45 РОКІВ СТРУСІВСЬКІЙ ЗАСЛУЖЕНІЙ САМОДІЯЛЬНІЙ КАПЕЛІ БАНДУРИСТІВ “КОБЗАР” (1957)

Струсівська заслужена капела бандуристів України “Кобзар” – явище напрочуд унікальне.

Формувалася капела бандуристів у часи політичної відлиги після смерті “вождя усіх народів”. Люди з усіх кінців району добиралися до Струсова, як до храму пісні. Ніщо не зупиняло їх прагнення до співу і гри на бандурі.

Першими організаторами капели були Володимир Обухівський, Іларіон Пухальський, Антін Заячківський, брати Богдан та Іван Кравчуки. Яскравий пісенний пласт залишив у колективі один з перших художніх керівників Мирослав Ляхович. Його твори, зокрема “Цвіте наш край”, “Грайте, подільські цимбали”, увійшли до постійного репертуару.

Немало прислужився капелі і випускник Львівської консерваторії, диригент Володимир Верней, згодом заслужений працівник культури України, а також диригенти Михайло Носатий та Ігор Данилюк.

Нову сторінку творчої діяльності та виконавської майстерності колектив перегорнув з приходом у нього восени 1972 року також випускника Львівської консерваторії Богдана Іваноньківа, який привів колектив до всенародного визнання.

“Кобзар” є лауреатом конкурсу імені С.Крушельницької, обласних премій імені Степана Будного та братів Лепких, він удостоєний багатьох державних нагород.

Фірма “Мелодія” випустила кілька грамплатівок із записами творів колективу, на Тернопільській студії “Шанс” записали магнітоальбом з кращими надбаннями своєї концертної програми.

Гордістю капели став музей, створений самими учасниками. У ньому кожен експонат має неповторну історію і розповідає про людей, які несуть нам щастя, радість і добро. А сама заслужена капела бандуристів України ось уже 45 років радує серця і хвилює душі численних слухачів.

ЛІТЕРАТУРА

Про нагородження учасників заслуженої самодіяльної капели бандуристів УРСР Струсівського сільського будинку культури Теребовлянського району Тернопільської області Почесною Грамотою та Грамотою Президії Верховної Ради УРСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1987. - №22. – С.322.

***

Киба П. “Співає народ, а пісні, наче дзвони...”: Струсівська капела //Тернопілля’97: Регіон. річник. – Тернопіль, 1997. – С.436.

Надзбруччя – грані кобзарських традицій: [Про Струсівську капелу бандуристів] //Губ’як В. Теребовля в дзеркалі часу. – Житомир, 1999. – С.67-88.

Струсівська капела бандуристів //Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. – Львів, 1998. – С.228.

***

Брездень М. Струсівській заслуженій самодіяльній капелі бандуристів України “Кобзар” – 40 років //Русалка Дністрова. – 1997. - №5 (лип.).

Брездень М., Михальська Л. І торкається серця струна...: Слово про заслужену самодіяльну Струсівську капелу бандуристів “Кобзар” //Тернопіль. – 1993. - №1. – С.35-38.

Бубній П., Зубик М. На поклик вічної бандури: Збирає людей Струсівська капела “Кобзар” //Вільне життя. – 1991. – 20 берез. – (Світ нашої духовності).

Виспінський І. Грайте, бандури //Свобода. – 1997. – 24 черв.

Виспінський І. Народ ніколи не загине, допоки музика жива //Свобода. – 1999. – 6 серп.

Губ’як В. Кобзарство на теренах Галичини: [Про Струсівську капелу] //Народна творчість та етнографія. – 1998.- №4. – С.33.

Киба П. Капела бандуристів у Словаччині //Воля. – 1993. – 7 лип.

Ковалевський М. Бринять бандури над Поділлям //Культура і життя. – 1997. – 11 черв.

Кузик Л. Столиця аплодувала капелянам //Воля. – 1999. – 15 трав.

Мартинчук М. Славні правнуки славних прадідів //Ровесник. – 1991. - №9 (3-8 берез.).

Миколаєнко Г. Бандури срібний передзвін //Свобода. – 1997. – 22 лип.

Не вмирає душа наша... //Воля. – 1997. – 23 трав.

Собуцька В. У барвистім плетиві пісень //Свобода. – 1995. – 10 жовт.

Тракало В. На сторожі народної пісні //Відродження. – 1991. – 12 берез.