в Про нас пишуть, Про нас пишуть 2018

Гаврильцьо, І. А якби Олег Клименко не приніс?.. [Текст] / Іван Гаврильцьо // Вільне життя плюс. — 2018. — 21 груд. — С. 8. — (Презентації).

 

УНІКАЛЬНИЙ ВИПАДОК ТРАПИВСЯ (ПРИНАЙМНІ В ТЕРНОПОЛІ — ВПЕРШЕ) ПЕРЕД ПРЕЗЕНТАЦІЄЮ ДВОТОМНОГО РОМАНУ ОЛЕГА КЛИМЕНКА «ТАМ, ЗА ЗБРУЧЕМ…» БУКВАЛЬНО ЗА ДВАДЦЯТЬ ХВИЛИН ДО ПОЧАТКУ ДІЙСТВА ВИЯВИЛОСЯ, ЩО ПЕРШОГО ТОМУ ВЖЕ НЕМА В ПРОДАЖУ — ПРИВАБЛЕНІ АФІШЕЮ, А МОЖЕ, Й РЕЦЕНЗІЄЮ У «BIЛЬНОМУ ЖИТТІ ПЛЮС» ТА РОЗПОВІДДЮ В ЦІЙ ЖЕ ГАЗЕТІ ПРО ЗУСТРІЧ З О. КЛИМЕНКОМ В ОБЛАСНІЙ НАУКОВІЙ БІБЛІОТЕЦІ, ЧИТАЧІ РОЗКУПИЛИ КНИЖКУ.

На «презентаційному» столикові таки поставили два томи трагікомічної хроніки (так визначив жанр твору літератор) — «Осіння громовиця» і «Розчахнута булава», що побачили світ цьогоріч у знаному тернопільському видавництві «Богдан». Як зазначив автор, до речі, історик за освітою, в основу роману він поклав маловідомі драматичні історичні події, що відбувались як на Тернопільщині, так і за її межами, напередодні й після початку Другої світової війни, котра невідворотно вторглась у мирні будні мільйонів. Під кутом іронії і сарказму метафорично розкриті образи тодішніх достойників Польщі, яка панувала на цій українській території — маршалка Ридз-Смігли (уродженець Бережан), президента Мосцицького й інших винуватців вересневої катастрофи 1939 року. Поряд із ними постає колоритна галерея польських чиновників провінційного рівня, котрі злетіли кар’єрними щаблями, щоби, владарюючи, обкрадати підлеглих, незалежно від їхньої національності, й збагачуватися. На сторінках роману в гостросюжетних та екстремальних ситуаціях діють герої здебільшого зі справжніми іменами, що надає твору документальної достовірності. Відтворені методом історичної реконструкції, з використанням багатої бази невідомих загалові джерел події спроектовані на сьогодення, спонукаючи до роздумів і застерігаючи від необачності.

Редактор двотомника Богдан Мельничук (на його робочому столі тепер — третя книга Олега Клименка) наголосив, що «Там, за Збручем…» — одна з найкращих художніх книжок, що побачила світ на Тернопільщині, а директор видавництва «Рада» Богдан Ничик відзначив високий рівень поліграфічного виконання і доцільність використання унікальних документальних світлин.

Прикро тільки, що на презентації далеко не пересічного роману, «тричі тернопільського» (автор, видавництво та локація більшості подій) було мало представників засобів масової інформації. Наші журналісти чомусь більше йдуть на заїжджих гастролерів. Добре, коли на «зірок», але, як свідчить практика, нерідко це «метеорити», котрі «згоряють» після перших однієї-двох книжок, до того ж невисокої якості, зате вміють піарити себе. А Олег Клименко працює здебільшого в архівах і за письмовим столом. Сподіваюся, що його двотомник уже найближчим часом буде відзначений однією з престижних літературних премій. Роман, на моє переконання, цілком заслуговує цього.

Recent Posts

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку