в Про нас пишуть, Про нас пишуть 2017

Мельничук, Б. Левко Лук’яненко про Степана Сапеляка [Текст] / Богдан Мельничук // Вільне життя плюс. — 2017. — 7 лип. — С. 6. — (Незабутні).

 

КОЛИ НЕЩОДАВНО В ТЕРНОПОЛІ ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ПОЕТОВІ Й ПРАВОЗАХИСНИКОВІ, ЛАУРЕАТОВІ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ СТЕПАНОВІ САПЕЛЯКУ, ЙОГО СТАРЕНЬКА МАМА ГАННА КОСТІВНА, ЗАБАЖАЛА ПОВІДОМИТИ ПРО ЦЮ ПОДІЮ ЛЕВКОВІ ЛУК’ЯНЕНКУ. АДЖЕ її СИН ПЕРЕБУВАВ У РАДЯНСЬКОМУ КОНЦТАБОРІ РАЗОМ ІЗ ЦІЄЮ ЛЕГЕНДАРНОЮ ЛЮДИНОЮ. ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО ЛЮБ’ЯЗНО ВІДГУКНУВСЯ НА ТЕЛЕФОННИЙ ДЗВІНОК МАТЕРІ ПОБРАТИМА Й СПОВІСТИВ, ЩО ПРО СТЕПАНА САПЕЛЯКА НЕ РАЗ ЗГАДУЄ У ВОСЬМОМУ ТОМІ «З ЧАСІВ НЕВОЛІ. КРАЇНА МОКСЕЛЬ» ТРИНАДЦЯТИТОМНИКА СВОЇХ ТВОРІВ «ШЛЯХ ДО ВІДРОДЖЕННЯ».

На щастя, ця книга (Київ: ТОВ «Юрка Любченка», 2014), хоч і видана малим накладом, потрапила в нашу обласну універсальну наукову бібліотеку. Іменний покажчик осіб, про яких у ній ідеться, засвідчує, що С. Сапеляк згаданий тут на дев’ятнадцяти сторінках. Безперечно, цікава уся інформація про нашого земляка, але чи не найхарактерніший для розкриття його образу ось цей уривок (стор. 149—150): «Степан Сапеляк з села Росохач Чортківського району Тернопільської області. Був, здається, наймолодшим політв’язнем зони. Усе старше покоління в’язнів сприйняло його за сина, і кожен хотів висловити йому свою симпатію й чимось допомогти. Моє прізвище він колись почув через радіо «Свобода», і тут, у зоні, зустрінувшись, сказав мені про це не без гордости. Ставив мені безліч питань з історії України, про табірно-тюремну систему СССР, про мою справу, про національно-визвольну ідеологію тощо. Я відповідав, намагаючись найповніше передати йому свої знання. Він не завжди погоджувався, сміливо викладаючи своє розуміння. Одного разу, вислухавши його, кажу: «Так, я згідний з тобою, Степане. Справа в тому, що суть питання виглядає як?..» І я почав викладати своє. Він, влучивши момент, каже: «Ви згідні з собою, а не зі мною».

Моя педагогічна тактика полягала в тому, щоб для підтримки дружньої атмосфери в дискусії почати мову зі слова «так, я згідний» потім перейти до другого кола викладу своїх думок, які насправді були протилежними тому, з чим я на початку нібито погоджувався. Ця педагогічна хитрість щодо Сапеляка дала осічку: він зауважив, розгадав і обірвав мене словами: «Ви згідні з собою, а не зі мною».

Я був радий, бо побачив у цьому зовсім молодому українському патріотові жвавий розум, уважність і сміливість відстоювати свої погляди. Отже, має характер і допитливий мозок. У таборі мозок зможе наповнити знаннями, а незалежний характер — якщо він справді такий — не обіцяє безконфліктного життя в зоні. Розповів, що судили їх сімох. Керівником групи був Володимир Мармус. Судили його брата Миколу Мармуса, Петра Винничука, Володимира Сеньківа, Миколу Спободяна, Андрія Кравця та Миколу Лисого. Володимиру Мармусу дали 6 років ув’язнення і 5 років заслання, його брату і Сапеляку по 5 років ув’язнення і 3 роки заслання, Винничук і Сеньків отримали по 4 роки ув’язнення та 3 роки заслання. М. Слободяну та А. Кравцю дали по 3 роки ув’язнення та 2 роки заслання. Восьмий, Микола Лисий, одержав 1 рік за окремим вироком, а дев’ятого, неповнолітнього Петра Вітіва, не судили…»

Навів таку розлогу цитату, позаяк книга потрапить далеко не до всіх читачів, які хотіли б з нею ознайомитися.

А ще Левко Лук’яненко у телефонній розмові попросив і від його імені подякувати владі Тернополя, зокрема заступникові міського голови Леоніду Бицюрі, за пошанування пам’яті Степана Сапеляка.

Recent Posts

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку