в Про нас пишуть, Про нас пишуть 2017

Пайонк, М. «Знати минуле і сучасне свого народу…» : [перебування І. Франка на Тернопільщині у 1883-1911 рр.; внесок Каменяра у розвиток галицького краєзнавства] / М. Пайонк, Б. Мельничук // Вільне життя плюс. — 2017. — 17 лют. — С. 6. — (Рядок з біографії краю).

 

125 років статті Івана Франка «Галицьке краєзнавство»

ДАЛЕНІЄ 2016 РІК, що був багатий на суспільно-політичні події.

2016-й — рік 25-річчя незалежності України і 25-річчя з часу проведення Всеукраїнського референдуму, 100-річчя боїв на Лисоні. Літературне життя було багатим на ювілеї знаних письменників-краян Іванни Блажкевич та Луки Гарматія, науковців Володимира Гнатюка й Івана Верхратського. У 2016-му культурна спільнота відзначила 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті письменника, публіциста, вченого та громадсько-політичного діяча Івана Франка. Він був прекрасним поетом, прозаїком, драматургом, літературним критиком, перекладачем, ученим-філологом, істориком, соціологом, філософом. Важко переоцінити і вплив Івана Франка на розвиток краєзнавчих досліджень в Україні. Він першим наприкінці XIX століття обґрунтував поняття «краєзнавство» як науку та виклав її суть, значення і місце у житті суспільства, в освітянській діяльності. Всього з-під пера І. Франка вийшло понад сто п’ятдесят краєзнавчих праць.

На особливу увагу заслуговує «Галицьке краєзнавство» (1892 рік; 2017-го виповнюється 125 років з часу її написання]. У цій статті було подано найбільш системний бібліографічний огляд друкованих краєзнавчих праць і матеріалів кінця XVII — початку XX ст.

НА ДУМКУ І. ФРАНКА, добре поставлена краєзнавча робота «дає змогу докладно ознайомитись зі своїм краєм і усією Батьківщиною, з її географічним положенням, ґрунтами, кліматом, шляхами сполучення, містами, людьми, суспільним устроєм, історією, пам’ятниками і т. д… Адже ж це перший ступінь, перша прикмета раціональної освіти — знати своє найближче оточення, знати минуле і сучасне свого народу і відчувати себе живим і свідомим членам живого, свідомого і об’єднаного організму».

Краєзнавство І. Франко розглядав як галузь науки, з одного боку, а з іншого — відкрив значний просвітницький потенціал краєзнавчих знань, адже «збирання матеріалу з народу, періодичні екскурсії у різні сторони краю» є, на його думку, невід’ємною складовою формування змістовної особистості. Він багато мандрував, організовував краєзнавчі експедиції, екскурсії.

ТЕРНОПІЛЬЩИНУ Іван Якович уперше відвідав у лютому 1883 року, під час поїздки у с Вікно (тоді Скалатського повіту, а нині Гусятинського району) до Володислава Федоровича, де погодився на основі тамтешнього архіву написати біографію його батька — колишнього власника цього села і посла у Віденський парламент Івана Федоровича.

Один із приїздів до Тернополя засвідчила поезія Vivere memento!, під якою зазначені дата та місце написання: «Тернопіль, 14 окт[ября] 1883». Того ж 14 жовтня у містечку (нині смт) Підволочиську письменник переклав із німецької вірш «Похорони» Генріха Гейне. Під перекладом — авторська примітка: «Написано в Підволочиськах 14 жовтня 1883 року, друковано тоді ж у часописі «Зоря», ч. 22, с. 34».

На Тернопільщині І. Франко побував у майже п’ятдесяти населених пунктах. Так, гостювання у селі Завалові (нині Підгаєцького району) дало матеріал для написання нарису «Два образи в церкві Завалівській». Після відвідин Тернополя в 1884 році побачив світ віршований цикл сатиричних мініатюр «Сучасна літопись», де поет зобразив події у місті й на його околицях. Зокрема, змалював, як жорстоко австрійська влада придушила так званий тернопільський бунт міщан проти нововведених дорожніх податків та незаконних повинностей. Ті події та жорстоку розправу жандармів над жителями м. Копичинців (нині Гусятинського району) І. Франко описав у статті «Бунти в Тернополі і Копичинцях».

У НАШОМУ КРАЇ були написані поезії NN, «Молодому другові», «Беркут», «Журавлі», «Не покидай мене, пекучий болю…», «Збаразька експедиція», «В вагоні». Тернопіль і його околиці Каменяр не раз згадав у оповіданнях «На дні», «Вільгельм Телль», «Місія», «Чума», «Між добрими людьми».

Крім письменницької та редакторської роботи, І. Франко виявив себе як визначний краєзнавець-дослідник Галичини, Волині та Поділля. Ось лише кілька штрихів.

Були завершені наукові праці «Розмови про гроші і скарби». На основі документів архіву І. Федоровича про економічне становище західноукраїнського селянства 1810—1848 pp. зґодом написав праці «Критичний огляд до подій 1846 року, особливо в Східній Галичині», «Історія скасування панщини в Галичині 1848—50», а також «Гримайлівський ключ в р. 1800», яка й до нині не втратила значення, залишаючись цінним джерелом для вивчення історії Галицького Поділля.

АРХІВНІ ЗНАХІДКИ у Вікні І. Франко частково використав і в працях «Земельна власність в Галичині», «Громадські шпихліри і шпихліровий фонд у Галичині 1784-1840 pp.» Глибоко вразив І. Франка написаний у Бірчі 18 жовтня 1846 року лист про криваву різню на Кальварії (Польща). Події, висвітлені в ньому, знайшли відображення у поемі «Панські жарти». Цей самий лист, за словами письменника, став основою для оповідання «Різуни». Розмова І. Франка з В. Федоровичем про потребу проведення крайових етнографічних і господарських виставок дала матеріал для статті «Постоянна виставка у Тернополі» (1885 рік). А у 1887-му від 2 червня до середини липня Іван Франко як кореспондент газети Kurjer Lwowski відвідав у Тернополі Другу крайову етнографічну виставку в міському парку (нині — Старий парк) та будинок міського магістрату, підготував матеріал для газети Kraj. Докладніше ці та інші факти висвітлені у «Тернопільському енциклопедичному словнику» (том третій) і в дослідженні Б. Мельничука «Іван Франко і Тернопільщина» (обидва — 2008 рік). На жаль, у цих виданнях через їх обмежений обсяг не йдеться про статтю «Галицьке краєзнавство», котра, без сумніву, заслуговує сумлінного штудіювання.

Зібрані у подорожах матеріали І. Франко ретельно узагальнював. Як голова Етнографічної комісії при Науковому товаристві імені Шевченка він усіляко сприяв розвитку краєзнавчих досліджень. Так, учений проаналізував розвиток краєзнавства в Німеччині, Данії, Швеції, зазначаючи, що в цих країнах, зокрема у Німеччині «кожна провінція… має велику краєзнавчу літературу, куди входять не тільки спеціальні праці про міста, регіони, замки, пам’ятки, а й численні популярні видання, які передають широким колам читачів, особливо молоді, систематично і доступно викладені результати цих спеціальних праць».

ТОМУ МОЖНА ЗАЗНАЧИТИ, що згадана праця І. Франка має велике значення і для сучасних істориків. Адже внаслідок історичних обставин обширні здобутки галицького краєзнавства стали доступними для дослідників лише у 1990-х роках, коли відкрилися спецфонди у бібліотеках та архівах. Після проголошення незалежності України краєзнавчі праці, що раніше перебували під сімома замками, сумлінні автори активно вводять у широкий обіг, і це дає нам змогу по-новому, поглядом правди, подивитися на події, спотворені комуністичною пропагандою. Приємно, що майже щотижня фонди книгозбірні поповнюються новим ґрунтовним краєзнавчим виданням.

Recent Posts

Розпочніть писати і натисніть enter для пошуку