Історія Марти Вінтер та євреїв з Чорткова [Текст] / Ria плюс. — 2017. — 13 груд. — С. 18 : фот.
У книзі Наомі Моргенштерн — зворушлива розповідь про історію порятунку єврейської дівчинки Марти Вінтерз Чорткова в роки нацистської окупації краю
Книгу про життя євреїв з Чорткова у період Голокосту — «Донечка, про яку ми завжди мріяли. Історія Марти» нещодавно представили у Тернополі. В основі сюжету — спогади Марти Вінтер, єврейки, якій вдалося вижити під час переслідувань у період нацистської окупації. Книгу представили в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці.
Книга нещодавно вийшла з друку у серії «Бібліотека спогадів про Голокост» Українського центру вивчення історії Голокосту. Переклала книжку ГО «Гельсінська ініціатива — XXI». Представив її у Тернополі голова цієї організації Олександр Степаненко.
Рятували чужі люди
— Книжка надиктована людиною, яка пережила цю історію — Мартою Горан Вінтер,— каже Олександр Степаненко. — Літературна редакція створена письменницею з Ізраїля Наомі Монгернштерн. Це історія дівчинки, яка пережила нацистську окупацію у віці 6—9 років. Чим унікальна історія? Після того, як її батьки загинули, її рятували абсолютно чужі люди через те, що не могли вчинити по-іншому.
Книжку «Донечка, про яку ми завжди мріяли» можуть читати діти віком від 10 років. Як пояснив Олександр Степаненко, розповідь ведеться від імені дитини, на очах якої відбувалися жахливі події переслідувань. Все, що сталося з Мартою та її сім’єю, описано з погляду малолітньої дівчинки.
— Книга має персоніфікований погляд на події очима дитини, яка пережила цю трагедію; чогось не розуміючи, чогось не знаючи, про щось здогадуючись, — каже пан Степаненко. — Але вона дозволяє зануритися в цю історію, зрозуміти, що коїлося тоді з людьми. Розповідь вражає саме тим, що дитина опиняється в таких нелюдських умовах.
Тато пішов і не повернувся
Спочатку героїня описує щасливі моменти дитинства до переслідувань. Потім згадує, як після її шостого дня народження почалися важкі випробування для євреїв. Спочатку всіх змусили жити у Чорткові в гетто — спеціальних таборах, обведених колючим дротом, де в маленьких квартирах проживало по кілька сімей. Потім там стало небезпечно перебувати — Марта жила в підвалі. Дівчинка згадує, як одного дня тато пішов на роботу і не повернувся. Марта розповідає, як мама вчила її поводитись так, щоб німці не запідозрили, що вона єврейка. Згадує, як їм заборонили молитись і ходити в синагогу. Проте мама знайшла вихід, як врятувати життя доньці,— звернулася за допомогою до знайомої родини у Варшаві. Марта попрощалась з найріднішою людиною на вокзалі. Їй вдалось виїхати до Польщі під іншим ім’ям і так уникнути смерті. Наступні події життя дівчинки розвивались у колі чужих і незнайомих людей.
Книга ілюстрована малюнками, сімейними фотографіями євреїв — героїв оповіді та фотографіями будинків і місць Чорткова, про які йдеться у книжці. Видання розповсюджують по бібліотеках, школах, можна її почитати в форматі PDF в інтернеті. В книжкових магазинах вона продаватися не буде.
Сама героїня твору Марта Вінтер зараз проживає з чоловіком, дітьми та онуками в Ізраїлі, здобуває докторський ступінь. У передмові до книги жінка пише, що вважає себе доброю бабусею, обожнює гратися з онуками, подорожує з родиною Ізраїлем, любить вчитися. Пише про Чортків, де народилася.