Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос
  більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!

Т. Шевченко

 «Коронація слова» — Міжнародний літературний конкурс романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики й творів для дітей, метою якого є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і, як наслідок, — наповнення українського ринку конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру — якісними українськими фільмами та п’єсами.

У 1999 році компанія «Монделіс Україна» спільно з телеканалом «1+1» заснували конкурс романів та кіносценаріїв. Сьогодні його генеральним  партнером є телеканал «Інтер». З 2005 року на конкурс приймають також п’єси, а з 2008-го — пісенну лірику про кохання. У 2009 році «Коронацію слова» визнано найпрестижнішим соціально-відповідальним проектом у країні. Його переможцями є громадяни Македонії, Австрії, Німеччини, США, Польщі.

Брати участь у «Коронації слова» можуть як досвідчені письменники, так і новачки. Особливістю є те, що тексти приймаються й розглядаються під псевдонімами, а їх автори стають відомими лише після підбиття підсумків. Єдине обмеження — твори, які пропагують фашизм, екстремізм, ксенофобію, шовінізм тощо. У кожній номінації визначають три найкращі твори, є також заохочувальні премії.

За словами засновників «Коронації слова» Юрія й Тетяни Логушів, за 16 років конкурс став новою хвилею літератури, яка набуває все більшої підтримки серед вдячної аудиторії та шанувальників. Видані романи стають бестселерами, перекладаються різними мовами. Відкрито понад 550 нових, раніше невідомих авторів, які від кількох місяців до року стають популярними та знаходять свого читача.

Приємно, що в дивовижному розмаїтті книг сучасної української літератури, відмічених «Коронацією слова», є й наші краяни. Їх плідне літературне надбання  відзначено як нагородами в традиційних номінаціях, так і спеціальними відзнаками від видавництв, літературних клубів, університетів, Національної спілки письменників України та окремих представників культури, бізнесу й державних установ.

Марія Баліцька — журналіст, редактор, поет, прозаїк, громадська діячка. Народилася 26 грудня 1963 року в с. Піщаному Зборівського району. У 1994 році закінчила факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (нині національний). Працює головним редактором газети «Університетська думка» Тернопільського національного економічного університету, гуртує довкола себе творчу молодь — написане молодими письменниками друкує в альманасі «Серцеспів». Автор гімну ТНЕУ. Член Національних спілок журналістів (1993) та письменників (2011) України, Ради ТОО НСПУ (2013).

Автор понад 40 книг — збірок поезій і віршованої прози, книг для дітей, малої прози «Калинова Душа», п’єс, текстів пісень, духовних збірок «Неопалима Купина» (2003), «Містична Троянда» (2009), романів «Музика Землі» (2004), «Чарівниця» (2005), «Їжак на долоні» (2009), книги-пам’яті про вчителя «Ріка життя про Володимира Вихруща» (2009), колисанок «Марійчині колисанки» (2011), філософських міркувань «Душа Бджоли» (2012, 2013), «Посивіле Серце» (2013), «Осяйний Тернопіль» (2013), розмальованки «Пелюстки Маминого Щастя» (2013), книг для дітей та юнацтва «Мар’янчині Секрети» (2014) тощо.

Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. В. Вихруща. Володар Другої премії в номінації «П’єси» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2009» за п’єсу «Веселкове диво».

Баліцька, М. Й. Веселкове диво : п’єса / М. Й. Баліцька. — Тернопіль : Горлиця, 2009. — 48 с. : іл.

  * * *

Баліцька, М. Марія Баліцька: «Письменник — це писар небесної канцелярії» : Терноп. літераторку коронували у Києві : [інтерв’ю] / провела О. Сагаль // Нова Тернопільська газета. — 2009. — 17—23 черв. — С. 5 : фот.

«Жар-Птиця» Марії Баліцької : [про творчість поетеси] // Подільське слово. — 2009. — 8 трав. — С. 10 : фот. — (Ліричний зошит).

Касіян, В. Коронована словом : [М. Баліцька — лауреат другої премії літ. конкурсу «Коронація слова» у номінації «П’єси»] / В. Касіян // Вільне життя плюс. — 2009. — 24 черв. — С. 3.

Леся та Леонід Білики — письменницьке подружжя з м. Зборова.

Леся Білик — педагог і письменниця. Народилася 4 травня 1956 року в Кемеровській області (Російська Федерація). У 1977 році закінчила факультет української філології Івано-Франківського державного педагогічного інституту (нині Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника). Учителювала, працювала науковим співробітником музею «Зборівська битва». Відмінник освіти України (2006), член Національної спілки письменників України (2007).

Автор книг «Усі дороги ведуть до Риму» (2004), «Хочемо раю на землі» (2006, друкувала під псевдонімом — Олеся Галич), «Сьоме небо леді Арс» (2011, у співавторстві з Леонідом Біликом), «Душі в екзилі» (2012), «Портрет Діани» (2016) (разом із Леонідом Біликом).

Лауреат Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс «Відродимо забутий жанр» (п’єси «Рондо Кароля» (2008), «Дев’ятий день» (2011), у співавторстві з Леонідом Біликом). Двічі дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»: у 2007 році — у номінації «Романи» за твір «Сьоме небо леді Арс», у 2009 році — у номінації «П’єси» за твір «Переступи поріг».

Леонід Білик — журналіст. Народився 3 травня 1957 року в Архангельській області (Російська Федерація). У 1984 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (нині національний). У 1979-2000 рр. — кореспондент, завідувач відділу в районній газеті в м. Зборові. З 2001 р — редактор газети «Зборівська дзвіниця». У 2005-2010 рр — заступник голови Зборівської райдержадміністрації. У 2014-2015 рр — Зборівський міський голова. Член Національної спілки журналістів України (1986).

Автор новел, публіцистичних статей, нарисів про національно-визвольну боротьбу УПА тощо.

Білик, Л. Переступи поріг : (п’єса) / Леся Білик, Леонід Білик // Золота пектораль. — 2010. — № 3/4. — C. 95—106.

Білик, Л. Сьоме небо леді Арс : роман / Леся Білик, Леонід Білик. — Тернопіль : Богдан, 2011. — 112 с.

* * *

Дігай, Т. Драма сучасної весталки / Т. Дігай // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 1. — С. 96—97. — Рец. на кн.: Білик, Л. Сьоме небо леді Арс / Леся Білик, Леонід Білик. — Тернопіль : Богдан, 2011. — 112 с.

 

Стефанія Білик кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри машиновикористання і технологій у сільському господарстві Бережанського агротехнічного інституту, поетеса. Уродженка с. Надрічного Бережанського району. Автор поетичної збірки «Перше пробачення» (2013).

На Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2016», у номінації «Пісенна лірика», Стефанію Білик нагороджено Спеціальною відзнакою від Центрального будинку офіцерів Збройних сил України за поезію «Пам’яті Устима Голоднюка, Героя Небесної Сотні».

 

 

 Пам’яті Устима Голоднюка, Героя Небесної Сотні

Я боровся за себе, за вас, хотів жити, а не умирати,

В дев’ятнадцять — це просто якось не по-людськи звучить.

Кулі дикої свист — і здригається в розпачі мати,

Та пекуча сльоза на батьківській щоці заблистить.

Ще палає Майдан гнівом, болем, синівською кров’ю,

Двадцять перше століття — а брязкають знову щити.

Топчуть віру і честь ті, що йшли із дарами й любов’ю,

Українська земля розпинає свій цвіт на хрести.

Я прожив, як умів, і сумління залишиться чистим,

Лиш безмежна провина за мамину вічну журбу.

Ми достойні сини — не бандити і не терористи,

Наша Сотня Небесна продовжить свою боротьбу.

Не зустріну весну, ще на площах і в душах руїни,

Та жевріє надія нащадкам принести добро.

…В безкінечній вині перед Богом стоїть Україна,

Молоді бунтарі, змити рабське клянемось тавро.

Стефанія Білик

* * *

Андрусяк, Б. Стефанія Білик : [про поетесу з м. Бережан] / Б. Андрусяк // Бережанське віче. — 2010. — 30 квіт. — С. 5. : фот. — (Візії).

Бідзіля, Т. Стефанія Білик [Електронний ресурс] : Бережан. поетеса відзначена на «Коронації слова» / Т. Бідзіля ; Золота пектораль : літ.-мист. та громад.-політ. часопис. — Електрон. текст. дані. — Чортків, [2016]. — Режим доступу: http://zolotapektoral.te.ua/tag/стефанія-білик, вільний. — Заголовок з екрана. — Мова укр.

Алла Бінцаровська — поет-пісняр, сценарист, режисер концертів, тематичних вечорів, свят, шоу-програм, фестивалів та різноманітних акцій. Заслужений працівник культури України. Народилася 24 серпня 1975 року в м. Тернополі. У 1992—2007 роках працювала в Центрі дитячої творчості на посаді методиста відділу музично-естетичного виховання та художнього керівника театру пісні. З 2007 року — начальник відділу культури та творчої самореалізації молоді Тернопільського національного економічного університету. Художній керівник народного художнього театру пісні «Для тебе» (гурти «Струни серця», «Горизонт» «Елегія», дитячі гурти «Кралечки» і «Краплинки»). Лауреат премії ім. В. Вихруща (2002), Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Червона калина» (2008), регіонального фестивалю-конкурсу «Прем’єр-фест» (2012), Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2013).

Автор збірки пісень для дітей та молоді «Не залишай мене, дитинство» (2004, 2006), збірки пісенної лірики «Пісня крилата — душа України», співавтор збірки «Джерельця дитинства» (2006). Друкувалась в альманахах «Літературний Тернопіль», «Подільська толока», серії збірок пісень «Мелодії Тернового поля».

У 2013 році — двічі переможець Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»: володарка Першої премії в номінації «Пісенна лірика для дітей» за твір «Усмішка матусі» та дипломант у номінації «П’єси для дітей» за музичну п’єсу «Пісня рідного краю».

* * *

Бінцаровська, А. «Талант потрібно віддавати» : бесіда з поетом-піснярем Аллою Бінцаровською / провела Л. Заморська // 20 хвилин. — 2009. — 29 трав. — С. 10 : фот.

Бінцаровська, А. «Я в тім зізнатись не боюсь…» : поезія / А. Бінцаровська // Літературний Тернопіль. — 2010. — № 3. — С. 67—69 : портр. — (Золота сурма: поезія). — Про автора : С. 67.

Стукало, Н. Дитяча пісенна лірика Алли Бінцаровської / Н. Стукало // Тернопіль вечірній. — 2013. — 19 черв. — С. 4 : фот.

Олександр Вільчинський — письменник, журналіст, педагог. Народився 2 січня 1963 року в с. Купчинцях Козівського району. У 1985 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (нині національний). Працював журналістом в містах Одесі й Тернополі, майже десять років — головним редактором газети «Тернопіль вечірній», був депутатом Тернопільської міської ради двох скликань поспіль, а також — прес-секретарем, безробітним, працівником обласного центру зайнятості, шеф-редактором видавництва, заступником головного редактора журналу «Книжник-review» (м. Київ). Зараз викладає на кафедрі журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, веде авторські колонки в популярних щоденних газетах «20 хвилин», «Львівська газета»… Член Національної спілки письменників України (1995) та Асоціації українських письменників (2002).

