 1. – С.241.

Будзиновський В’ячеслав (20.І.1868-14.ІІ.1935) – укр. громадський та політ. діяч, письменник, історик, публіцист, видавець //Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Польсько-укр. взаємини. – Тернопіль, 1996. – С.12.