в Про нас пишуть, Про нас пишуть 2017

Соколов, В. Створення регіональних енциклопедичних видань з бібліотечної справи — важливий напрям розвитку бібліотечної політики регіонів [Текст] / Віктор Соколов // Бібліотечний форум: теорія і практика. — 2017. — № 3. — С. 2—7. — Бібліогр.: с. 7.

 

У статті охарактеризовано загальні питання регіональної енциклопедистики; проаналізовано проблеми створення регіональних довідково-енциклопедичних видань з бібліотечної справи у взаємозв’язку з розвитком регіональної бібліотечної політики; розкрито сучасний стан розвитку та підготовки бібліотечних енциклопедій в Україні.

На сучасному етапі в Україні активно розвиваються процеси децентралізації» влади, що значно посилює права та повноваження регіональних адміністративних органів. Зазначені процеси відбуваються поряд з розвиненням і зростанням значення діяльності органів місцевого самоврядування. Наведені соціально-політичні фактори спонукають на місцях підвищення активності роботи в установах сфер освіти, науки, культури, зокрема, формують нову сферу бібліотечних інтересів, дій і відповідальності. Бібліотеки отримують більшу самостійність у визначенні шляхів і пріоритетів свого розвитку, функцій і змісту діяльності у порівнянні з попередніми десятиліттями. Проте, у фінансовому відношенні вони стали ще більш залежними від місцевої влади. Отже, від їх активності, налагодження взаємозв’язків з владними структурами, багато в чому, залежить формування культурної політики, цільових програм на регіональному рівні та, власне, їх подальший розвиток.

На сьогодні в Україні сформувався й успішно розвивається такий вид науково-дослідної, культурно-просвітницької та видавничої діяльності як створення регіональних галузевих енциклопедичних видань, здебільшого, історико-краєзнавчого спрямування (на даний час їх видано понад 70). Зокрема, він поступово розвивається і в галузі бібліотечної справи. Особливо важливою подією у розвитку вітчизняної бібліотечної справи є підготовка та оприлюднення в електронному форматі загальнодержавної «Української бібліотечної енциклопедії» (УБЕ), що готується з 2010 р. силами працівників сектору енциклопедичних досліджень науково-дослідного відділу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого за співучастю як працівників інших відділів книгозбірні, так і провідних фахівців з багатьох наукових, публічних, спеціалізованих бібліотек та ВНЗ Києва, Харкова, Львова, Вінниці, Кропивницького та інших міст України. З кожним роком підготовка УБЕ набуває дедалі ширшого резонансу в професійних колах бібліотечних фахівців. Завдяки роботі над створенням даної енциклопедії вводиться в історичний та науковий обіг інформація про багатьох замовчуваних чи з ідеологічних причин «забутих» видатних вітчизняних бібліотекознавців, книгознавців та діячів бібліотечної справи, розвиваються нові напрямки дослідження її історії, характеризуються та уточнюються новітні терміни бібліотекознавства та бібліотечної практики. На сьогодні в УБЕ вже опубліковано приблизно 500 статей.

Підготовка УБЕ певним чином розглядається на щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Короленківські читання» у Харкові, де жваво обговорюються стан та перспективи розвитку проекту «Української бібліотечної енциклопедії». Невипадково, що робота над матеріалами статей для зазначеної енциклопедії підштовхнула у 2014 р. бібліотечних фахівців Харкова до створення власної регіональної «Бібліотечної енциклопедії Харківщини», поки що, також, тільки в електронній формі (електронний ресурс «Бібліотечна енциклопедія Харківщини» було створено у 2016 р. [6]). Після прийняття відповідного рішення, була сформована редакційна колегія, визначено координаційні центри за окремими напрямами роботи, оскільки багато бібліотек Харківщини вже мали свої напрацювання, особливо стосовно персоналій та вивчення розвитку книгозбірень. Історія бібліотечної справи у регіоні є одним з провідних напрямків дослідницької роботи бібліотек. Персоналії, в свою чергу, є досить об’ємною частиною будь-якої регіональної енциклопедії, до того ж, саме вони надають особливого звучання матеріалу, що відбиває інформацію про розвиток певного краю, про визначних діячів української науки та культури, особливо тих, чиї імена внаслідок певних політичних причин не отримали достатнього висвітлення [13, с. 33]. Отже, «Бібліотечна енциклопедія Харківщини» — регіональна електронна енциклопедія, єдиний інтеграційний професійний ресурс, який акумулюватиме відомості (наукову та довідкову інформацію) про бібліотечно-бібліографічну, книгознавчу та документознавчу сферу регіону, розкриватиме здобутки бібліотечної справи, а також суміжних галузей у регіональному аспекті [12, с. 2]. Даний корпоративний проект сприятиме розширенню професійних зв’язків, всебічній інтеграції інтелектуального потенціалу бібліотечного співтовариства, підвищенню активності науково-дослідної, науково-методичної, культурно-просвітницької роботи бібліотек регіону. Зокрема, у 2016 р. у межах проекту «Бібліотечна енциклопедія Харківщини» було проведено дослідження «Бібліотечні подкасти Харківщини» (подкаст — спосіб поширення аудіо- та відео-документів через мережу Інтернет); директор Кегичівської ЦБС Т. Гула на запит Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (ХДНБ) провела збір інформації до ресурсу «Бібліотечна енциклопедія Харківщини»; з метою покращення ефективності збирання та аналізу матеріалів з розвитку бібліотечної справи краю до проекту приєдналася бібліотека Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди тощо.

У 2017 р. бібліотечна енциклопедистика залишається провідним напрямом дослідницької діяльності ХДНБ, яка також активно бере участь у загальнодержавному дослідженні УБЕ (здебільшого, це написання енциклопедичних статей). Редколегією «Бібліотечної енциклопедії Харківщини» підготовлено і запропоновано в електронній формі в Інтернеті вже більше двох десятків статей, незважаючи на те, що підготовка даної енциклопедії знаходиться ще на початковому етапі роботи. Дані статті відображають особливості та деталі розвитку бібліотечної справи регіону, які як би доповнюють оглядові та довідкові статті в УБЕ. У 2017 р. буде продовжено удосконалення науково-організаційної та організаційно-методичної роботи над підготовкою даної енциклопедії (доопрацювання словника, створення та доповнення енциклопедичних статей, вдосконалення наукового редагування статей, організація впровадження систематичного консультування та навчання авторських колективів ХДНБ та бібліотек-партнерів).

За логікою подальшого розвитку бібліотечної справи та енциклопедистики, слід за Харковом, бажано створення регіональних енциклопедичних видань з бібліотечної справи спершу у визнаних бібліотечних центрах країни — у Києві, Львові, Одесі, а потім в інших обласних центрах. Можливо створенню великих регіональних бібліотечних енциклопедій таких, наприклад, як «Бібліотечна енциклопедія Київщини», «Бібліотечна енциклопедія Галичини», «Бібліотечна енциклопедія Одещини», «Бібліотечна енциклопедія Полтавщини», «Бібліотечна енциклопедія Волині» тощо, буде передувати підготовка енциклопедичних видань, що будуть присвячені розвитку бібліотечної справи певної місцевості, міста або будуть обмежені тільки складом видатних діячів бібліотечної справи регіону.

Звичайно, підготовка регіональної галузевої енциклопедії потребує не тільки високого наукового рівня та залучення широкого кола провідних вчених, а й високої фахової кваліфікації редакційного колективу, який, здебільшого, тільки під час створення енциклопедичного видання змушений швидко отримувати досвід відповідної діяльності. Найбільш важливим у підготовчій роботі є створення робочих груп з організації підготовки регіональної бібліотечної енциклопедії, а також визначення провідної бібліотеки краю, що буде виконувати роль науково-методичного центру з координації бібліотекознавчих енциклопедичних досліджень. Спочатку, редакція енциклопедичного видання, в залежності від обсягу і теми, розробляє концепцію енциклопедії, словник (реєстр назв статей), визначає принципи подання матеріалу, критерії його відбору,

принципи відбору понятійних і персональних статей, ілюстрованого матеріалу, їх розміри, готує приблизні схеми для однотипних статей, обґрунтовує методичні засади підготовки енциклопедичної статті та її інформаційного наповнення, бібліографічного оформлення тощо. Надалі найбільш загальними етапами підготовки енциклопедії є:

  • визначення складу редколегії й організація редагування статей її членами;
  • підбір авторів, організація процесу спілкування з ними, а також написання статей;
  • упорядкування первинного та вторинного наукового і літературного редагування й організація читання статей літературними редакторами і коректорами;
  • організація порядку перевірки та зіставлення фактів, правильності етимологічних і топонімічних відомостей, внесення правок, а також узгодження відредагованих статей з авторами;
  • отримання наукових рецензій на найбільш складні теоретичні статті;
  • організація колективного обговорення тексту;
  • підготовка допоміжного апарату видання та здійснення художнього оформлення інформаційного матеріалу [6; 7].

Кожен етап вимагає деталізації, чіткості, визначення відповідальних осіб і термінів виконання розроблених норм-завдань для всіх учасників підготовки енциклопедичних статей. Редактор енциклопедії повинен добре знатися на певній науковій тематиці, вміти працювати з автором, виявляти неослабну пильність впродовж усієї роботи над виданням. Робота редактора над енциклопедичною статтею неможлива без попереднього планування редакцією організації підготовки видання, визначення читацької аудиторії, структури видання, розробки тематичного плану (розподілу загального обсягу статей за їхніми типами та дисциплінами), складання словника — повного переліку термінів, які увійдуть до видання, певного оформлення бібліографічного апарату, ілюстративного матеріалу. Крім того, редакція розробляє методичні рекомендації з підготовки статей та пам’ятку з вимогами та рекомендаціями для авторів.

Статті в енциклопедіях поділяються на кілька типів: статті-огляди, статті-довідки, статті-тлумачення (що містять лише дефініцію, а в разі запозичення слова з іншої мови — його етимологію) і статті-посилання (відсилають користувача до іншого терміна) [12, с. 6]. Статті-огляди та статті-довідки, що різняться лише обсягом, є визначальними для енциклопедії; вони містять основну інформацію з розглядуваного питання: виклад наукової теорії, хронологію історичних подій, географічні, біографічні, статистичні відомості тощо. Всі статті в енциклопедії повинні бути науковими й актуальними, тобто відповідати сучасному рівню вітчизняної і світової науки, відбивати глибокі зміни, які відбуваються як у світі, так і в країні. Підвищена щільність інформації, вичерпний обсяг фактичного, зокрема статистичного матеріалу — важливі якісні критерії енциклопедичної статті. Стаття має включати фактичні дані, що не носять випадковий, приватний чи кон’юнктурний характер. Авторитетність розміщених у статтях фактичних даних не має викликати найменшого сумніву. Точне розкриття значення описуваного поняття сприяє більш глибокому засвоєнню матеріалу, стає важливим інструментом наукового пізнання. З поданого до редакції фактичного матеріалу, оцінюється, в першу чергу, інформаційна ємність і повнота енциклопедичної статті. Головними вимогами до енциклопедичної статті є, окрім повноти представленої інформації, відповідність читацькому і цільовому призначенню видання, науковість та разом із тим доступність широкому колу читачів за будь-якої складності теми. Стиль викладу енциклопедичної статті, зазвичай, характеризується стислістю, лаконічністю викладу сутності того чи іншого предмета чи явища. Не слід забувати і про оцінку оригінальності статті — при цьому не зайве порівняти її з однойменними статтями інших енциклопедій. Увага у доборі матеріалу має зосереджуватися на вузлових моментах сучасності, на формуванні цілісної картини розвитку бібліотечної справи.

У регіональних галузевих енциклопедичних виданнях, так само як і в більшості інших, часто поєднуються великі оглядові статті з численними матеріалами, що доповнюють провідну статтю і утворюють із нею своєрідну розгалужену структуру з перехресними посиланнями. Завдання редактора у цій ситуації — зняти певні протиріччя між статтями певного галузевого напрямку діяльності чи відповідного тематичного розділу, у разі потреби перерозподілити чи скоротити текст, прибрати повторення, уніфікувати формулювання, а якщо потрібно — запропонувати нові рубрики.

Більшість регіональних та галузевих енциклопедій орієнтована і на фахівців, і на широке коло читачів, тому вони поєднують у собі ознаки наукового і науково— популярного видання. Справа в тім, що коло читачів регіональних енциклопедій, зокрема з бібліотечної справи, не вичерпується лише мешканцями тих територіальних областей, яким присвячене певне видання, що пов’язано з зацікавленістю широких кіл суспільства до історії, стану і розвитку регіонів країни. Публікація регіональних енциклопедичних видань з бібліотечної справи, здебільшого, з фінансових причин, зараз можлива лише невеликими тиражами, що значно буде обмежувати коло їхнього використання. Проте, оскільки підготовка будь-якого енциклопедичного видання потребує багато часу і зусиль, створення онлайн-енциклопедії і поступове наповнення її змістом в електронній формі має багато переваг (редагування пропущених помилок, доповнення та виправлення змісту статей, розширення бібліографічного списку новітніми виданнями, покращення художнього оформлення статей тощо), а головне — значно розширює читацьку аудиторію, так як робить його доступним, незалежно від місця перебування користувача. У мережі Інтернет нині розміщено 69 українських енциклопедичних видань, з яких 35 є онлайновими версіями книжкових публікацій [13, с. 33-34]. Втім, у кожному місцевому осередку, де готуються енциклопедії, існують певні методологічні та технологічні особливості підготовки енциклопедичних видань, які іноді можуть призводити до певних небажаних розбіжностей подання матеріалу, що може ускладнювати алгоритм пошуку інформації. Звичайно, налагодження обміну досвідом організації та методики підготовки енциклопедичних видань, зокрема з розвитку бібліотечної справи, позбавить багатьох методологічних і технічних помилок та зробить роботу більш ефективною. Найкращою формою організації зазначеної роботи було б створення методичного координаційного центру з підготовки регіональних енциклопедій, основними завданнями якого були б: інтеграція регіональних інформаційних ресурсів; координація діяльності та методична допомога з підготовки енциклопедичних видань; сприяння посиленню культурної єдності країни та поширення просвітництва; пропаганда та розповсюдження культурно-історичних знань. Виконанню даних завдань допоможе також створення спеціалізованого Інтернет-порталу (веб-сайту, на якому зібрані посилання на інші сайти), як єдиної інформаційно-пошукової системи та інформаційної бази, наприклад, спочатку в галузі науки, освіти та культури, представленої у відповідних енциклопедичних виданнях. Даний портал буде також мати відповідні методичні матеріали, статті, інструкції щодо створення регіональних енциклопедій та енциклопедичних видань взагалі. Створення регіональних порталів, активізація процесу виробництва інформаційних продуктів і послуг дозволяють активізувати регіональний інтелектуальний потенціал, забезпечують йому режим максимальної підтримки, сприяють розбудові в регіонах ефективної інфраструктури та механізмів перетворення нових ідей у конкурентоспроможні продукти та послуги [1; 5]. Об’єднання інформаційних ресурсів бібліотек сприятиме не лише розвиткові інформаційного виробництва, але й формуванню ринку інформаційних продуктів і послуг. На сьогодні в мережі Інтернет представлено наступні регіональні інформаційні портали: «Харківщина», «Волинь», «Тернопільщина», «Запоріжжя», «Кіровоградщина», «Вінниччина», «Рівненщина» та ін. До інформаційних е-ресурсів можна залучати численні сайти обласних, міських, районних бібліотек, що подають чимало цінного матеріалу, який можна використовувати при створенні енциклопедичних онлайн-енциклопедій з бібліотечної справи. Акумуляція на порталі регіональних електронних енциклопедій забезпечить можливість розширення, оновлення змісту статей та системи посилань на електронні видання; зробить більш ефективним пошук релевантної інформації, системи орієнтування в структурі, тематиці, допоміжних покажчиках, словниковому складі та постатейному наповненні кожної рубрики тієї чи іншої енциклопедії; збільшити обсяги тексту, ілюстративного матеріалу; значно розширить коло користувачів. У цьому контексті регіональні електронні енциклопедії з бібліотечної справи постають певною складовою єдиної системи галузевої довідкової бази даних.

Головними завданнями створення регіональної електронної бібліотечної енциклопедії є: інтеграція та акумуляція інформації про розвиток бібліотечної справи краю; розкриття її історії; висвітлення діяльності знаних діячів даної галузі та розкриття культурно-просвітницького та наукового внеску фахівців-бібліотекознавців у розвиток бібліотечної справи та науки регіону; вивчення сучасного стану розвитку бібліотек, їхнього досвіду роботи та ознайомлення з ним спеціалістів галузі, управлінців та суспільства в цілому; підвищення іміджу бібліотек. Регіональні електронні енциклопедії з бібліотечної справи, так само як й інші галузеві енциклопедичні видання, виконуватимуть наступні функції: науково-пізнавальну; методично-практичну; інформаційно-довідкову; педагогічну; репрезентативну; інтегруючу та кумулятивну. За цільовою ознакою вони будуть задовольняти інформаційні запити фахівців бібліотечної справи та суміжних спеціальностей; працівників керівних установ; гуманітаріїв та інших спеціалістів. Окремо слід зазначити, що підготовка енциклопедичних видань з бібліотечної справи значно сприятиме підвищенню фахового рівня бібліотечних працівників, професійній підготовці молодих спеціалістів; впровадженню передового досвіду; ознайомленню з передовими технологіями; поширенню інновацій.

За взірець основної структури, методики підготовки та оформлення матеріалу електронної бібліотечної енциклопедії можна взяти концепцію «Української бібліотечної енциклопедії» та «Методичні рекомендації для авторів «Української бібліотечної енциклопедії», розроблені фахівцями Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого [7]. Регіональні енциклопедичні видання з бібліотечної справи будуть яскраво характеризувати стан розвитку даної галузі людської діяльності у межах певного регіону або окремо взятої адміністративної одиниці (області, району, міста). Енциклопедичне довідкове видання може бути присвячене навіть окремо взятій установі, що має провідне місце у розвитку бібліотечної справи краю. Одним з основних принципів створення регіональних енциклопедій всіх рівнів є участь у підготовці статей провідних науковців, музеєзнавців, краєзнавців, знавців історії та спеціалістів з розвитку описуваного об’єкта. Підготовка регіональних енциклопедичних видань з бібліотечної справи потребує залучення якомога ширшого кола бібліотекознавців не тільки даного регіону, а й провідних вітчизняних теоретиків зазначеної галузі, багатьох висококваліфікованих фахівців, керівників бібліотечних установ, представників адміністрації в галузі культури та ін.

Створення регіональних енциклопедичних видань з бібліотечної справи багато в чому залежить від особливостей формування регіональної бібліотечної політики, а також від пошуку загальних шляхів оптимального поєднання інтересів регіонів і держави, що постає одним з пріоритетних напрямків розвитку реформування сучасного суспільства. Важливою сферою регіональної бібліотечної політики є формування духовного життя, розвиток сфер науки, освіти і культури з урахуванням місцевих традицій та особливостей. Проте, досі не вироблено загальноприйнятого визначення такого концепту як «регіональна бібліотечна політика». У сучасних умовах регіональна бібліотечна політика може розглядатися як цілеспрямована спільна діяльність органів влади і управління різного рівня, а також фахівців бібліотечного співтовариства з регулювання розвитку бібліотечної справи згідно інформаційних, освітніх, культурно-просвітницьких та інших потреб населення певної території відповідно до державної стратегії бібліотечного розвитку. Формування і реалізація регіональної бібліотечної політики можна розглядати на рівні: 1) державної регіональної бібліотечної політики; 2) на рівні розробки та впровадження (фінансування) бібліотечних проектів регіону з урахуванням особливостей його розвитку в цілому; 3) на рівні територіальних меж певної місцевості регіону (області, району, міста); 4) на мікрорегіональному рівні у межах певного об’єкту бібліотечної політики (установи, структури та ін.). Так само створення регіональних електронних енциклопедичних видань з бібліотечної справи може бути організоване на кожному із зазначених рівнів.

Бібліотеки, будучи важливим елементом соціальної інфраструктури регіону, істотно впливають на формування і розвиток його культурно-інформаційного середовища. Проте, зазвичай, бібліотеки регіонів дуже різняться за складом, кількістю й якістю наявних у них ресурсів і здійснюваних ними послуг. Отже, в залежності від стану та особливостей розвитку бібліотек, реалізація регіональної бібліотечної політики визначається наступними чинниками: територіально-диференційованим характером розвію бібліотечних установ; рівнем соціально-економічного розвитку регіону (області, району, міста); соціокультурними особливостями; ступенем участі місцевих бюджетів у фінансуванні діяльності публічних бібліотек; позицією владних структур; особистими якостями керівників; активністю професійного бібліотечного співтовариства та ін. Звичайно, всі зазначені чинники, соціальні взаємозв’язки, інституційні механізми та інструменти реалізації політики слід враховувати при підготовці регіональних бібліотечних онлайн-енциклопедій, які не тільки будуть знайомити користувачів з певним рівнем стану і розбудови бібліотечної справи регіону, а й самі, певним чином, будуть відображати рівень його розвитку. На сьогодні регіональна бібліотечна мережа розвивається у напрямі комп’ютеризації й автоматизації бібліотечних процесів, упровадження інтернет-технологій і нових форм бібліотечно-інформаційного обслуговування [2]. Найактивніші бібліотеки переглядають напрями своєї діяльності і перетворюються на інноваційні центри регіону. Частина бібліотек утримується на корпоративних засадах, тобто на основі об’єднання бюджетних коштів та коштів підприємств і господарств [4, с. 74]. Зазначені бібліотеки об’єктивно постають центрами науково-дослідної та науково-методичної роботи, а також можливими осередками або співучасниками з підготовки регіональних електронних бібліотечних енциклопедичних видань. Проте, у більшості регіонів бібліотечна політика носить пасивний захисний характер, не має чітко сформульованих цілей та пріоритетів, а також комплексної програми розвитку бібліотечної галузі регіону, незважаючи на те, що бібліотекам належить провідна роль у створенні інформаційного образу краю, які надають користувачеві інформаційний ресурс у традиційній та електронній формах та, які віддзеркалюють історичний, культурний, науково-освітній, економіко-промисловий потенціал регіону. Вдосконаленню регіональної бібліотечної політики будуть сприяти наступні напрямки розвитку роботи: зміцнення існуючої нормативно-правової бази з бібліотечної справи (сучасна правова ситуація має досить обмежений набір форм здійснення бібліотечної політики в регіонах); підвищення заходів щодо соціального захисту кадрового складу бібліотечної галузі; подолання низької корпоративної культури бібліотечних кадрів; створення міжвідомчої координаційної ради регіону; розширення суб’єктів політики за рахунок залучення представників бізнес-структур, лідерів політичних партій, рухів та громадських організацій. В якості основного способу об’єднання всіх учасників даного процесу слід розглядати програмно-цільовий метод, що дозволяє регулювати міжвідомчу взаємодію на основі сформульованих напрямків регіональної бібліотечної політики, що реалізуються через цільові програми, впровадження механізмів обліку територіальних пропорцій в ресурсному забезпеченні з коштів державного бюджету і консолідованих бюджетів місцевих рівнів. Створення регіональних електронних енциклопедичних видань з бібліотечної справи може стати результативною цільовою програмою регіональної бібліотечної політики, ефективним засобом консолідації інформаційного та професіонального ресурсу краю.

Джерелом фінансування підготовки регіональних онлайн-енциклопедій з бібліотечної справи мають стати кошти обласних бюджетів, а також позабюджетні фонди. Проте, в умовах економічної кризи керівники багатьох регіональних бібліотек вживають дієвих заходів щодо управління бібліотечною системою регіону, не очікуючи, що їхні проблеми вирішуватимуться кимось іншим. Завдяки залученню коштів позабюджетних фондів реалізуються програми багатьох бібліотек України. Наприклад, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Інституту відкритого суспільства (Угорщина) в рамках реалізації проекту «Створення регіональних корпоративних порталів та інформаційних центрів на базі обласних універсальних наукових бібліотек» обласні бібліотеки працюють над створенням відкритих регіональних корпоративних інформаційних об’єднань та інформаційних центрів, які містять відомості про регіон, довідкову інформацію з правових питань, електронні інформаційні бази даних, фактографічну, оглядово-аналітичну та бібліографічну інформацію, а також характеристику місцевих регіональних ресурсів [4, с. 76]. Залучення до участі у підготовці регіональних електронних енциклопедій з бібліотечної справи зазначених фондів сприяло б додатковому фінансуванню окресленого проекту. Звичайно, дана робота повинна враховувати особливості формування та проведення регіональної бібліотечної політики, специфіку соціально-економічного районування, демографічного і національного складу населення, культурно-історичних традицій тощо. Створення регіональних енциклопедичних видань з бібліотечної справи значною мірою буде сприяти піднесенню професійної культури галузі, формуванню навичок дослідницької, аналітично-пошукової роботи. Увага до розвитку професійної термінології, визначення та змісту понять, окрім того, що буде поглиблювати фахові знання, упорядковувати та систематизувати тематичний матеріал, буде також розвивати аналітичні здібності, збагачувати професійне мовлення, допомагати досягненню більшої точності у вираженні думок спеціалістів бібліотечної галузі.

 

Література

1) Амельченко, Ю. Регіональний інформаційний портал ОдеськоїОУНБ ім. М. Грушевського і реалізація регіональної політики [Текст] / Ю. Амельченко // Бібліотечна планета. — 2005. — № 4. — С. 12-14.

2) Бельбас, Л. Регіональна бібліотечна політика: програма розвитку та шляхи реалізації [Електронний ресурс / Л. Бельмас // Регіональна бібліотека: розвиток потенціалу в сучасному інформаційному просторі : матеріали науково-практичної конференції / Уклад.: Н. Купреєва, І. Степаненко. — Запоріжжя : Поліграф, 2004. — С. 3-6. — Режим доступу: http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=3537.

3) Бібліотека в реалізації державотворчої інформаційної політики [Текст] / [Т. Гранчак, В. Бондаренко, С. Горовата ін.]; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К., 2016. — 324 с.

4) Давидова, І. О. Регіональна інноваційна політика розвитку бібліотек України [Електронний ресурс] /І. О. Давидова // Вісник Харківської державної академії культури. — 2010. — Вип. 29. — С. 72-79. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/hak_2010_29_9.

5) Дмитриева, Е. Региональные информационные порталы украинских библиотек как способ распространения краеведческой информации в условиях злектронной среды [Текст] / Е. Дмитриева // Бібліотечний форум України. — 2007. — № 2. — С. 5-8.

6) Електронний ресурс «Бібліотечна енциклопедія Харківщини» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://benc.korolenko.kharkov.com/.

7) Концепція «Української бібліотечної енциклопедії» (Проект) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/siaz/Ways_of_development_of_Ukrainian_science/article/12016.1.053.pdf.

8) Лоскутников, В. Регіональна бібліотечна політика [Текст] / В. Лоскутников // Бібліотечна планета. — 2001. — № 4. — С. 6-7.

9) Лынник, Е. В. Региональная библиотечная политика: особенности формирования и реализация [Текст]: [научно-методическое пособие] / Елена Владимировна Лынник. — М.: Литера, 2009. — 105 с.

10) Лынник, Е. Региональная библиотечная политика как социокультурньїй феномен [Текст] / Елена Владимировна Лынник. — М.: Lambert Academic Publishing, 2013. — 188 с.

11) Ракитянська, В. Д. Складові регіональної бібліотечної політики: досвід, проблеми, перспективи [Текст] / В. Д. Ракитянська // Бібліотечна планета. — 1999. — № 3. — С. 6-8.

12) Ракитянська, В. Д. «Бібліотечна енциклопедія Харківщини»: концепція регіонального електронного проекту [Текст] / В. Д. Ракитянська, В. В. Сафонова // Бібліотечний форум України. — 2014. — № 4,— С. 20-22 або Ракитянська, В. Д. «Бібліотечна енциклопедія Харківщини»: концепція регіонального електронного проекту [Електронний ресурс] / В. Д. Ракитянська, В. В. Сафонова. — Режим доступу: http://ru.calameo.com/read/00063294500762915с4с6.

13) Черниш, Н. Українські електронні енциклопедії як складова національного інформаційного простору [Текст] / Черниш Н. // Вісник Книжкової палати. — 2016. — № 2. — С. 29-34.

Recent Posts

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку