в Про нас пишуть, Про нас пишуть 2017

Пайонк, М. Степан Бандера і Богдан Сташинський [Текст] / М. Пайонк // Вільне життя плюс. — 2017. — 29 груд. — С. 2. — (Невідоме про відомих).

 

ХТО ВБИВ ПРОВІДНИКА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ СТЕПАНА БАНДЕРУ? ЗВИЧАЙНО Ж, СКАЖЕТЕ ВИ, БОГДАН СТАШИНСЬКИЙ — УРОДЖЕНЕЦЬ С. БОРЩОВИЧІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, АГЕНТ КДБ.

У сотнях книжок, тисячах газетних публікацій їхні автори детально описали, як 15 жовтня 1959 року С. Бандера в обід відпустив охорону і, купивши на базарі помідорів та іншої городини, під’їхав до свого будинку на вулиці Кройтмайєрштрасе, 7 у Мюнхені (Німеччина). Саме там агент КДБ Богдан Сташинський очікував на свою жертву. Побачивши, що Бандера перебуває сам в автомобілі, Сташинський, користуючись тим, що лідер ОУН заїхав ставити машину в гараж, зайшов до під’їзду й став очікувати, тримаючи загорнутий у газету спеціальний пістолет-шприц, який «стріляв» набоями зі синильною кислотою. Коли С. Бандера увійшов у під’їзд, Сташинський вийшов йому назустріч і між третім та четвертим поверхом «вистрелив» отрутою в обличчя, відтак вибіг на вулицю…

Але дуже небагатьом відомо, що є й інша версія. її оприлюднив на сторінках журналу «Літературний Тернопіль» (числа 2 і 3 за 2010 рік) наш земляк із Великої Березовиці Ігор Хіта, який згодом емігрував до Австралії. Він, детально вивчивши матеріали, аргументовано, крок за кроком довів, що не Б. Сташинський позбавив життя С. Бандеру.

Позаяк наклад журналу тоді був невеликим, повторюємо для широкої аудиторії читачів «Вільного життя плюс» основну тезу статті І. Хіти. Вважаємо, що це доречно у зв’язку з наближенням до дня народження С. Бандери (1 січня 1909 р.) і за рік до відзначення його 110-річчя.

Отже, за версією нашого земляка «… відразу після закінчення Другої світової війни Радянський Союз вимагав від американської окупаційної адміністрації в Європі видачі Степана Бандери. Американці відмовили, і сотні найкращих агентів КДБ розпочали полювання на Провідника. СБ ОУН успішно відбивала їхні атаки, але приблизно в 1957—1958 роках кадебістам вдалося натрапити на слід Бандери. Чи могли вони вбити Бандеру? Очевидно, що так! Але чи була потрібна Радянському Союзові смерть Бандери? Так, смерть С. Бандери була потрібна Радянському Союзові, але тільки після публічного суду над ним. Треба було принизити Бандеру, дискредитувати на весь світ ідею боротьби, живим символом якої він був. Таким чином, перед КДБ було надскладне завдання — викрасти Провідника і вивезти його до Радянського Союзу. Зовнішня розвідка КДБ СССР почала підготовку до викрадення. В будинок, де мешкав Степан Бандера, підселили, скажімо, підстаркувату пані. Ця пані була так званим «сплячим агентом» КДБ (див. «Акваріум» В. Суворова). Безумовно, нова сусідка зацікавила СБ ОУН. її перевірили, але нічого підозрілого не виявили. Далі кадебісти вивчили шляхи пересувань Бандери, систему його охорони, пункти спостережень тощо. Операцію призначили на 15 жовтня 1959 року. Вранці цього дня або добу перед тим до сусідки в помешкання прийшли майбутні викрадачі. Вікно сусідки виходило на подвір’я будинку, де було розташовано гаражі. Коли автомобіль Степана Бандери під’їхав до гаража, один з виконавців, високий блондин, зійшов униз і став коло ліфта. Степан Бандера увійшов до будинку. Коли минав блондина, той оглушив Провідника ударом тупим предметом по потилиці. Бандера знепритомнів, і його миттєво затягнули до помешкання. Там обшукали і вилучили зброю. Непритомний Провідник лежав на підлозі, а змовники тим часом лихоманково готувалися до евакуації своєї здобичі. Але Степан Бандера отямився й витягнув із потаємного місця свій «останній набій» — ампулку зі синильною кислотою. Він запхав ампулку в рот і розкусив її. Один із викрадачів, помітивши це, спробував витягнути ампулку з рота Бандери. При цьому уламки скла порізали ясна та губи Провідника (цим можна пояснити наявність численних порізів, що їх зафіксувала судово-медична експертиза). Але було запізно: Бандера встиг проковтнути отруту. Тіло Степана винесли з помешкання і поклали в холі будинку на підлогу. Особисті речі, в т. ч. зброю, теж повернули мертвому Провідникові. Уламки ампули залишилися в помешканні, отже, поліція знайти їх не могла. Перемога, яка вже була в руках кадебістів, обернулася для них гіркою поразкою. Великий Революціонер Степан Бандера пішов із життя так само, як і численні солдати його Безсмертної Армії. Останній набій він залишив для себе…»

Звичайно, версію Ігоря Хіти (а його стаття обширна і детальна) не можна вважати остаточною. Але знати про неї варто, і тих, кого зацікавить повна версія дослідження, запрошуємо у Тернопільську обласну універсальну наукову бібліотеку, де зберігаються всі випуски журналу «Літературний Тернопіль».

Recent Posts

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку