30 ЖОВТНЯ

120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

БОЙЧУКА МИХАЙЛА ЛЬВОВИЧА

(30.10.1882-13.07.1937) – УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСЦЯ-МОНУМЕНТАЛІСТА

Видатний художник-монументаліст Бойчук Михайло Львович народився 30 жовтня 1882 року у селі Романівка Теребовлянського повіту. Тут закінчив народну школу. 16-річним юнаком виїздить до Львова, знайомиться з малярським мистецтвом і, долаючи матеріальну скруту, вступає до промислової школи, де був помічений його художній талант. Під опікою Президії Наукового товариства ім. Т.Шевченка, а згодом і митрополита Андрея Шептицького він здобув освіту в кількох європейських Академіях мистецтв – у Кракові, Мюнхені і Відні (1899-1907), мав можливість здійснити творчі подорожі по Австрії, Франції, Італії і Росії. У 1908-1921 роках удосконалював свою майстерність у Мілані, Венеції і в центрі світового мистецтва – Парижі, де після кількох виставок своїх картин здобув широке визнання як художник-новатор.

З вибухом першої світової війни М.Бойчук разом з молодшим братом Тимком, як австрійські піддані, були заслані на північний схід Росії. Після повернення з заслання до Києва в 1917 році професор М.Бойчук бере участь у створенні Української Академії мистецтв і очолює майстерню монументалістики. Як фундатор Академії, відіграв видатну роль у заснуванні й розбудові вищої художньої освіти на Україні, став піонером українського монументального мистецтва, що базувалося на нововізантійській школі іконопису, давньоукраїнському живописі та народному малярстві. Разом з учнями взяв участь у розписах Луцьких казарм у Києві (1919), виконав розписи павільйону на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві, санаторію ВУЦВК на Хаджибейському лимані і Одесі (1928), Червонозаводському театрі в Харкові (1933-35). Відомі полотна художника – “Жінка спить”, “Чабан”, “Орач”, “Біля буфету”, “Селянська сім’я”, “Робітник і робітниця”.

У грудні 1936 року М.Бойчук, як і його учні, був незаконно репресований, а всі монументальні твори, сюжетні картини і графічні малюнки нещадно знищені. За неточними даними М.Бойчука розстріляли восени 1937 року.

ЛІТЕРАТУРА

Бартіш Г. Монументальні розписи Михайла Бойчука в Галичині //Образотворче мистецтво. – 1998. - №2. – С.28-30.

Бойчук Михайло – видатний художник //Теребовлянщина. - Львів, 1999. – Вип. 1. – С.105.

М.Бойчук – видатний український художник //Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. – Львів, 1998. – С.192-194.

Живопис і графіка //Вони прославили наш край. – Тернопіль, 2000. – С.11.

***

Белоусов А. Скорбящая муза: [о М.Бойчуке и бойчукистах] //Независимость. – 1997. – 2 дек.

Бойчук О. У вінку буття художника Бойчука //Шлях перемоги. – 1998. – 18 лют.

Бойчук та його учні //Культура і життя. – 1997. – 12 берез.

Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Печарковської про Бойчука і бойчукістів //Київська старовина. – 1999. - №6. – С.133-150, фот.

Ковальчук М. Повернулися із забуття: [Брати Бойчуки] //Воля. – 1996. – 8 листоп.

Кравченко О. Творчі принципи Михайла Бойчука //Образотворче мистецтво. – 1998. - №2. – С.20-21, іл.

Міщенко Г. І ще раз – Бойчукісти і наш час //Образотворче мистецтво. – 1997. - №1. – С.43.

Портнова Л. “Початок весни в мистецтві...”: Невідомі фотодокументи до біографії М.Бойчука //Русалка Дністрова. – 1995. - №5 (берез.).