Автор книжок оповідань та повістей «Що скаже батько» (1989), «Дежавю. Спроба повернення» (2002), романів «Неврахована жертва» (2002), «Суто літературне вбивство» (2003), «Останній герой» (2004), «Віагра для мера» (2006), «Дерева на дахах» (2010), «Криївка» (2011), «Льодовик» (2014), п’єси «На всі гроші» (2006), низки резонансних публікацій у місцевій та центральній пресі. Стипендіат «Gaude Роloniа — 2005» (Польща) та «Hawthornden» (Великобританія).

Дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2002» у номінації «Романи» за твір «Суто літературне вбивство» та володар Гран-прі та першої премії «Коронації слова — 2003» у номінації «Романи» — за твір «Останній герой».

Вільчинський, О. Суто літературне вбивство : [роман] / О. Вільчинський. — Львів  : Піраміда, 2003. — 232 с. : іл.

Вільчинський, О. Останній герой : [роман] / О. Вільчинський. — Львів : Піраміда, 2004. — 136 с. : іл.

* * *

Брик, А. Олександр Вільчинський: «Знайомі впізнають себе у моїх книжках» : [літ. імпреза в Тернопільській ОУНБ] / А. Брик // Свобода. — 2013. — 1 лют. — С. 8 : фот. — (Творчі посиденьки).

Вільчинський, О. Олександр Вільчинський: «Для письменника провінції не існує» : [розмова з відомим укр. письменником] / вела В. Касіян // Вільне життя плюс. — 2011. — 9 верес. — С. 8 : фот. кол. — (Гість сторінки).

Вільчинський, О. Письменник Олександр Вільчинський: хобі — мапи і риболовля / О. Вільчинський // Нова Тернопільська газета. — 2011. — 7—13 верес. — С. 5 : фот.

Дігай, Т. Детективи Олександра Вільчинського : [зустріч із літератором і журналістом та анонс нової вид. серії «Український детектив»] / Т. Дігай // Вільне життя плюс. — 2010. — 19 берез. — С. 6.

Олексій Волков —український лікар і письменник. Майстер дедективного жанру. Народився 10 травня 1965 року в Тернополі. Закінчив Тернопільський медичний інститут (нині державний університет ім. І. Горбачевського) Працює хірургом в Козівській центральній районній лікарні. Літературною діяльністю займається зі студентських років. Друкується від 2001 р. у жанрах детективу, трилера. Член Національної спілки письменників України. Переможець літературних конкурсів «Золотий Бабай» (2002) та «Коронація слова» (2004), номінант конкурсу «Ґранд-Коронація» (2010). За вагомий внесок у розвиток сучасного українського гостросюжетного роману у 2013 році Олексій Волков отримав премію «Золотий пістоль».

Автор романів : «Виконавець» (2001), «Подорож у безвихідь» (2003), «День відбуття» (2004), «Амністія для хакера» (2005), «Переможець отримає все» (2007), «Лікарня на відлюдді» (2008), «Слід на воді» (2011), »Емісар» (2012), «Мертві квіти» (2013), збірника оповідань «Останній крижень» та кіносценарію «Лікарня».

Володар Першої премії Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2004» у номінації «Романи» за твір «Амністія для хакера» та Гранд-спецвідзнака на конкурсі «Коронації слова — 2015» у номінації «Романи» за роман «Вовчий місяць».

 Волков, О. М. Амністія для хакера : [роман] / О. М. Волков. — Київ : Зелений пес, 2005. — 464 с.

Волков, О. Вовчий місяць : [роман] / О. Волков. — Київ : Нора-Друк, 2016. — 464 с.

* * *

Волков, О. «Я не вважаю детектив бульварним чтивом» : розм. з автором детектив. романів О. Волковим / спілкувалася Іра Татаренко // Друг читача. — 2008. — №4. — С. 4 : фот. — (Ексклюзивне інтерв’ю).

Волков, О. «Художніх книжок не читаю…» : бесіда з письмен., лікарем з Козови Олексієм Волковим / провів О. Вільчинський // RIA плюс. — 2009. — 7 січ. — С. 19 : фот.

Лукашук, Л. Самовираження хірурга Олексія Волкова / Л. Лукащук // Ваше здоров’я. — 2011 — С. 8.

Марія Гуменюк — поетеса. Народилася у с. Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області. Навчалася у Чернівецькому індустріальному технікумі (нині коледж), згодом — у Тернопільському фінансово-економічному інституті (нині національна академія) Працювала технологом по виробництву цегли та економістом на підприємствах будівельних матеріалів.

Авторка збірок: «Співає тихо колискову мати» (2004), «Дорога додому» (2005), «Мандрівка павучка» (2007), «Чарівні промінці» (2007), «Осіння вишиванка» (2007), «Мандрівничок у кожну пору року» (2010), «Барвистий світ» (2012), «Кругорік» (2012), «Торкаюсь словом душі» (2015) та ін.

Належить до Української асоціації письменників та літературного об’єднання при Тернопільській спілці письменників.

У 2014 році на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2014» нагороджена Спеціальною відзнакою за найкраще віршоване оповідання у номінації «Пісенна лірика для дітей» за твір «Зустріч у лузі».

* * *

Марія Гуменюк — біографія [електронний ресурс] // Жінка — Українка : сайт. — Режим доступу : ukrainka.org.ua/mariya-humenyuk. — Назва з екрана.

Гуменюк, М. Марія Гуменюк : «Душа жіноча — вічна таїна, мінлива, як у березні погода…» : [розм. з терноп. поетесою / вела З. Кушнірук] // Свобода. — 2013. — 27 берез. — С. 10 : фот. кол.

Петро Дараманчук — прозаїк. Народився 25 лютого 1947 року в с. Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. За освітою юрист, закінчив Львівський університет ім. І. Франка (нині національний) Працював у різний час юрисконсультом управління сільського господарства, викладачем Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, головою профспілки промислового підприємства тощо.

Член наукового товариства ім. Т. Шевченка, член Національної спілки журналістів України.

Дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2009» у номінації «Романи» за твір «Мрійні небокраї» та володар Спеціальної відзнаки від Надзвичайного Посла Канади в Україні Романа Ващука на конкурсі «Коронація слова — 2015 за роман «Час демона”.

Дараманчук, П. Мрійні небокраї : історія одного кохання : [роман] / П. Дараманчук. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. — 320 с.

* * *

Тракало, О. «Мрійні небокраї» у коронації слова : мешканця села Лисівці Заліщицького р-ну Петра Дараманчука за новий гостросюжетний роман визнано переможцем Всеукр. конкурсу «Коронація слова — 2009» / О. Тракало // Свобода. — 2009 — 10 лип. — С. 4. — (Творчі ужинки).

Зозуляк, Є. А що за небокраєм? : [відгук на кн. : Дараманчук. П. Мрійні небокраї : роман. — Тернопіль  : Підручники і посібники, 2010] / Є. Зозуляк // Вільне життя плюс. — 2010. — 28 трав. — С. 6.

Наталія Лобас — доцент кафедри українського і загального мовознавства, викладач польської мови. Народилася 6 вересня 1981 року в м. Почаїв Тернопільської області. Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка Пише дитячу поезію, займається перекладом.

Дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2013» Нагороджена Спеціальною відзнакою від Міжнародної громадської організації «Жінка III тисячоліття» в номінації «Пісенна лірика для дітей» за збірку «Колискова для Дениска».

* * *

Лобас, Н. «Колискові для Дениска» : [бесіда з тернополянкою, номінанткою літ. конкурсу «Коронація слова — 2013» Наталею Лобас / провела] Антоніна Брик // Наш день. — 2013. — 26 черв. — С. 13 : фот. кол.

Лобас, Н. Колискові на щодень : [відзнака у конкурсі «Коронація слова» пісен. збірки Н. Лобас : розмова з автором-науковцем] / запитувала А. Золотнюк // Вільне життя плюс. — 2013. — 5 лип. — С. 5 : фот. — (Співаймо).

Деркач, З. Наталія Лобас — «Жінка ІІІ тисячоліття» : [нагородження терноп. авторки спеціальною відзнакою на конкурсі «Коронація слова»] / З. Деркач // Свобода. — 2013. — 5 лип. — С. 6 : фот. — (Знай наших!).

Омелян Мацьопа — поет, драматург, журналіст. Народився в с. Шибалин Бережанського району Тернопільської області. Закінчив Теребовлянське вище училище культури, згодом — факультет журналістики Львівського державного (нині національного) університету ім. І. Франка. Член Національної спілки журналістів України.

Автор книжок інтимної лірики : «Кохання земного тонка акварель» (1997), «Мрій стрункі морелі» (1999), «Янголи відкритих почуттів» (2001), «У моєї любові» (2011), а також п’єс для професійних театрів «Війна, співають солов’ї» та ін.

Дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2012» у номінації «Пісенна лірика» за вірш «Спить жінка в мене на плечі» та дипломант конкурсу «Коронація слова — 2014» у номінації «Пісенна лірика» за вірш «Ти мила, рідна і чужа».

* * *

Мацьопа, О. У моєї любові : лірика : поет. щоден. у двох зшитках і ста восьмивіршах інтим. лірики / О. Мацьопа. — Тернопіль : Астон, 2011. — 55 с.

Мацьопа, О. Омелян Мацьопа: «Кохання земного тонка акварель» / О. Мацьопа // Бережанське віче. — 2011. — 22 квіт. — С. 5 : портр. — (Поезія). — В змісті також : поезія О. Мацьопи.

Мацьопа, О. Омелян Мацьопа : «Вслухаюсь в музику дощу…» : [добірка віршів із книги «Кохання земного тонка акварель»] / О. Мацьопа // Бережанське віче. — 2014. — 16 трав. — С. 4 : іл. — (Візії).

Богдан Мельничук — письменник, редактор, журналіст, краєзнавець. Народився 2 серпня 1952 року в с. Молотків Лановецького р-ну Тернопільської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного (нині національного) університету ім. І. Франка. ).

Заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки письменників України. Лауреат премій: літературних — Міжнародних імені Григорія Сковороди, фонду Воляників-Швабінських при фундації УВУ (США); Всеукраїнських імені Ірини Вільде, імені Романа Завадовича; обласних імені Уласа Самчука, імені Станіслава Дністрянського, імені Ярослава Стецька; літературно-мистецьких Всеукраїнських імені Братів Богдана і Левка Лепких, імені Іванни Блажкевич.

Автор 90 художніх, публіцистичних і краєзнавчих книжок, понад 40 п’єс та інсценізацій, поставлених у кінотеатрах України. Живе у Тернополі, працює головним редактором журналу «Літературний Тернопіль».

Його твори відзначені на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» у номінаціях «Драми», «Романи», «Кіносценарії», «Пісенна лірика» і «Твори для дітей».

Так у 2010 році став володарем Другої і Третьої премії у номінації «П’єси» за драму «Реквієм для кларнета без оркестру» у співавторстві з Олегом Мосійчуком та п’єсу «Віщий сон або Мудрий Іванко» у співавторстві з Володимиром Фроленковим у номінації «П’єси для дітей». Дипломант «Коронації слова — 2012» у номінації «П’єси для дітей» за твір «На галявині та в підземеллі» (виданий під назвою «Пригоди гномика Чарлі») спільно з Галиною Шулим. Дипломант і Спеціальна відзнака від МБФ «Мистецька скарбниця» на «Коронація слова — 2013» у номінації «П’єси для дітей» за твір «Чотири чарівні перлини» у співавторстві з Галиною Шулим та у номінації «Пісенна лірика для дітей» за твір «Молитва за сім’ю».

Спеціальна відзнака «Коронація слова — 2014» у номінації «Пісенна лірика» за твір «Батько-отаман» як кращий твір на військову тематику. З рук відомого прозаїка Василя Шкляра отримав Спеціальну відзнаку на конкурсі «Коронація слова — 2015» в номінації «Романи» — за твір «Остання дорога». Спеціальну відзнаку «Вибір Генерального Продюсера 1+1» на конкурсі «Коронація слова — 2016» за кіносценарій «Проліскам сніг не страшний» у співавторстві з Валентиною Семеняк.

Мельничук, Б. Пригоди гномика Чарлі : казка / Б. Мельничук, Г. Шулим. — Тернопіль : Навчальна книга. — Богдан, 2013. — 60 с. : іл.

* * *

Коропецька, У. Тернополяни на «Драбині» : [драма Б. Мельничука та О. Мосійчука «Реквієм для кларнета без оркестру» на ІІІ фест. сучасної драматургії «Драма UA»] / У. Коропецька // Свобода. — 2012. — 12 жовт. — С. 12. — (Знай наших!).

Молитва за сім’ю : сл. Б. Мельничука ; муз. Я.  Злонкевича / лірик Б. Мельничук ; комп. Я. Злонкевич // Вільне життя плюс. — 2012. — 17 серп. — С. 5 : ноти ; Вільне життя плюс. —2013. — 2 жовт. — С. 7.

Пилипчук, У. Велика святкова гостина : [презентація книги Б. Мельничука і  Г. Шулим «Пригоди гномика Чарлі»] / У. Пилипчук // Вільне життя плюс. — 2014. — 12 груд. — С. 6. — (Книгозбірня поруч).

Гамера, Н. Богдан Мельничук знову «коронований» : [наш земляк отримав нагороду в літ. конкурсі «Коронація слова» в номінації «Романи» — за твір «Остання дорога»] / Н. Гамера // Голос Лановеччини. — 2015. — 12 черв. — С. 1 : фот. — (Вітаємо!).

Олег Мосійчук — український актор театру і кіно, режисер, народний артист України. Народився 9 квітня 1960 року в с. Новопавлівка Межівського р-ну на Дніпропетровщині. Закінчив Дніпропетровське театральне училище (нині театрально-художній коледж), Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (нині університет театру, кіно і телебачення, клас С. Данченка ).

Працював актором та режисером в Луцьку, Тернополі та Рівному. Очолював творчий колектив музично-драматичного театру, був художнім керівником Чернівецького театру імені О. Кобилянської.

З 2004 р. — режисер, головний режисер Тернопільського обласного академічного драматичного театру імені Т. Шевченка.

Зіграв понад 50 ролей у театрі та кіно, здійснив більше 80 постановок.

Вистави О. Мосійчука представляли театральне мистецтво України в США, Словаччині, Румунії, Польщі, Росії.

Автор інсценізацій, перекладів, оригінальних п’єс, які були втілені на професійних сценах, зокрема «Незгасимі вогні», «Вертеп», «Мелодія весняної повені», «Різдвяна ніч» тощо. Член Національної спілки театральних діячів України. Лауреат премії імені Миколи. Садовського та літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича, імені Леся Курбаса. «Людина року —2008» у Тернопільській області. На Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2010» удостоєний Другої премії у номінації «П’єси» за драму «Реквієм для кларнета без оркестру» (у співавторстві з Богданом Мельничуком).

* * *

Мосійчук, О. Олег Мосійчук: «Театр — це робота душі і щоденна сповідь» / розм. [з реж. облдрамтеатру] вела Г. Садовська // Вільне життя. — 2009. — 27 берез. — С. 5 : портр. — (Людина року —2008).

Короновані Словом : [тернополяни Б. Мельничук, В. Фроленков, О. Мосійчук отримали друге та третє місце у номінації «П’єси» на конкурсі «Коронація слова»] // Нова Тернопільська газета. — 2010. — 16-22 черв. — С. 7 : фот.

Мельничук, Б. Тернополяни виграли «Коронацію слова» : [розм. з володарями Всеукр. літ. премії Б. Мельничуком, О. Мосійчуком, В. Фроленковим] / О. Мосійчук, В. Фроленков ; [розм. вела] А. Золотнюк // Вільне життя. — 2010. — 25 черв. — С. 6. — (Знай наших).

Мосійчук, О. Олег Мосійчук: «Театр — це служіння мистецтву, а не ходіння на службу» : [бесіда з нар. артистом України, головним режисером] / спілкувалася Надія Огородник // Тернопіль вечірній. — 2011. — 30 берез. — С. 7.

Лілія Мусіхіна — письменниця, етнограф, громадська діячка, активістка тернопільської «Самооборони», волонтер. Народилася 21 вересня 1978 року у місті. Тернополі. Закінчила Тернопільський кооперативний технікум та Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка.

Працює над написанням антропологічних праць, досліджує народну магію в різних регіонах України. Редактор та видавець поетичного альманаху «Вакації». Автор журналу «National Geographic Україна». У періодиці опублікувала більше сотні дитячих творів, в яких авторка відмовилася від насилля у всіх його проявах. Розробила та опублікована авторську програму раннього навчання дитини грамоти (журнал «Каліграфія»).

Авторка книг : «Знахар, 2011», «Знахар 2012», «Магія українців устами очевидця» (2012), «Магія гір. Чарівне в житті гуцулів» (2012); книга календар народних свят та звичаїв «Золотий корінь» (2012), «Звірослов. Міфологема тваринного світу», «Звичайник» (2014).

На Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2014» в номінації «Романи» роман Лілії Мусіхіної «Звичайник» удостоєний Спеціальної відзнаки «Вибір видавця»

Мусіхіна, Л. Звичайник / Л. Мусіхіна. — Київ : Дуліби, 2014. — 256 с.

* * *

Дігай, Т. Квіти зла retro / Т. Дігай // Літературний Тернопіль. — 2015. —№ 2. — С. 65-66 : фот. — (Літературна критика). — Рец. на кн. : Мусіхіна, Л. Звичайник / Л. Мусіхіна. — Київ : Дуліби. —2014. — 252 с.

Мурашка, З Непланована «дитина» тернопільської волонтерки : [презентація Л. Мусіхіною роману-притчі «Звичайник» в наук. б-ці ТДМУ] / З. Мурашка // Вільне життя плюс. — 2016. — 30 верес. —С. 6 : фот.

Наталя Пасічник — поетеса, перекладач. Народилася 1984 року в місті Теребовля Тернопільської області. За освітою — філолог-германіст. Закінчила бакалаврат Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, магістратуру Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, аспірантуру Львівського національного університету ім. І. Франка. Кандидат філологічних наук. Член Національної спілки письменників України (2009).

Автор поетичних збірок :«Елегія печалі» (2002), «Портрети доби Ренесансу» (2006), «Гра в три руки» (2009), «Пастух бджіл» (2012), «Зимові канікули» (2014), «Кирилиця» (2016).

За повість для дітей «Терезка з Медової Печери» (2014) на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2011» у номінації «Романи» для дітей до 6 років одержала Першу премію.

Пасічник, Н. Терезка з Медової Печери / Н. Пасічник. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. — 64 с.

* * *

Судова, М. Лауреатом «Коронації слова —2011» стала тернополянка Наталя Пасічник / М. Судова // Місто. — 2011. — 27 лип. — С. 6 : фот.

Гривас, С. Повість теребовлянки «коронували» : [першу премію Всеукр. конкурсу «Коронація слова — 2011» за кн. для дітей до шести років «Тереза з Медової печери» отрималала письм. Н. Пасічник / С. Гривас // 20 хвилин. — 2011. — 10-11 черв. — С. 6.

Пасічник, Н. Наталя Пасічник: «Свого першого вірша написала, посперечавшись з батьком на 10 гривень» : [бесіда з поетесою / провела] Мар’яна Юхно-Лучка // Нова Тернопільська газета. —2011. — 10-16 серп. — С. 5 : портр. — В змісті також : поезіїї Наталії Пасічник

Валентина Семеняк — прозаїк, критик, журналістка. Народилася 5 листопада 1963 року на Черкащині. Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України, лауреат літературного конкурсу гумору та сатири у Філядельфії (США). Дипломантка літературного конкурсу четвертої Міжнародної виставки-фестивалю «Православна моя Україно» та Всеукраїнського літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска, переможець конкурсів — гумористичного імені Миколи Лукаша «Шпигачки» (2010), Всеукраїнського — «Глибини мови» (2011) та загальнонаціонального — «Українська мова — мова єднання» (2012), лауреат обласної премії в галузі культури імені Іванни Блажкевич (2012, за книжку «Спитай у свого Янгола»). У творчому доробку книги для дітей «Пригоди маленького люстерка» (1995), «Чи легко бути мамою?» (2006), «Світ, який люблю» (2007). «Срібна пектораль» (2007), «Спитай у свого Янгола» (2009), «Сила ангельської пір’їни» (2010), «Писана торба» (2012), «Великі пригоди маленького люстерка» (2013) та ін.

На Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2016» у номінації «Кіносценарії» нагороджена Спеціальною відзнакою «Вибір генерального продюсера 1+1» за твір у співавторстві з Богданом Мельничуком «Проліскам сніг не страшний» (з подальшою його екранізацією).

* * *

Семеняк-Штангей, В. Валентина Семеняк-Штангей: «Світ, який люблю, довкола мене — і в Україні, і за її межами…» : [розм. з журналісткою, письменницею] / розмовляла Г. Вандзеляк // Свобода. — 2012. — 16 листоп. — С. 8 : фот. — (Розмова за кавою).

Семеняк-Штангей, В. Валентина Семеняк-Щтангей у свої роботи вкладає серце і душу : [бесіда з терноп. письменницею / спілкувалася] Яніна Чайківська // Тернопіль вечірній —2013 — 13 берез. — С. 7 : фот.

Семеняк-Штангей, В. Енергія світла, любові, добр : [розм. з письм., журналісткою В. Семеняк] / запитувала А. Золотнюк // Вільне життя плюс. —2013. — 29 листоп. — С. 6 : фот. — (Розмова з автором).

Сергій Сірий — журналіст, фахівець соціальної сфери, поет-пісняр. Народився 11 листопада 1959 року у м. Тернополі. Закінчив факультет журналістики Львівського державного (нині-національного) університету ім. І. Франка. Працював кореспондентом тернопільських обласних газет «Вільне життя», «Ровесник», редактором тернопільських періодичних видань «Рідне село», «Ринок праці». Заслужений діяч естрадного мистецтва України (2011), Член Національної спілки журналістів України, Асоціації діячів естрадного мистецтва України (обидві — 2006) Член Національної спілки журналістів України.

Автор збірок інтимної лірики : «Твоє тіло — наркотик», «Пожежа тіл» та містичної мелодрами «Йар на виворіть, або Кохання в чужому тілі».

Автор слів до більше 200 пісенних текстів різної тематики. Рідному місту присвятив пісню «Наш Тернопіль», що завдяки широкому народному визнанню стала музичною візиткою міста — «казка, в якій ми живемо».

На Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2014» нагороджений Спеціальною відзнакою від Народного вокально-хореографічного ансамблю «Зернятко» у номінації «Пісенна лірика для дітей» за текст пісні «Домовик-домовичок». А твір «Бім і Кеті» визнано переможцем на конкурсі «Коронації слова — 2016» у номінації «Пісенна лірика для дітей», як кращий пісенний твір для дітей молодшого шкільного віку.

* * *

Сірий, С. «Еротика — революція життя  : [розм. з терноп. поетом С. Сірим] / [вела] Г.  Коверко // Свобода. — 2008. — 27 черв. — С.  8 : фот.

Сірий, С. Тернополянин Сергій Сірий еротичні вірші почав писати ще у школі : [бесіда з відомим поетом / провів] Василь Солтис // 20 хвилин. — 2012. — 13 —14 січ. — С.  3 : фот  — (Теревені ).

Сірий, С. Коронований словом ліричний батяр: поет і пісняр С. Сірий про ґвару, книги та Бога в людин :[інтерв’ю з поетом / провела] Жанна Попович  / Номер один. — 2016. — 16 листоп. — С. 12 : фото. —  (Персона).

Сергій Ухачевський — письменник, сценарист. Народився 1966 року у м. Тернопіль. Закінчив філологічнй факультет Тернопільського педагогічного інституту (нині Національний університет) Після служби у війську працював журналістом, редактором, а також у різних комерційних структурах. Зараз проживає у м. Боярка Києво-Святошинського району. У творчому доробку — знані в Україні гостросюжетні романи та повісті : «Пройдисвіти»(1994), «Проходимцы» (1998, 2005), «Киев бандицкий. Динозавры отечественного рэкета» (2002), «Чужа гра» (2003), «Проходимцы. Игра со смертью»(2006), «Стіна. Осінні ілюзії» (2009), «Карпатський капкан» (2015) та твору для дітей «Казка Старого Мельника» (2015)

Лауреат Спеціальної літературної відзнаки «Золотий письменник України» на конкурсі «Коронація слова — 2016».

Саме ця відзнака надається Міжнародним благодійним фондом «Мистецька скарбниця» тим письменникам-романістам, чиї романи видані українською мовою і здобули широке визнання читачів відповідно до тиражів їхніх творів, що сумарно перевищують 100 тисяч примірників.

* * *

Ухачевський, С. Перший роман написав на спір : бесіда з терноп. письм. Сергієм Ухачевським / провів Олександр Вільчинський // 20 хвилин. — 2008. — 20 трав. — С. 10   фот. — (Літкафе).

Михайло Шворак — народився 22 листопада 1986 року в смт. Козова Тернопільської області в сім’ї вчителів. Закінчив Козівську гімназію ім. Володимира Герети. У 1998-2001 рр. навчався в Козівській школі мистецтв. У цей період написав свої перші прозові твори (оповідання, ессе, сценарії, синопсиси). У 2004-2009 рр. навчався в Тернопільському національному педагогічному університеті імені. Володимира Гнатюка на факультеті іноземних мов. На теперішній час працює вчителем іноземних мов в Козівській гімназії імені Володимира Герети.

Лауреат Другої премії Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2016» у номінації «Кіносценарії» за кіносценарій «Бурхливі води».

 

 

 

Галина Шулим — прозаїк. Народилася 20 квітня у Тернополі. Лауреат обласного конкурсу «Жіночі історії» (2007) пам’яті Людмили Овсянної. Пише казки, оповідання, які друкує в ЗМІ, зокрема в газеті «Вільне життя плюс». Кращі оповідання увійшли до книжки «Жіночі історії» (2008), що випустив видавничий дім цієї ж газети. Авторка збірки «Завітала в гості казка» (2012). У співавторстві з Богданом Мельничуком стала двічі (2012 і 2013 рр.) дипломантом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації п’єси для дітей за твір «На галявині та в підземеллі» і «Чотири чарівні перлини», яка з успіхом йде на сцені Хмельницького обласного академічного муздрамтеатру імені М. Старицького.

* * *

Золотнюк, А. Галина Шулим — жінка із казки : [про творчість терноп. Письменниці ; відзначення спільного її з Б. Мельничуком твору «На лісовій галявині та в підземеллі» на конкурсі «Коронація слова»] / А. Золотнюк // Вільне життя плюс. — 2012. — 22 черв. — С. 6. — (Гостя сторінки).

Юхно-Лучка, М. Галина Шулим: «Казка для дітей — бути потрібними : [за матеріалами розмови з терноп. письменницею Г. Шулим] / М. Юхно-Лучка // Нова Тернопільська газета. — 2012. — 11-17 лип. — С. 6 : фот.

Семеняк, В. Тернопільські казкарі відгукнулись на… прохання планети : [відгук на книгу «Пригоди гномика Чарлі» Б. Мельничука та Г. Шулим] / В. Семеняк // Свобода. — 2013. — 5 лип. — С. 6. — (На «коронації слова знову наші»).

Василь Фольварочний — поет, прозаїк, драматург, публіцист державний та громадський діяч. Народився 30 січня 1941 року в с. Нападівка Лановецького району Тернопільської області. Закінчив Львівський університет. Працював педагогом на Збаражчині, журналістом в газетах Буковини і Житомирщини, був заступником голови Чернівецької обласної державної адміністрації, майже двадцять років очолював тамтешню обласну письменницьку організацію. Був директором Будинку письменників та першим заступником голови Київської письменницької організації. А тепер очолює творче об’єднання драматургів у Київській організації НСПУ.

Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича.

Автор збірок поезій: «Тривога» (1966), «Ростуть сини» (1967), «Досвіток» (1968), «Уроки вірності» (1975); документальної повісті : «Сонце в зернині» (1972), «Цілющі джерела», «Під знаком братерства» (1975); п’єс: «Складна гама» (1968), «Друге цвітіння» (1969), «Жива вода» (1974), «Не проспати роси» (1976), «Зорі отчого краю» (1978), «Весняна музика» (1979); збірники п’єс : драма «Спокуса», комедії «Пересолений мед». Романів «Сказ», «Обірвані струни», «Чорний бумер», «Симон Петлюра» у 5-х т. «Хрещеники Сталіна», «Розчахнута душа», «На висотах орлиного лету».

На Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2005» у номінації «Кіносценарії» твір «Чорний бумер» Василя Фольварочного нагороджений заохочувальним призом.

* * *

Дігай, Т. Що робити тим, хто залишився? / Т. Дігай // Літературна Україна. — 2008. — 18 груд. — С. 4. — (Нове видання). — Рец. на кн. : Фольварочний, В. Чорний бумер : роман / В. Фольварочний. — Київ, 2008.

Романюк, О. Життєвий та творчий нажинок Василя Фольварочного : [ювіл. урочини письменника в Київ. НСП України] / О. Романюк // Слово Просвіти. —2016 — 18-24 лют — С. 7. -— (З роси й води!).

Фольварочний, В. Василь Фольварочний: «Моя найбільша мрія — згуртування інтелігенції» : [інтерв’ю з відомим письменником] / спілкувався Володимир Коскін // Література України. —2016. — 11 лют. — С. 6 : фот. — (Діалоги “ЛУ”).

Володимир Фроленков — педагог, журналіст, літератор. Народився 27 лютого 1948 року у Львові. Дитинство і юність пройшли в Тернополі. Закінчив філологічний факультет Львівського державного (нині національного) університету ім. І. Франка. Працював учителем, журналістом.

Автор п’єс у співавторстві з Б. Мельничуком : «Кому співає веселка», «Рушники долі», «Василькові зорі».

На Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова — 2010» у номінації «П’єси для дітей» твір «Віщий сон, або Мудрий Іванко» став лауреатом Третьої премії.

* * *

Фроленков, В. Володимир Фроленков у житті і творчості — песиміст із почуттям гумору : [бесіда з педагогом, журналістом, літератором] / розмову вів Олександр Вільчинський // 20 хвилин. — 2011. — 28 січ. — С.16. : фот. — (Літкафе).

Короновані Словом : [тернополяни Б. Мельничук, В. Фроленков, О. Мосійчук отримали друге та третє місце у номінації «П’єси» на конкурсі «Коронація слова»] // Нова Тернопільська газета. — 2010. — 16—22 черв. — С. 7 : фот.

Мельничук, Б. Тернополяни виграли «Коронацію слова» : [розм. з володарями всеукр. літ. премії Б. Мельничуком, О. Мосійчуком, В. Фроленковим] / О. Мосійчук, В. Фроленков ; [розмову вела] А. Золотнюк // Вільне життя. — 2010. — 25 черв. — С. 6. — (Знай наших).

Григорій Штонь — письменник, вчений-мовознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, літературознавець, критик, поет та сценарист, професор, Член Національної спілки письменників України. Народився 13 березня 1941 року у с. Вербовець Лановецького району Тернопільської області. Закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка. та аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, де працював впродовж 1973-2000 рр. З 2001 року — професор кафедри історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій : «Візії» (1995), «Затока лун» (1999); книжок прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004); романів «Суд» (2000), «Рай» (2001), «Містраль» (2004), «Форум вічноживих» (2005), «Нічні сонця», «Ексклюзив» (2006). Автор п’єс та сценарію художнього фільму «Страчені світанки» (1995), а також картини «Чорна рада» (2000) за твором П. Куліша, стрічки «Музичні картинки» (1968), знятій на студії «Київнаукфільм». Написав також документальні кіносценарії: «Ой горе тій чайці…» (про І. Мазепу), «Гомоніла Україна» (про Г. Косинку) тощо.

Лауреат Другої премії літературного конкурсу «Коронація слова — 2002» за кіносценарій «De folt» та Третьої премії конкурсу «Коронація слова — 2003» у номінації «Кіносценарії» за роботу «Клас».

* * *

Штонь, Г. Григорій Штонь: «Пишу так, як пишу без лементу і котурнів, без втеч у тінь класики і без права на помилку» : розмова Михайла Сидоржевського з Григорієм Штонем / Г. Штонь // Українська літературна газета. — 2012. — 19 жовт. —  С. 6-7. — (Віч-на-віч).

Штонь, Г. Григорій Штонь: «Чи для Бога все ясно щодо майбутнього не одної лише України?» : [творча майстерня письменника : розм. з відомим письменником, літературознавцем] / спілкувався В. Коскін // Українська літературна газета. — 2013. — 23 серп. — С. 8-9 ; 6 верес. — С. 8-9 : фот. ; 20 верес. — С. 8 : фот. — (Віч-на- віч).

Штонь, Г. Григорій Штонь: «Тільки сама віра, сама любов. До квітки до сонця…» : [інтерв’ю з відомим літературознавцем напередодні його 75-літнього ювілею / провів] Михайло Сидоржевський // Українська літературна газета. — 2016. — 11 берез — С. 1, 8. — (Віч-на- віч).

Підготувала Ольга Демкович, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури та бібліографії ТОУНБ

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку