28 ЛИПНЯ

95 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

МАНЧУЛЕНКА ІВАНА ВАСИЛЬОВИЧА

(28.07.1906-11.01.1987) – ФОЛЬКЛОРИСТА,

ДРАМАТУРГА, ІСТОРИКА, КРАЄЗНАВЦЯ

Народився Іван Манчуленко 28 липня 1906 року в селі Колодрібка Заліщицького району, у селянській сім”ї. З 1912 до 1913 р.р. навчався в сільській початковій школі, проте навчання було перерване першою світовою війною. Завдяки батькові хлопець займався самоосвітою.

Першою книжкою, котрою захопився Іван Манчуленко в дитинстві, були “Галицькі новели”. Після ознайомлення із “Кобзарем” Шевченка і сатирою Руданського він став постійним читачем бібліотеки при читальні “Просвіта”. Книга Джона Вільяма Дрепера “Історія боротьби віри з наукою” пробудила в Івана величезний інтерес до науки, примусила думати самостійно.

Коли Іванові виповнилося десять років, батько купив йому зошит і порекомендував синові писати історію села. “Історія Колодрібки” – рукопис Івана Васильовича Манчуленка написаний в десяти зошитах (понад дві тисячі сторінок). Він записував також народні пісні. У “Збірці народних пісень” сотні творів, у яких відбиті мотиви язичеські, старослов”янські, козацькі, бурлацькі, панщизняного періоду.

З 1927 року Манчуленко був секретарем читальні “Просвіта”, а з 1931 року режисером театрального гуртка “Просвіти”. Театральні здібності Івана привернули увагу місцевих просвітян. З 1933 року він був головою театрального гуртка, в якому кількість гуртківців збільшилася від 30 до 60 чоловік. У 1936 році Іван Манчуленко написав п’єсу у двох діях “А молодість не вернеться”, що вийшла у Львові, а у 1938 році члени “Просвіти” цю п’єсу ставили у 10 селах Заліщанщини. У 1938 році вийшла з друку його драма на п’ять дій “Чиї діти яких батьків” (друга назва “Гурра патріоти”), яка пропала в роки Другої світової війни.

Сільським театральним гуртком Іван Манчуленко керував до 1940 року, будучи одночасно бухгалтером місцевої кооперативи. У лютому 1941р. його було обрано головою колгоспу, а в червні цього ж року він став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Весною 1942 року І.В.Манчуленко був вивезений на роботу в Німеччину. Спочатку потрапив у концтабір, а потім працював у господарстві бауера в селі Просберг недалеко міста Герсбрука. Після війни, визволений з полону І.В.Манчуленко працював у рільничій, будівельній, шляховій, садовиноградній бригадах колгоспу, головою Колодрібської сільської Ради.

“Збірку весільних пісень” Манчуленко вислав у січні 1964 року в Київ (Центральний Будинок Народної Творчості). Зараз ці фольклорні записи зберігаються в архіві історії етнографії АН України імені М.Рильського.

Рукопис книги “Історія с. Колодрібка” автор подарував родичеві, офіцерові Івану Середі.

Помер Іван Васильович Манчуленко 11 січня 1987 року, похований на цвинтарі в селі Колодрібка.

ЛІТЕРАТУРА

Манчуленко І.В. Історія с. Колодрібки від найдавніших часів до 1939 року (рукопис).

Манчуленко І.В. Збірка народних пісень (рукопис). Машинопис зберігається в краєзнавця О.С.Тура (м. Заліщики).

Манчуленко І.В. Найбільше наше багатство //Вільне життя. – 1984. – 10 січ.

Манчуленко І.В. Пісні з Колодрібки //Жовтень. – 1971. – С.150-155.

Манчуленко І.В. Розповідь ветерана //Колос. – 1970. – 26 лют.

***

Гермаківський І. Історик з Колодрібки //Вільне життя. – 1966. – 16 листоп.

Ганджала О. Самородок “Золотої долини” //Ровесник. – 1970. – 14 лют.

Лубківський Р. Пісні з Колодрібки //Жовтень. – 1971. – С.150-155.

Тур О. Пам’яті літописця з Колодрібки //Колос. – 1990. – 22 лип.

Тур О. Вкарбовано в пам’ять //Вільне життя. – 1964. – 19 берез.

Шевчук Г. Історія, серцем писана //Колос. – 1979. – 28 черв.

Чортківська округа. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики: Іст.-мемуар. зб. – Нью-Йорк, 1974. - 927с.

 С.771: Про Манчуленка І.