В Про нас пишуть, Про нас пишуть 2019

Крупа, М. Рідне село вшанувало пам’ять Левка Крупи [Текст] : [у смт Велика Березовиця відбувся вечір, присвячений 75-річчю від дня народження поета, громадського діяча, редактора] / М. Крупа //Подільське слово. — 2019. — 11 січ. — С. 5 : фот. — (Славетні земляки).

 

29 грудня минуло 75 років від дня народження Левка Крупи — поета, драматурга, громадського діяча, одного з організаторів Народного Руху України на Тернопільщині, редактора першої рухівської газети «Тернове поле».

Напередодні цієї дати у Тернопільській обласній науковій бібліотеці провели наукову конференцію «Поетичний світ Левка Крупи», відділ краєзнавчої літератури та бібліографії цієї книгозбірні видав бібліографічний список «Левко Крупа (29.12.1943 — 28.12.2000)», а працівники бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля» організували літературно-мистецький захід «Коли позаду лишиться межа, за нас, я знаю, правду скажуть люди».

Декламацію віршів підготувала старший вчитель Тернопільської спеціалізованої школи № 3 Катерина Філь із учнями 8-Б і 9-Б класів. У заході взяв участь хор Союзу українок, композитор і пісняр Ігор Вовчак.

Мені було дуже приємно, тож вдячна працівникам бібліотек за увагу до пошанування пам’яті мого чоловіка. Але ще більше зворушило, коли зателефонувала в.о. директора Березовицького будинку культури Надія Слобода і запросила на вечір, присвячений 75-річчю від дня народження Левка Крупи «Зимовим спогадом я повернусь до вас».

Він відбувся у неділю, 30 грудня, був витриманий у мінорно-спогадовому тоні. Напрочуд вдало підібрана поезія, яку читали березівчани різного віку. Відкрила захід Надія Слобода програмним віршем поета, рядки якого викарбувані на його надгробку:

Без мене хату домурують люди,

без мене хтось докосить лан…

Що був такий — суєтний світ забуде.

А вірші?

Сильний зродиться талант!

За мене домайструє хтось колиску,

домиє жаль і радість у сльозах…

Між діда й внука кладкою зависну:

її з любові виспіваю сам!

Благословив імпрезу о. Василь Брона. Ведучі заходу — Марія Галайко, завідувач Великоберезовицької бібліотеки-філії, у якій свого часу Левко перечитав чи не всі книжки, та Надія Глад, учитель української мови і літератури, поетеса — розповіли про життєвий і творчий шлях Левка Крупи. У текст біографії гармонійно вплели вірші автора, що відображали його закоханість у рідне село, переживання за долю України, любов до дітей, батьків, дружини, друзів.

На екрані демонстрували фотографії Левкової молодості: з батьками, дітьми, дружиною, на сцені Великоберезовицького клубу, із друзями (на футболі, на річці), більшість з яких уже, на жаль, не з нами. Ніби все життя Левка Крупи постало перед глядачами і слухачами. Життя, наповнене боротьбою за самоутвердження як поета, господаря, будівничого ТТБ, громадського й державного діяча.

Виступали зі спогадами діти — Наталя і Любомир. «Ранньої весни 1986 року, — пригадувала дочка Левка Крупи, — поштар приніс посилку. У ній — 10 сигнальних примірників першої збірки мого батька «Чотири струни».

До неї він ішов 18 років. У 1968-му уклав рукопис збірки і надіслав у видавництво «Каменяр», але її не видавали, бо не був тоді у пошані — «вільнодумствував», народився у націоналістичній родині, а наприкінці 1970-х ще й отримав офіційне попередження від КДБ за «виготовлення і розповсюдження антирадянських творів», чим заслужив тавро «ворог народу». До того ж професор Львівського університету Халімончук у рецензії докоряв авторові за те, що оспівує приватні селянські «латки» — городи (для тата вони були наче вишиті сорочки), а не колгоспні розлогі поля. Щоб зробити батькові приємну несподіванку, ми у світлиці поклали ці книжечки на вишитий рушник, увімкнули світло у всіх кімнатах і надворі, відчинили всі вікна і, коли тато з’явився у хвіртці, ще й увімкнули на повну гучність «Марш слов’янки», який він дуже любив, бо сам грав у духовому оркестрі Тернопільської СШ № 8, і з нетерпінням чекали на тата біля книжок. Прийшовши, він був дуже здивований і запитав у мене, коли я вибігла йому назустріч, що то все означає? Коли ж зайшов у хату, то зрозумів. Узяв ці 10 книжечок і… заплакав. Вистраждана була ця збірка…»

Дякую усім за пам’ять про мого чоловіка. Життя Левка Крупи було дуже складним, наповненим подіями. Він багато встиг зробити, проте міг би ще більше, якби так швидко не обірвалась нитка його життя.

Recent Posts