в Про нас пишуть, Про нас пишуть 2019

Колінець, В. Зустріч з нагоди ювілею [Текст] / В. Колінець // Нова Тернопільська газета. — 2019. — 6—12 берез. — С. 5.

 

15 лютого в Тернопільській обласній бібліотеці з нагоди 90-річчя заслуженого художника України Ярослава Омеляна відбулася його зустріч з працівниками бібліотеки та студентами-мистецтвознавцями торгово-економічного коледжу, на якій був присутній і я. Я давно знаю Я. Омеляна як великого майстра екслібрисів та великого патріота України. Познайомились з ним у 1988 р. в Тернополі на зорі національного відродження України.

Ярослав Омелян знаний на Тернопіллі та Україні як великий майстер екслібрисів. 1 січня ц. р. йому виповнилось 90 років. Загалом про нього як про художника написано багато. Тож ми вирішили поговорити про те, що є ще маловідомим з його життя. Зустріч вели працівниці бібліотеки Світлана Обуховська і Тетяна Давиденко. Вони коротко розповіли про життєвий і творчий шлях ювіляра, про виставки його праць в Україні та за кордоном (США і Росії), наголосивши, що їх автор — неперевершений майстер образного мистецтва, що на його картинах — глибока віра, сильні і високі почуття, краса людини і природи, а найбільше визнання в Україні він отримав як Король екслібрисів. Так називали його тернопільські журналісти. Він перший і поки що єдиний з тернополян кавалер ордена «За розбудову України». Тернопільській обласній бібліотеці ювіляр передав 145 своїх картин-екслібрисів, які із задоволенням переглядають читачі бібліотеки. А загалом він створив близько 500 екслібрисів. Один із таких екслібрисів у формі печатки Я. Омелян подарував мені. Із цим екслібрисом я дарую книги родичам, друзям, знайомим, воїнам АТО, бібліотекам.

Студентам було цікаво послухати розповідь Ярослава Омеляна про його дитинство, юність, зрілі і творчі роки. Розповів і про те, що будучи юнаком, отримав 9 років сибірських таборів тільки за те, що його тато сидів у тюрмі за український патріотизм. Згадав і про навчання в Українському поліграфічному інституті у Львові, який закінчив у 1969 р. Після закінчення інституту працював у Тернопільському виробничому комбінаті Спілки художників України, а згодом перейшов на творчу роботу.

У студентів-мистецтвознавців було до ювіляра чимало запитань, зокрема, про що мріяв у дитинстві і юності, про початок творчої діяльності, як і за що отримав високі нагороди.

Народився Ярослав Омелян у с. Мшана Городоцького району Львівської області. Зізнався, що також, як і його друзі, був збитошником. А відповідаючи на запитання про початок творчої діяльності, розповів, що у третьому чи четвертому класі намалював на курячому яйці портрет Т. Шевченка і показав його однокласникам. Друзям портрет сподобався і вони попросили його намалювати на папері кожному, що він і зробив. Отак почалась його творча діяльність.

Щодо своїх високих нагород, то Я. Омелян зізнався, що не добивався стати почесним членом Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка (1999 p.), ювілейної відзнаки з нагоди сторіччя від дня народження генерал-хорунжого Романа Шухевича (2007 р.) чи звання «Заслужений художник України». Розповів і парадоксальну історію отримання цього звання. Коли у 2005 р. Президент України В. Ющенко прибув до Тернополя і виступав в економічному університеті, Ярослав Омелян подарував йому свою невеличку книжечку з екслібрисами. Через два дні художникові зателефонували з облдержадміністрації і сказали, що на запрошення президента він має прибути до Києва. В адміністрації президента Ярослав Омелян дізнався, що отримав звання «Заслужений художник України». Сам живописець був шокований, адже це був безпрецедентний випадок. Зазвичай для отримання цього звання треба пройти довгу процедуру від подання обласної організації Спілки художників України до рішення відповідної комісії в адміністрації президента, що триває кілька місяців.

Між тим, Ярослав Омелян знаний і як громадський діяч. Він був причетний до створення в нашій області осередку Товариства української мови у листопаді 1988 р., до створення в Тернополі першої крайової організації Народного Руху України, був делегатом установчого з’їзду НРУ, що відбувся в Києві 8-10 вересня 1989 р.

Я розповів учасникам зібрання про нашу подальшу дружбу і співпрацю, а також нагадав студентам, щоб вони пам’ятали, що зробила молодь задля здобуття незалежності України, починаючи з героїзму молоді Крут, про патріотичні організації Західної України, яка тоді ще не була під гнітом більшовиків, а саме створення «Просвіти», «Пласту», організацій «Сокіл», «Січ», а згодом ОУН, УПА, які повели рішучу боротьбу з окупантами. Згадав і патріотичну тернопільську молодь, яка в часи так званої горбачовської перебудови створювала патріотичні організації («Вертеп», СУМ і т. д.), розповів про Революцію на граніті, тобто студентське голодування жовтня 1990 p., яке відбувалось під гаслом «Воля або смерть!», згадав і Євромайдан, який 21 листопада 2013 р. розпочали саме студенти, ну і, звичайно, про нашу українську молодь, яка без будь-якого наказу у 2014 р. добровільно пішла захищати Україну від московської окупації. А завершив я свій виступ словами І. Драча, і який був керівником республіканського штабу з проведення Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту проголошення Незалежності України 1 грудня 1991 p.: «Шановні пані і панове! Якщо ви думаєте, що столиця України в Києві, то ви помиляєтесь. Столиця України в Тернополі!».

Recent Posts

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку