12 ТРАВНЯ

65 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

МАРЧУКА ІВАНА СТЕПАНОВИЧА

(12.05.1936) – МАЙСТРА ЖИВОПИСУ

Іван Степанович Марчук народився 12 травня 1936 року в селі Москалівка Лановецького району, у родині відомого на всю округу ткача. Після закінчення семирічної школи невгасима любов до малювання привела його до Львівського училища прикладного мистецтва ім..І.Труша на відділ декоративного розпису, де навчався у 1951-1956 роках. Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив у 1965 році. З 1965 по 1968 рік працював у Київському науковому інституті надтвердих матеріалів, а згодом у Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 1984 року на творчій роботі. Живе і працює в Києві.

До 1988 року творчість Івана Марчука не була визнана офіційно Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього Радянського Союзу (перші виставки у 1979, 1980 роках у Москві). І лише у 1988 році його прийняли у члени Спілки художників України.

Приблизно з тисячі творів і близько двадцяти персональних виставок складається доробок художника. За останні роки з його мистецтвом ознайомилися глядачі Австралії, Канади, США.

Митець ділить свою творчість на п’ять періодів: “Голос моєї душі”, “Цвітіння”, “Пейзажі”, “Портрет”, “Абстрактні композиції”. Твори кожного періоду відрізняються за стилем та малярською манерою. Замість звичайного мазка він винайшов спосіб нанесення на полотно найтонших цівок кольору, що створює дивовижне мереживо, завдяки якому добивається неймовірного світіння й мерехтіння кольору.

Творчість Івана Марчука викликає жвавий інтерес і шанування. 7 березня 1997р. йому було присуджено Державну премію України імені Т.Шевченка.

ЛІТЕРАТУРА

Марчук І.: “Вся моя творчість побудована на імпровізації” /Розм. зап. Х.Володюк/ //Русалка Дністрова. – 1994. - №12 (верес.).

Марчук І. “Живу в Києві, працюю у Нью-Йорку…” /Розм. зап. А.Михайленко //Русалка Дністрова. – 1997. - №6 (лип.).

Те ж: Аргументы и факты. – 1997. - №15. – С.23.

Марчук І.: “Світ – моя майстерня і моя палітра” /Публ. Л.Волги //Голос Лановеччини. – 1996. – 18 жовт.

Те ж: Урядовий кур’єр. – 1996. – 5 жовт.

Марчук И.: “Я сам пишу свою Библию” /Зап. А.Архангельский //Всеукраинские ведомости. – 1997. – 4 марта.

Марчук І. “Я вижив, бо дуже затятий” //Свобода. – 1997. – 15 лип.

Марчук И. “Я считаю, что женщину искать не нужно – она должна явиться, как являются мотивы моих картин…” //Факты. – 1999. – 24 ноябр.

***

Про присудження Державних премій України імені Т.Шевченка 1997 року: Указ Президента України від 7 березня 1997р. //Голос України. – 1997. – 12 берез.

Марчуку І.С. – художнику за цикл картин

“Шевченкіана”, “Голос моєї душі”.

***

Абліцов В. “Мого місця ніхто не займе. Воно моє” /Розм. з художн. І.Марчуком //Голос України. – 1997. – 18 січ.

Андрущенко Т. Образотворча шевченкіана музею Тараса Шевченка: [Про І.Марчука] //Образотворче мистецтво. – 1999. - №3-4. – С.13.

Боднар І. Львів”яни вітають Івана Марчука: [Про виставку художн.] //Русалка Дністрова. – 1997. - №2 (січ.).

Божко С. Про батьківщину, про творчість і про себе //Робітнича газета. – 1997. – 20 берез., портр.

Було багато картин, квітів і гостей: І.Марчук став заслуженим художником України //Свобода. – 1996. – 24 верес.

Бушак С. Тернистий шлях Івана Марчука //Сучасність. – 2000. - №2. – С.119., іл.

Васильченко М. Світ його душі //Культура і життя. – 1997. – 26 лют.

Вербовий М. Екранна душа І.Марчука //Укр. слово. – 1998. – 31 груд.

Герета І. Голос душі //Джерело. – 1994. - №1. – С.154-160.

Герета І. Іван Марчук //Тернопіль: Художники Тернопільщини. – 1994. - №2-3. – С.16-18.

Доможирова Г. Іспанець Пікассо малював у Франції. Українець Марчук – у США //Тиждень. – 1996. – 22-28 листоп.

Золотарьова Е. Без Івана Марчука – не уявити сучасне українське мистецтво //Освіта України. – 1998. – 2 верес.

Голуб О. Іван Марчук – художник, який мандрує містами, думками і спогадами //Час. – 1996. – 18 жовт.

Іван Марчук – гідний Шевченківської премії //Свобода. – 1997. – 1 лют.

Іван Марчук – Шевченківський лауреат //Ровесник. – 1997. – 21 лют.

Ильченко О. Счастье быть настоящим или Нить творчества Ивана Марчука //Всеукраинские ведомости. – 1996. – 14 мая.

Ламонова О. Виставка Івана Марчука //Культура і життя. – 1998. – 2 груд.

Литвин М. Лінія Івана Марчука //Наш час. – 1994. – 21 жовт.

Ляпін О. Пророцтва геніального майстра (нейтронному потоку в серці саркофага 4-го блоку ЧАЕС присвячується) //Україна молода. – 1996. – 2 жовт.

Матвєєв В. “Це моє новітнє Євангеліє...”: “Шевченкіана” українського художника І.Марчука //Відродження. – 1998. - №1. – С.16.

Міщенко Г. Дуалізм Івана Марчука: [Творчий портрет] //Образотворче мистецтво. – 1997. - №2. – С.43-44.

Нарешті й Іван Марчук заслужений художник України //Русалка Дністрова. – 1996. - №18 (жовт.).

Народный художник стал заслуженным //Всеукраинские ведомости. – 1996. – 19 сент.

Петрусьова Н. Місячні дзвони Івана Марчука //Голос України. – 1995. – 3 черв.

Прохасько С. Півтори години з Іваном Марчуком //Тернопіль вечірній. – 1997. – 14 черв.

Собуцька В. Цьогорічний лауреат – шевченківець Іван Марчук //Тернопілля”97: Регіон. річник. – Тернопіль, 1997. – С.427-430.

Стадниченко В. Євангеліє, від Марчука //Демократична Україна. – 1997. – 25 квіт.

Туревич Л. Геній “пльонтанізму” //Селянська доля. – 1996. – 1 черв. – (Ювілей).

Туревич Л. Нев’янучий талант Івана Марчука: Штрихи до портрета //Голос Лановеччини. – 1996. – 24 трав.

У третє тисячоліття з Марчуком //День. – 1996. - №60. – С.6., фото.

Чирва А. Сотвори собі в’язницю //Урядовий кур’єр. – 2000. – 22 лип.

Шлапак Ю. Марчук у домі Кавалеридзе //Демократична Україна. – 2000. – 31 берез.

Шудря М. Голос його душі // Демократична Україна. – 1999. – 5 січ.

Ще раз про малярство Івана Марчука //Тернопіль вечірній. – 1996. – 3 лип., фото.

Яцишин З. Голос душі //Свобода. – 1996. – 14 трав. – (З Тернопілля родом).